Рішення № 97179941, 20.05.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1352/21

20 травня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В. за участю:

секретаря судового засідання Куриляк М.Г.

позивача ОСОБА_1

представників відповідача Серетного Т.І., Петровської Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо неприйняття рішення у місячний строк за заявою ОСОБА_1 від 29.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення, орієнтовною площею 1,5000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, угіддя - рілля, розташована за адресою: за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області, зобов`язати Тернопільську обласну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення, орієнтовною площею 1,5000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, угіддя - рілля, розташована за адресою: за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у порядку та у спосіб, визначений ст.118 Земельного кодексу України та ст.6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Позов обґрунтований тим, що позивач вважає неприйняття відповідачем рішення щодо надання або відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у встановлений законом строк протиправним та таким, що порушує права, гарантовані законами України.

Ухвалою суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що наступне засідання комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об`єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності відбулося 23.03.2021. Вказав, що до порядку денного вказаного засідання було включено клопотання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Просить врахувати, що 23.03.2021 від позивача надійшла заява з проханням перенести розгляд його клопотання від 05.02.2021 на іншу дату. Зважаючи на цю обставину, вказує, що розгляд даного клопотання перенесений на наступне засідання комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об`єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі, про що позивача повідомлено листом від 31.03.2021 №04-2673/15. Крім цього, на думку представника відповідача, стосовно посилань позивача на частину десяту та одинадцяту ст.118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Вважає, що у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, наступне. На думку позивача, в даному випадку має місце протиправна бездіяльність посадових осіб Тернопільської ОДА, оскільки розглядаючи заяву від 29.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення орієнтованою площею 1,5000 га з кадастровим номером 6110100000:16:002:008, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області, Тернопільська ОДА наділена повноваженнями або надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою або надати відповідну відмову. Позивач вважає, що в порушення вимог законодавства, розпорядження у встановленому законом порядку та строк Тернопільською ОДА прийнято не було. Додатково зазначив, що позивачем саму заяву від 23.03.2021 подано до Тернопільської ОДА через два дні після прийняття рішення про перенесення, про що свідчить вхідний реєстраційний номер №3877/15-01 від 25.03.2021 загального відділу Тернопільської ОДА. Отже, на думку позивача, така заява не могла бути врахована при прийнятті рішення про перенесення засідання комісії обласної державної адміністрації з попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об`єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі - продажу земельних ділянок державної власності, яке відбулося 23.03.2021.

Ухвалою суду від 22.04.2021 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 20.05.2021 о 12:00 год.

20.05.2021 у відкритому судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представники відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні повністю, з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

29.01.2021 позивач звернувся із заявою до Тернопільської обласної державної адміністрації, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність щодо її цільового призначення орієнтованою площею 1,50000 гектарів, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, угіддя - рілля, розташована за адресою: за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області, відстань до центру м.Тернопіль орієнтовно 8 км.

Тернопільська обласна державна адміністрація листом від 01.03.2021 №941/Т-18/1233-Л-020/09 повідомила позивача, що вказане клопотання від 29.01.2021 розглядатиметься на засіданні комісії із попереднього розгляду документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання дозволу на її виготовлення, матеріалів погодження місця розташування об`єктів, встановлення ставок орендної плати та питань купівлі-продажу земельних ділянок державної власності.

В подальшому, позивач 16.03.2021 звернувся до Голови Тернопільської обласної державної адміністрації із зверненням про вжиття заходів реагування на порушення вимог земельного законодавства.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає, що відповідно до частини другої ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом а ст.80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є, громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої ст.81 Земельного кодексу України).

Згідно з частинами першою - другою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено підпунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом «б» частини першої статті 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення селянського господарства в розмірі не більше 2,00 гектара.

Так, за змістом частини першої ст. 17 Земельного кодекс України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно частини сьомої ст.118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина десята статті 118 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі №520/8576/18 та враховуються судом при вирішення даного спору в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд також зазначає, що за змістом частини шостої Закону України «Про місцеві державні адміністрації», на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Отже, на думку суду, формою реалізації владних управлінських повноважень, якими відповідний суб`єкт наділений законом, може бути тільки форма, що передбачена законом, який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Даний закон встановлює, що відповідною формою реалізації владних управлінських функцій у спірних правовідносинах є прийняття відповідного розпорядження головою.

За таких обставин, суд вважає, що відповіді у формі листів від 01.03.2021 № 941/Т-18/1233-Л-020/09 та від 31.03.2021 №04-2673/15 не можуть вважатись правомірною реалізацією владних управлінських функцій відповідача.

Суд зазначає, що відповідач повинен був розглянути її та прийняти за результатом її розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

Відсутність належним чином оформленого розпорядження після спливу встановленого законом місячного строку розгляду, свідчить про те, що даний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17.

Таким чином, на переконання суду, бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки відповідачем не надано у встановлений законом строк та спосіб відповіді на клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою або відповідної мотивованої відмову.

Крім цього, суд зазначає, що з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

У даному випадку повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною сьомою статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Такі повноваження не є дискреційними.

Наведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №2040/6320/18.

Суд зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відтак, суд приходить до висновку, що способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення. При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення відповідач не вправі відмовляти позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тих підстав, які не знайшли свого підтвердження при оцінці судом у цій справі.

При цьому, вирішуючи даний спір по суті, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо розгляду звернень інших осіб стосовно надання дозволів на розроблення проектів землеустрою, оскільки такі доводи не обґрунтовують обставини даної адміністративної справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Тернопільської обласної державної адміністрації щодо не прийняття рішення у місячний строк за заявою ОСОБА_1 від 29.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення, орієнтовною площею 1,5000 гектарів, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області.

3.Зобов`язати Тернопільську обласну державну адміністрацію розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною її цільового призначення, орієнтовною площею 1,5000 гектарів, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики та іншого призначення, угіддя - рілля, розташована за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 25 травня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Тернопільська обласна державна адміністрація (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль,46021 код ЄДРПОУ:00022622).

Головуюча суддя Дерех Н.В.