Ухвала суду № 97194022, 26.05.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/2737/20

Провадження № 1-кп/317/125/2021

У Х В А Л А

26 травня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Ткаченко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Ільїної Г.О.,

прокурора Михайлова А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого, адвоката Мосура В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження № 12020085230000072 від 01.09.2020, № 12017080310000912 від 26.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Труженки Куйбишевського району Запорізької області, громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який не має постійного місця реєстрації, до затримання мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебувають кримінальні провадження № 12020085230000072 від 01.09.2020, № 12017080310000912 від 26.10.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів.

В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченому збереглись, він може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків в цих кримінальних провадженнях, а також перешкоджати кримінальним провадженням іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зауважив, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник у судовому засіданні заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, визначені статтею 177 КПК України, в даних кримінальних провадженнях необґрунтовані та недоведені, обвинувачений має постійне місце проживання, до затримання обвинувачений проживав разом із матір`ю, яка за станом здоров`я потребує його догляду.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши обвинувальні акти, суд дійшов наступних висновків.

Враховуючи положення ст. 7, 9 КПК України, суд вважає за необхідне, при розгляді питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, керуватись Конституцією України та загальними нормами кримінального процесуального закону, які регламентують питання щодо застосування запобіжних заходів на стадії судового провадження, зокрема ст. 29

Конституції України, а також ст. 7, 8, 9, 12, 176-178, 183, 197, 199, 331 КПК України.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за мотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст. 199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст. 177 КПК України, зобов`язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв`язків, та дані, які його характеризують.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , суд враховує, що ризики, які стали підставою для застосування до обвинуваченого даного запобіжного заходу, такі як можливість переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

На підтвердження існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_1 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, має незняту та непогашену судимість, не має постійного місця реєстрації.

У даному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання лише у виді позбавлення волі.

Ризик впливу на свідків та потерпілих підтверджується тим, що обвинувачений перед загрозою суворого покарання може вчинити дії, спрямовані на залякування потерпілих та свідків, з метою спотворення їх показань в суді.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення зумовлений наявністю попередніх ризиків та може мати місце у разі зміни запобіжного заходу на більш м`який, оскільки обвинувачений ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходу.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування або зміни на більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Як передбачено ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України застава визначається залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення.

Отже, визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст. 178, 182 КПК України.

Суд, співставивши існуючі ризики, характер інкримінованих кримінальних правопорушень та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом виконання процесуальних обов`язків, особу обвинуваченого, його майновий стан, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2021 складає 2 270,00 грн, вважає за необхідне визначити заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 199, 291, 392-393, 395 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Михайлова Андрія Вікторовича про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Клопотання ОСОБА_1 та його захисника, адвоката Мосура Віталія Анатолійовича про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 24 липня 2021 року включно.

Визначити заставу у розмірі 45 400,00 грн (сорок п`ять тисяч чотириста гривень 00 коп.), що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених станом на 01.01.2021, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області:

Отримувач - ТУ ДСА України в Запорізькій області,

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26316700,

Рахунок UA378201720355249002000001205 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172,

призначення платежу - застава ОСОБА_1 , єдиний унікальний номер справи 317/2737/20, провадження 1-кп/317/125/2021, Запорізький районний суд Запорізької області.

У разі внесення застави, на обвинуваченого ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду із визначеною ними періодичністю;

2) не відлучатися за межі населеного пункту, де він постійно проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматися від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення - негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 чи іншому заставодавцю, відмінному від обвинуваченого, обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» за місцем утримання обвинуваченого.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя М.О. Ткаченко