Рішення № 97182162, 26.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року м. Київ № 640/4754/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до треті особи Міністерства юстиції України 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 провизнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів від 21.11.2018 № 3671/5, від 04.12.2018 № 3793/5, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів від 21.11.2018 № 3671/5, від 04.12.2018 № 3793/5, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучено до участі у справі третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 позовну заяву залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2020 зазначену ухвалу скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було порушено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 та вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема, не запрошено позивача та ОСОБА_3 до розгляду скарги ОСОБА_2 , що не дозволило їм подати свої заперечення проти скарги, а також докази, які б підтверджували правомірність реєстрації майнових прав на квартиру на ОСОБА_3 , а в подальшому і на позивача та прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_2 , яка була подана з пропущенням строку, протягом якого може бути подана скарга на рішення державного реєстратора. Також позивач посилається на те, що відповідачем проведено неправомірну рецензію рішень, які були прийняття до введення в дію відповідного нормативно - правового акту, тобто застосовано зворотню силу нормативно-правового акту на правовідносини, які існували до введення його в дію, що суперечить статті 58 Конституції України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив надав суду письмовий відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з огляду на те, що оголошення про розгляду скарги ОСОБА_2 були у встановлено чинним законодавством порядку опубліковані на офіційному веб - сайті Міністерства юстиції України. Також відповідач зазначив про те, що з матеріалів скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018 зареєстрованої за № М-21667 з доповненнями до неї від 22.10.2018 вбачається, що скаржник дізнався про факт відчуження оскаржуваного нерухомого майна 15.08.2018 з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Третьою особою 1 надано пояснення щодо позовної заяви в яких викладено прохання відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що відповідач вчинив всі необхідні за чинним законодавством дії для повідомлення про час і місце розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018 зареєстрованої за № М-21667 з доповненнями до неї від 22.10.2018. Також третя особа зазначив про те, що вказана скарга була подана ним у законодавчо встановлені строки оскільки про реєстрації дії щодо яких була подана скарга він дізнався лише 15.08.2018 та про те, що у відповідача були наявні повноваження на розгляд його скарги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною прийнято рішення індексний номер: 26328767 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким на підставі договору купівлі - продажу зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на об`єкт нерухомого майна: квартиру, однокімнатну, об`єкт житлової нерухомості за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 подано до Міністерств юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора прав, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667, в якій викладено прохання прийняти рішення про скасування рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 25064290) щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 .

22.10.2018 ОСОБА_2 подано до Міністерства юстиції України доповнення до скарги на рішення державного реєстратора прав, зареєстровані за № М-22786, в яких викладено прохання також скасувати рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер: 26328767) на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 .

19.11.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667, доповнень до неї від 19.10.2018, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № М-22789, доповнень до неї від 15.11.2018, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.11.2018 за № М-24489 складено висновок, яким рекомендовано скаргу задовольнити у повному обсязі.

21.11.2018 Міністерством юстиції України відповідно до частин другої, п`ятої статті 26, підпункту «а» пункту 2 частини шостої статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 видано наказ № 3671/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким наказано задовольнити скаргу ОСОБА_2 від 02.10.2018 у повному обсязі та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.10.2018 № 25064290, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольгою Сергіївною, від 20.11.2015 № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.

26.11.2018 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації складено висновок про виправлення описки у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.11.2018, оформленого за результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667, доповнень до неї від 19.10.2018, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № М-22789, доповнень до неї від 15.11.2018, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.11.2018 за № М-24489 в якому зазначено наступне: "26.11.2018 під час перегляду матеріалів скарги Комісією виявлено описку у висновку Комісії від 19.11.2018: в абзаці першому вступної частини, а також у пункті 2 резолютивної частини помилково зазначено дату прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25064290 "від 02.10.2018" замість "від 06.10.2015".

Таким чином, Комісія доходить висновку, що допущена описка підлягає".

14.12.2018 Міністерством юстиції України відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 видано наказ № 3793/5 "Про внесення змін до наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2018 № 3671/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким наказано внести зміни до наказу Міністерства юстиції України від 21.11.2018 № 3671/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», виклавши пункт 2 в такій редакції: "2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.10.2015 № 25064290, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольгою Сергіївною, від 20.11.2015 № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які внесені на підставі цих рішень.".

ОСОБА_1 не погоджуючись з висновками Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.11.2018 та від 26.11.2018 та за казами Міністерства юстиції України від 21.11.2018 № 3671/5 та від 04.12.2018 № 3793/5 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивачів звернулись до суду були порушені з огляду на наступне.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Надання оцінки щодо правомірності вчинення реєстраційних дій щодо яких було подано ОСОБА_2 скаргу від 02.10.2018, зареєстровану у Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667 з доповненнями до неї виходить за межі юрисдикції адміністративного суду, оскільки не спрямоване на захист прав позивачів у сфері публічно - правових відносин.

Отже, в рамках даної адміністративної справи судом підлягає дослідженню виключно питання щодо наявності у відповідача повноважень на розгляд скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667 та щодо дотримання при її розгляді положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, вирішення скарги на рішення суб`єкта державної реєстрації здійснюється Міністерством юстиції України шляхом прийняття відповідного наказу, у той час, як висновок Комісії містить лише обставини, встановлені в ході перевірки відповідних обставин скарги, і не створює для суб`єкта оскарження правових наслідків, тому, згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

Таким чином дії Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо розгляду скарг щодо складання висновку від 19.11.2018, оформленого за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018 та висновку від 26.11.2018 про виправлення описки у висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 19.11.2018 не створюють жодних правових наслідків для позивача та не змінюють стану його суб`єктивних прав, оскільки самі по собі не породжує настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на права та обов`язки позивача.

Наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2018 № 3671/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» зі змінам внесеними до нього наказом від 14.12.2018 №3793/5 скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.10.2015 № 25064290, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік Ольгою Сергіївною та від 20.11.2015 № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Юлією Юріївною, та внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які внесені на підставі цих рішень.

Тобто відповідачем скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняті у 2015 році.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015 № 834-VIII, Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Таким чином повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав відповідно до статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 Міністерство юстиції України отримало з 01.01.2016, та порядок реалізації таких повноважень визначено з 01.01.2016. Тобто, до 01.01.2016 повноваженнями розглядати скарги на дії державних реєстраторів були наділені виключно суди.

Як встановлено судом, перевірці, під час розгляду скарги за результатами якої прийнято накази від 21.11.2018 № 3671/5 та від 14.12.2018 № 3793/5, підлягали реєстраційні дії, вчиненні у 2015 році, тобто до набрання чинності відповідними нормативними актами.

Відповідно до статті 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Окрім того, Конституційний суд України в рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень для розгляду скарги на дії державних реєстраторів, вчинені до 01.01.2016.

Аналогічна позиція щодо недопущення застосування положень законодавства, які розширюють повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації до дій (правовідносин), що здійснені до набрання чинності відповідних змін до Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладені Верховним Суом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 06.02.2019 в адміністративній справі №826/4906/17 (адміністративне провадження №К/9901/40159/18)

Враховуючи відсутність у відповідача повноважень для розгляду скарги на дії державних реєстраторів, вчинені до 01.01.2016, а отже повноважень щодо розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.10.2018 зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.10.2018 за № М-21667 у суду відсутні правові підстави для здійснення перевірки дотримання відповідачем при здійснення її розгляду положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо прийняття наказів №3671/5 від 21.11.2018 та №3793/5 від 04.12.2018.

Позивач просить суд скасувати накази Міністерства Юстиції України №3671/5 від 21.11.2018 та №3793/5 від 04.12.2018.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Таким чином позовні вимоги щодо скасування наказів Міністерства Юстиції України №3671/5 від 21.11.2018 та №3793/5 від 04.12.2018 підлягають задоволенню шляхом визнання вказаних наказів протиправними та їх скасування.

Оскільки позовна вимога щодо зобов`язання відповідача відновити реєстрацію права власності за позивачем на квартиру загальною площею 50,5 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 , набутого на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Лабутіною Ю.Ю, зареєстрованого в реєстрі за №3980 спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час розгляду справи порушені не були, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01601, м. Київ, вул. Городецького, 13 код ЄДРПОУ 00015622) треті особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказів від 21.11.2018 № 3671/5, від 04.12.2018 № 3793/5, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо прийняття наказів №3671/5 від 21.11.2018 та №3793/5 від 04.12.2018.

3. Визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України №3671/5 від 21.11.2018 та №3793/5 від 04.12.2018.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь д ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 500,00 (п`ятсот) грн. 00 коп.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов