Рішення № 97180478, 25.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 травня 2021 року Справа №520/868/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) 25.01.2021 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 13.05.2020 №60901-5806-2038;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області від 09.11.2020 №18553-13.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними визначення контролюючим органом сум податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб, оскільки він, як платник єдиного податку, звільняється від сплати земельного податку у зв`язку із використанням землі під нежилими приміщеннями для здійснення власної господарської діяльності.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 25.01.2021 справу передано на розгляд судді Ніколаєвій О.В .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі №520/868/21 у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем 23.02.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав правомірності визначення сум податкового зобов`язання позивачу, як власнику нежитлових приміщень. Вказує, що статтею 281 Податкового кодексу України передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб. Зокрема, від сплати податку звільняються пенсіонери (за віком) (підпункт 281.1.3 пункт 281.1 статті 281 Податкового кодексу України). Позивач є пенсіонером за віком, проте останній використовує земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень, що не передбачено пунктом 281.2 статті 281 Податкового кодексу України.

У період з 29.03.2021 по 02.04.2021, 05.04.2021 та з 06.05.2021 по 16.05.2021 суддя перебувала у відпустці.

Розглянувши надані документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 27.05.2008 №2 480 000 0000 096580 та перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області.

Позивач з 01.01.2012 перейшов на спрощену систему оподаткування, ставка єдиного податку - 20% група 2, що підтверджується копією свідоцтва платників єдиного податку (а.с. 23).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом за позивачем значяться наступні нежитлові приміщення загальною площею 1781,8 кв.м, у нежитлових будівлях, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Господарську діяльність позивач здійснює за адресою: вулиця Киргизька, 19, місто Харків.

Відповідачем 13.05.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення №60901-5806-2038, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання у розмірі 69 045,39 грн. з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік (а.с. 30);

На підставі даних АІС «Податковий блок» 09.11.2020 відповідачем в автоматичному режимі була сформована податкова вимога №18553-13 на суму податкового боргу - 69 045,39 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу на те, що у межах правовідносин сторін спірним є питання застосування положення підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України щодо звільнення позивача від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), зважаючи на відсутність оформлення платником податків права власності або користування на земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно належне платнику податків на праві власності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, передбачених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Згідно з положеннями підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 16.01.2020 №466-IX) платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Водночас, правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.

З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що для надання пільг платнику єдиного податку потрібно наявність двох умов:

1) використання позивачем власної земельної ділянки у своїй господарській діяльності; 2) наявність у нього статусу платника єдиного податку І-ІІІ групи.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 08.08.2018 у справі №820/5485/17.

Судовим розглядом встановлено, що позивач є платником єдиного податку ІІ групи, яка здійснює різні види господарської діяльності згідно КВЕД.

Водночас встановлено, що позивачу належить на праві власності нежитлові приміщення загальною площею 1781,8 кв.м, у нежитловій будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46:90). Водночас, позивач здійснює інші види діяльності, зокрема, виробництво велосипедів, дитячих та інвалідних колясок (код КВЕД 30.92).

Позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, а саме - технічний паспорт на виробничий будинок (а.с. 37-42).

Суд звертає увагу на те, що відповідно свідоцтва платника єдиного податку вбачається, що господарську діяльність позивач здійснює за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 1781,8 кв.м, які належать позивачу на праві власності знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів, які б спростовували твердження позивача, або які свідчать, що належні позивачу нежилі приміщення та земельна ділянка під ними не використовуються позивачем для провадження господарської діяльності, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є платником єдиного податку і використовує нежилі приміщення для провадження господарської діяльності, визначення суми податкового зобов`язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під таким приміщенням, є протиправним та не узгоджується з пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 13.03.2018 у справі №815/2146/17 (адміністративне провадження №К/9901/1698/17) та від 26.06.2018 у справі №826/14081/16 (адміністративне провадження №К/9901/49779/18).

Водночас, суд зазначає, оскільки судом не встановлено підстав для нарахування спірного податку, відтак розрахунок грошового зобов`язання судом не досліджується.

Вимога щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги ГУ ДПС у Харківській області від 09.11.2020 №18553-13 підлягає задоволенню як похідна.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 244-246, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вулиця Пушкінська, будинок 46, місто Харків, 61027, код ЄДРПОУ: 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 13.05.2020 №60901-5806-2038.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 09.11.2020 №18553-13.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 25.05.2021.

Суддя О.В. Ніколаєва