Рішення № 97182307, 24.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Київ № 640/18710/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про:

- визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві протиправними, щодо відмови в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону 3723-ХІІ ОСОБА_1 у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника, починаючи з моменту звернення за призначенням - з 14.08.2019;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону 3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з моменту звернення за призначенням - з 14.08.2019.

Ухвалою суду від 25.10.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та доказів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу протиправно відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнані з огляду на те, що переведення на пенсію по втраті годувальника можливе лише за умови, якщо розрахунок пенсії буде проводитись відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Оскільки в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 25.10.2019 судом відповідно до частини третьої статті 263 КАС України встановлено подання лише відзиву відповідачем, відповідь на відзив подана представником позивача судом до уваги не береться.

Дослідивши письмові докази, судом установлено.

Як убачається з матеріалів справи, чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відповідно до пенсійного посвідчення (видано довічно) від 23.02.2006 серії НОМЕР_5 НОМЕР_6 перебував на обліку в органах Пенсійного фонду України.

У трудових книжках № НОМЕР_1 від 24.09.1964 та від 03.01.1992, оформленій на ОСОБА_2 , містяться записи №№21,33-34, відповідно до яких: 22.03.1994 - установлено 8 ранг державного службовця; 03.01.2006 - присвоєно 4 ранг державного службовця; 03.01.2006 - звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію з Державного комітету України з енергозбереження.

До позову додано посвідчення (видано довічно) від 13.12.2016 серії НОМЕР_7 НОМЕР_8 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу від 01.12.1989 серії НОМЕР_2 між громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , укладено шлюб, присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" від 07.06.2019 №904-450 ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 фактично проживали та вели господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

До позову додано свідоцтво про смерть від 17.05.2019 серія НОМЕР_3 , за якою ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з розпискою-повідомлення від 09.07.2019 №3999 позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві: заяву про призначення/перерахунок пенсії; копію паспорта; трудову книжку (померлого); документи про вік померлого годувальника; копію свідоцтва про шлюб; довідка з ЖЕКу.

Позивач звернулась до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зі скаргою від 09.08.2019, в якій просила письмово повідомити про результати розгляду заяви про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі пункту 10 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ в розмірі 70% від заробітної плати державного службовця яку отримував померлий годувальник та притягнути винних до відповідальності.

Листом від 10.09.2019 №199571/02/К-11049 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача, що переведення на пенсію по втраті годувальника можливе за умови, якщо розрахунок пенсії буде провадитись відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", водночас пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, проте таке право визначено саме для державних службовців без поширення такого права на членів їх сімей.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу (частина перша).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини другої).

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина третя).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім`ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач просить призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника.

Статтею статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ встановлено:

в разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (частина десята);

право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом (частина одинадцята).

Судом установлено, що станом на 14.08.2019 (час звернення про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника) позивач отримувала пенсію за віком з 13.12.2016, тобто була непрацездатною. Отримання чоловіком позивача пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідачем не заперечувалось.

Оскільки судом встановлено отримання ОСОБА_2 з 2006 року пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", водночас позивач на момент смерті чоловіка мала статус непрацездатного члена сім`ї померлого годувальника та відповідала вимогам передбаченим статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, тому набула право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про поширення наведених статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ лише на осіб, які визначені в пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (набрав чинності з 01.05.2016), відповідно до яких: державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 11); для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За висновком суду, наведені норми стосуються державних службовців, ними не врегульовано питання призначення пенсії внаслідок втрати годувальника (особа, яка отримувала пенсію на підставі Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ) непрацездатному члену сім`ї.

У постанові від 09.11.2018 справа №236/3193/16-а Верховний Суд висловив правову позицію, за якою положення статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ поширюються на непрацездатних членів сім`ї померлої особи, яка мала право на отримання пенсії за цим Законом.

Як убачається з відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивач перебуває на обліку та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`якове державне пенсійне страхування" з 09.07.2019 згідно з заяви, яку було подано належним чином 09.07.2019 №3999.

Водночас представником ОСОБА_1 направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві скаргу від 09.08.2019 у зв`язку з відмовою Солом`янського відділення в прийнятті заяви про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі пункту 10 статті 37 Закону України "Про державну службу", до якої було надано нотаріально засвідчену копію довіреності, заяву про призначення/перерахунок пенсії, копію трудової книжки, копію паспорту, копію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про смерть померлого годувальника, копію акта про проживання осіб. Скарга отримана відповідачем 14.08.2019.

Згідно з пунктом 2.3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім`ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про безвісне зникнення особи, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, отримана в порядку, передбаченому статтею 15 Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти"; 5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; 10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

Оскільки позивачем подано документи встановлені пунктом 2.3 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з 14.08.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40грн. (квитанція від 25.09.2019 №0.0.1476156503.1). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ ОСОБА_1 у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з 14 серпня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію в зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% від заробітної плати померлого годувальника з 14 серпня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.А. Донець