Рішення № 97182695, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 640/25336/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Водінвест»

до Комунального підприємства «Київсблагоустрій»

про визнання протиправним та скасування припису, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Водінвест» з позовом до Комунального підприємства «Київсблагоустрій» в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.11.2019р. № 1922922;

- встановити відсутність компетенції Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на винесення приписів щодо тераси (веранди), прибудованої до приміщення громадського харчування - закладу ресторанного господарства у будинку №1/13-А по вул. Рогнідинській у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач не мав повноважень щодо його винесення, адже належна позивачу тераса (веранда) є приналежністю нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак не є тимчасовою спорудою.

Відповідачем подано відзив на адміністративний в якому зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вказана тераса (веранда) є тимчасовою спорудою, що на думку останнього підтверджується договором пайової участі від 11.04.2019р. № 09076-19 та інформаційним талоном від 26.04.2019р. серії ВМ № 09076-19. З огляду на вищевикладене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.11.2019р. провідним інспектором Комунального підприємства «Київсблагоустрій» винесено припис № 1922922 щодо порушення ТОВ «Сафрекс» вимог п. 20.1.1 Правл благоустрою міста Києва затверджених рішенням КМР від 25.12.2008р. № 1051/1051за адресою: м. Києв, вул. Рогнідинська, буд. №1/13. З огляду на що відповідачем запропоновано надати дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди (сезонний майданчик); в разі відсутності документації демонтувати у триденний термін власними силами, відновити благоустрій. Одночасно, повідомлено, що у разі невиконання вимог правил будуть вжиті заходи відповідно до вимог законодавства.

Позивач вважаючи вищезазначений припис протиправним та винесеним поза межами встановлених законодавством повноважень позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України від 06.09.2005 року № 2807-ІV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807-ІV), норми якого також спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Частиною першою статті 1 Закону № 2807-IV визначено, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частин першої, третьої статті 34, пункту 2 частини першої статті 10, частини першої статті 40 Закону № 2807-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Затвердження правил благоустрою територій населених пунктів належить до повноважень сільських, селищних і міських рад.

Самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 1051/1051 затверджено Правила благоустрою міста Києва, якими визначено правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста Києва, та які спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини (далі - Правила).

Відповідно до п. 13.1.1 Правил, розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності проводиться відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про благоустрій населених пунктів", Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 N 198, наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року N 244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за N 1330/20068, інших нормативно-правових актів, а також рішень Київської міської ради та розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Порядок розміщення вивісок та табличок, визначений Порядком розміщення вивісок у місті Києві, затвердженим окремим рішенням Київської міської ради.

Згідно пункту 13.2.3 Правил, самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об`єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об`єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об`єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Відповідно до пункту 20.1.1 Правил, до відповідальності за порушення у сфері благоустрою притягуються особи, винні у: - порушенні вимог Законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про відходи" та "Про охорону навколишнього природного середовища"; - порушенні встановлених державних стандартів, норм і цих Правил; - проектуванні об`єктів благоустрою м. Києва з порушенням вимог Правил забудови м. Києва та державних будівельних норм; - порушенні режиму використання й охорони територій та об`єктів рекреаційного призначення; - самовільному зайнятті території (частини території) об`єкта благоустрою; - пошкодженні (руйнуванні чи псуванні) вулично-дорожньої мережі, інших об`єктів благоустрою; - знищенні або пошкодженні зелених насаджень чи інших об`єктів озеленення; - забрудненні (засміченні) території; - самовільному наклеюванні оголошень, інформаційно-агітаційних плакатів, реклами, листівок тощо та нанесенні написів, малюнків тощо на об`єктах благоустрою території міста; - неналежному утриманні об`єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення території тощо; - створюванні умов, які ускладнюють або унеможливлюють прибирання об`єктів та елементів благоустрою.

Відповідно до пункту 20.2.11 Правил, у разі виявлення уповноваженими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи), елементів об`єктів благоустрою, їх власникам (користувачам або особам, які здійснили розміщення (встановлення)), вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, елементу об`єкта благоустрою, із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до підпункту 13.3.1 пункту 13.3 розділу XIII цих Правил.

Згідно з п. 20.2.1 Правил, якщо під час перевірки виявлені причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис, який є обов`язковим для виконання в термін до трьох діб особами, які є відповідальними за утримання об`єктів благоустрою.

У приписі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала припис, відомості про особу, на яку складений припис, та надаються пропозиції щодо усунення причин та умов, які спричиняють порушення благоустрою території.

Припис підписується особою, яка його склала, і особою, на яку він складений.

У разі відмови особи отримати припис в графі "Припис одержав" робиться про це запис.

У разі виявлення тимчасової споруди (малої архітектурної форми), встановлений (або невстановлений) власник (користувач) якої створив причини та умови, які можуть спричинити порушення благоустрою, посадова особа контролюючого органу зобов`язана скласти та видати офіційний документ - припис з дотриманням вимог цього Положення. У такому випадку одна копія припису наклеюється на тимчасову споруду (малу архітектурну форму) поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності) або на фронтальній частині такої тимчасової споруди (малої архітектурної форми), а ще одна копія вручається особисто присутньому власнику (користувачу), надсилається власникові тимчасової споруди (малої архітектурної форми) поштою (цінним листом з описом вкладення) за адресою, зазначеною в Ордері на розміщення тимчасової споруди (у разі його наявності). Посадова особа, яка винесла припис, здійснює фотофіксацію наклеєного припису поряд з Ордером на розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми) у випадку його наявності або на фронтальній частині тимчасової споруди (малої архітектурної форми). При цьому щонайменше на одній з фотографій має бути чітко та розбірливо видно інформацію про номер та дату складення припису.

Матеріали фотофіксації долучаються до припису, про що в приписі робиться відповідний запис, а власник (користувач) тимчасової споруди (малої архітектурної форми) вважається повідомленим про винесення припису належним чином.

Тимчасова споруда (мала архітектурна форма), власник (користувач) якої не встановлений, вважається знахідкою. Посадова особа контролюючого органу, яка знайшла таку тимчасову споруду (малу архітектурну форму), повідомляє про знахідку міліцію протягом трьох днів з моменту виявлення такої споруди.

Якщо протягом шести місяців з моменту повідомлення міліції про тимчасову споруду (малу архітектурну форму), власник (користувач) якої не встановлений, не буде встановлено власника (користувача) або власник (користувач) не заявить про свої права в міліцію або до контролюючого органу, посадова особа якого знайшла тимчасову споруду (малу архітектурну форму), виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) набуває право власності на таку споруду.

Якщо протягом шести місяців з моменту повідомлення міліції про тимчасову споруду (малу архітектурну форму), власник (користувач) якої вважається не встановленим, буде встановлено власника (користувача) або власник (користувач) заявить про свої права в міліцію або до контролюючого органу, посадова особа якого знайшла тимчасову споруду (малу архітектурну форму), така тимчасова споруда повертається власнику (користувачу). Власник (користувач) знайденої тимчасової споруди (малої архітектурної форми) відшкодовує необхідні витрати, пов`язані із знахідкою (зберігання, транспортування, розшук власника тощо), та сплачує на користь виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винагороду за знахідку в розмірі двадцяти відсотків вартості тимчасової споруди (малої архітектурної форми).

Отже, винесення припису є результатом проведеної перевірки, в якому власнику пропонується надати в певний строк проектно-дозвільну документацію на розміщення тимчасової споруди або усунути порушення шляхом демонтажу тимчасової споруди власними силами в разі відсутності відповідних дозвільних документів.

Водночас, у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) ТС, у тому числі ТС торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, уповноважені особи Департаменту, структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП «Київблагоустрій» вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу ТС.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 18.12.2020р. у справі № 640/3764/19, адміністративне провадження № К/9901/30619/19.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до розділу І Правил, тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15.04.1999р. між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та ЗАТ «Водінвест» укладено договір купівлі-продажу будівлі (споруди, приміщення) зареєстрованого за №000457/12 за умовами якого продавець продає, а покупець купує нежитлове приміщення вбудоване в будівлю, загальною площею 323, 3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рогніденська, 1/13 літ «А» та складає 14/100 ідеальних часток від всього домоволодіння, а покупець зобов`язується прийняти вказані приміщення і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Так, за умовами п. 1.3 Договору, характеристика будівлі (споруди, приміщення) наводиться в технічній документації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

При цьому, суд зазначає, що жодної технічної документації з інформацією щодо складових частин нежитлового приміщення вбудованого в будівлю, загальною площею 323, 3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рогніденська, 1/13 літ «А», наявної станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 15.04.1999р., яка за умовами такого договору є невід`ємною його частиною, до суду не надано, а відтак достовірно встановити складові частини такої нежитлової будівлі, яку було придбано позивачем, а саме чи входила до складу останньої веранда загальною площею 86, 8 кв.м., не вбачається за можливе.

Водночас, позивачем до адміністративного позову додано технічний паспорт (виготовлений станом на 12.06.2012р., тобто майже через 13 років після укладення договору купівлі-продажу), відповідно до змісту якого нежитловий будинок (приміщення) розташоване за адресою: АДРЕСА_1 має вже загальну площу 451, 9 кв.м.

При цьому, станом вже на дату виготовлення технічного паспорта, а саме на 12.06.2012р., до складу нежитлового будинку (приміщення) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 входить вже веранда з площею 86,8 кв.м., що підтверджується журналом підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями.

Одночасно, відповідно до довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» ЖЕО №608 від 21.01.2004р. № 25 позивач займає площу нежитлового приміщення у розмірі 323, 3 кв.м.

Так, в адміністративному позові позивач зазначає, що вказана веранда прибудована ще в 1997р. і з дозволу Старокиївської районної державної адміністрації міста Києва, що на його думку підтверджується листом останньої від 21.07.1997р.

Проте, суд вважає доводи позивача щодо наявності в нього дозволу вказаного органу на прибудову об`єкта нерухомого майна помилковими, адже у вказаному листі йде мова про те, що Старокиївська районна державна адміністрація міста Києва не заперечує проти обладнання літньої торгової площадки (в даному випадку, на думку суду, в даному контексті, мова не йде про об`єкт нерухомого майна) за умови виконання цих робіт в установленому законом порядку.

Крім того, вказаний лист не може бути розцінений, як єдиний необхідний документ, який надавав би право позивачу на прибудову саме об`єкта нерухомого майна, адже необхідним є дотримання усіх дозвільних процедур.

Однак, як зазначено вище, позивачем відповідно до договору купівлі-продажу в 1999р. придбано в нежитлове приміщення вбудоване в будівлю, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323, 3 кв.м., а тільки в 2012р. з`являється технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) за вказаною вище адресою, який має вже загальну площу 451, 9 кв.м. (до складу якого вже входить веранда).

Так, відповідно до п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127, технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Технічний паспорт має бути прошнурований, пронумерований та скріплений підписом керівника суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію, а також підписом виконавця робіт і контролера із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката на право виконання робіт з технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна.

З аналізу документів наданих до адміністративного позову неможливо встановити, чи була прибудована вказана веранда в 1997р. та чи дійсно остання придбана позивачем в 1999р. за результатом укладеного договору купівлі-продажу від 15.04.1999р., тобто чи набув він право власності на останню.

При цьому, жодних документів на підтвердження факту належності саме позивачу на праві приватної власності нежитлового будинку (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 частиною якого є саме веранда у загальному розмірі 86, 8 кв.м.

Так само, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що веранда у загальному розмірі 86, 8 кв.м. є невід`ємною, неподільною, а відтак складовою частиною нежитлового будинку (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить останньому на праві приватної власності, що свідчить про те, що остання є об`єктом нерухомого майна, з огляду на таке.

Так, в матеріалах справи наявні договори оренди від 27.01.2019р. укладені позивачем з СПД ОСОБА_1 та СПД ОСОБА_2 .

Відповідно до договору оренди від 27.01.2019р. № ВР2712, ТОВ «Водінвест» передає СПД ОСОБА_1 в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 296, 9 кв.м., яке забезпечує функціонування нежитлового приміщення, як об`єкт громадського харчування розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом оренди є окреме приміщення з 3 окремими входами і знаходиться у власності орендодавця.

Відповідно до договору оренди від 27.01.2019р. № ЯВ2712, ТОВ «Водінвест» передає СПД ОСОБА_2 в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 155,0 кв.м., для розміщення об`єкта громадського харчування, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Об`єктом оренди є окреме приміщення з 3 окремими входами і знаходиться у власності орендодавця.

З аналізу вищевикладених договорів вбачається, що позивачем передано в оренду різним суб`єктам господарювання - об`єкт, який на його думку є неподільним (451, 9 кв. м. відповідно до технічного паспорта).

Так само, в подальшому вказані суб`єкти господарювання передали в суборенду надані їм об`єкти оренди ТОВ «Сафрекс». При цьому, за умовами договорів суборенди від 28.01.2019р. об`єкт, який передається в оренду знаходиться у власності орендарів (СПД ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_1 - п. 1.2 договорів).

Водночас, встановити які саме складові нежитлового будинку (приміщення) розташованого за адресою: АДРЕСА_1 були передані в оренду/суборенду та хто є власником останніх не вбачається за можливе, адже відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.1999р. позивачем придбано нежитлове приміщення вбудоване в будівлю, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 323, 3 кв.м., а передано в оренду об`єкти (окреме приміщення з 3 окремими входами і знаходиться у власності орендодавця) за вказаною адресою загальною площею 296, 9 кв.м. та 155,0 кв.м. відповідно (що сумарно складає 451, 9 кв.м. та відповідає розміру площв об`єкта відповідно до технічного паспорта за 2012р.).

При цьому, з договору щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою від 11.04.2019р. № 09076-19 вбачається, що ТОВ «Сафрекс» є власником тимчасової споруди (відкритого (літнього) майданчика) площею (п. 1.1 договору).

Отже, позивач вважаючи себе власником об`єктів оренди переданих в таку оренду не надав жодних доказів на підтвердження вказаного.

Таким чином, враховуючи суперечливість наявних в матеріалах справи документів та оскільки в ході судового розгляду позивачем не надано доказів порушення його прав винесеним приписом, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову, адже наявними в справі документами не підтверджено факту належності останньому на праві приватної власності веранди загальною площею 86,8 кв.м. та враховуючи той факт, що з вказаного випливає неможливість підтвердження статусу такої веранди, як об`єкта нерухомого майна, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

Надані до суду висновки експертів в силу вимог КАС України не мають для суду наперед встановленої сили та оцінюються судом з огляду на всі наявні у справі докази.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 77, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Водінвест» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська