Рішення № 97178063, 15.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2021 року м. Рівне №460/1843/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника викладені у листі 295-10027/Г-03/8-1700/21 від 19.01.2021 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити, нарахувати і виплачувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 06.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 19.11.2020 встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з громадянином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без шлюбу з 1988 року до дня його смерті. Позивач вказує, що ОСОБА_2 був пенсіонером МВС України, отримував пенсію та вона перебувала його утриманні. Позивач вважає, що оскільки фактично вона була членом сім`ї померлого чоловіка та перебувала його утриманні, то має право на пенсію відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позов. Обґрунтовуючи заперечення відповідач зазначає, що 26.08.2020 ОСОБА_1 подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заяву про призначення їй пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 пенсіонера. Оскільки в пакеті документів, що надані до заяви відсутнє свідоцтво про шлюб з покійним, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Рішення суду, щодо встановлення факту проживання однією сім`єю, що додане до повторної заяви не є підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника. Відповідач вказує, що встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Ухвалою суду від 17.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 був пенсіонером МВС України (а.с.11), перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримував пенсію.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 05.08.2020 помер ОСОБА_2 (а.с.12).

ОСОБА_1 25.08.2020 звернулася до відповідача з письмовою заявою про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 . До заяви мною були додані наступні документи: копія паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1 ; довідки Демидівської селищної ради про склад сім`ї на момент смерті ОСОБА_2 про те, що він проживав з позивачем та вів спільне господарство з 1988 року; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 та копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (а.с.13-16).

Відповідач листом від 24.09.2020 повідомив про відсутність підстав для призначення позивачу пенсії в разі втрати годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки в наданих документах відсутню свідоцтво про шлюб з покійним ОСОБА_2 (а.с.17).

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 19.11.2020 у справі №558/644/20, яке набрало законної сили 23.12.2020, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з громадянином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без шлюбу з 1988 року до дня його смерті (а.с.18-19).

У зв`язку х чим, позивач 28.12.2020 повторно звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 (а.с.20).

Проте, листом від 19.01.2021 № 295-10027/Г-03/8-1700/21 відмовило у призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки в пакеті документів, що надані до заяви відсутнє свідоцтво про шлюб з покійним, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 . Рішення суду, щодо встановлення факту проживання однією сім`єю не є підставою для призначення пенсії в разі втрати годувальника (а.с.21).

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернулася до суду про її скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Вказаний Закон визначає, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1-2 Закону № 2262-XII, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом.

Згідно із статтею 30 Закону № 2262-XII, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.

Статтею 31 Закону № 2262-XII визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Умови подачі та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону № 2262-XII регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений Постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №15/13402.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку у разі, якщо померлому годувальнику вже було призначено пенсію, заява про призначення пенсії у разі втрати годувальника подається до органу, що призначає пенсії.

При цьому відповідно до пункту 10 зазначеного Порядку подаються такі документи: заява, копія паспорта, копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), копія свідоцтва про смерть годувальника, копія свідоцтва про шлюб; довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку.

Таким чином, підставами для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 2262-XII є те, що: громадянин був членом сім`ї померлого годувальника, є непрацездатним та перебував на утриманні у померлого годувальника.

Як встановлено із матеріалів справи, рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 19.11.2020 у справі №558/644/20, яке набрало законної сили 23.12.2020, встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з громадянином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю без шлюбу з 1988 року до дня його смерті.

Суд звертає увагу, що як зазначалося вище пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Членами сім`ї вважаються, серед іншого, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

У дані справі позивачка претендує на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого ОСОБА_2 .

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, офіційного шлюбу між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 укладено не було, а рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 19.11.2020 у справі №558/644/20, яке набрало законної сили 23.12.2020, лише встановлено факт їх проживання однією сім`єю без шлюбу.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 (справа №461/3169/17) зазначив наступне: «У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю «подружжя», позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.

У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус «подружжя» чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.".

Таким чином, право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14 та Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року по справі № 804/1501/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Короленка, будинок 7, місто Рівне, 33028) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 15 квітня 2021 року

Суддя Н.В. Друзенко