Ухвала суду № 97187412, 26.05.2021, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/577/20

провадження № 1-кп/691/195/21

УХВАЛА

26 травня 2021 року Городищенський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Черненка В.О., за участю секретаря судових засідань Сидоренко О.С., прокурора Левченка Р.М., захисника Сухомудренка Б.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні, 26.05.2021 року, прокурор підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , подане ним через канцелярію суду. В обґрунтування клопотання, прокурор зазначив, що ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим 15.05.2018 року Городищенським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, па підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, обвинувальні акти щодо якого: у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України 31.10.2018 року направлено до Городищенського районного суду; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України 30.11.2018 року направлено до Городищенського районного суду; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України 29.12.2018 року направлено до Городищенського районного суду, на шлях виправлення не став та знову обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням в житло, вчинене повторно, яке законодавцем віднесене до тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді Городищенського районного суду Черкаської області від 16.05.2020 підозрюваному ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 12.07.2020 року.

В подальшому, в ході судового розгляду, ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 01.04.2021 обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 30.05.2021 року.

ОСОБА_1 , зареєстрований по АДРЕСА_1 , з його слів фактично проживав по АДРЕСА_2 , ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 19.03.2020 року йому обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час строком на два місяці за визначеним місцем проживання по АДРЕСА_3 у помешканні його бабусі, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 постійного місця проживання та існування ризику переховування останнього від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_1 на даний час є раніше судимою особою, яка відбувала покарання за вчинення корисливого злочину, майнова шкода, спричинена злочинними діями ОСОБА_1 , на даний час являється не відшкодованою, останній обвинувачується у вчиненні корисливого майнового злочину, який він вчинив будучи раніше судимим за вчинення корисливого злочину, у період дії застосованого щодо нього судом запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час та будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за систематичне вчинення корисливих злочинів, які він вчинив на період відбування іспитового терміну після звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі, тобто на шлях виправлення не став, що дає підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, продовжить свою злочинну діяльність та свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів. Посилаючись на вищенаведене просив задоволити клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ще на 60 діб.

Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що інкримінований йому злочин за цим обвинувальним актом не вчиняв, що, на його думку, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, переховуватися від суду, не збирається, а чинити тиск на потерпілу та свідків немає сенсу, оскільки останні вже допитані. Крім того, зазначив, що він уже тривалий час, невиправдано перебуває під вартою, в зв`язку з чим просив застосувати до нього більш м`який запобіжний захід.

Захисник просив відмовити у клопотанні прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , пославшись, що воно є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами. Дослідженими в суді доказами інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення не підтверджується. Крім того, зазначив щодо впливу на свідків та потерпілу, то ці дії вчиняти ОСОБА_1 немає сенсу, оскільки останні вже допитані судом. Потерпіла ніяких претензій до обвинуваченого не має про що заявила в суді при її допиті. ОСОБА_1 вже тривалий час перебуває під вартою, а тому, враховуючи відсутність обґрунтованої підозри останнього у вчиненні злочинів, відпали і ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому на даний час відсутній суспільний інтерес щодо тримання ОСОБА_1 під вартою, який би переважав над його правом на свободу.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали судової справи, розглянувши заявлене клопотання прокурора, суд дійшов до наступного.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

09.07.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.09.2020 року включно.

04.09.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 02.11.2020 року включно.

21.10.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19.12.2020 року включно.

10.12.2020 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.02.2021 року включно.

01.04.2021 року відносно ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.05.2021 року включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Стаття 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачає, що при розгляді справ, суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Тобто, з викладеного вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване. Суд зобов`язаний врахувати всі дійсні обставини справи і, за наявності підстав, вичерпний перелік яких встановлений ст. 183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.

Суд, перевіряючи достатність доказів для такого висновку, разом з положенням КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, п. 48 рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007 року), згідно якого, слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, суд позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими, шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов`язаний, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій, у відповідності до закону про кримінальну відповідальність, підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Враховуючи, що обставини по справі з часу обрання та попереднього продовження запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст.177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він є не одруженим, не працюючим, неповнолітніх дітей не має, що вказує на відсутність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків. Крім того, схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень, оскільки, в провадженні судді ОСОБА_2 знаходяться три обвинувальні акти щодо скоєння ОСОБА_1 ряду корисливих злочинів, а також, в провадженні Смілянського міськрайонного суду знаходиться об`єднане кримінальне провадження про обвинувачення останнього у вчиненні ще шести кримінальних правопорушень, яке призначене до розгляду на 07.06.2021 року, що підтверджується листом зазначеного суду №691/21/19/11610/21 від 26.04.2021 року, а тому маючи кримінальний досвід та з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від суду. Крім цього, суд бере до уваги, що згідно обвинувального акту, злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , він вчинив під час дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, обраного в іншому кримінальному провадженні.

В зв`язку з викладеним, суд вважає, що відсутні належні гарантії, які б переважали наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а тому доцільно вирішити питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченого та запобіганню можливості перешкодити інтересам правосуддя, в зв`язку з чим, приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому іншого більш м`якого запобіжного заходу, крім тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, зокрема: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу ОСОБА_1 , його майновий та сімейний стан, обставини скоєння інкримінованого йому злочину, інші дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що достатньою мірою гарантування виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків, є застава в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 гривень.

В разі внесення застави, суд вважає, що на ОСОБА_1 слід покласти наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, зокрема:

1) з`являтися на виклики до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками.

Згідно ч. 8, 10 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави, а суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище та керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 331, 369-372 КПК України, рішенням КСУ у справі № 3-208/2018 (2402/18) від 13.06.2019 року № 4-р/2019, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище, Черкаської області, проживаючого без реєстрації по АДРЕСА_3 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - по 24.07.2021 року, включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтися на виклики до суду;

2) не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з потерпілою та свідками.

Попередити ОСОБА_1 , що в разі невиконання, покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору, а суд вирішує питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ознайомити обвинуваченого ОСОБА_1 під розпис з ухвалою суду.

Зобов`язати процесуального прокурора повідомити про прийняте рішення суду про продовження обраного запобіжного заходу у кримінальному провадженні родичів обвинуваченого ОСОБА_1 .

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому ОСОБА_1 та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя В. О. Черненко