Вирок № 97181699, 26.05.2021, Шишацький районний суд Полтавської області

Справа № 551/546/20

ВИРОК

Іменем України

26 травня 2021 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Кулинченко О.А.,

за участю прокурора Ємця Ю.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника - адвоката Ошеки О.А.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої - адвоката Нагайника М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області матеріали кримінального провадження № 12020170360000011 від 05 січня 2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Полузір`я Новосанжарського району Полтавської області, мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, заміжньої, маючої на утримання 2-х неповнолітніх дітей, фізичної особи-підприємці, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Близько 16-00 год. 03 січня 2020 року поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» на території ринку в смт. Шишаки Миргородського (колишнього Шишацького) району Полтавської області, на ґрунті тривалих неприязних стосунків, діючи з прямим умислом на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_2 5-7 ударів картонною коробкою по голові. Після цього, відкинувши вказану коробку в бік ОСОБА_1 нанесла ОСОБА_2 5-7 ударів кулаками обох рук в область голови та рук, яким потерпіла, захищаючись, прикривала голову від ударів. Внаслідок завданих руками ударів потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньо-суглобового перелому нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті, які по ступеню тяжкості відносяться до середньої тяжких тілесних ушкоджень як таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Будучи допитаною в судовому засіданні, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала та вказала, що здійснює торгівлю продовольчими товарами в торгівельному павільйоні на території комунального ринку в центрі смт. Шишаки. На протязі декількох останніх років торгівлю схожою групою товарів у торгівельному павільйоні, розташованому неподалік, здійснює потерпіла ОСОБА_2

03 січня 2020 року потерпіла ОСОБА_2 та її подруга ОСОБА_3 , після вживання спиртних напоїв, почали висловлюватись в бік обвинуваченої нецензурною лайкою, а отримавши аналогічну відповідь затіяли з нею сварку. В ході даної сварки вони наносили обвинуваченій удари руками, від яких вона захищалась картонним ящиком. Сама обвинувачена жодних ударів потерпілій не наносила. Вказана сварка припинилась самостійно.

За фактом даної сварки ОСОБА_4 викликала працівників поліції, які виїздили на місце події та спілкувались з учасниками конфлікту, в тому числі й з обвинуваченою. Про протиправні дії з боку потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачена поліцію не повідомляла. Відповідаючи на питання суду, повідомила, що у потерпілої та свідків по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_5 відсутні підстави обмовляти її.

Заперечуючи свою вину у вчинені інкримінованого правопорушення, обвинувачена заперечила й щодо заявленого до неї потерпілою цивільного позову.

На думку суду, вказані показання обвинуваченої є плутаними та логічно непослідовними. Так, обвинувачена відповідаючи на питання учасників судового розгляду тривалий час не могла пояснити механізм нанесення їй ударів потерпілою та свідком ОСОБА_3 , від яких вона нібито прикривалась картонним ящиком, вказати їх локалізацію та кількість. На вказані питання вона поверхово відповіла лише після неодноразових уточнюючих запитань та використовуючи прямі та непрямі «підказки» захисника та інших учасників розгляду, що містились у їх питаннях.

Не заперечуючи свою участь у сварці 03 січня 2020 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також щодо місця її виникнення, обвинувачена вказала, що не впізнає її учасників на відеозаписах з камер спостереження, що неодноразово досліджувались в судовому засіданні. Натомість впізнала місце, яке зображено на відеозаписах, як базарну площу в смт. Шишаки.

На думку суду, надання даних пояснень є лінією захисту обвинуваченої, направленою на уникнення кримінальної відповідальності, а отже до них суд ставиться критично.

Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини вона підтверджується, а надані нею пояснення, відповідно, спростовуються значною кількість належних, допустимих та достатніх доказів по справі, досліджених та оцінених судом в їх сукупності та взаємозв`язку, у єдності та протиріччях, зокрема нижче вказаними показаннями потерпілої та свідків.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що декілька років здійснює торгівлю продовольчими товарами в магазині під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на ринку в смт. Шишаки. Навпроти її магазину розташований магазин з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» в якому торгівлю овочами та фруктами здійснює обвинувачена. Зважаючи на те, що певні групи товарів у них перетинаються, обвинувачена тривалий час проявляє неприязнь по відношенню до потерпілої, зокрема обзиває її, погрожує, намагається влаштувати конфліктну ситуацію та застосувати силу.

Близько 16-00 год. 03 січня 2020 року потерпіла разом з подругою ОСОБА_3 прямували територією ринка повз магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» в напрямку магазину потерпілої. В цей час їм на зустріч із свого магазину вибігла обвинувачена, яка перебувала у збудженому стані, висловлювала незрозумілі претензії та погрози, при цьому тривала в руці картонну коробку, якою розпочала наносити удари потерпілій по голові. ОСОБА_3 намагалась припинити побиття, ставши між обвинуваченою та потерпілою та прикриваючи останню. Нанісши не менше 5 ударів, ударів обвинувачена відкинула коробку в бік та почала наносити удари потерпілій по голові кулаками обох рук.

З метою захисту потерпіла пригнула голову та затуляла її долонями обох рук. Всього таких ударів було нанесено в районі 7-10. Під час її побиття обвинуваченою (який саме за рахунком удар пригадати не змогла) вона відчула різку біль в мізинці лівої руки. Обвинувачена припинила побиття через те, що до неї в магазин прийшла якась людина.

Під час того, як потерпіла намагалась відчинити двері в свій магазин обвинувачена знову почала проявляти агресію в її бік, зокрема висловлювати погрози та намагалась ухопити її за головний убір - шапку, але ударів не наносила. Загальна тривалість бійки була не більше декількох хвилин. Бійка мала раптовий та швидкоплинний характер в зв`язку з чим потерпіла не встигла навіть достатнім чином зорієнтуватися в її перебігу.

Зайшовши до магазину, потерпіла з подругою викликали на місце події поліцію. Поліцейські, що прибули на виклик розпитали про обставини події, але через відсутність у потерпілої явних тілесних ушкоджень жодних матеріалів на обвинувачену не складали.

В подальшому потерпіла почала відчувати біль та втрату рухомості у мізинці лівої руки та припустила, що він був зламаний під час побиття. Вона самостійно звернулась до власника магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та отримала на свій флеш носій інформації - відеозапис з камери спостереження, що розмішена на фасаді магазину, на якому зафіксовано хід її побиття обвинуваченою. Дану інформацію вона записала на компакт-диск, який надала одному з працівників поліції при складані матеріалів щодо її побиття. Кому саме та у яку конкретну дату точно пригадати не може.

Вказала, що 04 січня 2020 року звернулась до Шишацького відділення поліції із заявою про отримання тілесних ушкоджень від ОСОБА_1 . За рекомендацією працівників поліції звернулась за медичною допомогою до Шишацької ЦРЛ, але через несправність рентген апарату її було направлено до Миргородської ЦРЛ.

За результатами огляду та даних рентгену їй було поставлено діагноз перелом мізинця лівої руки та накладено на пальці гіпс.

08 січня 2020 року за направленням слідчого вона прибула до Миргородського бюро СМЕ та була оглянута судово-медичних експертом із наданням пояснень щодо обставин отримання тілесних ушкоджень.

Приблизно через два тижні після отримання ушкоджень в приватному порядку звернулась за консультацією до фахівців однієї з лікарень в м. Полтаві, де їй було замінено наявний гіпс на більш зручний. В сукупності гіпсову пов`язку на лівій руці вона проносила близько одного місяця. В цей час вона була значно обмежена у можливості самостійно себе обслуговувати та здійснювати торгівельну діяльність.

Незначні розбіжності в показання потерпілої, наданих нею суду у різних судових засіданнях, на висновки суду не впливають, оскільки їх наявність суд пов`язує, як зі швидкоплинністю самої бійки, в ході якого у потерпілої не було можливості рахувати точну кількість та детально запам`ятовувати локалізацію завданих їй ударів, так і з тим фактом, що з моменту бійки до моменту допиту потерпілої в суді минув значний проміжок часу.

Крім того, суд вважає, що на характер наданих потерпілою показань також значно вплинула відсутність у неї юридичної освіти, досвіду участі в кримінальних провадженнях та обстановка її допиту в суді, зокрема й застосована захисником тактика допиту, що полягала у ставленні одних й тих самих питань по декілька разів та в різній інтерпретації, приділення значної уваги другорядним деталям, які не характеризують об`єктивну сторону злочину тощо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що є колишньою колегою потерпілої ОСОБА_2 та підтримує з нею дружні стосунки. Вказала, що між потерпілою та обвинуваченою існують досить тривалі неприязні стосунки. Обвинувачена весь час допускає нетактовні висловлювання щодо потерпілої, слідком чого вона була не один раз.

03 січня 2020 року після 15-15 год. вона прибула до магазину потерпілої на території центрального ринку в смт. Шишаки. Близько 16-00 год. вони разом повертались із туалету до магазину потерпілої. На підході до магазину їм на зустріч підбігла обвинувачена ОСОБА_1 із картонним ящиком для овочів в руках, висловлюючи яких незрозумілі погрози і претензії, та почала наносити цим ящиком удари по голові потерпілій, при цьому не менше 5 ударів досягли цілі. Свідок намагалась завадити побиттю потерпілої, намагаючись стати між нею та нападницею та відштовхнути останню. Після цього обвинувачена відкинула ящик та почала наносити потерпілій удари руками в область голови. Захищаючись потерпіла закривала голову руками. При цьому свідок також намагалась завадити її побиттю. Ударів кулаками потерпілій також було завдано не менше 5-ти. Після цього обвинувачена припинила побиття потерпілої та вирушила в бік свого магазину, там вона продовжила ображати потерпілу, намагалась накинутись на неї, але ударів вже не завдавала.

В магазині потерпіла скаржилась на біль у одному з пальців та вони спільно вирішили викликати на місце події поліцію. Поліцейські, що прибули на їх виклик складали якісь матеріали, але які само вона не знає. Наступного дня потерпіла повідомила, що у неї діагностували перелом пальця та наклали гіпс на руку. З вказаним гіпсом потерпіла проходила близько місяця, скаржилась свідку, що він створює їй суттєві незручності в побуті та на роботі. Крім того потерпіла емоційно страждала та продовжує страждати з огляду на несправедливе її побиття обвинуваченою.

В подальшому зі свідком був проведений слідчий експеримент на внутрішньому подвір`ї Шишацького відділення поліції обставин вказаної події вона не пам`ятає в зв`язку з тим, що сплив значний проміжок часу.

Допитана судом свідок ОСОБА_8 повідомила, що торгує на центральному ринку селища Шишаки. Неподалік від її магазину розміщено й магазини обвинуваченої та потерпілої. На початку січня 2020 року близько 16-00 год. вона на автомобілі приїхала до ринку та вийшовши з нього пішла в напрямку свого магазину. Біля магазину, що належить потерпілій ОСОБА_2 вона побачила останню та обвинувачену ОСОБА_9 . Також там знаходилась ще одна особа жіночої статті, хто саме вона не пам`ятає. Між потерпілою та обвинуваченою в цей час відбувалась сварка, але ударів в її присутності ніхто нікому не наносив. В той же день потерпіла повідомила їй, що вони побились з ОСОБА_1 , а через декілька днів також повідомила, що в неї зламаний палець. На руці у потерпілої свідок бачила гіпс, але скільки вона його носила не пам`ятає.

Допитаний судом свідок ОСОБА_5 , пояснив, що він знайомий, як з обвинуваченою, так і потерпілою та є власником магазину з вивіскою «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташований на ринку в центрі смт. Шишаки. Офіційної назви магазин не має, а місцеві мешканці називають вказаний магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Ззовні на вказаному магазині розміщено декілька камер спостереження, одна з яких направлена в бік магазинів обвинуваченої та потерпілої. Дана камера здійснює безперервний запис з архівацією відео. Виставлений на ній час може незначною мірою відрізнятись від реального, що він особисто помічав декілька разів.

На початку січня 2020 року до його магазину прибув працівник поліції ОСОБА_10 та отримав від ОСОБА_11 , що підробляє в даному магазині та надає власнику магазину допомогу з певних технічних питань, фрагмент відеозапису за попередній день на якому зафіксовано бійку неподалік від магазину. Таке ж відео ОСОБА_11 надав і потерпілій ОСОБА_2 .

Через деякий час до нього прибув працівник Шишацького відділення полії на прізвище « ОСОБА_13 », який склав якийсь процесуальний документ, змісту та назви якого свідок не пам`ятає, але стверджує що підписував його. Детально не пам`ятає чи надавалось в цей раз ним даному працівнику поліції вищевказане відео з камери спостереження, але стверджує, що воно тривалий час зберігалось у комп`ютері на прохання працівників поліції.

Вказав, що відео працівникам поліції та потерпілій надавалось добровільно, без будь-якого примусу. Жодних порушень своїх прав при цьому він не вбачає. Раніше також надавав записи з камер спостереження для розкриття злочинів.

Допитаний судом інспектор СРПП № 1 Шишацького відділення поліції ОСОБА_10 вказав, що 04 січня 2020 року дійсно допомагав в оформлені заяви потерпілій ОСОБА_2 , яка звернулась до Шишацького відділення поліції із інформацією про її побиття напередодні громадянкою ОСОБА_1 на території ринку. Деталей не пам`ятає оскільки сплив значний проміжок часу та вказана подія йому нічим не запам`яталась. Чи вилучав він запис з камер відеоспостереження щодо даної події також не пам`ятає.

Крім показань потерпілої та свідків вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується наступними доказами по справі:

- Рапортом оперативного чергового Шишацького ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про те, що о 16-10 год. 03 січня 2020 року на телефон 102 звернулась ОСОБА_3 із інформацією, що 03.01.2020 близько 16-05 год. у центрі смт. Шишаки жінка на ім`я ОСОБА_1 поводить себе агресивно та до всіх чіпляється. Заяву зареєстровано під номером ЖЕО 24 (а.с т.2 а.с.2).

- Матеріалами перевірки ЖЕО № 24 згідно якого з ОСОБА_1 проведено профілактичну бесіду, а матеріали перевірки списано до справи оскільки потерпілі не повідомляли про наявність у них тілесних ушкоджень (т.2 а.с. 1-5). Надаючи пояснення суду з приводу вказаної обставини потерпіла ОСОБА_2 вказала, що працівники поліції, що прибули на місце події 03.01.2020 року розпитували лише про наявність серйозних тілесних ушкоджень. Оскільки вона на той момент не знала про наявність у неї перелому пальця та була у збудженому стані після її побиття то повідомила їм про відсутність таких тілесних ушкоджень.

- Рапортом оперативного чергового Шишацького ВП Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області про те, що о 12-35 год. 04 січня 2020 року до відділення поліції надійшла заява ОСОБА_2 про те, що 03 січня 2020 року близько 16-00 год. їй спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_1 (т.1.а.с.162).

- Протоколом прийняття заяви від 04.01.2020 та письмовою заявою ОСОБА_18 від 04.01.2020 (ЖЕО № 31) до Шишацького відділення поліції про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 яка близько 16-00 год. 03.01.2020 спричинила потерпілій тілесні ушкодження (т.1 а.с.163-164).

- Наданими потерпілою ОСОБА_2 безпосередньо суду на флеш картці «Dato 2.0 8Gb» відеозаписами з камери відеоспостереження, що розміщена на фасаді магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5» (« ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на території комунального ринку в смт. Шишаки. При досліджені вказаного матеріального носія інформації, судом встановлено, що на ньому мається 5 файлів формату мр4, датованих згідно властивостей даних файлів 04 січня 2020 року о 09-25 год. При перегляді даних файлів в судовому засіданні встановлено, що на них маються послідовні відеозаписи з Камери 3, відображена на них дата 03 січня 2020 року, час з 16:59 год. 18 сек. по 17:01 год. 16 сек. На вказаному відеозапису зафіксовано побиття між торгівельними павільйонами Шишацького комунального ринку однієї особи жіночої статті, іншою особою жіночою статті за допомогою паперового ящика та рук, а також намагання третьої особи жіночої статі перешкодити цьому, що повністю відповідає поясненням потерпілої та свідка ОСОБА_3 .

При перегляді даного відеозапису в судовому засіданні потерпіла без будь-яких сумнівів та перешкод ідентифікувала всіх учасників даної події, вказавши, що побиття потерпілої ОСОБА_2 здійснює ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 намагається їх розборонити та припинити побиття.

Надаючи оцінку вказаному відеозапису та обставинам його долучення до матеріалів кримінального провадження, суд виходив з того, що відповідно до положень п. 1 ч.3 ст. 56, ч.1 та ч.3 ст. 93 КПК України потерпілий наділений правом збирати (в тому числі шляхом витребування їх у фізичних осіб) та подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Тобто, не являючись у даному кримінальному провадженні його стороною, потерпілий має право подавати докази на будь-якій стадії кримінального процесу.

При цьому суд бере до уваги, що право надання потерпілим доказів слідчому, прокурору, слідчому судді, суду дійсно виникає після набуття потерпілим відповідного статусу (ст.ст. 55-56 КПК), натомість жодних положень про те, що вказані докази повинні виникнути чи потрапити в розпорядження потерпілого до моменту набуття ним такого статусу КПК України не містить. Натомість відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є насамперед захист потерпілого від кримінальних правопорушень, а отже органи досудового розслідування, прокурор та суд зобов`язані всіляко сприти потерпілому у реалізації його прав.

Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року було призначено судову експертизу щодо даних відеозаписів та доручено її проведення Полтавському НДЕКЦ МВС, але 12 березня 2021 експерт надіслав суду повідомлення про неможливість проведення експертизи в зв`язку з ненаданням додаткових матеріалів за його клопотанням від 23.02.2021, а саме: пристрою яким здійснювалась фіксація події та паролю до нього; додаткового обладнання, що використовувалось для запису, у повному складі (камери, джерело живлення, прилади управління, кабелі тощо) та інструкції до нього з характеристиками; повних відомостей про внесення конструктивних змін у пристрій запису та додаткове обладнання тощо (т. 2 а.с. 115-116, 126-128).

03 березня 2021 року суд письмово проінформував експерта про неможливість надання додаткових матеріалів, оскільки вказані пристрої та обладнання під час досудового розслідування і судового розгляду не вилучались та в розпорядження суду не передавались (т.2 а.с.118).

На висновок суду про допустимість та належність вказаного доказу не впливає той факт, що даний відеозапис збережено не на первинному носії інформації, тобто по суті він є копією, оскільки на даному відеозаписі не ґрунтуються якісь точні дослідження (експерименти, експертизи), що потребують чіткого хронометражу, належної якості відеозапису тощо. Натомість вищевказаний відеозапис суд використовує виключно в сукупності з показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та на підтвердження показань останніх.

- Наданими потерпілою ОСОБА_2 безпосередньо суду в порядку п. 1 ч.3 ст. 56, ч.1 та ч.3 ст. 93 КПК України медичною документацією в оригіналах, зокрема:

- довідкою Миргородської ЦРЛ № 65 від 04.01.2020 року про те, що ОСОБА_2 зверталась 04.01.2020 р. в травматологічний пункт. Діагноз: З/перелом нігтьової фаланги V пальця лівої кисті. Надана допомога: огляд R-графія, гіпсова пов`язка, рекоменд.(т.2 а.с. 89);

- довідкою травматологічного пункту КП 1-А Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради № 976 від 25.01.2020 про те, що ОСОБА_2 зверталась до даного закладу. Діагноз: З/перелом (Буша) дист. фаланги V пальця лівої кисті в стадії консолідації. Проведено огляд та Rо-графія (т.2 а.с. 89);

- двома рентгенівськими знімками пальців руки від 04.01.2020 (т.2 а.с.91);

- DVD-R диском травматологічного пункту КП 1-А Міська клінічна лікарня № 1871 від 25.01.2020 з рентгенограмою (т.2 а.с. 90).

- Наданою на запит суду завідувачем Миргородським міжрайонним відділенням ОБСМЕ ОСОБА_21 копією направлення Шишацької ЦРЛ до рентген кабінету Миргородської ЦРЛ, виданого 04.01.2020 ОСОБА_2 , на зворотному боці якого виконано розшифрування рентген знімку із зазначенням дати «8.01.20».

При цьому будь-яких об`єктивних даних про те, що первинна судово-медична експертиза була здійснена на підставі копії, а не оригіналу даного документу, суд не має. Поставлення на даному документі експертом напису «з оригіналом вірно» свідчить, що у нього в розпорядженні перебуває (перебував) оригінал даного документа. При цьому факт несвоєчасного повернення даного документа експертом слідчому або потерпілій (наприклад для використання при подальшому лікуванні) не є виною органу обвинувачення, а є виключно недоліком в організації діловодства експертної установи.

При цьому данні про вказаний медичний документ були відображені у висновку судово-медичної експертизи з яким сторона захисту неодноразово ознайомлювалась в порядку ст.ст. 221, 290 КПК України, але попри змагальність судового процесу клопотань про дослідження даного документа в оригіналі не заявляла.

- Висновком судово-медичної експертизи № 10 від 13 січня 2020 року згідно якого у гр. ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: закритий внутрішньо суглобовий перелом нігтьової фаланги 5-го пальця лівої кисті, який міг утворитися від одноразової точки прикладання сили тупого твердого предмету, яким також міг бути удар кистю руки, стиснутої в кулак, стопою ноги, взутої у взуття, по даності утворення може відповідати строку та обставинам, вказаним в описовій частині та підекспертною та по ступеню тяжкості відноситься до пошкоджень середнього ступеню тяжкості, як спричинивші тривалий розлад здоров`я.

Враховуючи характер, локалізацію виявленого у ОСОБА_2 тілесного ушкодження, експерт вважає, що воно не могло уторитись при її падінні з висоти власного зросту на тверду площину (т.1 а.с.172-173).

Надаючи роз`яснення з приводу вказаного висновку судово-медичний експерт ОСОБА_22 в судовому засіданні підтвердив зроблені ним виноски та вказав, що експертиза проводилась ним відповідно до вимог Інструкції, затвердженої наказом МОЗ № 6-1995 року.

При її проведенні він використовував дані медичної документації та результати особистого огляду підекспертної ОСОБА_2 . Ніяких особливих методів дослідження вказана експертиза через її характер не потребувала. Те, що у супровідному листі слідчим невірно зазначений один з його ініціалів та неповна назва експертної установи, вважає не більше ніж технічною помилкою слідчого. При цьому вказав, що відповідно до розподілу обов`язків очолюване ним Миргородське міжрайонне відділення Полтавського обласного бюро СМЕ проводить судово-медичні експертизи в межах трьох районів Полтавської області: Миргородського, Великобачагачанського та Шишацького, а отже сумніву у тому кому саме було адресовано виконання даної експертизи у нього не викликало.

Даний висновок в цілому відповідає Інструкції про проведення судово-медичних експертиз та Правилам судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 255/79, а його несуттєві недоліки усунуті шляхом допиту судово-медичного експерта в судовому засіданні.

Доводи захисту про те, що особа потерпілої не була встановлена експертом за її паспортом, а отже вона й не була присутня при проведенні експертизи є не інакше ніж припущенням на власну користь, оскільки вищенаведеними документами (п. 4.2 Правил та п. 3.2.5. Інструкції) не передбачається зазначення у висновку серії та номеру паспорту підекспертного потерпілого. Натомість експертом у відповідності до вказаних пунктів зазначені повні анкетні данні потерпілої, дата її народження (з якої випливає вік) та місце проживання, що відповідають паспортним даним, а також обставини заподіяння ушкоджень, скарги на стан здоров`я тощо.

При цьому суд звертає увагу на те, що зазначення у висновку експерта даних підекспертного не є тотожним зазначенню даних особи, присутньої при проведенні експертизи (п.2.13 Інструкції), а отже підписання висновку експерта підекспертним не вимагається.

Доводи захисту про наявність в Журналі реєстрації документів по Миргородському судово-медичному відділенню дописки між порядковими номерами 1 та 2 даних про надання Шишацьким ВП 08.01.2020 рентгеноопису та довідки травматологічного пункту відносно потерпілої ОСОБА_2 не свідчать про те, що вказані документи не були надані експерту слідчим, оскільки їх надання підтвердив експерт під час його допиту судом. Крім того, посилання на них мається у самій експертизі, а отже вони потрапляли у розпорядженні експерта (т.2 а.с.27-28). Вищевказаний факт, на думку суду свідчить лише про неналежне ведення відповідного Журналу працівниками судово-медичного відділення.

На думку суду, не зазначення даних документів в супровідному листі слідчого не перешкоджало слідчому надати їв в розпорядження експерта особисто. При цьому вказані документи на час призначення експертизи не перебували у володінні медичних закладів, а знаходились «на руках» у потерпілої, а отже у слідчого була відсутня необхідність отримувати дані документи шляхом оформлення тимчасового доступу до них.

Доводи захисту про неможливість отримання експертом журналу травматологічного Пункту «КНП «Миргородська ЦРЛ», який згідно відповіді вказаного лікувального закладу з даного пункту не вибував на увагу суд також не заслуговують.

Так, в тексті дослідницької частини висновку експерт послався на дані амбулаторного журналу травматологічного пункту Миргородської ЦРЛ та навів їх детальний виклад. При цьому він не навів посилання про те, що вказані дані він отримав саме з першоджерела - відповідного журналу. Суд вважає, що джерелом даної інформації для експерта стала вищевказана довідка Миргородської ЦРЛ № 65 від 04.01.2020 року про звернення потерпілої ОСОБА_2 до травматологічного пункту, оскільки зміст даної довідки та запису в дослідницькій частині висновку експерта повністю співпадає. Крім того, згідно Журналу реєстрації документів по Миргородському судово-медичному відділенню вказана довідка надавалась в розпорядження експерта (т.2 а. с. 27-28).

В будь-якому випадку висновки судово-медичного експерта ОСОБА_22 щодо наявного у потерпілої ОСОБА_23 тілесного ушкодження, його ступеня тяжкості, локалізації, давності отримання та механізму нанесення цілком та повністю підтверджені, а всі можливі сумніви та протиріччя між даним висновком та іншими матеріалами справи усунуті нижче наведеним висновком комісійної судово-медичної експертизи № 27 від 25 лютого 2021 року, призначеної судом на стадії судового розгляду.

Так, даним висновком комісія експертів встановила, що відповідно до висновку експерта № 10, даних медичної документації, рентгенологічних обстежень в динаміці у ОСОБА_2 було виявлено закритий внутрішньо суглобовий перелом основи нігтьової фаланги V- пальця лівої кисті, який утворився від однієї травматичної дії тупого предмету з обмеженою поверхнею контактування, яким могла бути кисть рики, стиснута в кулак чи інший предмет з подібними характеристиками, відноситься до ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію тривалого (більше ніж 21 день) розладу здоров`я.

Враховуючі дані довідок травмпункта Миргородської ЦРЛ та КП «1-а міська клінічна лікарня» м. Полтави, рентгенологічні ознаки перелому, його локалізацію, експерти вважаються, що він міг утворитись в строк та при обставинах вказаних у обвинувальному акті (т.2. а.с. 122-125).

На думку суду даний висновок в цілому відповідає Правилам проведення комісійних судово-медичних експертиз в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995 року за № 255/79.

Зокрема, відповідно до п.п. 4-5 даних Правил окрім трьох члені комісії - працівників обласного бюро СМЕ забезпечена участь фахівця іншої медичної спеціальності - завідувача рентгенологічним відділенням КП «1-А Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» ОСОБА_24 , яка консультувала надані судом в розпорядження експертної установи рентгенограми та DVD-R диск.

При цьому, а ні при первинній, а ні при комісійній судово-медичній експертизах не було виявлено у потерпілій перелом Буша , як на цьому наполягала сторона захисту, а отже доводи захисту в цій частині є неспроможними. При цьому перевагу суд надає саме даним судово-медичної документації, а не довідці «1-А Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 976 від 25.01.2020 де у діагнозі вказано перелом Буша . При цьому суд звертає увагу на те, що вказану довідку видано до отримання опису рентгенографічного дослідження, який згідно цієї ж довідки був виготовлений 27.01.2020, а відомості про перелом Буша вказані в круглих дужках, а отже даний діагноз не може вважатись остаточним (підтвердженим).

Обидва наведених експертні висновки містять письмове підтвердження експертів про ознайомлення з правами та обов`язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК України, а також про те, що вони несуть відповідальність за ст. 384, 385 КК України, що відповідає положенням ст. 70, ч.2 ст. 102 КПК України, а доводи захисту в цій частині на увагу суду не заслуговують (т.1 а.с. 172, т.2 а.с.122).

У своїх постановах Верховний Суд України, а пізніше Верховний Суд неодноразово вказували, що часом вчинення кримінального правопорушення є певний відрізок (проміжок) часу (іноді досить тривалий), протягом якого відбувається суспільна небезпечне діяння і настають суспільна небезпечні наслідки.

В обвинувальному акті часом вчинення кримінального правопорушення вказано 16-59 год. 03 січня 2020 року, натомість при розгляді справи судом з показань потерпілої, свідків, обвинуваченої та інших матеріалів справи, оцінених в сукупності, встановлено, що кримінальне правопорушення відбулось ближче до 16-00 год. того ж дня. Зважаючи на це, суд вважає необхідним зазначити у вироку саме формулювання «близько 16-00» год. 03 січня 2020 року та не вважає це виходом за межі обвинувачення чи його зміною. Так, обвинувачена не заперечує, що певна сварка з потерпілою та її подругою дійсно мала місце у даний проміжок часу, вона не має алібі, перевірка якого зобов`язує суд чи органи досудового розслідування більш чітко (аж до хвилини) встановлювати час вчинення злочину, а отже таке формулювання доведеного обвинувачення у вироку відповідає, як ст. 91 КПК, так і ст. 374 КПК.

Суд визнає недопустимими доказами відеозаписи, що містяться в матеріалах кримінального на 2-х DVD-R та протоколи їх огляду (т.1 а.с. 165-168,198-203), виходячи з нижче викладеного.

Так, перший диск був наданий слідчому заявою потерпілої ОСОБА_2 08 січня 2020 року та того ж дня оглянутий слідчим зі складанням відповідного протоколу. Натомість при його досліджені в судовому засіданні встановлено, що всі відеофайли на ньому були створені 13 січня 2020 року об 11-47 год.

Другий диск з аналогічними відеозаписами був наданий слідчому свідком ОСОБА_5 (власником відеозаписуючого пристрою) 20 лютого 2020 року та того ж дня оглянутий слідчим зі складанням відповідного протоколу. При його дослідженні в судовому засіданні встановлено, що всі відеофайли на ньому були створені 07 квітня 2020 року об 08-06 год.

Таким чином маються суттєві розбіжності між датою створення відеофайлів, що відображена на матеріальних носіях та датами проведення процесуальних дій в ході яких вказані носії були отримані органами досудового розслідування, а отже вказані протиріччя суд тлумачить на корить обвинуваченої.

Також суд не визнає належними доказами протоколи проведення слідчих експериментів з потерпілою ОСОБА_2 від 20 січня 2020 року (т.1 а.с.174-182) та свідком ОСОБА_3 від 13 квітня 2020 року (т.1 а.с. 187-194).

Так, на думку суду, з огляду на характер наданих вказаними особами показань дані слідчі експерименти повинні були проводитись одночасно з потерпілою та свідком ОСОБА_3 , оскільки їх роздільне проведення в даному випадку не відповідає меті та завданням даної слідчої дії. .

Крім того, під час судового розгляд судом встановлено ряд процесуальних порушень при проведені слідчих дій. Зокрема, більшість допитаних понятих пояснили суду, що вони не розуміли значення даних слідчих дій та характеру свої участі у них. Відтворення події особами з якими проводились слідчі експерименти не були вільним, а контролювались та корегувалась слідчими. Понятий ОСОБА_26 пояснив, що він взагалі на деякий час залишав місце проведення слідчої дії та не бачив частини її перебігу, висловив сумнів щодо належності йому підписів у вказаному протоколі навпроти його прізвища.

Всупереч вимогам ч.3 ст. 105 КПК України додатки до вказаних протоколів у вигляді фототаблиць, які містять ключову інформацію не підписані особами з якими проводились слідчі дії, спеціалістами, що здійснювали фотографування та понятими. При цьому допитані судом поняті пояснили суду, що не були ознайомлені з фототаблицями на момент підписання відповідних протоколів в яких вказані фототаблиці значаться як додатки.

Виходячи з вищевикладеного, суд визнає неналежними доказами і висновки додаткової судово-медичної експертизи №№ 43 та 127, які є похідними доказами від вказаних протоколів. (т.1. а.с.185, 197).

Незважаючи на визнання частини здобутих під час досудового розслідування доказів неналежними, суд приходить до висновку про те, що вина обвинуваченої підтверджується сукупність інших доказів по справі поза розумним сумнівом.

Доводи обвинуваченої та її захисника про те, що обвинувачення фактично не висунуто через певні недоліки обвинувального акту (т.1 а.с.156-158) не заслуговують на увагу суду. Так, згідно розписок обвинувальний акт від 02.06.2020 був отриманий обвинуваченою та їх захисником (т. 1а.с. 6-7), у ньому викладене формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію з посиланням на відповідну норму закону про кримінальну відповідальність (ч.1 ст. 122 ККУ) та фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (час, місце, спосіб, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Обвинувальний акт підписано слідчим, погоджено та затверджено прокурором. Даний обвинувальний акт має заповнений відповідним чином пункт 9 який має назву «Дата, місце складання та затвердження» .

Виходячи з нижче наведеного, не заслуговують на увагу суду доводи сторони захисту про те, що їй не були належним чином відповідно до положень ст. 290 КПК України відкриті матеріали досудового розслідування, зокрема направляючи 28 квітня 2020 року обвинуваченій та захиснику повідомлення про завершення досудового розслідування слідчий Камінська О.Л. діяла без відповідного доручення прокурора по це.

Так, 28 квітня 2020 року за № 34/6-11016-20 начальником Шишацького відділу Миргородської місцевої прокуратури Безцінним О.В. слідчому Шишацького ВП ГУНП в Полтавській надано письмовий лист-доручення відкрити матеріали кримінального провадження № 12020170360000011 підозрюваній ОСОБА_1 , захиснику Ошеці О.А., а після відкриття матеріалів скласти обвинувальний акт у даному кримінальному провадженню. При цьому прокурор вказав, що вважає зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акту (т.2 а.с. 156).

Того ж дня слідчим Камінською О.Л. складено та направлено підозрюваній та захиснику письмове повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170360000011, роз`яснено право на ознайомлення з матеріалами справи в порядку ст. 290 КПК України та призначено час та дату для такого ознайомлення (т.2 а.с.159).

Частина 1 ст. 290 КПК України, яка має назву «Відкриття матеріалів іншій стороні» передбачає обов`язок прокурора або слідчий за його дорученням повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Тобто повідомлення про завершення досудового розслідування є складовою процесу відкриття матеріалів справи стороні захисту.

Виходячи з наявності у слідчого Камінської О.Л. доручення прокурора на відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, тобто на вчинення всього спектру дій, передбачених ст. 290 КПК, остання правомірно направила 28.04.2020 повідомлення про закінчення досудового розслідування підозрюваній та захиснику.

Незважаючи на завчасне та належне отримання вказаного повідомлення, підозрювана та захисник в призначений час та після нього до органу досудового розслідування для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не прибули, в наслідок чого слідчий Камінська О.М. була вимушена на підставі ч.10 ст. 290 КПК звертатись 12 травня 2020 року із клопотанням до слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Вказане клопотання було частково задоволено ухвалою слідчого судді Шишацького районного суду Полтавської області від 15 травня 2020 року та стороні захисту було встановлено строк для ознайомлення до 22 травня 2020 року включно (т. 2 а.с. 159-165).

З матеріалами досудового розслідування підозрювана ОСОБА_1 ознайомилась в повному обсязі 20.05.2020, що підтверджується письмовою розпискою (т.1 а.с. 5, 210-212). Крім того, відповідно до ч. 10 ст. 290 КПК України після спливу 22.05.2020 встановленого слідчим суддею строку на ознайомлення, обвинувачена та захисник вважаються таким, що реалізували своє право на доступ до матеріалів справи.

Таким чином, слідчий виконав основне завдання, передбачене ст. 290 КПК України, а саме ознайомив сторону захисту з доказами, що були зібрані стороною обвинуваченого до моменту завершення досудового розслідування.

Складання прокурором постанови про відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України, або слідчим та/чи прокурором протоколу про виконання вимог ст. 290 КПК України нормами даного Кодексу не передбачено, а отже доводи захисту в цій частині є неспроможними.

Так, згідно ч.3 ст. 100 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Доводи захисту про неналежне відкриття матеріалів справи іншим учасникам свого підтвердження також не знаходять. Так на стадії досудового розслідування, крім сторони обвинувачення та захисту брали участь лише потерпіла та її представник. В реєстрі матеріалів досудового розслідування міститься запис (п.10 розділ 2) про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 28.04.2020 потерпілої та її представника. Крім того ознайомлення з матеріалами досудового розслідування підтверджується відповідним описом, з підписом потерпілої та її представника (а.с.213-215). Під час судового розгляду жодних зауважень щодо порушень положень ст. 290 КПК України потерпіла та її представник не висловлювали.

Не заслуговують на увагу суду доводи сторони захисту про здійснення слідчих та процесуальних дій у кримінальному проваджені після завершення досудового розслідування, а саме після направлення слідчим стороні захисту 28 квітня 2020 року відповідного повідомлення, що полягали у зверненні слідчого до суду із клопотання в порядку ч. 10 ст. 290 КПК. Так само не заслуговують на увагу доводи захисту про те, що виконання вимог ст. 290 КПК України повинно відбуватись після закінчення досудового розслідування тобто після направлення обвинувального акту до суду, а отже сторона захисту була ознайомлена з матеріалами справи не в порядку ст. 290 КПК, а в порядку ст. 221 КПК (ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення).

На думку суду це обумовлено безпідставним ототожненням стороною захисту понять «завершення» та «закінчення» досудового розслідування.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У своїй Постанові від 17 лютого 2021 року (справа № 344/6630/17, провадження № 51-4852 км 20) Верховний Суд розрізнив поняття «завершення» та «закінчення» досудового розслідування та висловив позицію, про те, що є кінцевим моментом закінчення досудового розслідування.

Зокрема, Верховний Суд вказав, що «закон пов`язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення - постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов`язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК).

Окрім того, закон містить поняття «завершення» як проміжний етап досудового розслідування. Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові віхи: початок - визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення - пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення - фіксується направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, як це передбачено у ст. 219 КПК, та не має точок дотику із завершенням досудового розслідування. До цього слід додати, що законодавчі обмеження на проведення слідчих (розшукових) дій «прив`язані» саме до закінчення, а не до завершення досудового розслідування».

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для врахування (задоволення) заперечень та скарг сторони захисту, поданих на стадії підготовчого судового засідання, що містяться в томі № 1 на арк. 47-56, 73-81.

Також суд не знаходить підстав для врахування заперечень сторони захисту (т.1 а.с. 57-72) на ухвали слідчого судді від 29 травня та 01 червня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання при призначення експертизи відеозаписів, що містяться на компакт диках, оскільки вказані ухвали вже вичерпали свою дію, а дані відеозаписи визнані судом неналежними доказами, в том числі з врахуванням доводів захисту викладених у скарзі на вказані докази (т.1 а.с.82-83).

В той же час право сторони захисту на експертизу відеозаписів, що містяться на іншому носії інформації вже на стадії судового розгляду було реалізовано шляхом призначення ухвалою суду від 01 лютого 2021 року судової експертизи відеозаписів (т.2 а.с. 110).

Всі інші висловлені під час розгляду справи твердження сторони захисту про нібито допущені стороною обвинувачення та потерпілою порушення норм КПК, що тягнуть за собою неналежність та недопустимість доказів вини обвинуваченої свого підтвердження не знайшли. Вказані твердження суд вважає не інакше як лінією захисту, яка також значною мірою обумовлена власним, досить довільним тлумаченням захисником окремих норм КПК, інших законів та підзаконних актів, виключно на користь підзахисного, вириванням з загального контексту положень окремих норм права без використання їв в системному поєднанні з іншими нормами.

За вищевказаних обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КК України як умисне спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачена раніше не судима, характеризується задовільно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Таким чином, врахувавши конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, зокрема не визнання нею вини та намагання перекласти провину на потерпілу, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, за відсутності можливості застосування до обвинуваченої покарань у вигляді виправних робіт через рід її занять (фізична особа-підприємець) та обмеження волі через наявність у неї на утриманні неповнолітніх дітей, суд вважає необхідним застосувати до обвинуваченої покарання у вигляді позбавлення волі.

Зважаючи на те, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченою вперше, остання працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, задовільно характеризується за місцем проживання, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначивши їй покарання у вигляді позбавлення волі, обвинувачену можливо звільнити від його відбування з випробуванням з застосуванням статті 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, надавши шанс для виправлення.

На думку суду застосування саме такого виду та міри покарання в сукупності із застосуванням судом іспитового строку тривалістю 2 роки, відповідатиме меті кримінального покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого та запобігатиме вчиненню нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченою, так і іншими особами.

Виходячи з встановлених судом конкретних обставин кримінального правопорушення, врахувавши особу обвинуваченої, зокрема й характер її поведінки під час судового розгляду, суд вважає необхідним покласти на обвинувачену додаткові обов`язки, необхідні й достатні для її виправлення, як то публічно вибачитись перед потерпілою та пройти пробаційну програму «Подолання агресивної поведінки».

Розглядаючи заявлений потерпілою до обвинуваченої цивільний позов про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд виходив з наступного.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст. 23 ЦК).

Згідно ч.1, п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з досліджених судом доказів, суд вважає, що внаслідок злочинних дій обвинуваченої потерпіла пережила сильні фізичні, душевні та психологічні страждання, як безпосередньо під час її побиття, відчуваючи приниження та стрес від здійсненого нападу та безпідставної агресії обвинуваченої щодо неї, острах за стан свого здоров`я, достеменно не розуміючи, як далеко обвинувачена може зайти в своїй фізичній агресії по відношенню до неї; так і після цього, що обумовлені отриманим нею тілесним ушкодженням та супроводжуючими його болісними відчуттями, необхідністю лікування в різних медичних закладах, в тому числі й тривалого насіння гіпсової лангети, участі в слідчих та судових діях, що примушують переживати вказані події ще не один раз.

В наслідок тривалого носіння гіпсової лангети потерпіла зазнала вимушених негативних змін у повсякденному сталому житті, що полягають у втраті можливості самостійно обслуговувати частину своїх природних потреб та необхідності звернення за допомогою у цьому до членів своєї родини, значній втраті самостійно здійснювати торгівельну діяльність

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що потерпіла вірно оцінила розмір моральної шкоди у сумі 40000 грн., що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, ураховує ступінь тяжкості отриманого нею тілесного ушкодження та періоду часткової непрацездатності.

Матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не завдано, процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити керуючись вимогами ст. 100 КПК України, а саме зберігати при матеріалах кримінального провадження.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити їй покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- публічно попросити пробачення у потерпілої;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання агресивної поведінки».

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченої ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40000 (сорок тисяч) грн на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Флеш картку «Dato 2.0 8Gb», лазерні диски з відеозаписами та рентгенографічні знімки - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Головуючий суддя Д.С. Сиволап