Рішення № 97187213, 18.05.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/8643/20

Провадження № 2/644/815/21

18.05.2021

РІШЕННЯ

іменем України

18 травня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі: судді Шевченка С.В., за участю секретаря Коломієць О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін цивільну справу № 644/8643/20, н.п.2/644/815/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1229, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та скасувати виконавчий напис вчинений 22.09.2020 року, стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що 25.10.2020 р. він дізнався, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. відкрито виконавче провадження № 63408095 щодо виконання виконавчого напису Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Секістової Т.І. №1229 від 22.09.2020 про стягнення заборгованості на користь відповідача за період з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року сума заборгованості, яка складає 83 582,47 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 36 579,94 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 ; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00; строкова заборгованість за комісією становить 0,00 ; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 29 783,86 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 17 218,67 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500 грн. Вказав, що нотаріусом Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис на підставі Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Згідно зазначеного в виконавчому напису ОСОБА_1 є боржником, а ТОВ «Вердикт Капітал» вказаний стягувачем. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019р. по 11.03.2020 року. Зазначив, що вказаний виконавчий напис вчинений з численним порушенням законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, представник позивача надав суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила розглянути справу без її участі та участі позивача.

05.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковський О.В. виклав свої заперечення щодо спору, зазначивши про те, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису відповідачем були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, яка вказана в оспорюваному виконавчому написі. Крім того, до суду надійшло клопотання генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О.В. про зменшення витрат на правову допомогу в якому представник фактично просив відмовити в задоволенні вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, пояснень щодо позовних вимог у встановлений ухвалою про відкриття провадження строк суду не надали.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1.ст.13 ЦПК України).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України(стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку ) подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

П. 1.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п.1.2. цієї Глави перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документів згідно з Переліком, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум, витребування майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Відповідно до п.1 Переліку документів, на підставі якого вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно подаються: 1) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); 2) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. Тобто, в даному випадку, суд повинен перевірити доводи боржника та встановити чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Суду не надано даних, які б свідчили, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від відповідача та позивача первинні документи щодо видачі грошей, тому були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості боржника, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений стягувачем щодо наявності грошового зобов`язання відповідача, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за договором, суми боргу за тілом «кредиту», відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено одноособо представником особи на користь якої стягнуті кошти, без урахування думки та позиції ОСОБА_1 . Виконавчий напис вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого представниками ТОВ «Вердикт Капітал», який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків з відповідача і не містить в собі безспірності грошових вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 .

Таким чином, безспірність заборгованості повинна бути підтверджена документами, передбаченими переліком документів, при цьому нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлював права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряв наявність необхідних документів.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.01.1992 р. №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» п.13 роз`яснено, що відповідно до ст. ст. 34, 36, 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Отже, на підставі документів, наданих відповідачем нотаріусу з заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

З огляду на викладене, з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачом документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачом, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Відповідно до частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 12, частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Поняття доказів розкрито у частині першій статті 76 ЦПК України. Так, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суду ТОВ «Вердикт Капітал» не надано доказів наявності безспірної заборгованості у ОСОБА_1 на час вчинення виконавчого напису. Також матеріали справи не містять копії кредитного договору, який був укладений між сторонами, не надано копії договорів відступлення прав вимог за кредитними договорами, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості та підстави виникнення договірних відносин.

Крім того, суду не надано доказів з боку відповідача, що ТОВ «Вердикт Капітал» надало нотаріусу підтвердження отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором, які необхідні для вчинення виконавчого напису.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження отримання правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару ті інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформленні у встановленому законом порядку (квитанція про до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 280/1765/19 від 04.02.2020.

До позовної заяви позивачем додано копію договору про надання правової допомоги від 29.10.2020 року, що укладений між позивачем та адвокатом Калініною О.Ю., копію ордеру на надання правничої допомоги ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Калініою О.Ю. , акт виконаних робіт від 22.12.2020 року по договору №29/10-20, копію квитанції до прибуткового касового ордера загальну суму 20000 грн.

Крім того, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Разом із тим, відповідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, як встановлено ч. 4 ст. 137 ЦПК України, має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» надано клопотання про зменшення розміру судових витрат, посилаючись на недоведеність таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Перевіривши надані суду позивачем документи, щодо обгрунтування вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, в тому числі акт виконаних робіт до договору з переліком кожної з наданих в акті послуг та визначенням їхньої вартості, суд критично відносить до деяких послуг, а саме: включення витрат за представництво у приватного виконавця, запити приватному виконавцю, листування, оскільки суду не надано документального підтвердження виконання таких послуг; включений в акт прибуток адвоката, який суд не може прийняти як надану ОСОБА_1 послугу, оскільки отримання прибутку адвокатом, жодним чином не пов`язано з наданими позивачем послугами в рамках конкретної цивільної справи; оплату за складання заяви про забезпечення позову, з якою позивач звертався два рази, при цьому суд зазначає про наявність у справі ухвали суду якою подану вперше заяву було повернено позивачеві, бо вона не була оплачена судовим збором; включені в розрахунок кількість судових засідань, з яких було фактично тільки одне за участю представника, але і це засідання було відкладене за його ж клопотанням (розрахунок суми за представництво в суді вираховується з зазначенням участі у 3 судових засіданням на загальну суму 4500 грн.), що не відповідає принципу співмірності відносно затраченого часу проведення судового засідання; наявність в матеріалах справи заяви про розгляд справи у відсутність представника та надане суду клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд доходить висновку про необхідність зменшення витрат на правову допомогу до 6000 грн. та стягнення їх з відповідача на користь позивача.

При цьому суд зауважує, що витрати на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, враховуючи кількість судових засідань проведених за його участю та незначну тривалість судового засідання, яке було відкладене за клопотанням самого представника позивача, наявність заяви про можливість проведення розгляду справи за його відсутність, в якій він підтримав позовні вимоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, оскільки перелік виконаних в акті робіт на загальну суму в розмірі 20 000 грн. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3, 15, 16 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 10, 12, 95, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, Законом України «Про нотаріат», суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 22.09.2020 року, що зареєстрований в реєстрі під №1229, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за період з 16.01.2019 року по 11.03.2020 року сума, якої складає 83 582,47 грн. в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 36 579,94 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 ; прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00; строкова заборгованість за комісією становить 0,00 ; строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 29 783,86 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 17 218,67 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом в розмірі 500 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 18.05.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса : АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», адреса: вул.Кудрявський узвіз, б.5Б, м.Київ, 04053, ЄДРПОУ 36799749

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, місце знаходження: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, місцезнаходження: вул.Університетська, б.33, офіс 7, м.Харків, 61003.

Суддя С.В. Шевченко