Рішення № 97178849, 24.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2021 року м. Рівне №460/2755/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жуковської Л.А. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить:

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 без обмеження кінцевим строком доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної допомоги;

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком щомісячно;

-визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 без обмеження будь-яким строком пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком щомісячно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є непрацюючим пенсіонером та проживає в с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Вказує, що відповідач повинен був відновити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у відповідності до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Проте, виплату такого підвищення не відновив. Враховуючи викладене, просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 13.04.2020 провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №510/1286/16-а.

29.04.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Конституційний Суд України у Рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, зокрема, пп.7 п.4 розділу 1 Закону №76-VІІІ. При цьому, Конституційним Судом України не аналізувалася редакція Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" станом на дату ухвалення рішення № 6-р/2018. Тобто, судом визнано неконституційним виключення ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Слід зауважити, що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 04.02.2016 №987-VІІІ є чинним, в установленому законом порядку його не було визнано неконституційним, а тому саме він підлягає застосуванню. При цьому діючою з 01.01.2016 нормою передбачено, право на доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Таким чином, немає підстав для проведення нарахування з 17.07.2018 позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення. Звертає увагу суду на те, що позивач з заявою до управління про перерахунок пенсії на підставі ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не звертався. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с.26-48).

Ухвалою суду від 08.02.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.05.2021 позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в нарахуванні та виплаті з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно та з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 по 05.10.2019 доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної допомоги; визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити за період з 22.05.2008 по 22.07.2011 включно пенсію в розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 50% мінімальних пенсій за віком щомісячно; визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті за періоди з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити 01.01.2014 по 02.08.2014 включно та з 01.01.2016 пенсію у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком щомісячно, - залишено без розгляду.

Розглянувши позовну вимогу щодо нарахування та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.

Позивач проживає в с. Стрільськ Сарненського району Рівненської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач не працює, перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІ групи, що постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією пенсійного посвідчення (а.с.7).

Вказані обставини також підтверджуються довідкою виданою управлінням з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (а.с.31).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати підвищення до пенсії передбаченої ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 вказано, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є виплата пенсійними органами непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищення до пенсії у розмірах, установлених частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015.

Також визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивач проживає на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; б) позивач є непрацюючим пенсіонером; в) відповідачем є відповідне управління ПФУ; г) предметом спору є нарахування та виплата із 17.07.2018 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному частиною другою статті 39 Закону № 796-ХІІ, у редакції, чинній до 01.01.2015.

Тому, на переконання суду, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020, за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18, дану справу необхідно визнати типовою та в силу приписів ч.3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі слід враховувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові, які полягають у наступному.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII)

Суд відмічає, що стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена так:

"1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".

Встановлено, що 28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII (далі Закон №76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015, пп.7 п. 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796-XII шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, пп.7 п.4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 вказав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ, фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених ст.16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи ст.3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон №76-VIII у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої ст.3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі ст.39 Закону № 796-ХІІ.

Щодо розміру підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.63 Закону №796-ХІІ, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Суд зазначає, що 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII (далі - Закон №79-VIII), п.63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом №796-ХІІ.

Постановою №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), та доручено ПФУ забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ.

Відповідно до п.15 Порядку підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене ст.39 Закону №796-ХІІ, здійснюється в таких розмірах:

- тим, що проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, - 13,2 гривні;

- тим, що проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, - 10,5 гривні;

- тим, що проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, - 5,2 гривні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зазначено, що Конституційний Суд України у Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012, крім іншого, вирішив:

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України;

- в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 БК України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв`язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 дійшла висновку про те, що Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 не надає права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ, а Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України у разі, якщо законом прямо не передбачено розмір таких виплат.

Таким чином, з 17.07.2018 відновлено дію ст.39 Закону №796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015 в частині, яка не змінена Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VIII (далі - Закон №987-VIII).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про зобов`язання відповідача провести з 06.10.2019 - у межах шестимісячного строку, що передував зверненню до суду із даним позовом, нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як установлено ст.39 Закону №796-ХІІ, а бездіяльність відповідача, яка мала наслідком не нарахування та не виплату позивачу вказаного підвищення, є протиправною.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин у їх сукупності, та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ЄДРПОУ 21084076) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 з 06.10.2019 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 06.10.2019нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі визначеному ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року

Суддя Л.А. Жуковська