Ухвала суду № 97181259, 24.05.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 травня 2021 року справа № 580/3024/21

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/3024/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (вул. Хоменка, 19, м. Черкаси, 18008, код ЄДРПОУ 07735288)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

18.05.2021 ОСОБА_1 , звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо необхідності проведення із позивачем своєчасного, повного, фактичного розрахунку при звільненні з військової служби;

- стягнути з Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 383 284,34 грн (триста вісімдесят три тисячі двісті вісімдесят чотири гривні 34 копійки).

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке.

Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Установлений у частині 1 статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України і частина п`ята цієї статті, що передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Суд зазначає, що положення КЗпП України застосовуються у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.

Позаяк строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, то відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини 1 статті 233 КЗпП України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20 (ЄДРСР 94840192) та від 25.02.2021 у справі № 240/3362/20 (ЄДРСР 95139121).

Згідно частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

У обґрунтування позову зазначено, що останнім днем проходження позивачем військової служби було 27.07.2018, відповідачем було виплачено належні позивачу під час звільнення грошові компенсації (разом 3 види виплат) із порушеннями нормативно визначених строків, а саме: грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій була виплачена 29.04.2021, тобто через 1007 днів після звільнення, на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 у справі № 580/5034/20; грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена 14.09.2018, тобто через 49 днів після звільнення; одноразова грошова допомога під час звільнення була виплачена 30.07.2018, тобто через 3 дні після звільнення.

Позаяк грошова компенсація за неотримане речове майно була виплачена 14.09.2018, а одноразова грошова допомога під час звільнення була виплачена 30.07.2018 (за твердженням позивача), то строк звернення з позовом про нарахування та виплату середнього заробітку за частиною 1 статті 117 КЗпП України у частині проведення повного розрахунку щодо грошової компенсація за неотримане речове майно закінчився 15.10.2018, а за одноразову грошову допомогу – 31.08.2018.

Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частини 1, 2 статті 55 Конституції України та ст.2, ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуванні порушення були обґрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16 (ЄДРСР 89707053) зазначено, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні

У позовній заяві не зазначено, яке право позивача порушено відповідачем з огляду на наявність якого характеру спірних правовідносин (цивільно-правового чи публічно-правового) з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не зазначено з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Позивачеві варто уточнити у зв`язку із наведеним позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом надання:

нової редакції позовної заяви із зазначенням: обґрунтування порушеного відповідачем права позивача з огляду на критерії частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України;

обґрунтованої заяви з доказами на її підтвердження поважності причин для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.

Суддя Л.В. Трофімова