Ухвала суду № 97190582, 25.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1549/21

Провадження №1-кп/127/75/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Печенюк Т.О.,

сторони обвинувачення: прокурора Ліщук О.М.,

сторони захисту: адвоката Сувалова В.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого статтею 293 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2019 за № 12019020020001515,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого статтею 293 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Захисник обвинувачених – адвокат Сувалов В.О. – в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заявлене клопотання підтримали та просили його задовольнити.

Прокурор вважає, що правові підстави для задоволення заявленого клопотання відсутні, оскільки під час досудового розслідування обвинувачені були оголошені в розшук, тому строк притягнення до кримінальної відповідальності був зупинений.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому частиною третьою статті 285 КПК визначено, що у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. При цьому частиною другою статті 288 КПК передбачено, що суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Слід при цьому зауважити, що частиною першою статті 325 КПК визначено, що у разі, якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого або про відкладення судового розгляду.

Згідно з обвинувальним актом 13.05.2019 в другій половині дня, точний час не встановлено, за невстановлених обставин, перебуваючи у м. Вінниці, неподалік вулиці Дубовецької, діючи усвідомлено і умисно, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приєднався до групи осіб загальною чисельністю близько 300 чоловік за участю інших осіб чоловічої статті, діяння яких є предметом розслідування в інших кримінальних провадженнях, а також інших невстановлених осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження.

У подальшому, 13.05.2019 близько 20.00 год. ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами чоловічої статті, будучи у складі вищевказаної групи осіб, перебуваючи неподалік території цілісного майнового комплексу «Вінницький консервний завод», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виконуючи вказівки невстановлених осіб щодо зайняття і встановлення контролю над територією комплексу, усвідомлюючи, що вищевказана територія є охоронюваною, огородженою по периметру, захищеною від стороннього доступу та має контрольно-пропускний режим, бажаючи здійснити грубе порушення громадського порядку та суттєво порушити роботу указаного підприємства, розпочали активну участь у діях групи, а саме перелізли через паркан, проникнувши на територію вищезазначеного комплексу.

У подальшому, перебуваючи на території цілісного майнового комплексу, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами чоловічої статті, продовжуючи активні дії у складі групи вищевказаних осіб, діючи всупереч законним вимогам охоронців майнового комплексу щодо залишення охоронюваної території, застосовуючи психологічне насильство, яке виражалось у криках, жестах та погрозах фізичною розправою, супроводжуючи свої дії застосуванням піротехнічних засобів, взяли участь у витісненні охоронців товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , котрі здійснювали охорону майнового комплексу на підставі договору про надання охоронних послуг № 3 від 10.05.2019, за територію майнового комплексу, встановивши контроль над нею та перешкоджаючи таким чином останнім виконувати, свої трудові обов`язки по охороні майна.

Потім, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами чоловічої статті, продовжуючи активні дії у складі групи вищевказаних осіб, шляхом фізичного блокування в`їзних воріт, взяв участь у створенні умов щодо недопущення до приміщень майнового комплексу інших осіб, у тому числі вищевказаних охоронців, чим, серед іншого, здійснили перешкоджання останнім у виконанні своїх трудових обов`язків.

Також у цей час на місце події прибули працівники Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та працівники його Вишенського, Київського, Лівобережного та Вінницького районного відділень, а також працівники корпусу оперативно-раптової дії ГУНП у Вінницькій області, батальйону «Вінниця» ГУНП у Вінницькій області та батальйону поліції особливого призначення ГУНП у Вінницькій області, які відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівниками правоохоронних органів, а відтак - і представниками влади. Зазначені працівники, перебуваючи у форменому одязі та відповідному екіпіруванні, вийшли із службового автотранспорту та зайняли позиції по зовнішньому пери метру території вищевказаного майнового комплексу.

Після цього ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та іншими особами чоловічої статті, продовжуючи активні дії у складі групи вищевказаних осіб, діючи без хуліганських мотивів, побачивши наближення працівників поліції, усвідомлюючи, що вони є представниками влади та на законних підставах вимагають від ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших членів групи припинити правопорушення, яке ними вчиняється, всупереч цим законним вимогам та вимогам не вдаватись до насильницьких дій, діючи узгоджено, використовуючи заздалегідь заготовлені піротехнічні засоби та підібрані на місці залишки будівельних матеріалів, стали кидати їх через огорожу, в напрямку працівників поліції та інших осіб, які перебували неподалік, чим спричинено грубе порушення громадського порядку, яке порушило обстановку суспільного спокою, значно ускладнило нормальну роботу працівників товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технології» ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , суб`єктів господарювання ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , дезорганізувавши її, та ускладнило відпочинок мешканців розташованих поряд з майновим комплексом будинків АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та АДРЕСА_3

Органами досудового розслідування дії обвинувачених кваліфіковано за статтею 293 КК за ознаками активної участі у групових діях, що призвели до грубого порушення громадського порядку та суттєвого порушення роботи підприємства.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» (далі – Постанова від 23.12.2005) зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів – з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Суд також враховує, що у абзаці третьому пункту 2 зазначеної Постанови від 23.12.2005 роз`яснено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

З наданого суду обвинувального акта вбачається, що обвинувачені обвинувачуються у вчиненні кримінального проступку.

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення останніми було вчинено 13.05.2019, тобто на час розгляду кримінального провадження судом пройшло понад два роки з дня вчинення кримінального правопорушення. Отже, підставою для звільнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності є настання певної події, тобто закінчення строків давності на час розгляду кримінального провадження судом.

Вирішуючи питання щодо наявності умов для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності суд враховує таке.

Як вже суд зазначив, сторона обвинувачення під час досудового розслідування дійшла до переконання, що дії обвинувачених слід кваліфікувати саме за статтею 293 КК.

Суд вже зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що Верховний Суд (далі – ВС) в ухвалі від 13.06.2019 (справа № 322/5602/13-к) зазначив, що застосування положень кримінального закону про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності для суду є обов`язковими. Тобто положення статті 49 КК носять імперативний характер та у разі встановлення судом закінчення цього строку безпідставної відмови у звільненні від відповідальності процесуальним законом не передбачено, навіть якщо проти такого звільнення будуть заперечувати інші учасники судового розгляду, наполягаючи на завершенні розгляду пред`явленого обвинувачення винній особі в загальному порядку.

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Аналогічний висновок зроблений ВС і у постанові від 29.05.2019 (справа № 287/359/14-к) та постанові від 19.11.2019 (справа № 345/2618/16-к).

При цьому у постанові від 19.11.2019 ВС додатково зауважив, що пунктом 1 частини другої статті 284 КПК передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення – кримінального проступку, передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, і до набрання вироком законної сили минуло два роки.

За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою кримінального правопорушення; 2) з дня вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минули визначені частиною першою статті 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у частині першій статті 49 КК строків не вчинила нового злочину.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених частиною першою статті 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Про обов`язок суду вирішити питання про звільнення особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, за наявності відповідних умов та підстав зазначив ВС і у постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к).

Оцінюючи доводи прокурора про відсутність правових підстав для звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку з їх оголошенням в розшук під час досудового розслідування суд враховує таке.

ВС неодноразово висловлював правову позицію, згідно з якою зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного само по собі ще не може свідчити про ухилення останнього від слідства. Такі позиції ВС висвітлені у постановах від 03.03.2021 (справа № 686/10936/17-к), від 20.10.2020 (справа № 204/4728/15-к), від 18.09.2018 (справа № 346/883/15-к).

Кримінальне провадження надійшло до суду 21.01.2021. В судовому засіданні, яке відбулось 02.03.2021, оголошений обвинувальний акт та встановлений порядок дослідження доказів у кримінальному провадженні. В подальшому проведення будь-яких процесуальний дій за клопотанням прокурора відкладене у зв`язку з необхідністю підготовки письмових документів (доказів), зібраних у кримінальному провадженні. Однак прокурор в судове засіданні будь-яке документальне підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу для відмови в задоволенні клопотання сторони захисту, не надала.

Отже, зважаючи на ту обставину, що обвинувачені проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечували, прокурором в судовому засіданні не доведена наявність обставин, які б свідчили про активні дії обвинувачених, спрямовані на ухилення від досудового розслідування, інші правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були, тому суд дійшов до переконання, що клопотання захисника обвинувачених слід задовольнити.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні потрібно вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК. Разом з тим, з наданих суду документів випливає, що під час досудового розслідування на речові докази був накладений арешт, який відповідно до приписів статей 170, 174 КПК слід скасувати.

Крім того, з наданих стороною обвинувачення документів випливає, що ухвалами слідчих суддів Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2019 до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, прокурором також було надано повідомлення за підписом начальника ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» про звільнення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у зв`язку зі сплатою застави. Із вказаних повідомлень вбачається сума внесених за обвинувачених застав, при цьому не зазначено ким саме вони сплачені. Суд також враховує, що відповідних процесуальних рішень про визначення обвинуваченим альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суду також надано не було.

Відповідно до приписів частини одинадцятої статті 182 КПК застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Разом з тим, у зв`язку з відсутністю відомостей про заставодавця, суд позбавлений можливості вирішити питання про повернення сплаченої застави.

Керуючись статтями 284, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Звільнити обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності, передбаченої статтею 293 Кримінального кодексу України, на підставі пункту 1 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого статтею 293 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2019 за № 12019020020001515, – закрити.

Речові докази: фрагмент дерев`яної бейсбольної бити з круглою рукояткою, предмет круглої форми металевої основи, балончик сірого кольору, 6 ватно-марлевий пов`язок, зв`язку ключів, металеву трубу, рюкзак, пластиковий бутель, два файли з аркушами паперу, предмети ззовні схожі на металеві гільзи, два мобільних телефона, які поміщені до камери зберігання речових доказів Лівобережного ВП ВВП ГУНП у Вінницькій області – знищити.

Арешт, накладений на зазначені речові докази, на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15.05.2019, – скасувати.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя: