Рішення № 97178425, 25.05.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/373/21

Провадження № 2/209/567/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2021 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.,

за участі секретаря - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягом з реєстру речових прав є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій крім неї зареєстровані але не мешкають ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 . Вказує, що відповідач з донькою ніколи не проживали у зазначеній квартирі, комунальні платежі не сплачують, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в квартирі не мають, квартирою не цікавляться. Де проживають відповідачі, за якою адресою, позивачеві невідомо, оскільки останні взагалі не підтримують відносин з позивачем. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени її сім`ї відповідачам не чинили. Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, вона позбавлена можливості отримати субсидію та інші пільги на утримання квартири.

15 березня 2021 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надав заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач причину неявки суду не повідомила, відзив не подала, про місце та час розгляду справи відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлена належним чином.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, згідно яких просили розглядати справу за їх відсутності та винести рішення згідно чинного законодавства.

Враховуючи згоду позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.280 ЦПК України.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 грудня 2020 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Астаховою О.С. та зареєстровано в реєстрі за № 2-1589, за яким позивач ОСОБА_1 успадкувала вищевказану квартиру після її померлого чоловіка ОСОБА_5 , витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.12.2020 року, свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 від 30 березня 2007 року, а/з № 138, зареєстрованим Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, свідоцтвом про смерть ОСОБА_5 від 20 січня 2020 року, а/з № 52, зареєстрованим Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру (а.с. 7-10, 12).

На теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 , рахуються зареєстрованими власник ОСОБА_1 та інші ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з дня реєстрації - з 2012 року по теперішній час добровільно в квартирі позивача не проживають і не знялися з реєстрації за вказаною адресою без вчинення їм будь-яких перешкод, що підтверджується довідкою про склад сім`ї ТОВ «Абонент ХХІ» №001069689 від 08.02.2021 року (а.с. 13), актом про не проживання № 7 від 02.02.2021 року, який складений на підставі свідчень мешканців квартири № 62 ( ОСОБА_6 ) та квартири №66 ( ОСОБА_7 ) будинку АДРЕСА_1 , та затверджений директором КП КМР «Добробут» ОСОБА_8 (а.с. 11), листом відділення поліції № 1 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 20.04.2021 року вих. №44.1/12-3410 (а.с. 40).

Факт реєстрації відповідача з донькою у квартирі позивача порушує її права та інтереси, оскільки остання не має можливості реалізувати свої права як власника та несе додаткові витрати за оплату комунальних послуг.

На час розгляду справи минуло дев`ять років, як відповідач з донькою добровільно залишили своє місце реєстрації в квартирі позивача, проживаючи весь цей час за іншою адресою і не маючи потреби у даному житловому приміщенні, тому відповідно до ст. 405 ЦК України, сплинув річний строк, за яким за відповідачем зберігається її право на користування квартирою АДРЕСА_1 . Інших домовленостей між відповідачем і позивачем та третіми особами судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Зі змісту позовних вимог відповідач зі своєю дочкою не проживали у спірному житловому приміщенні і не набували право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач та її дочка спільним побутом із позивачем не пов`язані, тому їх право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18) та у постанові від 14.08.2019 року в справі № 702/101/18 (провадження № 61-42856св18).

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закон України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частинами 2,3 ст. 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

В силу ст. 160 СК України місце проживання дитини визначається по місцю проживання батьків.

Дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Отже, системний аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Наявне право на користування квартирою неповнолітньої особи, не може створювати перешкоди власникові в праві володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Згідно висновку від 18.05.2021 року Орган опіки та піклування виконавчого комітету міської ради вважає за доцільне питання про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, залишити на розсуд суду (а.с. 42).

Інтереси дитини даним рішенням не порушуються з огляду на те, що неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вказаній квартирі не мешкає та не є членом сім`ї власника квартири позивача ОСОБА_1 . Залишення неповнолітньої дитини зареєстрованої в спірній квартирі суперечитиме ст. 9 Конвенції про права дитини та ст.160 СК України.

Оскільки відповідач та її дитина не реалізовують своє право користування вказаним житлом більше року і на даний час фактично проживають за іншою адресою, та будь-яких правочинів стосовно володіння та користування житлом позивача відповідачі не укладали, тому реєстрація відповідачів у квартирі позивача неправомірно обмежує її права по користуванню та розпорядженню належним їй майном.

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право у користуванні житловим приміщенням за місцем їх реєстрації, суд визнає обґрунтованими, надані позивачем докази належними та допустимими, що є підставою для втрати відповідачами їх права на користування квартирою позивача за адресою: АДРЕСА_1 , тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Задовільнити позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , треті особи: Виконавчий комітет Кам`янської міської ради Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб адміністрації, місцезнаходження за адресою: пр. Василя Стуса, 10/12, м. Кам`янське, 51900, Служба у справах дітей Кам`янської міської ради, місцезнаходження за адресою: пр. Свободи, 2/1 м.Кам`янське, 51900, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням (квартирою) та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 25 травня 2021 року.

Суддя Я.В. Замкова