Ухвала суду № 97191604, 25.05.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 654/2452/20

Провадження № 1-кп/648/101/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сокирко Л.М.,

суддів: Рибас А.В., Кусік І.В.,

секретаря судових засідань Онофрійчук Л.О.,

з участю: прокурора Заславець О.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Коломойцевої Н.Л.,

представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Кравцова С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань № 4 Білозерського районного суду Херсонської області в смт. Білозерка Херсонської області клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2019 року за №12019230150000247,

в с т а н о в и в:

У ході судового засідання прокурор подав клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, так як строк тримання його під вартою спливає, посилаючись на те, що останній обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, ризики визначені пунктами 1, 3 та 5 частини 1 статті 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжують існувати.

Обвинувачений заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та просив змінити запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Захисник підтримала позицію обвинуваченого та зазначила, що прокурором не доведено існування ризиків на які він посилається, крім того, обвинувачений більше року утримується під вартою, а окрім того ризик, на який посилався суд при обранні та продовженні запобіжного заходу - можливість обвинуваченого переховуватися від суду, на момент його обрання не існував, а тому підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою немає.

Суд, ознайомившись із клопотанням, дослідивши матеріали кримінального провадження дійшов висновку, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу строку застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Відповідно до ухвали слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 4 лютого 2020 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, якою встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачена відповідальність у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, а також, що він вчиняв спроби переховуватися від органів досудового розслідування з метою уникнути кримінальної відповідальності, тобто наявні ризики, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.

У подальшому ухвалами Білозерського районного суду Херсонської області запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого неодноразово продовжувався.

У судовому засіданні стороною захисту надано докази того, що ОСОБА_1 безпідставно був оголошений у розшук, зокрема долучено копію судової повістки про виклик ОСОБА_1 до Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП у Херсонські області на 22 березня 2020 року, яка відповідно до квитанції ХД АТ "Укрпошта" була відправлена ОСОБА_1 22 березня 2020 року о 18 год. 15 хв. В цей же день старшим слідчим СВ Голопристанського ВП Новокаховського ВП ГУНП у Херсонській області ОСОБА_1 повідомлено про підозру та винесено постанову про оголошення розшуку підозрюваного.

У постанові про оголошення розшуку підозрюваного зазначено, що під час досудового розслідування ОСОБА_1 на виклики не з`являється та відповідно до інформації оперативних підрозділів поліції за місцем фактичного проживання та реєстрації відсутній.

У судовому засіданні прокурором на вимогу суду на підтвердження зазначеного у постанові старшого слідчого ризику не надано жодного доказу.

Таким чином прокурором не доведено існування такого ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у тому разі, якщо жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, зокрема не забезпечить виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків та не зможе запобігти його спробам вчинити інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до частини 2 вказаної норми, слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно із частиною 3 статті 194 КПК України, слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

На переконання суду, у судовому засіданні знайшли своє підтвердження обставини, передбачені частиною 1 статті 194 КПК України, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Суд не може прийняти до уваги в якості доказу існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, посилання сторони обвинувачення лише на тяжкість злочину, оскільки відповідно до усталеної практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, та має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»). При цьому, тяжкість обвинувачення не може сама по собі служити виправданням тривалого попереднього ув`язнення особи (рішення ЄСПЛ «Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а факти ухилення підозрюваного від явки до слідчого чи прокурора не доведені під час

судового розгляду стороною обвинувачення та спростовуються доказами, наданими захисником, що свідчить про недоведеність існування вищевказаного ризику.

Відповідно до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

З практики ухвалення рішень ЄСПЛ вбачається, що рішення національного суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Відповідно до п. «с» статті 5 Конвенції законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У той же час, Європейський суд зазначає, що національний суд, який вирішує питання про взяття особи під варту, повинен визначити, чи виправдовують інші підстави, наведені органом досудового розслідування, позбавлення особи свободи.

Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний кодекс України покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов переконання про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в той же час, враховуючи наявність достатніх даних, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне відповідно до частини 3 статті 194 КПК України зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду.

Керуючись статтями 331, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2019 року за №12019230150000247 - відмовити.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати до суду за кожною вимогою.

Ухвала оскарженнню не підлягає.

Вручити копію цієї ухвали обвинуваченому та його захиснику негайно після її оголошення та надіслати до Державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор " для відома.

Головуючий суддя: Cокирко Л.М.

Судді: Кусік І.В.

Рибас А.В.