Вирок № 97191249, 25.05.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/3040/21 25.05.2021

н\п 1-кп/490/383/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

Справа № 490/3040/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

Головуючого судді - Лагода К.О.,

секретаря судового засідання - Суп В.А.,

за участю прокурора - Татаревича В.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62021150000000183, відомості про яке внесено 16.02.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Морське, Феодосійського р-ну, АР Крим, громадянина України, росіянина, неодруженого, раніше не судимого, з професійно-технічною освітою, маючого статус учасника бойових дій, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця за контрактом, механіка - радіотелефоніста взводу зв`язку 2 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224, у військовому званні старший солдат,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

08.10.2018 громадянина ОСОБА_1 , призваного Чаплинським РВК Херсонської обл., на підставі наказу командира військової частини А0224 від 08.10.2018 №164-РС прийнято на військову службу за контрактом, який останній уклав того ж дня строком на три роки, та призначено на посаду механіка - радіотелефоніста взводу зв`язку 2 десантно - штурмового батальйону військової частини А0224, яка дислокується за адресою: м. Миколаїв, просп. Героїв України, 72.

08.10.2018 наказом командира військової частини А0224 від 08.10.2018 №268 старшого солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та вважати таким, що посаду механіка - радіотелефоніста взводу зв`язку 2 десантно - штурмового батальйону військової частини А0224 прийняв.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом для військовозобов`язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.

Відтак, з 08.10.2018, тобто з моменту зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини А0224, ОСОБА_1 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З моменту видання виконувачем обов`язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби старшому солдату ОСОБА_1 достеменно було відомо, і до часу нез`явлення вчасно на службу без поважних причин останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.

Проходячи військову службу, старший солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_1 був зобов`язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Однак, діючи в порушення вимог вищевказаних нормативних актів, старший солдат ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, 29.12.2020 о 07 год. 50 хв. старший солдат ОСОБА_1 , з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків з військової служби в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не з`явився вчасно на службу без поважних причин до військової частини А0224 (м. Миколаїв, просп. Героїв України, 72) та незаконно перебував поза її межами за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , проводячи час на власний розсуд, приховуючи свою належність до Збройних Сил України,

не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, який не з`явився вчасно до військової частини.

Разом з тим, 22.04.2021 о 10 год. 00 хв. старший солдат ОСОБА_1 добровільно прибув до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та заявив про себе та вчинений ним злочин.

Умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у нез`явленні вчасно на службу без поважних

причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що 29.12.2020 року, будучи військовослужбовцем за контрактом, у зв`язку із сімейними обставинами він вчасно не з`явився на військову службу, перебуваючи весь час за місцем свого мешкання. Обвинувачений зазначив, що добровільно з`явився до управління ДБР у м. Миколаєві, окільки усвідомив ганебність свого вчинку і щиро кається у скоєному кримінальному правопорушенні. ОСОБА_1 просив суд суворо його не карати.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою провину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_1 діяння і ніким не оспорюються, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинено обвинуваченим дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і ОСОБА_1 винуватий у його вчиненні, так як він, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби), не з`явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до положень ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Відповідно до положень ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце мешкання, характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра і нарколога не перебуває, має статус учасника бойових дій, а тому приходить до висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши обвинуваченого від реального його відбуття на підставі вимог ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого іспитового строку, він не вчинить іншого кримінального правопорушення, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, суд вважає необхідним, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, на підставі вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженню не заявлявся.

Речові докази у справі відсутні.

Витрати на залучення експертів для проведення експертиз відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -

У Х В АЛ И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання у вигляді позбавлення волі із випробуванням, строком на 1 (один) рік.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з часу отримання вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя К.О. Лагода