Рішення № 97180014, 21.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/839/21

21 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Бойчука В.І.;

представника відповідача: Гірняка В.Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення від 18.11.2020 року за № 8/1/13, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) із адміністративним позовом до Тернопільської міської ради (далі-відповідач) про визнання протиправним та нечинним рішення від 18.11.2020 року за № 8/1/13 «Про Регламент Тернопільської міської ради VIII скликання».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням встановленої законодавством процедури, що могло суттєво вплинуло на зміст цього рішення, а також містить норми, які прямо суперечать чинному законодавству України. Зазначене рішення було оприлюднене на офіційному сайті Тернопільської міської ради 17.11.2020р., тобто з порушенням встановлених законодавством України та Регламенту Тернопільської міської ради строків оприлюднення проектів рішень. Регламент має великий обсяг та містить 51 статтю. Їх вивчення та вирішення питання щодо голосування за чи проти його затвердження, підготовки зауважень до нього потребують часу. Однієї доби було недостатньо для цього, про що позивач звернув увагу міського голови та депутатів на сесії міської ради. Позивач мав намір подати зауваження та пропозиції до проекту оскаржуваного рішення, оскільки вважав, що він містить норми, які обмежують права депутатів або ж прямо суперечать законодавству України.

Так, пункт 2 статті 8 Регламенту, що затверджений оскаржуваним рішенням передбачає, що депутатська фракція у Тернопільській міській раді складається не менш як із п`яти депутатів. Ця норма суперечить статті 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та порушує права позивача, оскільки від політичної партії «Сила Людей» разом з позивачем обрано ще три депутати (всього чотири), то така норма Регламенту робить неможливим формування депутатської фракції у Тернопільській міській раді на партійній основі.

Підпункт 3 пункту 8 статті 23 Регламенту створює додаткові необґрунтовані перепони для депутатів в процесі підготовки проекту рішень, зокрема, якщо депутат міської ради є автором проекту рішення, то лише після надання висновків управління правового забезпечення та профільних виконавчих органів міської ради щодо відповідності даного проекту рішення вимогам чинного законодавства та відсутності зауважень, проект рішення оприлюднюється на офіційному сайті Тернопільської міської ради та вноситься на розгляд профільної постійної комісії міської ради. Така норма в Регламенті фактично наділяє виконавчі органи й посадовців ради можливістю перешкоджати розгляду на засіданнях ради пропонованих депутатом проектів рішень шляхом відмови в оприлюдненні проектів, не допуску до розгляду постійними депутатськими комісіями, відмови «візувати» проекти та ін., базуючись на власних суб`єктивних судженнях й трактуванні законодавства.

Крім цього, пункт 6 статті 31 Регламенту передбачає, що на пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу міського голови. Однак, норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають такого повноваження, як «надання міським головою дозволу на виступ». Пункт 6 статті 31 Регламенту створює можливість міському голові не давати слова депутатам для виступу. Окрім того, за відсутності міського голови, ніхто не може виступати на сесії міської ради, адже Регламент зазначає, що слово надає не головуючий на засіданні чи виконувач обов`язків голови, а саме міський голова.

Ухвалою від 26 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 03 березня 2021 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи загального позовного провадження.

24 березня до суду подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечив та, серед іншого, зазначив, що 18.11.2020р. міським головою під час пленарного засідання на розгляд новообраних депутатів Тернопільської міської ради VIII скликання винесено проект рішення «Про регламент Тернопільської міської ради VIII скликання». Цей проект рішення підготовлений виконавчими органами ради на основі рекомендацій, наданих експертами проекту Ради Європи «Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні».

Разом з винесенням на розгляд даного проекту рішення, міський голова доручив депутатам міської ради в тижневий термін надати пропозиції щодо внесення змін до Регламенту Тернопільської міської ради VIII скликання через відділ звернень та контролю документообігу управління організаційно-виконавчої роботи, а також постійній комісії міської ради з питань місцевого самоврядування, законності, правопорядку, регламенту та депутатської діяльності спільно з управлінням правового забезпечення та організаційним відділом ради управління організаційно-виконавчої роботи, розглянути подані депутатами пропозиції щодо внесення змін до Регламенту Тернопільської міської ради VIII скликання та надати узгоджені висновки щодо внесення запропонованих змін та доповнень.

За результатами голосування за проект рішення та протокольні доручення міського голови проголосували: за - 38, проти - 4, утримались - 0, тобто рішення було прийнято. Будь-яких пропозицій щодо внесення змін до Регламенту Тернопільської міської ради VIII скликання через відділ звернень та контролю документообігу управління організаційно-виконавчої роботи, зокрема, від позивача у справі не надходило. Наведене вказує на дотриманням процедури затвердження Регламенту, підтримання його редакції з питань призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядку роботи більшістю (38 із 42) голосів депутатів, а відтак його правомірності та обов`язку до застосування.

Твердження позивача про невідповідність Регламенту Тернопільської міської ради вимогам Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» в частині обмеження повноважень його прав, як депутата місцевої ради та створення штучних перешкод у ініціюванні ним, як депутатом проектів рішень, на думку відповідача, не знаходять свого підтвердження, оскільки стаття 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначає порядок формування фракцій, членства депутатів у них, зокрема без кількісного визначення, натомість частина 6 даної статті відносить інші питання створення та діяльності депутатських фракцій (в т.ч. щодо кількісного визначення) до повноважень відповідної ради шляхом відображення цього в регламент ради.

Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених законами, а тому узгодження автором з відповідними виконавчими органами проекту рішення та забезпечення саме ініціатором процедури його підготовки є цілком логічною нормою та жодним чином не обмежує депутата на внесення на розгляд ради та її органів проекти рішень з питань, що належать до їх відання, поправки до них.

Представник відповідача також звернув увагу на ту обставину, що на підставі оскаржуваного Регламенту Тернопільською міською радою прийнято понад п`ятсот рішень як нормативного характеру, що безпосередньо впливають/вплинули на життєдіяльність міста його функціонування в тих чи інших сферах, так і ненормативного характеру, які є реалізованими та вичерпали свою дію, а відтак, їх скасування, зокрема, з підстав визначення позивачем позовних вимог не ґрунтується на вимогах Закону.

Ухвалою від 25 березня 2021 року розгляд справи відкладено з метою ознайомлення позивача із відзивом.

05 квітня 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому ОСОБА_1 зазначив, що будь-яких контраргументів та доказів щодо дотримання відповідачем порядку оприлюднення проекту рішення, як того вимагають положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», норми Регламенту Тернопільської міської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради №7/2/152 від 24.11.2015р., який був чинним на підставі ч.15 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відзив не містить, як і відсутні докази, виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, які зумовили опублікування проекту оскаржуваного рішення за день до сесії, що свідчить про порушення відповідачем встановленого законодавством порядку оприлюднення проекту рішення.

Саме по собі порушення порядку оприлюднення проекту рішенні ради може бути підставою для скасування такого рішення, за наявності доказів, які б свідчили про те, що прийняте рішення є протиправним або порушує законні права і інтереси позивача.

Позивач звернув увагу, що відповідач у ст. 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» чітко зазначено головне правило утворення депутатської фракції - партійна основа. Такий підхід до формування депутатських фракцій є усталеним у конституційній практиці (зокрема, і зарубіжних країн). Встановлення ж кількісного обмеження у п`ять осіб позбавляє законного права позивача об`єднатися у депутатську фракцію на партійній основі (політична партія «Сила Людей» увійшла до складу Тернопільської міської ради у кількості 4 депутати). Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем було допущено порушення в частині оприлюднення проекту рішення, тобто відповідач діяв з порушенням процедури його прийняття, не у спосіб, визначений діючим законодавством України, внаслідок чого рішення не може бути правомірним.

14 квітня 2021 року представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому додатково зазначив, що рішення міської ради, як суб`єкта владних повноважень, не можна ототожнювати з рішенням розпорядника інформації, що може бути оскаржене у відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Таке рішення розпорядника інформації за своєю суттю повинно врегульовувати поводження з відповідним об`єктом регулювання - публічною інформацією. Частиною 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» наведений перелік того, що може бути оскаржено позивачем. Пункт 6 частини ст. 23 Закону прямо визначає предмет оскарження у разі порушення, розпорядником ч. 3 ст. 15 Закону, а саме невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону. Частина 2 ст. 23 Закону не передбачає право оскаржувати на підставі недотримання вимог ч. 3 ст. 15 Закону саму публічну інформацію, яка була створена в процесі виконання суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків (в даному випадку - рішення міської ради від 18.11.2020 №8/1/13).

Повноваження депутата місцевої ради, форми реалізації депутатом місцевої ради своїх повноважень у виборчому окрузі, сесійні та позасесійні форми роботи депутата місцевої ради у раді та її органах визначено Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», положення якого не уповноважують представляти в судах інтереси такої ради або інтереси виборців інакше, ніж поза відносинами представництва. При цьому, представник відповідача вказав, що позивач не був позбавлений можливості реалізувати свої повноваження депутата місцевої ради на засіданні ради, під час якого і було прийнято оскаржене у даній справі рішення.

Ухвалою від 15 квітня 2021 року закінчено підготовче провадження.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

Ухвалою від 13 травня 2021 року оголошено перерву у зв`язку із клопотанням представника відповідача про ознайомлення з додатковими доказами.

Ухвалою від 14 травня 2021 року розгляд справи відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Судом встановлено, що 18.11.2020 відбулася перша сесія восьмого скликання Тернопільської ради, на якій було прийнято рішення №8/1/13 «Про Регламент Тернопільської міської ради VIII скликання».

Не погодившись із цим рішенням позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В силу статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із частинами 1-3 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 частини першої статті 26, пунктами 1, 29 і 31 частини першої статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання про затвердження регламенту ради.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 10 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Згідно із ч. 14 ст. 46 Закону № 280/97-ВР передбачено, що не пізніш як на другій сесії затверджується регламент роботи відповідної ради, а також положення про постійні комісії ради.

Частиною 15 цієї статті до прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Відповідно до п.4.3 ст.4, п.30.2 та п.30.14 ст.30 Регламенту Тернопільської міської ради сьомого скликання, затвердженого рішенням Тернопільської міської ради №7/2/152 від 24.11.2015р. проекти рішень Тернопільської міської ради оприлюднюються на офіційному сайті Тернопільської міської ради. Проекти рішень із відповідними погодженнями, інші документи й матеріали з питань, які вносяться на розгляд ради, подаються в управління організаційно-виконавчої роботи ради за десять днів і доводяться до відома депутатів, одночасно з орієнтовним порядком денним не пізніше, як за п`ять днів до відкриття сесії, крім випадку скликання позачергової сесії.

Судом встановлено, що рішення Тернопільської міської ради було оприлюднене на офіційному сайті Тернопільської міської ради 17.11.2020р., тобто з порушенням встановлених законодавством та Регламентом Тернопільської міської ради сьомого скликання строків оприлюднення проектів рішень, а саме за один день до дати розгляду.

Згідно із частиною десятої Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2020 року № 816/1279/18 вказав, що підставами для визнання акту органу місцевого самоврядування незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Позивач зазначає, що пункт 2 статті 8 Регламенту, що затверджений оскаржуваним рішенням передбачає, що депутатська фракція у Тернопільській міській раді складається не менш як із п`яти депутатів та суперечить частині 1 статті 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», порушує права позивача. Оскільки від політичної партії «Сила Людей» разом з позивачем обрано ще три депутати (всього чотири), то ця норма Регламенту унеможливлює формування депутатської фракції у Тернопільській міській раді на партійній основі.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що депутатські фракції місцевих рад формуються на партійній основі депутатами місцевих рад (крім депутатів сільських, селищних рад).

Разом з тим, частиною 6 цієї статті передбачено, що інші питання створення та діяльності депутатських фракцій визначаються регламентом місцевої ради.

Таким чином цим Законом передбачено формування депутатських фракцій міської ради (на партійній основі), а також питання створення такої фракції (що визначаються регламентом місцевої ради). З наведеного слід дійти висновку, що формування депутатської фракції і створення депутатської фракції мають різний юридичний зміст.

У постанові від 03 березня 2021 року №320/4182/20 Верховний Суд зазначив, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору з будь-ким.

Відповідно до п. 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5 дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів зокрема за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Таким чином, суд вважає, що визначення міською радою в регламенті мінімальної чисельності депутатської фракції при її створенні не суперечить частині 1 ст. 27 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та відноситься до повноважень міської ради.

Позивач також зазначає, що пункт 6 статті 31 Регламенту створює можливість міському голові не давати слова депутатам для виступу. Окрім того, за відсутності міського голови, ніхто не може виступати на сесії міської ради, адже Регламент зазначає, що слово надає не головуючий на засіданні чи виконувач обов`язків голови, а саме міський голова.

Пунктом 6 статті 31 Регламенту Тернопільської міської ради передбачено, що на пленарному засіданні ніхто не може виступати без дозволу міського голови. Міський голова на засіданні надає слово депутатам з дотриманням черговості, встановленої для промовців системою електронного голосування «Віче». Міський голова на засіданні за погодженням з Радою може встановити іншу черговість виступаючих.

Згідно із п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР міський голова головує на пленарних засіданнях ради.

Відповідно до ч. 11 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Таким чином, Законом № 280/97-ВР встановлено, що за загальним правилом головуючим на сесії міської ради є міський голова, головуючим також може бути інша особа, у передбачених Законом випадках. Відсутність у Регламенті Тернопільської міської ради цієї норми не суперечить Закону, оскільки саме Законом № 280/97-ВР визначено хто може бути головуючим на сесії міської ради крім міського голови та у яких випадках.

При цьому, суд зазначає, що здійснення виступів з дозволу міського голови, який на засіданні надає слово депутатам з дотриманням черговості, встановленої для промовців системою електронного голосування «Віче» не суперечить вимогам законодавства, є способом організації виступів депутатів на сесії ради та відноситься до питань, які самостійно вирішує міська рада, зокрема шляхом зазначення у Регламенті.

Крім цього, позивач вказує, що підпункт 3 пункту 8 статті 23 Регламенту фактично наділяє виконавчі органи й посадовців ради можливістю перешкоджати розгляду на засіданнях ради пропонованих депутатом проектів рішень шляхом відмови в оприлюдненні проектів, не допуску до розгляду постійними депутатськими комісіями, відмови «візувати» проекти та ін., базуючись на власних суб`єктивних судженнях й трактуванні законодавства.

Судом встановлено, що позивач разом із депутатами міської ради ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , здійснюючи свої депутатські повноваження, звернувся до секретаря Тернопільської міської ради із депутатським зверненням від 08 грудня 2020 року № 2-С, яким просив оприлюднити, організувати підготовку та включити в порядок денний чергової сесії Тернопільської міської ради проект рішення «Про перехід міста Тернополя на індивідуальне опалення».

Цим проектом рішення пропонувалося доручити управлінню житлово-комунального господарства, благоустрою та екології спільно з управлінням фінансів і соціальної політики до 1 березня 2021 року підготувати та внести на затвердження Тернопільської міської ради програму з повного переходу опалення житлових будинків міста Тернополя з централізованого на індивідуальне опалення.

На це звернення позивач отримав листа секретаря Тернопільської міської ради від 17 грудня 2020 року, у якому секретар міської ради, серед іншого, повідомив позивача що зазначене питання врегульовано на законодавчому рівні, не відноситься до компетенції міської ради, буде суперечити нормам чинного законодавства, а у разі прийняття призведе до порушення прав співвласників будинків.

Відповідно до пункту 8 статті 24 Регламенту у випадку, якщо депутат міської ради є автором проекту рішення він повинен:

подати у відділ звернень та контролю документообігу управління організаційно-виконавчої роботи супровідний лист щодо даного проекту;

надіслати електронний варіант проекту рішення організаційному відділу ради управління організаційно-виконавчої роботи;

після надання висновків управління правового забезпечення та профільних виконавчих органів міської ради щодо відповідності даного проекту рішення вимогам чинного законодавства та відсутності зауважень, проект рішення оприлюднюється на офіційному сайті Тернопільської міської ради та вноситься на розгляд профільної постійної комісії міської ради.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» передбачено, що депутатське звернення - викладена в письмовій формі вимога депутата місцевої ради з питань, пов`язаних з його депутатською діяльністю, до місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, а також керівників правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, здійснити певні дії, вжити заходів чи дати офіційне роз`яснення з питань, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова, серед іншого, скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради організує підготовку сесій ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечує оприлюднення проектів рішень ради відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» та інших законів.

З наведеного слід дійти висновку, що формування переліку питань, які вносяться до порядку денного здійснює міський голова, а оприлюднення цих проектів рішень здійснює секретар міської ради.

Таким чином, суд погоджується з поясненнями представника відповідача, що секретар міської ради отримавши депутатське звернення про включення до порядку денного сесії міської ради проекту рішення не наділений повноваженнями надавати відповідь щодо відповідності цього проекту вимогам законодавства чи стосовно порушення прав інших осіб, оскільки він мав роз`яснити, що питання формування порядку денного сесії міської ради віднесено до компетенції міського голови, крім того, секретар міської ради не був позбавлений повноважень передати на розгляд міському голові депутатське звернення від 08 грудня 2020 року № 2-С.

Таким чином, відповідь від 17 грудня 2020 року не відповідає вимогам Закону № 280/97-ВР, надавалася позивачу не на підставі Регламенту Тернопільської міської ради, а тому не може вважатися «зауваженням», яке передбачено абз. 4 п. 8 статті 24 Регламенту.

Беручи до уваги доводи позивача, суд зазначає, що положення абзацу 4 п. 8 статті 24 Регламенту щодо відсутності зауважень стосовно проекту рішення сформульовано без достатньої чіткості, оскільки не може стосуватися будь-яких зауважень, а лише тих випадків, коли такий проект рішення не може бути опублікований з підстав визначених законодавством, зокрема, у випадку визначеному ч. 2 ст. 6 Закону України «Про інформацію», якою передбачено, що право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Суд також зазначає, що надання чи не надання висновків управління правового забезпечення та профільних виконавчих органів міської ради щодо відповідності проекту рішення вимогам чинного законодавства відноситься до повноважень таких виконавчих органів міської ради і не порушує права позивача, оскільки відповідальність за врахування чи неврахування таких висновків несе міська рада при розгляді проекту та прийнятті рішення, утому числі і у разі відсутності таких висновків.

Однак, такі обставини є підставою для уточнення чи роз`яснення змісту абзацу 4 п. 8 статті 24 Регламенту, а не для визнання протиправним та нечинним рішення від 18.11.2020 року за № 8/1/13 «Про Регламент Тернопільської міської ради VIII скликання».

Враховуючи наведене та висновки Верховного Суду наведені у постанові від 24 червня 2020 року № 816/1279/18 суд не вбачає підстав для визнання протиправним та нечинним рішення Тернопільської міської ради від 18.11.2020 року за № 8/1/13 «Про Регламент Тернопільської міської ради VIII скликання».

Разом з тим, оскільки депутатське звернення позивача було розглянуто без дотримання вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та у невстановлений Регламентом Тернопільської обласної ради спосіб, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача у встановленому порядку повторно розглянути депутатське звернення від 08 грудня 2020 року № 2-С щодо проекту рішення про підготовку та внесення на затвердження Тернопільської міської ради програми з повного переходу житлових будинків міста Тернополя з централізованого опалення на індивідуальне.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Тернопільську міську раду у встановленому порядку повторно розглянути депутатське звернення від 08 грудня 2020 року № 2-С.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове складено 26 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Тернопільська міська рада (місцезнаходження: вул. Листопадова, 5, м.Тернопіль, Тернопільська область, 46001, код ЄДРПОУ 34334305).

Головуючий суддя Баранюк А.З.