Рішення № 97178082, 24.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2021 року м. Рівне №460/2499/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинення певних дій.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» починаючи з 07.11.2020; зобов`язати відповідача призначити та виплатити починаючи з 07.11.2020 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи (вислуги років) періоди: навчання з 01.09.0987 по 28.03.1989; роботи на посаді помічника машиніста електровозу з 14.04.1989 по 24.04.1994; роботи на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу з 25.05.1994 по 15.11.2017.

Заяви по суті справи.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідає критеріям призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Однак, відповідач відмовив йому у призначенні пенсії з огляду на те, що період роботи позивача слюсарем з ремонту рухомого складу не підлягає зарахуванню до вислуги років оскільки ОСОБА_1 працював у Моторвагонному депо, а не на залізничній станції. Однак, як стверджує позивач, працюючи у депо він виконував обов`язки по забезпеченню безпеки на залізничному транспорті, тому і він набув право на пільгову пенсію. Таким чином, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що право на пенсію відповідно до пункту «а» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі. Однак, у трудовій книжці позивача відсутні відомості про безпосереднє здійснення організації перевезень та про факт забезпечення безпеки руху на залізничному транспорті. Тому, періоди роботи позивача на посадах слюсаря по ремонту рухомого складу в ЕРС та слюсаря з ремонту рухомого складу цеху з ремонту електропоїздів не можуть бути зараховані до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Головуючий судді в період з 11 по 21 травня 2021 року перебувала на лікарняному.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 січня 2021 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 19.02.2021 №965-413/Г-02/8-1700/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило в призначенні пенсії з огляду на відсутність вислуги років, необхідної для призначення такої пенсії та не надання уточнюючої довідки роботодавця про характер особливих умов праці (а.с.23-26).

Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закон №1058-ІV).

Пунктом 16 розділу XV Закону №1058-ІV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Статтею 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно з абзацом 3 статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Пунктом «а» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ регламентовано, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Частиною першою статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10 лютого 1998 року №103/98-ВР передбачено, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01 вересня 1987 року вступив у СПТУ №2 м. Здолбунова Рівненської області та 28 березня 1989 року закінчив повний курс середнього професійно-технічного училища на базі середньої освіти за професією помічник машиніста електровоза (Диплом Серія НОМЕР_1 , виданий 29.03.1989) (а.с.13).

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Зазначеному положенню статті 62 Закону №1788-ХІІ кореспондується пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), за змістом якого зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово вказував, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутністю трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення (постанови від 20.02.2018 у справі №234/13910/17; від 20.01.2021 №588/647/17; від 21.02.2021 №686/3264/16-а).

Так, відповідно до записів трудової книжки позивача Серія НОМЕР_2 , дата заповнення 27.07.1983:

Запис №4 в період з 01.09.1984 по 28.03.1989 - навчання в СПТУ-2 м. Здолбунів (Диплом Серії НОМЕР_1);

Запис №5 від 14.04.1989 - прийнятий на роботу помічником машиніста електровоза (наказ №391 від 14.04.1989);

Запис №6 від 25.05.1994 - переведений слюсарем з ремонту рухомого складу третього розряду в ЕРС (наказ №368 від 25.05.1994);

Запис №7 від 26.04.2002 - присвоєний 4 розряд слюсаря по ремонту рухомого складу (наказ №200 від 16.05.2002);

Запис №8 від 10.09.2007 - присвоєно 5 розряд слюсаря з ремонту рухомого складу (наказ №556 від 10.09.2007);

Запис №10 від 31.08.2011 - звільнений по переводу в ВП «Моторвагонне депо Здолбунів» згідно з наказом №666/Н від 25.06.2011 (наказ №316/ОС від 25.08.2011);

Запис №11 від 01.09.2011 - прийнятий слюсарем з ремонту рухомого складу п`ятого розряду в цех з ремонту електропоїздів по переводу з ВП «Локомотивне депо Здолбунів» згідно з наказом №666/Н від 25.06.2011 (наказ №239/ОС від 01.09.2011);

Запис №13 від 15.11.2017 - звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» затверджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років.

Так, вказаним переліком передбачені посади, зокрема: машиністів і помічників машиністів електровозів; слюсарів по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу.

За наведених обставин, до вислуги років ОСОБА_1 зараховується: період навчання із 01.09.1987 по 28.03.1989 (1 рік 6 місяців 27 днів), оскільки він працевлаштувався за освітою менш як за 3 місяці після закінчення навчального закладу та період роботи помічником машиніста електровоза із 14.04.1989 по 24.05.1994 (5 років 1 місяць 10 днів).

Відповідно до позиції відповідача, викладеній у листі-відмові та у відзиві, період роботи позивача слюсарем з ремонту рухомого складу не підлягає зарахуванню до вислуги років у зв`язку з тим, що він працював у Моторвагонному депо, а не на залізничній станції.

Суд критично оцінює таку позицію суб`єкта владних повноважень, оскільки вказані висновки відповідача суперечать положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

При цьому, суд зазначає, що положенням абзацу 3 статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено право на пенсію за вислугу років для працівників, які безпосередньо забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, зокрема й слюсарі по ремонту рухомого складу.

Згідно з абзацом 2 статті1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04 липня 1996 року № 273/96-ВР (далі - Закон №273/96-ВР) залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс підприємств залізничного транспорту, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Абзацом 11 статті 1 Закону №273-96-ВР встановлено, що до залізничного рухомого складу належать, зокрема вагони всіх видів та локомотиви, моторейковий транспорт.

В наказі Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411 «Про затвердження правил технічної експлуатації залізниць України» наведено тлумачення терміну рухомий склад - це локомотиви, вагони і моторвагонний рухомий склад. В свою чергу локомотиви - це електровози, тепловози, газотурбовози, та паровози; моторвагонний рухомий склад - моторні та причіпні вагони, із яких; формуються моторвагонні поїзди (електропоїзди, дизель-поїзди і автомотриси).

Відповідно до пункту 3 Роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 18.11.1992 № 25 «Про деякі питання призначення пенсій на пільговик умовах та пенсій за вислугу років», відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими КМУ переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах.

Додатком А до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 №327, передбачено професійну назву роботи «Слюсар з ремонту рухомого складу» за кодом КП 7233.

Відповідно до примітки 2 Додатка В до «Класифікатора професій» назви професій можуть бути розширені за потреби користувача для внутрішнього використання термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у Класифікаторі професій чи відповідних нормативно-правових актах.

Отже, вказане в найменування посади в трудовій книжці «ЕРС» є доповненням у назві професії, таким, що уточнює місце роботи та таким, що не змінює суті виконуваної позивачем роботи.

Крім того, відповідно до пункту 17 «Пункти контрольно-технічного обслуговування вагонів» Типового технологічного процесу роботи пунктів технічного обслуговування вагонів Т12.01, затвердженого Головним управлінням вагонного господарства Укрзалізниці №725-Ц від 25.12.2001, на пунктах ПТО (пунктів контрольно-технічного обслуговування) технічне обслуговування поїздів, що формуються на станції, виконується аналогічно до технології роботи ПТО (пунктів технічного обслуговування), що виконуються в депо, за виключенням робіт по пролазці; технічне обслуговування транзитних поїздів виконується аналогічно до роботи ПТО.

Листом Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 16.06.2017 №НЗЕ-10/2319 повідомлено, що моторвагонний рухомий склад - електропоїзди, ремонтом яких зайнятий слюсар з ремонту рухомого складу 5 розряду виробничого підрозділу «Моторвагонне депо Здолбунів» експлуатується на магістральних залізницях. Залізнична станція Здолбунів є окремим підрозділом виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та в період з 1994 є позакласною станцією. Слюсарі з ремонту рухомого складу магістральних залізниць є працівниками вагонних депо, а пункт технічного обслуговування вагонів є складовою вагонного депо або пасажирського вагонного депо (а.с.27).

Професія «слюсар з ремонту рухомого складу, оглядач вагонів, оглядач-ремонтник на пунктах технічного та контрольно-технічного обслуговування вагонів» передбачена розділами 34, 35, 66 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 66 Залізничний транспорт і метрополітен), затвердженого наказом Міністерства транспорту України №601 від 17.12.1999 року та погодженого Міністерством праці та соціальної політики України (діяв до 20.05.2016 року), а також розділами 44, 45, 71 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 66 Залізничний транспорт і метрополітен), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №181 від 20.05.2016 року, в якому визначені завдання та обов`язки, необхідні знання та кваліфікаційні вимоги до професії 2-7 розрядів.

Згідно з п. 12.3 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження правил технічної експлуатації залізниць України» №411 від 20.12.1996, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 р. за №50/1854, відповідальність за якість виконаного технічного обслуговування і ремонту та безпеку руху рухомого складу несуть керівники і майстри заводів, депо, в тому числі депо для спеціального рухомого складу, колійних машинних станцій, дистанцій, майстерень і пунктів технічного обслуговування, а також працівники, які безпосередньо здійснюють технічне обслуговування та ремонт.

Таким чином, ОСОБА_1 як працівник, що здійснював технічне обслуговування та ремонт рухомого складу в складі цеху (ПТО), що входить в структуру Здолбунівського депо (Моторвагонне депо Здолбунів), також був відповідальний за безпеку руху на магістральній залізниці. Тобто, позивач, виконуючи роботи слюсаря з ремонту рухомого складу та працюючи в структурі Здолбунівського депо, виконував обов`язки по забезпеченню безпеки на залізничному транспорті.

Листом Департаменту соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 03.07.2017 №07-Г-251 начальнику ВП «Моторвагонного депо Здолбунів» повідомлено, що ОСОБА_1 має право на пенсію за вислугу років за період роботи слюсарем по ремонту рухомого складі відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.28).

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом робочих інструкцій (посадових інструкцій) слюсаря з ремонту рухомого складу, наявних в матеріалах справи, вбачається, що: «слюсар з ремонту рухомого складу: ремонтує, оглядає і перевіряє технічний стан електричного, пневматичного та кузовного простого і середньої складності обладнання, деталей та вузлів на МВРС з метою забезпечення безпеки руху поїздів та надійної роботи під час експлуатації; визначає обсяги ремонту; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану гальм, пневматичного і гальмівного обладнання; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану дахового обладнання; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану гальмових важільних передач; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану ударно-зчепних приладів; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану редукторів осьових, валів карданних, корпусів амортизаторів і реактивних тяг; проводить ремонт, огляд і перевірку технічного стану щіток - регулювання і притирання по колектору, щіткотримачів електричних машин і кронштейнів тягових двигунів; робить відмітку про виконання ремонту і готовності МВРС до роботи».

Слюсар з ремонту рухомого складу несе відповідальність за виконання завдань, поставлених перед ним; за якість виконання огляду та ремонту моторвагонного рухомого складу, вузлів і агрегатів (а.с.33-38).

Таким чином, проведення позивачем робіт з технічного огляду, ремонту систем гальм, вневматичного і гальмівного обладнання електропоїздів сприяло забезпеченню безпеки рухомого складу на залізничному транспорті.

Із наданих суду витягів (копій) із журналів технічного стану електропоїзда, технічне обслуговування та ремонт яких здійснював позивач, вбачається виконання ним за посадовими обов`язками робіт, які за своїми ознаками забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті (а.с.43-49).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 працюючи на зазначеній посаді (слюсаря з ремонту рухомого складу) фактично виконував ту саму роботу, що й слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій, професія якого передбачена вищезгаданим Списком, отже виконував роботу, яка дає право на пенсію за вислугу років.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 листопада 2019 року у справі №495/5161/17, від 18.03.2020 у справі №686/23717/16-а, від 27.03.2020 у справі №496/1192/17.

Крім цього, суд зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, від 11 липня 2019 року у справі №607/14795/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №750/10916/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі №229/1905/17 та від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Тому, суд дійшов висновку, що ненадання позивачем уточнюючої довідки про характер роботи, відомості щодо якої містяться у трудовій книжці, не може слугувати підставою для відмови у призначенні пенсії.

Таким чином, період роботи позивача з 25.05.1994 по 15.11.2017 слюсарем з ремонту рухомого складу третього розряду в ЕРС, слюсарем з ремонту рухомого складу 4 розряду, слюсарем з ремонту рухомого складу 5 розряду, слюсарем з ремонту рухомого складу п`ятого розряду в цеху з ремонту електропоїздів відноситься до роботи працівників, які забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Пунктом «а» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ регламентовано, що право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацами другим і третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року право на пенсію за вислугу років надається за наявності стажу роботи, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту «б» частини першої статті 13 цього Закону, тобто з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досягнув 55 років, його стаж роботи становить не менше 28 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Таким чином, позивач відповідає критеріям призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з статтею 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Наведеним приписам Закону №1058-IV кореспондують положення пункту «а» частини першої статті 83 Закону №1788-ХІІ, відповідно до яких пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Оскільки позивач з заявою про призначення пенсії звернувся 25 січня 2021 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку (ІНФОРМАЦІЯ_2), то пенсія за вислугу років позивачу повинна бути призначена з урахуванням стажу та вислуги років починаючи із дати набуття такого права - 07.11.2021.

Суд критично оцінює зсилання відповідача на незвернення ОСОБА_1 до нього із заявою про призначення встановленого зразка з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

За правилами абзаців 1, 3 пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

З огляду на необхідність обрання найбільш ефективного способу захисту порушеного права, відмова у формі листа свідчить про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством. Оскільки процес надання позивачу відмови у призначенні пенсії без прийняття відповідного владного управлінського рішення може бути тривалим, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме вирішення судом питання про визнання протиправною відмови пенсійного органу, та зобов`язання вчинити певні дії.

Зазначене узгоджується із положеннями Постанови Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30.04.2020 №812/1313/18 (провадження К/9901/68206/18), яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України повинна була бути врахована судом першої інстанції при ухваленні рішень.

Вказаних висновків також неодноразово було досягнуто колегіями суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду у постановах від 27.10.2020 у справі №460/3235/19, від 27.10.2020 у справі №460/3356/19, від 10.11.2020 у справі №380/738/20, від 20.11.2020 у справі №460/2587/20, від 22.12.2020 у справі №380/3581/20.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 30.05.2018 у справі №537/3480/17 зроблено висновок, що зазначаючи про недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, суд припустився формалізму, оскільки, по-перше, зі змісту заяви вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка, а, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Верховний Суд при ухваленні постанови від 27.11.2019 у справі №748/696/17 дійшов висновку, що у випадку коли заява очевидно дає змогу оцінити намір заявника (пенсіонера), відмова у її розгляді по суті з огляду на невідповідність встановленій формі вважатиметься надмірним формалізмом, наслідком чого є порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).

Подана позивачем заява була оформлена з дотримання вимог Порядку №22-1, а тому, надавала відповідачу можливість оцінити наміри заявника у призначенні пенсії.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем сплачена сума судового збору у розмірі 908 грн 00 коп відповідно до квитанції від 29.03.2021, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 07 листопада 2020 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу роботи (вислуги років) періоди: навчання з 01.09.1987 по 28.03.1989; роботи на посаді помічника машиніста електровозу із 14.04.1989 по 24.05.1994; роботи на посаді слюсаря з ремонту рухомого складу з 25.05.1994 по 15.11.2017.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 (нуль) коп за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року

Суддя К.М. Недашківська