Ухвала суду № 97182060, 18.05.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/16581/20

Провадження № 2-п/638/86/21

18.05.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання відповідача– Поволяєвої О.В., – ОСОБА_1 , – Юмашева В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова, ухваленим у справі № 638/16581/20 від 19 березня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 23 березня 2011 року в розмірі 21 587,93 грн. та судовий збір в розмірі 1 561,80 грн.

Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначив, що не мав можливість бути присутнім в судових засіданнях, призначених на 05.02.2021 року та на 19.03.2021 року, подати відзив на позов, оскільки перебував на лікування майже 3 місяці внаслідок перенесеної хвороби «COVID-19», що підтверджується відповідними висновками комп`ютерної томографії та направленням на стаціонарне лікування. Також зазначив, що судом не було враховано, що він відкривав в банку не кредитну, а дебетову карту, яку він поповнював та користувався коштами, які є його приватною власністю, а позивач без його згоди встановлював кредитні ліміти та нараховував відсотки на його кошти. Також судом не було враховано, що позивачем пропущений строк позовної давності та ті обставини, що відповідач за весь період сплатив суму 58 655,58 грн., яка майже в три рази перевищує «тіло кредиту», не враховано, що відповідач не бажав отримувати кредитний ліміт та дії банку щодо збільшення кредитного ліміту є незаконними. Окрім того, відповідач зазначив, що згідно наданої ним роздруківки з мобільного телефону, банком штучно було збільшено тіло кредиту та списані відсотки за користування кредитом з арештованих рахунків відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не подавав.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на зазначене, повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого представника позивача, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду за відсутності останнього.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З аналізу вказаної норми ЦПК України вбачається, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а і те, що доводи заявника щодо обставин справи впливають на правильне вирішення справи. Лише за сукупності цих умов можна робити висновок про наявність підстав для скасування заочного рішення.

Стосовно поважності причини неявки відповідача в судове засідання, суд визнає їх поважними, оскільки останнім надані висновки комп`ютерної томографії та направлення на стаціонарне лікування, відповідно до яких відповідач хворів протягом тривалого часу, в тому числі під час призначення судових засідань.

Щодо доводів відповідача про отримання ним дебетової картки, а не кредитної та самостійне встановлення банком кредитного ліміту і його збільшення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доводи відповідача про отримання ним дебетової картки, а не кредитної, спростовуються наданими відповідачем роздруківками з мобільного телефону, з яких вбачається, що АТ «Приватбанк» протягом 2020 року проводилося списання грошових коштів з картки відповідача, в якості погашення відсотків за користування кредитом, однак відповідач в судовому засіданні підтвердив, що не оскаржував дії банку в судовому порядку та не звертався до відповідних органів зі скаргами на неправомірні дії посадових осіб банку.

Таким чином, надані відповідачем роздруківки спростовують доводи останнього щодо отримання ним дебетової, а не кредитної картки.

Суд зазначає, що доводи заявника в судовому засіданні про підстави скасування заочного рішення фактично зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження при постановленні заочного рішення, а нових підстав та доказів для скасування заочного рішення заявником не надано, тому заява про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст. 6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї.

У зв`язку з вищенаведеним, суд зазначає, що заявник не надав будь-яких доказів, які мають істотне значення для справи та не були досліджені судом при винесенні рішення, оскільки обґрунтуванням заяви про перегляд заочного рішення є непогодження з винесеним рішенням по суті, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 284,288 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 березня 2021 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Поволяєва