Рішення № 97191196, 21.05.2021, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/897/21

Провадження № 2/484/667/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання - Бикова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками шляхом їх повернення та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - ТОВ «Агрофірма Корнацьких»), в якому позивач просить повернути земельні ділянки з кадастровим номером 4825481800:01:000:1345 площею 0,017га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1342 площею 1,2953га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1344 площею 0,2774га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1343 площею 3,0768га, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 11836,53грн., 3% річних в сумі 426,70грн. та відсотки з урахуванням індексу інфляції - 3014,88грн. згідно ч.2 ст.. 625 ЦК України, всього 15278,11грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що до нього як до спадкоємця перейшло право власності на вказані вище земельні ділянки після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Договір оренди земельної частки (паю) між ОСОБА_2 та відповідачем був підписаний від імені ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 , отже вказаний договір оренди є неукладений. На підставі викладеного представник позивача в позовній заяві просить повернути позивачу земельні ділянки та сплатити кошти, вказані вище.

Ухвалою від 17.03.2021року позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, поставлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання, визначені строки для подачі заяв по суті, відповідача зобов`язано надати суду докази сплати позивачеві орендної плати з використання спірних земельних ділянок.

12.05.2021р. підготовче провадження було закрите та призначена справа до судового розгляду.

На судове засідання позивач не з`явився. Його представник надала заяву, в якій підтримала позов у повному обсязі, просила його задовольнити та розглянути справу без її участі та у відсутність позивача.

Від представника відповідача надійшла заява, в якій він просив провести судове засідання без його участі та відмовити в задоволенні позову.

Оскільки учасники справи на засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області за ОСОБА_1 визнане право на земельну частку (пай), розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_2 .

Зазначена земельна частка (пай) була виділена в натурі та позивачу передані у власність земельні ділянки з кадастровим номером 4825481800:01:000:1345 площею 0,017га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1342 площею 1,2953га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1344 площею 0,2774га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1343 площею 3,0768га, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9-12).

Згідно копії договору оренди земельної частки (паю) 28.12.2009р. між ОСОБА_2 , від інтересах якого за нотаріальною довіреністю діяв ОСОБА_3 , та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладений договір оренди земельної частки (паю) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів строком на 50 років з терміном закінчення 31.12.2059р. Договір зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`яномостівській сільській раді за №69 від 02.03.2010р.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно частини другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що вказаний вище договір оренди землі був підписаний від імені ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 .

Згідно п.6 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

Отже, на час укладення договору ОСОБА_3 не мав повноважень на укладення такого договору від імені ОСОБА_2 , тобто зазначений вище договір є неукладеним.

За таких обставин не можна вважати, що відповідач правомірно користується земельною ділянкою, що належить позивачу.

Статтею 391 ЦК України визначається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, в тому числі коли утримання та використання цього майна здійснюється іншою особою без достатньої законної (правової) підстави.

Такі права власника земельної ділянки або землекористувач урегулюванні частиною 2 статті 152 ЗК України, якою передбачено, що власник землі може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Отже, позивач, пред`являючи позовну вимогу до відповідача про повернення спірних земельних ділянок, обрав належний спосіб захисту.

На підставі викладеного суд вважає, що позов в цій частині належить задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Викладене вище свідчить про те, що, відповідач фактично користувався земельними ділянками, що перебувають у власності позивача, без укладеного договору оренди та недоотримання останнім доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Отже, фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до повідомлення відповідача позивачу нараховані та не виплачені кошти за 2018р. та 2019р. в сумі по 3945грн., а за 2020р - 4864,72грн., всього 12755,74грн. Враховуючи викладене, те, що позивач просив стягнути з відповідача кошти за користування земельною ділянкою за 2018-2020 роки на загальну суму 11836,53грн., суд вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині в межах позовних вимог.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 3014,88грн., а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 426,70грн.

Суд погоджується із розміром трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки його розрахунок відповідає чинному законодавству.

Рахуючи заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції представник позивача виходила з того, що вона вираховується наступним чином:

- за період з 27.12.2018р. по 09.03.20201р. - 804(період прострочення)/31х1,8%х3945,51 (сума заборгованості) = 1841,92грн.;

- за період з 27.12.2019р. по 09.03.20201р. - 439(період прострочення)/31х1,8%х3945,51 (сума заборгованості) = 1005,72грн.;

- за період з 27.12.2030р. по 09.03.2021р. - 73(період прострочення)/31х1,8%х3945,51 (сума заборгованості) = 167,24грн.

Однак, розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції виконується шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості: (інфляційні нарахування) = (сума боргу) ? (Сукупний індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу).

Отже, у період з 27.12.2018 року по 09.03.2021року сукупний індекс інфляції дорівнює 111,775% (101,00% ? 100,50% ? 100,90% ? 101,00% ? 100,70% ? 99,50% ? 99,40% ? 99,70% ? 100,70% ? 100,70% ? 100,10% ? 99,80% ? 100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00%). Отже, інфляційне нарахування дорівнює 464,60грн. (3 945,51 грн. (сума боргу) ? 111,775% (сукупний індекс інфляції)/100% - 3 945,51 грн. (сума боргу).

У період з 27.12.2019 року по 09.03.2021 року сукупний індекс інфляції дорівнює 107,421% (100,20% ? 99,70% ? 100,80% ? 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00%), інфляційне нарахування дорівнює 292,79грн. (3 945,51 грн. (сума боргу) ? 107,421% (сукупний індекс інфляції)/100% - 3 945,51 грн. (сума боргу).

У період з 27.12.2020 року по 09.03.2021 року сукупний індекс інфляції дорівнює 102,313% (101,30% ? 101,00%), отже інфляційні нарахування дорівнює 91,26грн. (3 945,51 грн. (сума боргу) ? 102,313% (сукупний індекс інфляції)/100% - 3 945,51 грн. (сума боргу).

Отже, інфляційне нарахування за період, зазначений у позові, дорівнює 848грн 65коп., тому позов належить задоволенню частково у зазначеній частині.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" повернути власнику ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровим номером 4825481800:01:000:1345 площею 0,017га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1342 площею 1,2953га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1344 площею 0,2774га, з кадастровим номером 4825481800:01:000:1343 площею 3,0768га, що розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 11 836грн 53коп, три відсотки річних - 426грн 70коп, кошти з урахуванням індексу інфляції - 848грн 65коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 1816грн, всього 14 927 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім)грн 88 коп.

В задоволенні вимог про стягнення коштів в іншій частині відмовити.

Місце реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача: вул. Молодіжна, 24 с. Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 31929340.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя Н.А.Медведєва

Повне судове рішення складене 26.05.2021р.