Рішення № 97188489, 13.03.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 336/6603/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2020 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатової А.А. №1920 виданий 13 серпня 2019 року про стягнення заборгованості в розмірі 50 935,75 грн.

16 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя постановлено ухвалу, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, передано до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю.

14 листопада 2019 року Запорізьким апеляційним судом винесено постанову, якою ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.

06 грудня 2019 року Дніпровським районним судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

06 грудня 2019 року Дніпровським районним судом постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Броварського нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задоволено.

Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 59967737, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, щодо примусового виконання виконавчого напису № 1920, вчиненого Приватним нотаріусом Броварського районного НОКО Гамзатовою Аліною Анатоліївною 13 серпня 2019 року.

02 березня 2020 року Київським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - Радченко В.Ю. на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 06 грудня 2019 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

29 січня 2020 року приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області подав пояснення по справі, мотивуючи свої пояснення тим, що при вчиненні виконавчого напису, окрім оригіналу кредитного договору, відповідач (стягувач) долучив виписку з особистого рахунку та надав докази повідомлення боржника про заміну кредитора зобов`язанні з вимогою про погашення заборгованості.

05 лютого 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» подав до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмету позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просив відмовити в задоволенні в повному обсязі.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Судом встановлено, що 29 вересня 2012 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне обслуговування фізичних осіб з видачею та обслуговування «Прибуткової картки кредитом».

На підставі Анкети-заяви про Акцент Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб клієнта банку відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку VISA Electron строком дії 2 роки з моменту її випуску, ліміт відновлюваної кредитної лінії становить 10 000 грн.

21 червня 2016 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу №1.

Відповідно до предмету договору, в порядку та умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за Кредитними договорами.

26 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» укладено Договір факторингу №2019-1КІ/ВЕСТА.

В порядку та на умов х, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтову право вимоги до боржників за договором.

16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1.

В порядку та на умов цього договору, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників, а новий кредитор зобов`язується прийняти право вимоги до боржників за договорами.

13 серпня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Газматовою Аліною Анатоліївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1920, яким пропонується звернути стягнення з громадянина, яким є ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором № 621037466 від 29.09.2012, який було укладено між ним та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Факторингу 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА»», правонаступником якого на підставі Договору Відступлення Права Вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за період з 16.01.2019 по 30.07.2019 суму заборгованості у розмірі 50935,75 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 30306,98 грн; прострочена сума заборгованості за комісією в розмірі 0 грн; прострочена заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 0 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 0 грн; строкова заборгованість за комісією у розмірі 0 грн; строкова заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 8112,45 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями в розмірі 12516,32 грн. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Загальна сума, яка підлягає стягненню з Боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердікт Капітал» складає 51585,75 грн, з урахуванням плати у розмірі 650 грн за вчинення виконавчого напису нотаріусом у відповідності до ст. 31 Закону України «Про нотаріат».

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до приписів якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

При цьому, у вчиненому спірному виконавчому написі взагалі не вказано на підставі яких документів останній було вчинено. Що ж до копії Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб клієнта банку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, то такі документи не є одним із документів, що передбачені п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, який подає стягувач для одержання виконавчого напису за кредитними договорами.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за поданими стягувачем документами, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються,

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29 листопада 2001 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачам; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно з Додатком до Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, строк кредитування 2 роки з моменту випуску міжнародної платіжної картки по рахунку № НОМЕР_1 . Однак, в наданих сторонами документах відсутня інформації про по банківській карті, як і відсутня будь яка інформація, виписки по рахунку № НОМЕР_1 які б свідчили про отримання та користування кредитними коштами позивачем, що унеможливлює встановити наявність або відсутність кредиту, а також строк його дії.

Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб клієнта банку, яка не є Кредитним договором, який нотаріально не посвідчувався, за відсутності засвідченої стягувачам виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення, засвідченої стягувачем копії письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За встановлених обставин, суд вважає вимоги позивача пред`явлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, правомірними, тому позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням вимог ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., який сплачено позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 18, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п. п. 1.1., 2.3, 3.1., 3.2., 3.4. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 N 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, ст.50 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксана Анатоліївна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати виконавчий напис від 13 серпня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований в реєстрі за №1920, яким запропоновано звернути стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , який є Боржником за Кредитним договором № 621037466 від 29.09.2012, який було укладено між ним та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником всіх прав та обов`язків якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», правонаступником всіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору Факторингу 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВЕСТА»», правонаступником якого на підставі Договору Відступлення Права Вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019 року, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», за період з 16.01.2019 по 30.07.2019 суму заборгованості у розмірі 50935,75 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 30306,98 грн; прострочена сума заборгованості за комісією в розмірі 0 грн; прострочена заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 0 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту в розмірі 0 грн; строкова заборгованість за комісією у розмірі 0 грн; строкова заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом в розмірі 8112,45 грн; строкова заборгованість за штрафами і пенями в розмірі 12516,32 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Уразі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я