Ухвала суду № 97193192, 25.05.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/798/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючої судді - Сердюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Безорчук А.О.,

розглянувши за відсутності сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щербини Юлії Миколаївни щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без вирахування податків та зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач),

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2021 року до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла скарга боржника ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щербини Юлії Миколаївни щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без вирахування податків та зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач).

В обгрунтування доводів скарги зазначив, що 31.05.2016 р. Краснолиманським міським судом ухвалено рішення № 236/798/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу). 15.08.2016р. за даним виконавчим документом відкрито виконавче провадження №51957668. Починаючи з 2017 року аліменти сплачувались скаржником самостійно, а нараховувались як безробітному. Відповідно до довідки Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 31.03.2021р. встановлено, що аліменти за період з 01.01.2017 року та по теперішній час нараховуються виходячи із показників середньомісячної номінальної зарплатні штатного працівника без вирахуванням розміру податку на доходи фізичних осіб та розміру військового збору. Згідно постанови КМУ від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» встановлено, що середня заробітна плата нараховується без вирахування загальнообов`язкових податків. Тоді як аліменти розраховуються із зарплатні після утримання податків та зборів. Від наведених середньостатистичних показників належить відняти розмір податку на доходи фізичних осіб (18%) та військового збору (1,5%). Отже, розрахунок заборгованості необхідно здійснювати виходячи з середньої заробітної плати працівника відповідної місцевості з вирахуванням податків та внесків. Зі змісту розрахунку вбачається, що головний державний виконавець Щербина Ю.М. здійснює нарахування аліментів не вирахувавши податки та збори із наданих показників середньомісячної номінальної зарплатні штатного працівника м. Лиман. Таким чином, вищевказані дії головного державного виконавця Щербини Ю.М. є неправомірними та порушуть права боржника як платника аліментів. Просить суд визнати дії головного державного виконавця Лиманського міського відділу державно виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстипі (м. Харків) Щербини Юлії Миколаївни щодо здійснення розрахунку заборгованості без вирахування податків та зборів із показників середньомісячної заробітної номінальної заробітної плати штатного працвника неправомірними та зобов`язати здійснювати розрахунок з вирахуванням вказаних податків і зборів.

Ухвалою судді від 02 квітня 2021 року скаргу призначено до розгляду з викликом учасниікв справи.

В судове засідання скаржник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не звявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, доводи скарги підтримав.

Представник Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Скаргу вважала необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На примусовому виконанні наразі перебуває виконавче провадження за № 51957668 відкрите на підставі виконавчого листа від 01.06.2016 за № 236/798/16-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частина заробітної плати (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття. Вищевказаний виконавчий документ, разом з заявою стягувана надійшов на адресу відділу 15.08.2016, цього ж дня державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, шляхом винесення відповідної постанови, яку стягувану цього ж дня було надіслано до відома, а боржнику разом з викликом до виконання. Боржник за викликом державного виконавця з`явився до відділу 25.08.2016, у зв`язку з чим державним виконавцем було роз`яснено його права та обов`язки.

Протягом періоду з 01.01.2017 по 31.12.2019, стягувачем до відділу надавались заяви про повне погашення аліментів на утримання вищевказаних неповнолітніх дітей, а саме: заява стягувача від 24.11.2017, зареєстрована у відділі 30.11.2017 про повну сплату аліментів станом на 24.11.2017; заява стягувача від 12.03.2018, зареєстрована у відділі 13.03.2018 про повну сплату аліментів станом на 12.03.2018; заява стягувача від 22.06.2018, зареєстрована у відділі 23.06.2018 про повну сплату аліментів станом на 22.06.2018; заява стягувача від 15.09.2018, зареєстрована у відділі 20.09.2018 про повну сплату аліментів станом на 15.09.2018; заява стягувача від 09.04.2019, зареєстрована у відділі 10.04.2019 про повну сплату аліментів станом на 31.01.2019; заява стягувача від 05.01.2020, зареєстрована у відділі 26.08.2020 про повну сплату аліментів станом на 31.12.2019.

Протягом періоду з 01.01.2020 по теперішній час боржником до відділу періодично надаються квитанції про сплату аліментів. Також, починаючи з 13.02.2021 стягнення аліментів відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, здійснюється за місцем отримання ОСОБА_1 доходу, а саме: в Лиманському міському центрі зайнятості Донецької області, у розмірі 1/3 частина заробітної плати (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку..У зв`язку з тим, що з розміру призначеної мінімальної допомоги по безробіттю неможливо проводити утримання аліментів з виконанням обов`язкової умови, а саме: не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, боржником самостійно здійснюється доплата аліментів, у зв`язку з чим станом на 31.05.2021 заборгованість зі сплати аліментів відсутня. Відповідно до матеріалів, які містяться у виконавчому провадженні, встановлено, що боржник звертався до відділу лише 26.03.2021 з заявою про надання довідки про розмір нарахованих та сплачених ним аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.01.2017 по теперішній час. Відповідно державним виконавцем було розраховано розмір заборгованості за вищевказаний період та надано довідку від 31.03.2021. При здійсненні розрахунку заборгованості у період з 01.01.2017 по 12.011.2021, державний виконавець посилалася на те, що розмір заборгованості зі сплати ОСОБА_1 аліментів розраховувався відповідно до пункту 2 статті 195 Сімейного кодексу України, а саме: заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Тобто, нарахування щомісячного платежу для сплати аліментів ОСОБА_1 , здійснювалось без утримання із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості податків та загальнообов`язкових зборів. Виходячи з того, що розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у томучислі, і в разі застосування частини другої статті 195 Сімейного кодексу України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713. Також, змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих з інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості. Тобто довідка про інформацію про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості є самостійним документом, який береться до уваги при розрахунку заборгованості.

З огляду на наведене, вимоги ОСОБА_1 щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, зроблений на підставі середньої заробітної плати працівника для відповідної місцевості в порядку частини другої статті 196 СК України без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору - є неправомірним, тому скарга на дії державного виконавця - задоволенню не підлягає.

Суд, врахувавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Крім того, обов`язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства передбачених п. 9 ч. 1ст. 129 Конституції України.

Таким чином, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст.2 Закону України «Про виконавчепровадження» - виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно дозаконуі не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11 Закону).

Згідно ч.3 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» - у разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред`явити виконавчий документ для примусового виконання.

Пунктом третім частини третьоїстатті 11 Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі й конфіденційну.

Відповідно до ст.447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Предметом оскарження можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Заявником було оскаржено дії державного виконавця виконавця щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без вирахування податків та зборів із показників середньомісячної заробітної номінальної заробітної плати штатного працвника, при цьому із заявою про зменшення розміру аліментів у зв`язку з погіршенням матеріального стану, внаслідок втрати роботи скаржник до суду не звертався.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Лиманському міському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває виконавче провадження за № 51957668 відкрите на підставі виконавчого листа від 01.06.2016 за № 236/798/16-ц про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частина заробітної плати (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття.

31.03.2021 року державним виконавцем видана довідка із розрахунком заборгованості у період з 01.01.2017 по 12.011.2021 в сумі 7035,29 грн., який розраховувався відповідно до пункту 2 статті 195 Сімейного кодексу України, а саме: заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. При цьому розмір середньої заробітної плати як макроекономічний показник, який використовується, у тому числі, і в разі застосування частини другої статті 195 Сімейного кодексу України, обраховується органами статистики України на підставі Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713.

Вказана Інструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників.

Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, тобто для обрахування суми обов`язкових податків та зборів у разі отримання особами реального заробітку (доходу).

Стаття 6 Податкового кодексу України (далі-ПК України) визначає, що податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Відповідно до статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Отже, за змістом ПК України, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є реальне майно та реальні дії з отримання доходів, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Проте середня заробітна плата для даної місцевості, із якої розраховуються аліменти у разі виникнення заборгованості в особи, яка не працювала, не належить до доходу (прибутку) або його частини, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника реального податкового обов`язку. Тобто середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник не є реальною і не може бути об`єктомоподаткування.

Відповідно посилання на те, що визначення показника середньої заробітної плати в розрахунку на одного штатного працівника з вирахуванням податку на доходи фізичних осіб (18 %) та військового збору (1,5 %) планом Державної служби статистики України не передбачена, не може бути взято до уваги при вирішенні спору, оскільки ці відомості стосуються методологічних положень щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників, мета яких і є встановити показник середньої заробітної плати, у тому числі для випадків застосування частини другої статті 195 СК України, але не для встановлення реальної заробітної плати, із якої мають розраховуватись податки та збори.

Враховуючи вище викладене підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 відсутні.

Згідно ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення,дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення(поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-10,12, 13,76-81, 83, 89, 258-261, 447-453ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задовленні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щербини Юлії Миколаївни щодо здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів без вирахування податків та зборів із показників середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника, заінтересована особа - ОСОБА_2 (стягувач) - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складений 25.05.2021 року.

Суддя -