Рішення № 97188193, 05.02.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11912/20

провадження № 2/753/365/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2021 р. Дарницький районний суду м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. з секретарем судового засідання Кримчук Я.Р. за участі відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (далі - ТОВ «ПУЕЦ», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги. Позов обґрунтований наступними обставинами. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності виданого 08.07.2013 виданого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» витягу №3 з протоколу засідання правління №29 від 15.08.2012 та акту приймання - передачі житлового будинку, будинок АДРЕСА_2 був переданий ТОВ «ПУЕЦ». В будинку безперебійно надавались житлово-комунальні послуги. Відповідач, як власник нерухомого майна в даному будинку та споживач житлово-комунальних послуг зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з грудня 2017 року по грудень 2018 року, в розмірі 7 785 грн. 70 коп. Крім того відповідач є боржником, який прострочив виконання зобов`язання, а тому повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Ухвалою суду від 05.08.2020 суд відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 01.12.2020 .

01.12.2020 суд відклав розгляд справи за клопотанням відповідача на 27.01.2021.

27.01.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву в якому виклав свої заперечення стосовно позовних вимог позивача. Відповідач зазначив, що він не проживав в квартирі, не здавав її оренду треті особам. Квартира не була підключена до системи опалення, у квартирі не користувалися системою водопостачання та електромережею, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Також, 27.01.2021 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи. В зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 05.02.2021.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до початку розгляду справи надіслав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач, позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до акту прийому-передачі від 15.08.2012 р., ПАТ «ХК «Київміськбуд» передав, а ТОВ «Перший український експертний центр» прийняв на обслуговування та експлуатацію житловий будинок за адресо: АДРЕСА_2 /а.с. 11-17/. На даний час ТОВ «ПУЕЦ» припинило обслуговування житлового будинку за даною адресою.

30.05.2013 між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_1 було укладено акт прийому - передачі квартири інвестору, відповідно до якого ПАТ «ХК «Київміськбуд» передало ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 /а.с.158/.

В період з грудня 2017 року по грудень 2018 року позивач здійснював обслуговування вказаного будинку його утримання та експлуатацію.

Відповідно до інформаційної довідки №214467249 від 01.07.2020 року, за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 /а.с. 159-160/.

Як вбачається із матеріалів справи, для забезпечення надання житлово-комунальних послуг за адресо: АДРЕСА_2 позивачем було укладено: договір № 47 на комплекс робіт з технічного обслуговування ліфтів від 01.10.2012 р., договір № 107-о від 15.11.2012 року на технічне обслуговування пожежних систем, договір № 2/1848-к-12 на вивезенні та знешкодження твердих побутових відходів від 01.10.2012 року та відповідними актами здачі - прийняття відповідних робіт /а.с. 26-155/.

Відповідач не у повному обсязі вносив плату за отримані житлово-комунальні послуги в результаті чого у відповідача перед позивачем існує заборгованість, яка станом на 26.06.2020 становить 7 785 грн. 70 коп. /а.с. 8-9/.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 р. № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, та покладає на балансоутримувача будинку обов`язок здійснювати розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечення управління майном (підпункти 1, 3, 10 пункту 1 частини 1 статті 1).

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, частини 1 статті 64 Житлового кодексу України, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Тарифи на послуги, які надаються позивачем, формуються у відповідності з Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Аналізуючи вищенаведені положення закону та підзаконних актів в сукупності з загальними засадами цивільного законодавства та положеннями ЦК України про договір, суд дійшов висновку, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, а відтак відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання таких послуг в даному випадку на вирішення справи не впливає і не може бути підставою для звільнення відповідача від їх оплати.

Така правова позиція ґрунтується на висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 30.10.2013 по справі № 6-59цс13, та у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 по справі № 401/710/15-ц.

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

З наведеного вбачається, що між сторонами, у відповідності з вимогами закону, виникли договірні відносини.

Згідно п. 7 «Правил користування приміщенням житловим будинків та гуртожитків», затверджених постановою КМ України № 572 від 08.10.1992 р. зі змінами від 14.01.2009 р. № 5 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Отже, позивач має права, передбачені частиною першою статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Натомість споживачі, в силу вимог закону, зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Враховуючи вище вказані норми Закону, суд критично ставиться до тверджень відповідача, стосовно того, що в зв`язку з тим, що останній не проживав в квартирі, а тому не повинен нести тягар утримання належного йому на праві власності нерухомого майна, так як, дані твердження не ґрунтуються на нормах закону щодо звільнення його від сплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території чи зменшення її розміру у разі не проживання у квартирі, оскільки останні законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Відповідач, є боржником, який прострочив виконання зобов`язання, а тому з останнього підлягає стягненню сума боргу з урахуванням індексу інфляції, яка згідно з розрахунком позивача становить 775,67 грн. та 3% річних - 416,14 грн. /а.с. 10/.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог закону, відповідач зобов`язаний сплачувати за результат господарської діяльності позивача, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування особи у жилому приміщенні, відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, а також нести тягар по утриманню своєї власності.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 14/55, офіс № 1004, міжнародний номер банківського рахунку НОМЕР_2 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код юридичної особи 36844047, ІПН 368440426550) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних в сумі 8 977 гривень 51 копійка та судовий збір в сумі 2 102 гривні, а усього 11 079 (одинадцять тисяч сімдесят дев`ять) гривень 51 копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: