Постанова № 97190827, 25.05.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6359/13-ц

Провадження № 2-с/487/37/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Бобрової І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 26.07.2013 року по цивільній справі №487/6359/13-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ :

22.04.2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив поновити пропущений строк на подання заяви про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва від 26.07.2013 року; скасувати судовий наказ, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 26.07.2013 року по цивільній справі №487/6359/13-ц (провадження 2-н/487/820/13) за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію.

Вимоги заяви обґрунтовував тим, що Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з нього на користь ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1263,48 грн., яка постачалась за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, він ніколи не був власником вказаного об`єкту нерухомості, не укладав зі стягувачем жодного договору про надання житлово-комунальних послуг. Крім того, у зимовий період 2012-2013 років він постійно мешкав у власній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . У зв`язку з чим, стягнення з нього заборгованості за спожиту теплову енергію вважав неправомірним та просив скасувати судовий наказ.

Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк на звернення до суду із заявою про скасування судового наказу посилаючись на те, що копію судового наказу від 26.07.2013 року він не отримував, а про його існування дізнався внаслідок арешту карткового рахунку при спробі отримання пенсії. Тому, вважає, що строк пропущено з поважних причин та існують підстави для поновлення пропущеного строку на звернення до суду.

Суд, дослідивши подану заяву та додані до неї документи, прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до п. 4,5 ч.1 ст. 161 цього Кодексу. Заява про скасування наказу подається в суд у письмовій формі. До заяви про скасування судового наказу додаються: клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого ч.1 цієї статті.

Враховуючи, що ОСОБА_1 копію судового наказу не отримував, а про його існування дізнався лише в 2021 році у зв`язку із накладенням арешту на його картковий рахунок, суд приходить до переконання, що існують усі підстави для поновлення йому пропущеного строку на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.

Як встановлено у судовому засіданні, за заявою ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» 26.07.2013 року Заводським районним судом м. Миколаєва було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію, яка постачалася за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 1263,48 грн. та судового збору у розмірі 114,70 грн..

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.04.2021 року квартира АДРЕСА_3 у власності ОСОБА_1 не перебуває.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати належне йому майно, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно він зобов`язаний здійснювати витрати на управління, утримання та збереження такого майна.

Згідно до ст.11 ЦК України, зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість послуг за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій випливає з самого факту користування цими послугами.

Таким чином, вищезазначена квартира за період стягнення боргу не перебувала у власності заявника, а отже, стягнення з нього нарахованої заборгованості за спожиту теплову енергію є неправомірним.

Згідно з п.13 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011р. №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК) ( 1618-15 ), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 р."Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження "наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК) (1618-15), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК)). Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Частиною 3 статті 171 ЦПК України передбачено, що у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

З огляду на наведене, враховуючи, що спірна квартира за період стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у власності ОСОБА_1 не перебувала, неможливість надання належної оцінки судом даним обставинам в межах наказного провадження, суддя приходить до висновку про наявність між сторонами спору про право, який має вирішуватися в межах позовного провадження, а тому заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 171,444 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 26.07.2013 року по цивільній справі №487/6359/13-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію – задовольнити.

Судовий наказ від 26.07.2013 року по цивільній справі №487/6359/13-ц (провадження 2-н/487/820/13) за заявою Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію – скасувати.

Роз`яснити, що заявник (стягувач) має право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.В.Боброва