Рішення № 97180152, 25.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.05.2021р. справа №520/6932/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши за процедурою спрощеного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення , -

встановив:

Матеріали позову одержані судом - 21.04.2021р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято - 22.04.2021р. Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 24.05.2021р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, платник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 05.12.2019р. №0207615706.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що контролюючий орган виніс рішення про визначення грошових зобов'язань платника податків у вигляді штрафу поза межами 1095 днів.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС (далі за текстом - владний суб`єкт, контролюючий орган, адміністративний орган, ГУ, Управління, орган публічної адміністрації) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що владне волевиявлення з приводу застосування штрафу є правильним і вірним, відповідає змісту поведінки платника та нормі закону.

Відзив на позов надійшов 24.05.2021 р., і за таких обставин суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

29.08.2019р. контролюючим органом відносно заявника було складено акт камеральної перевірки з питання своєчасності оплати транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р. у сумі 25.000,00 грн. (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту контролюючим органом викладені власні судження про вчинення особою податкового правопорушення, а саме: п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України за рахунок несвоєчасної оплати 25.000,00грн. грошового зобов'язання з транспортного податку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р., оскільки граничний строк оплати припадав на 25.04.2016р., а фактично оплата була проведена 01.11.2016р.

05.12.2019р. із посиланням на Акт контролюючим органом було видано податкове повідомлення - рішення №0207615706 про застосування 5.000,00грн. штрафу.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскарженого правового акту індивідуальної дії контролюючий орган обрав приписи ст.126 та п.267.8 ст.267 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугувало судження про затримку у 190 днів виконання податкового обов`язку за податковим повідомленням-рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р. у сумі 25.000,00грн.

Не погодившись із відповідністю закону згаданого рішення контролюючого органу, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.01.2011р. суспільні відносини стосовно приводів та підстав здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень контролюючих органів; процедура реалізації повноважень контролю; зміст та суть податкового обов`язку; склад податкових правопорушень; строки давності регламентовані, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

За визначенням п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України (у редакції, станом на календарну дату винесення оскарженого рішення) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-IX податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.109.3 ст.109 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020р. №466-IX у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 1251.2 - 1251.4 статті 1251 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України визначено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

За приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Міра юридичної відповідальності за невиконання платником положень даної норми кодексу станом на календарну дату винесення контролюючим органом оскарженого рішення була запроваджена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, де було указано, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як то передбачено п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, законодавцем установлено присікальний (преклюзивний) строк визначення грошових зобов`язань платника податків, а саме: 1095 днів від останнього дня граничного строку подання документу обов`язкової податкової звітності чи 1095 днів від останнього дня граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

У спірних правовідносинах строк у 1095 днів слід обчислювати від 25.04.2016р.

Оскаржене рішення контролюючого органу датовано - 05.12.2019р., тобто винесено поза межами строку у 1095 від настання події минування останнього дня граничного строку сплати грошових зобов`язань за податковим повідомленням - рішенням №985/С-17 від 28.12.2015р.

Зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли збіг строку давності у 1095 днів звільняє платника від фінансової відповідальності у вигляді тягаря виконання додаткового майнового обов"язку на користь Держави навіть у разі умисності, винності та усвідомленості вчинення протиправного діяння.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, діяння особи кваліфікував неправильно, оцінки усім юридично значимим факторам не надав, унаслідок чого міра застосованої юридичної відповідальності не узгоджується із характером, змістом та наслідками діяння особи.

Указане призвело до погіршення правового становища заявника за рахунок безпідставного обтяження додатковим майновим тягарем.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно з ч.3 ст.134, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.7 ст.134, ч.7 ст.139 КАС України, ч.8 ст.139, ч.9 ст.139 КАС України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини у справі ««Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), правового висновку постанови Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі №520/12065/19 до кола критеріїв та юридично значимих факторів у питанні розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу належать: 1) документальне підтвердження реальності витрат (обсяг документально підтвердженої роботи адвоката); 2) вимушеність чи неминучість витрат; 3) складність справи; 4) ціна позову чи значення справи для учасника спору; 5) поведінка сторони; 6) причини виникнення спору; 7) своєчасність подання доказів понесення витрат; 8) наявність заперечень іншого учасника справи відносно розміру витрат; 9) результат вирішення спору.

Суд зважає, що спір первинно виник унаслідок вчинення заявником податкового правопорушення - затримки виконання податкового обов`язку на узгодженими грошовими зобов`язаннями.

Звільнення платника від відповідальності відбулось за рахунок збігу строку давності, що за своєю суттю не є реабілітуючою обставиною і не виправдовує протиправності діяння платника податків.

Окрім того, за змістом договору від 19.04.2021р. про надання правової допомоги сума платежу у 8.000,00грн. включає підготовку позову, подачу позову, участь в засіданнях суду першої інстанції.

Між тим, розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб.

До того ж сума витрат на професійну правничу допомогу (8.000,00грн.) є явно та очевидно нерозумною порівняно з оскарженою сумою штрафу (5.000,00грн.).

Тому тягар несення витрат на професійну правничу допомогу адвоката слід залишити за заявником на підставі ч.8 ст.139 КАС України та з огляду на явне та очевидне зловживання приватною особою правом на отримання компенсації судових витрат.

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 05.12.2019р. №0207615706.

Судові витрати покласти на позивача.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко