Рішення № 97182811, 26.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року м. Київ № 826/9313/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

15.06.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що згідно податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204 до ПАТ «Укрзалізниця» протиправно застосовано штраф у розмірі 170 грн на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин - ПК України) з огляду на необґрунтований висновок акту перевірки від 22.05.2018 №5807/26-15-12-13-20 про порушення ПАТ «Українська залізниця» вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України шляхом несвоєчасного подання податкової декларації з податку на нерухоме майно за 2017 рік.

Позивач зазначає, що податкову декларацію з податку на нерухоме майно за 2017 рік від 28.02.2017 №9030761467 подано 28.02.2017 з дотриманням вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, адже об`єктом оподаткування вказаним у цій декларації є нежитлова будівля підсобне приміщення загальною площею 10 кв.м., яка розташована за адресою: Тернопільська область, Бережанський р-н, с. Саранчуки, вул. Привокзальна, 14-а, та право власності на яку у позивача виникло 27.02.2017. З огляду на приписи вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України строк подання такої податкової декларації складає 30 днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, тобто з 27.02.2017.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204 складене відповідачем з порушенням строку, передбаченого пунктом 86.8 статті 86 ПК України, згідно якого податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Однак, ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, після результатів розгляду заперечень ПАТ «Укрзалізниця» від 16.08.2017, лише 10.10.2017, тобто з порушенням строків встановлених податковим законодавством.

Також позивач зазначає, що за приписами пункту 76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Фактичне подання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік відбулося 28.02.2017. а перевірка своєчасності її подання проведена у липні 2017 року, тобто через чотири місяці, шо є грубим порушенням строку, встановленого пункту 76.3 статті 76 ПК України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву ПАТ «Укрзалізниця» у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Зауважив, що згідно в податковій декларації від 28.02.2017 №9030761467 позивачем вказано дату державної реєстрації речових прав на нерухоме майно саме 21.05.2015. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності датою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно є саме 21.05.2015 року, індексний номер 21472902, що підтверджує є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформований 27.02.2017, індексний номер витягу 81301355.

Таким чином, не є обґрунтованими доводи позивача про те, що строк подання вказаної податкової декларації складає 30 днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, тобто з 27.02.2017.

Крім того, відповідач зауважив, що камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності платниками податків, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 ПК України, має право проводитися контролюючим органом не пізніше закінчення 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Старшим державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок звітності території обслуговування Бучацької ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби України у Тернопільській області, на підставі підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 та в порядку статті 76 глави 8 розділу II ПК України, проведено камеральну перевірку податкової декларації ПАТ «Укрзалізниця» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Тернопільській області складено акт камеральної перевірки від 21.07.2017 №4982/1900-1204/07/400758 у якому зафіксовано порушення ПАТ «Укрзалізниця» вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України шляхом несвоєчасного подання податкової декларації з податку на нерухоме майно за 2017 рік, адже позивач подав таку декларацію 28.02.2017, у той час як граничною датою її подання було 20.02.2017.

07.08.2017 позивач подав заперечення на акт камеральної перевірки від 21.07.2017 №4982/1900-1204/07/400758 за результатом розгляду яких відповідач листом від 16.08.2017 повідомив ПАТ «Укрзалізниця» про залишення без змін вказаних висновків акту перевірки.

На підставі висновку акту камеральної перевірки від 21.07.2017 №4982/1900-1204/07/400758 про порушення ПАТ «Укрзалізниця» вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204, яким за вказане порушення до ПАТ «Укрзалізниця» на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України застосовано штраф у розмірі 170 грн.

ПАТ «Укрзалізниця» не погоджується із податковим повідомленням-рішенням від 10.10.2017 №0038881204, а тому звернулось до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, при розгляді даної справи суд спочатку надає правову оцінку доводам позивача про порушення відповідачем строку проведення камеральної перевірки, а також строку прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Суд зауважує, що особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності.

Порядок проведення камеральної перевірки визначено статтею 76 ПК України, пунктом 76.3 якої встановлено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Водночас згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю подання податкових декларацій, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, така перевірка може бути проведена протягом 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкових декларацій, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена зокрема у постановах від 18.05.2018 у справі №804/4483/17, від 21.02.2019 у справі №808/2404/17, від 04.03.2021 у справі №820/3499/17.

Зважаючи на те, що податкову декларацію з податку на нерухоме майно за 2017 рік позивач подав 28.02.2017, а камеральну перевірку своєчасності подання такої декларації проведено 21.07.2017, суд вважає, що у даному випадку відповідачем дотримано строк проведення такої камеральної перевірки.

Згідно пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Встановлено, що заперечення ПАТ «Укрзалізниця» на акт камеральної перевірки від 21.07.2017 №4982/1900-1204/07/400758 розглянуті відповідачем 16.08.2017.

Позивач зазначає, що прийняття 10.10.2017 податкового повідомлення-рішення №0038881204 свідчить про порушення відповідачем вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Відсутність у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Верховним Судом сформовано практику застосування пункту 86.8 статті 86 ПК України, про що свідчать зокрема постанови від 01.04.2021 у справі №810/1420/16, від 04.03.2021 у справі №820/3499/17, від 09.07.2020 у справі №340/94/19, від 15.01.2019 у справі №826/3576/15, за змістом яких порушення контролюючим органом вимог 86.8 статті 86 ПК України порушує право платника на участь у прийнятті рішень за висновками перевірки, яке реалізується через передбачену ПК України можливість платника податків подати заперечення на акт перевірки та брати участь у розгляді таких заперечень. Очевидно, що таке порушення прав платника на участь у прийнятті рішень за результатом перевірки, контролюючий орган може допустити лише шляхом недотримання вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України в частині прийняття податкового повідомлення-рішення у строк, який унеможливлює подання платником заперечень на акт перевірки, наприклад, прийнявши податкове повідомлення-рішення у той самий день, коли складено акт перевірки.

У постанові від 04.03.2021 у справі №820/3499/17 Верховний Суд відхилив посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №820/1975/17, оскільки висновок, викладений у ній, стосується перевищення десятиденного строку прийняття податкового повідомлення-рішення з дня наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, натомість, у справі №820/3499/17, встановлено одночасне направлення платнику податків акта перевірки і податкового повідомлення-рішення, тобто порушення контролюючим органом платника податків подати заперечення на акт перевірки.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №820/1975/17 відхилив посилання платника податків на те, що контролюючий орган прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення поза межами встановленого ПК України строку, зазначивши у контексті таких доводів, що у будь-якому випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, само по собі не впливає на його законність.

Також суд вважає, що з огляду на зміст спірних правовідносин, недотримання відповідачем вимоги щодо своєчасності прийняття спірного рішення не призвело до порушення принципу юридичної визначеності.

З урахуванням наведеного, суд вважає прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204 після закінчення строку, визначеного пунктом 86.8 статті 86 ПК України, не може слугувати самостійною підставою для визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Щодо зафіксованого в акті камеральної перевірки від 21.07.2017 №4982/1900-1204/07/400758 порушення ПАТ «Укрзалізниця» вимог підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об`єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Згідно підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Отже, податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік необхідно було подати до 20.02.2017.

Позивач не заперечує того, що подав податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік 28.02.2017. При цьому, позивач зазначає, що не порушив строку подання такої декларації, адже 27.02.2017 набув право власності на деклароване майно (нежитлова будівля підсобне приміщення загальною площею 10 кв.м., яка розташована за адресою: Тернопільська область, Бережанський р-н, с. Саранчуки, вул. Привокзальна, 14-а).

Однак, суд вважає вказані доводи позивача необґрунтованими.

Так, згідно Додатку 1 «Відомості про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості» до податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, від 28.02.2017№9030761467 позивачем вказано про наявність об`єкта за адресою Тернопільська область, Бережанський р-н, с. Саранчуки, вул. Привокзальна, 14-а, загальною площею 10 кв.м., право власності на який позивач набув 21.05.2015, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №642194761204.

Тобто, у вказаній податковій декларацій позивач самостійно вказав, що право власності на вказаний об`єкт виникло 21.05.2015. При цьому, позивач не зазначає про допущення помилки у вказаній декларації, вжиття заходів для виправлення такої помилки.

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який сформований 27.02.2017, індексний номер витягу 81301355, 21.05.2015 проведено державну реєстрацію речових прав ПАТ «Укрзалізниця» на нежитлову будівлю підсобне приміщення загальною площею 10 кв.м., яка розташована за адресою: Тернопільська область, Бережанський р-н, с. Саранчуки, вул. Привокзальна, 14-а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №642194761204.

Таким чином, ПАТ «Укрзалізниця» необхідно було подати вказану податкову декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік до 20.02.2017. Подання ПАТ «Укрзалізниця» вказаної декларації 28.02.2017 свідчить про порушення позивачем вимог підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України у разі неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 10.10.2017 №0038881204.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що ПАТ «Українська залізниця» не доведено факту порушення його прав у межах спірних правовідносин, а доводи відповідача та встановлені судом обставини свідчать про протилежне. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (місцезнаходження юридичної особи: 03150, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40075815).

Відповідач - Головне управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: 46003, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39403535).

Суддя О.М. Чудак