Рішення № 97188359, 14.05.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1877/21

Справа №754/15027/20

РІШЕННЯ

Іменем України

14 травня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Микитюк А.В.,

представник відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторіну відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 24.11.2014 року. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який надалі збільшився до 44 000, 00 грн. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, Відповідач в свою чергу зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів, внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями не надав, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку, внаслідок чого станом на 04.10.2020 утворилась заборгованість у загальному розмірі 56 392, 71 грн., а відтак позивач змушений звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 07.12.2020 року у вказаній вище справі вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Деснянського районного суд м. Києва від 12.03.2021 року визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, прсили суд проводити розгляд справи у відсутності їх представника..

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві, зі змісту якого вбачається, що в тексті анкети заяви відсутні будь які умови щодо відсотків, нарахування пені та штрафів, а сума грошових коштів, які начебто відповідачу були надані банком не вказані в анкеті. Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки це доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем. Таким чином Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/tenns/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 24 листопада 2014 року, шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. На підставі наведеного вище, відсутні підстави вважати, що, при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк», Банк дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Також наданий розрахунок заборгованості не є належним і допустимим доказом оскільки не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилась по тілу кредиту та розрахунку відсотків. В ньому не зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків по кредиту з посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки, а також не зазначено в якому розмірі по кредитному ліміту Відповідач отримав кошти за платіжною карткою. В той же час з розрахунку не вбачається, яку саме суму отримав та з якої здійснено розрахунок, за які порушення нараховано штрафи, пеню та підстави таких нарахувань, строки виникнення права позивача на застосування відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, за які порушення зобов`язання відповідальність настала і яку суму та в які строки Відповідачем не повернуто. Таким чином, у відсутності належного розрахунку заборгованості, відсутності доказів отримання Відповідачем кредитних коштів неможливо встановити точну суму заборгованості. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості за кредитом, підготовлений робітниками банку - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано Позивачем при розгляді вказаної справи. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми. Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що до розрахунку заборгованості було включено саме 46 445, 21 грн. заборгованості за тілом кредиту та 9 947, 50 грн. заборгованості за простроченими відсотками. В той же час розраховуючи заборгованість за тілом кредиту у розмірі 46 445, 21 грн., позивач зараховує кошти, якими відповідач поповнює свій картковий рахунок, в рахунок сплати відсотків, що є неправомірним, оскільки ці кошти мали б бути зараховані в погашення тіла кредиту. Згідно виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що відповідачем в якості погашення кредиту всього було сплачено 131 653, 75 грн. З вищевказаного вбачається, що позивачем в якості погашення процентів було неправомірно стягнуто з відповідача 92 756, 20 грн. Фактично, з врахуванням коштів, які нараховані позивачем за тілом кредиту у розмірі 46 445, 21 грн. в той час коли кредитний ліміт становить 42 660 грн. вбачається, що відповідач не має жодної заборгованості за кредитом. Навпаки має місце переплата в розмірі 85 000, 00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24.11.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який надалі збільшився до 44 000, 00 грн.

При укладанні договору №б/н від 24.11.2014 сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи Банку", які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором у відповідача, станом на 04.10.2020 року, наявна заборгованість у загальному розмірі 56 392, 71 грн., яка складається із наступного: 46 445, 21 грн. - заборгованість за тілом кредита в тому числі: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 46 445, 21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0, 00 грн. - заборгованість по нарахованим відсоткам; 9 947, 50 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0, 00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0, 00 грн. - нарахована пеня; 0, 00 грн. - нараховано комісії;

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенізакономяк істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна дійти висновку, що споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з вимогами ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті - заяві позичальника б/н від 24.11.2014 підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсотків за користування кредитом та комісії.

Крім того, у цій заяві відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг ОСОБА_1 ), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок їх нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 24.11.2014 року, посилався навитяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а також інші умови обслуговування рахунків, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування

Так, пунктом 2.1.1.12.2 визначено, що за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки за пільговою процентною ставкою (0,01% річних) в рамках установленого пільгового періоду за кожною платіжною операцією.

Погашення кредиту здійснюється шляхом внесення коштів готівкою або безготівковим шляхом на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання з інших рахунків клієнта на підставі договору (2.1.1.12.3).

Строки та порядок погашення по кредиту (кредитний ліміт) по кредитним карткам з встановленим мінімальним обов`язковим платежем, а також овердрафта, що виник по таким карткам, наведений в Пам`ятці клієнта/Довідці про умови кредитування, яка є невід`ємною частиною договору, а також встановлюються даним пунктом 2.1.1.12.4. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості за кредитом. Згідно ст. 212 ЦК України, в разі наявності простроченого кредиту (овердрафту) строком повернення кредиту в повному обсязі є 211 день з моменту виникнення такої заборгованості. Строк повернення овердрафту в повному обсязі протягом 30 днів з моменту виникнення овердрафту. Строк погашення відсотків по овердрафту щомісячно за минувший місяць до 25-го числа.

У разі невиконання чи неналежного виконання кредитором зобов`язання по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі, зазначеному в Пам`ятці клієнта та Тарифах, кредитор сплачує банку штраф в розмірі 100% від розміру неналежно сплачених відсотків, установлених в Пам`ятці, Тарифах. Сплата штрафу здійснюється за кожен місяць такого порушення, починаючи з останнього місяця неналежного виконання кредитором своїх зобов`язань по сплаті процентів за користування кредитом (2.1.1.12.6.2).

Відповідно до п. 2.1.1.12.8 банк стягує комісію за обслуговування відповідно до Тарифів/Пам`яткою клієнта/Довідкою про умови кредитування, Тарифами банку, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13. Сплата комісії здійснюється відповідно до п. 2.1.1.3.3 Умов і правил.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме даний витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитом, комісії, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 висловлена позиція про те, що неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.11.2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (16.11.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату інших платежів за користування кредитними коштами, комісій, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем ОСОБА_1 , не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору № б/н, укладеного між сторонами 24.11.2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, відсотки, комісію, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно зпунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору б/н від 24.11.2014 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Згідно наданого розрахунку боргу, виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 користувався кредитною карткою і отримував кредитні кошти, а також погашав кредит.

Разом з тим, розраховуючи заборгованість за тілом кредита у розмірі 46 445, 21 грн., позивач зараховує кошти, якими відповідач поповнював свій картковий рахунок, в рахунок сплати відсотків, що з огляду на вищевикладене неправомірно нараховані банком.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 536, 549, 551, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 174, 178, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354-355, Розділом ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Деснянський районний суд міста Києва.

Повний текст рішення суду виготовлено 25.05.2021.

Суддя: