Рішення № 97177893, 21.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3611/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді – Бутенко А.В., за участю секретаря – Сініцина А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації (пр-т Шевченка, буд 4, м. Одеса, 65032, код 00022585) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації щодо порушення прав малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , інтереси якої представляє батько ОСОБА_1 щодо інформаційного запиту від 26.02.2021 року протиправною.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 26.02.2021 року звернувся до Одеської обласної державної адміністрації із запитом з метою отримання копії листів та інформації. 04.03.2021 року відповідачем надано відповідь з додатками. Позивач зазначає, що відповідач надав не повну та не достовірну інформацію, тим самим порушивши Закон України «Про доступ до публічної інформації».

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

07.04.2020 року за вх. № 17648/21 від Одеської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що 26.02.2021 року позивач звернувся до обласної державної адміністрації з відповідним запитом на доступ до публічної інформації, листом від 02.03.2021 року обласна державна адміністрація, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» направлено запит для надання відповіді Службі у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, у частині питань та для інформування позивача. Також, листом обласної державної адміністрації від 04.03.2021 року позивачу надана відповідь на запит від 26.02.2021 з додатками. Оскільки, питання, викладені у запиті позивача, також розглядались Службою у справах дітей обласної державної адміністрації, тому і були надіслані Службі. Щодо стягнення моральної шкоди, відповідач посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” в редакції від 27.02.2009 р. та зазначає, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Позивачем не надано жодного доказу у підтвердження начебто нанесеної йому моральної шкоди саме відповідачем. Також, відповідач звертає увагу, що з адміністративного позову не зрозуміло, які саме права та інтереси позивача порушені з боку обласної державної адміністрації, з позовних вимог не зрозуміло, які права чи інтереси захищаються у судовому порядку. У зв`язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що будь-яких протиправних дій відповідачем стосовно позивача не вчинено, а позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заяви чи клопотання від сторін.

23.03.2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

08.04.2021 року від позивача надійшла заява про стягнення судових витрат.

08.04.2021 року від позивача надійшла заява про компенсацію судових витрат.

18.05.2021 року надійшла заява про вступ у справу ОСОБА_3 , представника Коробкової О.А. як законного представника ОСОБА_2 .

19.05.2021 року від позивача надійшли заперечення на заяву про вступ у справу в якості представника.

20.05.2021 року від представника Коробкової О.А. як законного представника ОСОБА_2 надійшла заява про закриття провадження у справі.

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою суду від 18.03.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

08.04.2021 року відкладено судове засідання у зв`язку із перебуванням головуючого на лікарняному на 22.04.2021 року о 10.30 год.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року допущено участь сторін в судовому засіданні в режимі відеоконференції та зупинено провадження по справі.

22.04.2021 року протокольною ухвалою суду оголошено перерву в судовому засіданні до 14.05.2021 року на 11.00 год.

14.05.2021 року, у зв`язку із технічною несправністю комп`ютерної програми “ЕаsуСоn”, продовжено зупинення провадження по справі та призначено судове засідання на 21.05.2021 року о 10.30 год.

Обставини справи.

26.02.2021 року ОСОБА_1 на адресу Одеської обласної державної адміністрації направив інформаційний запит, в якому просив:

1. надати копію листа від Служби у справах дітей Одеської міської ради № 09/894 від 06.07.2020 року який надійшов до Одеської обласної державної адміністрації.

2. повідомити кому направлявся лист № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 .

3. надати копії листів (запитів) від інших юридичних або фізичних осіб хто запитував даний лист № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 .

4. надати копії листів кому було направлено відповідь щодо документа № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 .

02.03.2021 року за вих. № 88/3п Одеською обласною державною адміністрацією лист ОСОБА_1 направлено на адресу Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації.

04.03.2021 року за вих. № 88/3пі-25 Одеською обласною державною адміністрацією надано відповідь на лист позивача, з якої вбачається, що до обласної державної адміністрації звернувся ОСОБА_4 з проханням надати копію листа № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, листом від 23.09.2020 року запитувачу надано відповідь.

До листа додано копію інформаційного запиту ОСОБА_4 від 17.09.2020 року, відповідь Одеської обласної державної адміністрації від 23.09.2020 року та лист до уповноваженого Президента України з прав дитини від 22.07.2020 року № К-1942-К10-1.4-05-1929.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно зі ст. 5 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч. ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до положень ч.1,2,4,5,6 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Висновки суду.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, суд зазначає, що орган, до якого направлена заява громадянина та до повноважень якого належить вирішення порушених у зверненні питань, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Судом встановлено, що 26.02.2021 року позивач звернувся до Одеської обласної державної адміністрації з інформаційним запитом.

04.03.2021 року Одеською обласною державною адміністрацією направлено позивачу листа з додатками (вих. №88/3пі-25) на його запит від 26.02.2021 року.

Як вбачається із наданих сторонами матеріалів, відповідачем не надано на запит позивача лист від Служби у справах дітей Одеської міської ради № 09/894 від 06.07.2020 року який надійшов на адресу Одеської обласної державної адміністрації.

При цьому, доводи представника відповідача, викладені у відзиві на адміністративний позов стосовно того, що позивачу відомі та зрозумілі обставини справи, оскільки запитувана інформація описувалась у відзиві та долучалась до матеріалів цивільної справи №522/16932/20, судом не приймаються як доказ надання повної відповіді на інформаційний запит позивача.

Таким чином, доводи позивача щодо надання неповної інформації з цього питання є обґрунтованими.

По другому питанню, повідомити кому направлявся лист № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 , відповідачем повідомлено, що лист № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року надавався на інформаційний запит ОСОБА_4 від 17.09.2020 року (а.с.13-19).

Таким чином, на дане питання відповідачем надана повна відповідь.

Щодо третього питання, надати копії листів (запитів) від інших юридичних або фізичних осіб хто запитував даний лист № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 .

З листа відповідача від 04.03.2021 року №88/3пі-25 вбачається, що до відповідача 17.09.2020 року звернувся ОСОБА_4 із запитом про надання листа до Уповноваженого Президента України з прав дитини № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року. До листа, відповідачем надано запит ОСОБА_4 від 17.09.2020 року.

Отже, на зазначене питання відповідачем надано повну відповідь та підтверджуючі документи.

Стосовно четвертого питання, в якому позивач просив надати копії листів кому було направлено відповідь щодо документа № К-1942-К10-1.4-05-1929 від 22.07.2020 року, де мова йде про ОСОБА_1 та його малолітню доньку ОСОБА_2 .

Відповідач до листа від 04.03.2021 року, в якості додатків, надав інформаційний запит ОСОБА_4 від 17.09.2020 року та відповідь на запит від 23.09.2020 року.

Отже, на вказане питання відповідачем також надана відповідь.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем надано не повну інформацію на запит позивача в частині що стосується надання листа від Служби у справах дітей Одеської міської ради № 09/894 від 06.07.2020 року.

В свою чергу, суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Дії суб`єкта владних повноважень, натомість, це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суттю якого на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За приписами ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку належним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Одеську обласну державну адміністрацію надати повну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.02.2021 року, з урахуванням висновків суду.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1,00 (одна) гривня, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.

Частинами першою та другою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Так, відповідно до частини другої статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, немайнових витрат, які зазнав позивач.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стверджуючи про те, що відповідачем завдано моральну шкоду малолітній дитині ОСОБА_2 , позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної шкоди позивачем не доведена з передбачених статтями 23, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу та малолітній дитині ОСОБА_2 матеріальної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

За сукупністю наведених обставин підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди відсутні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації (пр-т Шевченка, буд 4, м. Одеса, 65032, код 00022585) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди,– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Одеської обласної державної адміністрації щодо надання неповної відповіді на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.02.2021 року.

Зобов`язати Одеську обласну державну адміністрацію надати повну відповідь на інформаційний запит ОСОБА_1 від 26.02.2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано суддею 26.05.2021 року.

Суддя А.В. Бутенко