Рішення № 97177856, 25.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Одеса Справа №420/5402/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.

за участі : секретаря Ягенської К.О., представника позивача Коломійчук І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою Виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської прокуратури в інтересах держави до Затоківської селищної ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської прокуратури в інтересах держави до Затоківської селищної ради в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.07.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2020 року зобов`язано Затоківську селищну раду надати до Одеського окружного адміністративного суду протягом п`яти робочих днів з дня отримання даної ухвали засвідчені належним чином: копію Рішення XLV сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 28 листопада 2019 року №1315 та прокол вказаної сесії.

Ухвалою суду від 28.09.2020 року позов залишено без розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року скасовано та справу направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

11.03.2021 року вказана справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням XXXVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому зазначене рішення було прийнято на підставі містобудівної документації - детального плану території в межах смт. Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради №823 від 11.10.2018 року.

Зазначеним рішенням було затверджено проект містобудівної документації - детальний план території розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об`єктів рекреаційного призначення у смт. Затока на території Лиманського району від межі смт. Затока із Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ “Перлина”, обмеженою існуючою лінією забудови та Чорним морем.

Водночас рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі №420/5553/18, яке набрало законної сили 10.02.2020 року, вищезазначене рішення Затоківської селищної ради №823 від 11.10.2018 року було визнано незаконним та скасовано. При цьому судовим рішенням встановлено, що затверджений рішенням Затоківської селищної ради детальний план території не відповідає вимогам земельного та водного законодавства України, державних будівельних норм та містобудівній документації. Невідповідності полягають у неврахуванні вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 88, 89, 90 Водного кодексу України та не врахуванні розташованих на цій ділянці водних об`єктів - 2-х озер і 1-го ставка, а також існуючої межі берегової лінії.

За таких умов позивач вважає, що оскаржуване рішення Затоківської селищної ради №1002 від 20.02.2019 року прийняте на підставі визнаного незаконним та скасованого детального плану території, а отже є також протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому позивач, посилаючись на ч. 3 ст.131-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, вважаючи, що оскаржуваним рішенням відповідача порушуються державні інтереси, зазначає що має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

27 липня 2020 року до суду за вх. № 29125/20 надійшов відзив Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що за органом місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Оскаржуване рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради № 989 було скасовано рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради № 1315 від 28 листопада 2019 року, воно не було виконано, тобто фактично не вичерпало свою дію, а зі сторони суб`єкта - заінтересованої особи не надходило жодних заперечень щодо прийняття рішення про скасування оскаржуваного акту. Вказує, що Білгород-Дністровська місцева прокуратура має на меті досягти скасування вже скасованих рішень органу місцевого самоврядування, що не є захистом інтересів держави, прокурором не надано вмотивованих доводів щодо права прокуратури на звернення до суду з позовною заявою.

Ухвалою суду від 16.03.2021 року справу №420/5402/20 прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 31.03.2021 року провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 25.05.2021 року без виходу до нарадчої кімнати провадження у справі поновлено.

Дослідивши адміністративний позов, відзив відповідача, письмові пояснення третьої особи інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Рішенням Затоківської селищної ради №823 від 11.10.2018 року було затверджено проект містобудівної документації - детального плану території розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об`єктів рекреаційного призначення у смт. Затока на території Лиманського району від межі смт. Затока із Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ «Перлина», обмеженою існуючою лінією забудови та Чорним морем (а.с. 25-26).

ОСОБА_1 у 11 лютого 2019 року звернулась до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради із заявою, в якій просила надати їй дозвіл для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для індивідуального дачного будівництва, орієнтованою площею 0,09 га, яка розташована в смт. Затока, м.Білгород-Дністровського, Одеської області (а.с.11).

До заяви додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та документи, що підтверджують громадянство України, ідентифікаційний код.

Рішенням XXXVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення комунальної власності, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

Також судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Земагросервіс» розроблено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12-26).

Водночас рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №420/5553/18, яке набрало законної сили 10 лютого 2020 року, було визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 11.10.2018 року №823 “Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території”. Рішення суду набрало законної сили 10.02.2020 року (а.с.88-122).

Враховуючи вказані обставини виконуючий обов`язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави про визнання протиправним та скасування рішення XXXVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельної ділянки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з п. «ґ» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення зокрема особистого селянського господарства подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Аналізуючи вищезазначені норми законодавства суд доходить висновку, що Земельним кодексом України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як було зазначено позивачем, та встановлено судом під час розгляду справи, підставою для прийняття рішення XXXVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, була наявність затвердженого рішеннями Затоківської селищної ради від 11.10.2018 №823 проекту містобудівної документації – детальних планів території в межах смт. Затока м. Білгород-Дністровський.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року по справі №420/5553/18, яке набрало законної сили 10.02.2019 року, визнано незаконним та скасовано, зокрема, рішення Затоківської селищної ради від 11.10.2018 року №823 «Про затвердження проекту містобудівної документації – детальних планів території в межах смт. Затока м. Білгород-Дністровський».

При цьому у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року встановлено, що проект містобудівної документації - детальний план території (у тому числі, графічні матеріали - Проектний план) розміщення індивідуальної дачної забудови, земельних ділянок для садівництва зі створенням паркових зон та об`єктів рекреаційного призначення в смт. Затока на території Лиманського району від межі смт. Затока з Овідіопольським районом Одеської області до ОК ДТ “Перлина” обмеженою існуючою лінією забудови та Чорним морем, затверджений рішенням Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 11.10.2018 року №823 “Про затвердження проекту містобудівної документації - детального плану території” не відповідає вимогам нормативно-правових актів України, нормативним документам, у тому числі вимогам земельного законодавства України, державних будівельних норм, та містобудівній документації - внесення змін до генерального плану смт. Затока Білгород-Дністровської міської ради Одеської області" (графічному матеріалу - Проектний план внесення змін до Генерального плану Лиманського району смт. Затока Одеська область), затвердженого рішенням Затоківської селищної ради від 16.03.2015 року.

Невідповідність полягає у неврахуванні вимог діючого законодавства, а саме ст.ст.60,61 Земельного кодексу України та ст.ст.4,88,89,90 Водного кодексу України та без урахуванням висновків щодо погодження розміщення об`єктів архітектури, наданого Управлінням містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради від 19.07.2018 року №110; висновку Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 09.10.2018 року №6765/05-10/4480, не врахуванням розташованих на цій ділянці водних об`єктів - 2-х озер та 1-го ставка, а також неврахуванням існуючої межі берегової лінії при визначенні площі ділянки під ДПТ.

У рішенні від 11.12.2019 року по справі №420/5553/18 судом встановлено, що приймаючи (в тому числі) рішення від 11.10.2018 №823 Затоківська селищна рада м.Білгород-Дністровського порушила ряд норм містобудівного законодавства в частині ігнорування ряду суперечностей між Генеральним планом смт.Затока та ДПТ, норм земельного законодавства в частині цільового призначення земельних ділянок, при затвердженні даних рішень було проігноровано вимоги екологічного законодавства в частині охорони навколишнього природного середовища.

Суд зазначає, що оскільки відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, то відповідно скасування рішенням суду від 11.12.2019 року по справі №420/5553/18 рішення Затоківської селищної ради від 11.10.2018 №823 є безумовною підставою для скасування рішення селищної ради щодо надання громадянам дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вказаних територіях.

Суд зауважує, що скасування акту суб`єкта владних повноважень застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акту. Визнання ж акту суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного моменту після прийняття такого акту. Тобто, рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє.

Суд звертає увагу, що відповідно до рішення від 28 листопада 2019 року Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради № 1315 «Про вжиття заходів та забезпечення належного функціонального використання земель територіальної громади», вирішено спірне рішення «вважати такими, що втратило чинність», а не скасувати.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що спірне рішення не може бути самостійно визнано таким, що втратило чинність тим органом місцевого самоврядування, який його прийняв.

Крім того, в Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відтак, компетенція органів місцевого самоврядування на скасування, внесення змін до попередніх рішень обмежена у разі виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законів інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

При цьому, Рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 20 лютого 2019 року № 1002 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» за своєю природою є ненормативним (індивідуальним) правовим актом та є виконаним, а саме на його виконання відповідною особою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, копія якого міститься в матеріалах справи.

Щодо віднесення рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою до індивідуальних правових актів неодноразово висловлювався Верховний Суд, зокрема у постанові від 22.01.2020 року у справі №208/5023/17, постанові від 23.01.2018 року у справі № 1620/992/12.

Тобто, відповідно до приписів вказаного рішення виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав ОСОБА_1 , і вона заперечує проти їх зміни чи припинення, про що, відповідно, свідчить її статус як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору саме на стороні відповідача у даній справі та відсутність заперечень з цього приводу.

Отже, Рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради від 20 лютого 2019 року № 1002 вичерпало свою дію фактом його виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінено органом місцевого самоврядування після його виконання.

Вказане означає, що спірне рішення могло бути скасовано лише у судовому порядку, а тому Затоківська селищна рада не мала повноважень на його скасування, чого, власне, й зроблено не було.

Щодо тверджень відповідача про відсутність необхідності звернення до суду з огляду на відсутність спірного рішення, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Однак, з врахуванням вищенаведених висновків суду немає підстав вважати, що оскаржувані порушення були виправлені відповідачем, як суб`єктом владних повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Підсумовуючи все вищенаведене, враховуючи, що місце розташування земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою, не відповідає іншій містобудівної документації, а саме детальному плану території, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо права прокурора на звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

Так Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі “Ф.В. проти Франції”).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі “Менчинська проти Російської Федерації” ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): “Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави”.

При цьому, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року №1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону” щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України “Про прокуратуру”.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття “інтерес держави”.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття “інтереси держави” висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття “інтереси держави” має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 23 Закон України “Про прокуратуру”.

Відтак, Суд вважає, що “інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави”, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наведена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17.

Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом виконуючий обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури зазначив, що відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

За вимогами п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. З урахуванням викладеного, Затоківська селищна рада є органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у виниклих спірних правовідносинах.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що у позовній заяві оскаржується рішення Затоківської селищної ради, вказаний орган місцевого самоврядування виступає у справі в якості відповідача, а прокурор самостійно виступає в якості позивача, відповідно до ч.5 ст. 53 КАС України.

У даному випадку прокурор як позивач звертається до суду у зв`язку з необхідністю захисту інтересів держави через їх порушення безпосередньо органом, уповноваженим на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах.

Крім того набуття особами права власності на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 15.08.2020 року у справі №469/1044/17.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що прокурор навів мотиві та обґрунтування звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та вони приймаються судом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Суд звертає увагу, що виконувач обов`язків керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, який звернувся до суду з даним адміністративним позовом в інтересах держави, виступає як суб`єкт владних повноважень, а відтак судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Виконуючого обов`язків керівника Білгород-Дністровської прокуратури (67700, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, вул.Незалежності, 39) в інтересах держави до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (67772, Одеська область, м.Білгород-Дністровський, смт.Затока, вул.Приморська, 21, код ЄДРПОУ 04527052), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХVII сесії Затоківської селищної ради VII скликання №1002 від 20.02.2019 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, за рахунок земель рекреаційного призначення, для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено 26.05.2021 року.

Суддя Іванов Е.А.