Рішення № 97179424, 25.05.2021, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/6704/14-ц Провадження № 2/0274/534/21

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.21 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", представниками якого є ОСОБА_1 ,доОСОБА_2 , представником якого є ОСОБА_3 ,простягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 р. Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі – Банк) звернулось з позовом, у якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. станом на 20.10.2014 р. у розмірі 231 371,06 доларів США, що становить 2 997 550,19 грн. за курсом НБУ.

Позов обґрунтований тим, що між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., зобов`язання за яким ОСОБА_4 належним чином не виконує, внаслідок має заборгованість за кредитом, відсотками та комісією за користування кредитом, та має сплатити пеню і штраф за несвоєчасне виконання цих зобов`язань.

ОСОБА_4 просить застосувати позовну давність (т. 1, а. с. 235 – 238).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 р. були скасовані раніше прийняті у справі рішення та направлено справу на новий розгляд (т. 2, а. с. 33 – 38).

Під час нового розгляду справи Судом з`ясовано, що між Банком та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. (т. 1, а. с. 9 – 11), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_4 кредитні кошти у загальному розмірі 60 000,00 доларів США шляхом видачі готівки через касу на строк з 28.02.2007 р. по 27.02.2027 р. включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,0% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту, період сплати становить з 01 по 05 число кожного місяця. Також умовами договору передбачена сплата неустойки за порушення строків виконання грошових зобов`язань.

Обставина укладення вказаного договору встановлена також рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області у цивільній справі № 2-73/10 за позовом Банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2010 р., які за даними Державного реєстру судових рішень, набрали законної сили (далі – Рішення у справі № 2-73/10) (т. 1, а. с. 58 – 59, 60 – 61).

Рішеннями у справі № 2-73/10 також встановлено, що ОСОБА_2 28.02.2007 р. на підставі кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. отримав у Банку кредит у загальному розмірі 60 000,00 доларів США, а у подальшому умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку нерухоме майно – житловий будинок загальною площею 78,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Цими ж рішеннями було задоволено позов Банку та звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок загальною площею 78,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 р., якою були скасовані раніше прийняті у справі рішення та направлено справу на новий розгляд, зазначено, наступне (т. 2, а. с. 33 – 38):

***

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За правилом частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України

Згідно з пунктом 2.3.3 кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. Банк має право змінити умови договору і вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії і процентів за його користування шляхом направлення відповідного повідомлення. У разі направлення такого повідомлення щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк їх виконання настав у зазначену у повідомленні дату.

Рішеннями у справі № 2-73/10 встановлено, що у 2010 р. Банк скористався правом вимагати від ОСОБА_2 дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісії і нарахованих штрафних санкцій, пред`явивши до нього позов про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового погашення заборгованості у повному обсязі.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі. Рішення у справі № 2-73/10 засвідчують такі зміни.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України ).

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора щодо дострокового стягнення суми кредиту, нарахованих процентів, комісії і штрафних санкцій шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить про відсутність підстав для нарахування процентів за користування кредитними коштами і передбачених договором комісії та неустойки, оскільки строк кредитування закінчився у зв`язку з пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення боргу.

За таких обставин положення частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, за якими проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку кредитування.

Крім того, статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 550, 551 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Право кредитора на нарахування пені за порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, визначених пунктами 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., передбачене пунктом 4.1 кредитного договору, згідно з яким позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів у зв`язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень і 5% від суми позову (пункт 5.4 кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. ).

Також умовами кредитного договору передбачена сплата позичальником комісійної винагороди за надання фінансового інструменту у процентах від суми виданого кредиту щомісяця (пункт 7.1 кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р.).

Оскільки пред`явленням позову про звернення стягнення на іпотечне майно у рахунок дострокового повернення кредитної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій і штрафних санкцій кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, з чим погодилися суди, ухвалюючи рішеннями у справі № 2-73/10 та задовольнивши вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, право кредитора на отримання передбаченої договором неустойки і комісії припинено.

***

З позовом у справі № 2-73/10 Банк звернувся у травні 2008 р., що встановлено ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09.12.2010 р. (т. 1, а. с. 60 – 61).

З наведеного випливає, що у травні 2008 р. Банк змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії кредитного договору № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом і встановив новий строк виконання основного зобов`язання у повному обсязі, з цього часу відпали підстави для подальшого нарахування процентів за користування кредитними коштами і передбачених зазначеним договором комісії та неустойки, оскільки строк кредитування закінчився у зв`язку з пред`явленням Банком вимоги про дострокове погашення боргу.

Таким чином Банк з травня 2008 р. дізнався про порушення ОСОБА_4 його прав за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., оскільки саме у цей час у ОСОБА_4 виникли обов`язки з виконання усіх грошових зобов`язань за цим договором.

Зі змісту рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.10.2010 р. у справі № 2-73/10 вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. становила 56 329,40 доларів США та складалась з заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками, пені та комісії, що за курсом НБУ становило 284 968,47 грн. (т. 1, а. с. 58 – 59).

З урахуванням наведених вище положень постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2018 р. та зроблених на її підставі висновків Суду, будь-які подальші нарахування грошових зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. є безпідставними.

На виконання Рішень у справі № 2-73/10 з метою погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. Банком було здійснено продаж предмета іпотеки – житловий будинок загальною площею 78,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого Банк отримав грошові кошти у загальному розмірі 131 220,00 грн., що підтверджується двома договорами купівлі-продажу частини житлового будинку від 25.02.2015 р. (т. 1, а. с. 194 – 195, 197 – 198).

За таких обставин залишок заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р. становить 153 768,47 (284 968,47 грн. – 131 220,00 грн.).

Тобто позов Банку у загальному випадку підлягав би частковому задоволенню шляхом стягнення на його користь з ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 153 768,47 грн.

Разом з тим, ОСОБА_4 просить застосувати позовну давність.

Статтями 256 та 257, пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як з`ясовано Судом вище, Банк з травня 2008 р. дізнався про порушення ОСОБА_4 його прав за кредитним договором № ZRSWGK00000124 від 28.02.2007 р., оскільки саме у цей час у ОСОБА_4 виникли обов`язки з виконання усіх грошових зобов`язань за цим договором.

Таким чином перебіг позовної давності розпочався у травні 2008 р.

Однак з позовом до ОСОБА_4 . Банк звернувся у грудні 2014 р., що підтверджується датою на штампі Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області про одержання позовної заяви, який міститься на першій сторінці позовної заяви (т. 1, а. с. 2), тобто з пропуском як спеціального строку позовної давності (за вимогами про стягнення неустойки), так і загального (за іншими вимогами).

Частинами третьою – п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Банком не надано будь-яких пояснень на заяву ОСОБА_4 про застосування позовної давності, зокрема, які б вказували на поважність причини пропуску цього строку, а відтак Суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропущення Банком позовної давності та відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут