Рішення № 97177912, 21.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2191/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

16 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради Полтавської області (далі-відповідач, Глобинська міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення Глобинської міської ради від 12.03.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га (багаторічні насадження), кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, з метою передачі у власність"; зобов`язання Глобинської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що рішенням Глобинської міської ради №58 від 28.12.2020 йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0000 га (багаторічні насадження), кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058. Рішенням Глобинської міської ради від 12.03.2021 йому відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га (багаторічні насадження), кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 у зв`язку з тим, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку не зареєстровано. Позивач наголосив, що земельна ділянка належить до комунальної власності Глобинської міської ради, що підтверджується відповідними витягами. Зазначив, що при державній реєстрації земельної ділянки державним кадастровим реєстратором здійснюється перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам Закону, якщо такі наявні, то реєстратор відмовляє у формуванні новоствореної ділянки. Позивач зауважив, що у разі погодження проекту землеустрою відповідач позбавлений можливості приймати альтернативні рішення, крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Вважає, що оскаржуване рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою не ґрунтується на нормах закону та є протиправним.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

20.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с.138-139/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні повністю. Посилався на те, що у ході розроблення проекту землеустрою, відбувся поділ основної земельної ділянки кадастровий номер: 5320686000:00:012:0058, за рахунок якої позивач хоче отримати бажану земельну ділянку площею 2,0000 га (багаторічні насадження) для ведення особистого селянського господарства. Після державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 інформація про зареєстроване право власності відсутня. Відтак на момент звернення позивача форма власності на спірну земельну ділянку ще відсутня та не зареєстрована, тому Глобинською міською радою було відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 19.03.1999 Глобинським РВ УМВС України в Полтавській області /а.с.9-10/.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі №440/1643/20 /а.с.17-26/, рішенням Глобинської міської ради №58 від 28.12.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А01.03 для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 /а.с.27/.

ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.28-96/.

Згідно з висновком про розгляд документації із землеустрою від 01.02.2021 №1340/82-21 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів погоджений, відповідає земельному законодавству, зауваження відсутні. Пунктом 6 вказаного висновку підтверджено, що земельна ділянка комунальної власності знаходиться за межами населеного пункту на території Глобинської міської ради Полтавської області. На момент складення документації із землеустрою запроектована земельна ділянка відноситься до комунальної власності /а.с.63-64/.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації від 08.02.2021 №362 підтверджено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населених пунктів в цілому відповідає вимогам земельного законодавства /а.с.97-98/.

23.02.2021 відділом у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення: 16.00- землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області та присвоєно кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 /а.с.99-101/.

25.02.2021 позивач подав до Глобинської міської ради заяву від 25.02.2021 /а.с.141/, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 площею 2,0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, місце розташування Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області, за рахунок земель запасу, які не надані у власність або постійне користування у межах населеного пункту та передати вказану земельну ділянку безоплатно у приватну власність, до якої додав проект землеустрою та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Рішенням 7 сесії 8 скликання Глобинської міської ради Полтавської області від 12.03.2021 відмовлено гр. ОСОБА_1 у реєстрації "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області" площею 2,0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, місце розташування Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області, за рахунок поділу земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, у зв`язку з тим, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано.

ОСОБА_1 , вважаючи рішення Глобинської міської ради від 12.03.2021 у частині відмови йому у затвердженні проекту землеустрою протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі-ЗК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частинами 9-11 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом частин 5, 6 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно із положеннями частин 3 -5 статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Частиною 4 статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Зміст наведених норм права свідчить про те, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Отже, за змістом вищенаведених норм ЗК України підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Із спірного рішення від 12.03.2021 слідує, що ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації "Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області" площею 2,0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, місце розташування Глобинська міська рада Глобинського району Полтавської області, за рахунок поділу земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, у зв`язку з тим, що право комунальної власності на земельну ділянку не зареєстровано.

Надаючи оцінку викладеним у рішенні від 12.03.2021 мотивам відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд виходить з такого.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.04.2019 /а.с.111-113/ та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.07.2018 /а.с.114/ земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 перебувала у комунальній власності Глобинської міської ради. Право комунальної власності на вказану земельну ділянку виникло на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №3972-СГ від 04.06.2018.

Судом встановлено, що рішенням Глобинської міської ради №58 від 28.12.2020 надано ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ: А01.03 для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058.

Водночас, після розробки проекту землеустрою 23.02.2021 відділом у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення: 16.00- землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), що розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області та присвоєно кадастровий номер 5320686000:00:012:0069.

Згідно з листом відділу у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 01.03.2021 №50/104-21, наданого Глобинському міському голові ОСОБА_3 , земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 входить до площі земельних ділянок від поділу раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 /а.с.132/.

Також, відповідно до листа відділу у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 22.03.2021 №67/104-21, наданого на адвокатський запит адвоката Молодчина В., земельну ділянку кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 перенесено до архівного шару. Від поділу раніше сформованої земельної ділянки утворені нові земельні ділянки, зокрема, і земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 /а.с.131/.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, яку бажає отримати у власність позивач, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, яка у свою чергу на момент поділу перебувала у комунальній власності Глобинської міської ради.

При цьому відповідач посилається на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с.144/ та інформацію з Державного реєстру прав /а.с.145/, якими підтверджено факт відсутності зареєстрованих речових прав щодо земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0069.

Суд критично оцінює такі посилання відповідача, оскільки земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, внаслідок поділу якої утворилася земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 перебувала у комунальній власності Глобинської міської ради, а її поділ не змінює правового режиму земельної ділянки та жодним чином не впливає на форму власності такої.

Крім того, суд бере до уваги, що згідно з пунктом 6 висновку про розгляд документації із землеустрою від 01.02.2021 №1340/82-21 спірна земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069 віднесена до комунальної власності та знаходиться за межами населеного пункту на території Глобинської міської ради Полтавської області.

Відтак, зважаючи на те, що до поділу земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0058 перебувала у комунальній власності Глобинської міської ради, суд приходить до висновку, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, яка утворилася внаслідок такого поділу, також перебуває у комунальній власності Глобинської міської ради.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або користування (постійне користування, оренду, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут) можуть прийматися за відсутності державної реєстрації права власності держави чи територіальної громади на таку земельну ділянку в Державному реєстрі прав.

Отже, факт відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на земельну ділянку 5320686000:00:012:0069 в Державному реєстрі прав жодним чином не перешкоджає прийняттю рішення про передачу такої земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, зважаючи на те, що земельна ділянка 5320686000:00:012:0069, яку позивач бажає набути у власність, утворилася внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, яка перебувала у комунальній власності Глобинської міської ради, враховуючи те, що факт відсутності державної реєстрації права власності територіальної громади на земельну ділянку 5320686000:00:012:0069 в Державному реєстрі прав жодним чином не перешкоджає прийняттю рішення про передачу такої земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , тому суд дійшов висновку, що спірне рішення від 12.03.2021 не грунтується вимогах закону, прийняте без належних і достатніх підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, а відтак, є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Глобинської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, суд виходить з такого.

Як зазначалось, згідно з нормами Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Слід зазначити, що затвердження проекту щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 по справі №812/1312/18.

Приймаючи рішення у даній справі суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Беручи до уваги те, що позивачем вжито усіх передбачених законом умов, необхідних та достатніх для затвердження проекту землеустрою, і за визначених обставин у суб`єкта владних повноважень є лише один варіант правомірної поведінки - затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов`язання Глобинської міської ради затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області.

Отже, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у 20-денний строк звіт про виконання судового рішення, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На цей час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у двадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 909,00 грн, що підтверджується квитанціями від 15.03.2021 /а.с.120/, при цьому ставка судового збору за подання такого позову немайнового характеру складає 908,00 грн, відтак позивачем внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, на суму 1,00 грн.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Глобинської міської ради Полтавської області (вул.Центральна,285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 12.03.2021 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га (багаторічні насадження), кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:012:0058, з метою передачі у власність".

Зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 5320686000:00:012:0069, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмір 908 грн 00 коп (дев`ятсот вісім гривень).

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зобов`язання Глобинської міської ради Полтавської області подати у двадцятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол