Рішення № 97177734, 25.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3477/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Горбаченка Е.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутаром Етол (Україна)” до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутаром Етол (Україна)” до Одеської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року, №UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року, № UA50020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00492, № UA500020/2020/00554, № UA500020/2020/00613.

Ухвалою від 15.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву залишено без руху.

23.03.2021 року (вх. № ЕП/7455/21) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 26.03.2021 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

30.03.2021 року (вх. № 15673/21) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

05.05.2021 року (вх. № 22389/21) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідно до укладеного ТОВ «Фрутаром Етол (Україна)» зовнішньоекономічного контракту № 1042 від 12.09.2019 року з продавцем «Hubei Grand Life Science & Technology Co., Ltd» (Китай) на митну територію України надійшов придбаний ТОВ «Фрутаром Етол (Україна)» товар – Таурин.

Так, з метою здійснення митного оформлення товару, Позивачем до Одеської митниці Держмитслужби була подана митні декларації №UA50020/2020/229642 від 06.10.2020 року, №UA50020/2020/233232 від 02.11.2020 року, №UA50020/2020/237381 від 07.12.2020 року, в яких митну вартість товару визначено за основним (першим) методом – ціною договору.

Відповідачем, в свою чергу, було складено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00492, № UA500020/2020/00554, № UA500020/2020/00613, якими відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів па підставі рішень про коригування митної вартості товарів за № UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року, №UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року, № UA50020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року. Позивач вважає вказані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції, зазначено, що Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року, №UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року, № UA50020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року, картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00492, № UA500020/2020/00554, № UA500020/2020/00613 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутаром Етол (Україна)” Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Фрутаром Етол (Україна)» зовнішньоекономічного контракту № 1042 від 12.09.2019 року з продавцем «Hubei Grand Life Science & Technology Co., Ltd» (Китай) на митну територію України надійшов придбаний ТОВ «Фрутаром Етол (Україна)» товар – Таурин.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, з метою здійснення митного оформлення товару, з митної декларації №UA500020/2020/229642 від 06.10.2020 року, до митної декларації було додано Контракт, додаток до Контракту № 2 від 22.07.2020 року, комерційний рахунок (інвойс) FCI202006155 від 30.07.2020 року, поліс страхування вантажних перевезень № 1265110022021000047, пакувальний лист № FCI202006155 від 30.07.2020 року, Митну декларацію на експортні товари Китайської народної республіки № 47142020000042397, Платіжне доручення в іноземній валюті № 42 від 23.07.2020 року про оплату товару, сертифікати аналізів та інші супровідні документи.

Відповідачем, у свою чергу, було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2020/00492, якою відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів за UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року.

У рішенні про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року митним органом встановлено такі порушення:

у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема згідно п. 1.3, 1.4 контракту від 19.11.2019 року № 1042 вартість упаковки входить у вартість товару. Пакування та маркування включені у власність товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати Продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком у Специфікаціях. Проте у наданому до митного оформлення документах додатку до зовнішньоекономічного договору від 01.09.2020 року № 3 відсутня будь-яка інформація щодо включення/ не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. У наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 31.07.2020 року №471420200000053668 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або дата інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 04.09.2020 року № FCI202009002, що унеможливлює ідентифікацію даного документа з партією товару, що оцінюється. У виписці з рахунку від 09.09.2020 року № 038 зазначена інша сума оплати та дата інвойсу, ніж надана до митного оформлення. Надані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини №2008 від 17.09.2020 року не є дійсним, так як пройшло більше 30 діб з дня його видачі.

Враховуючи зазначене, 03.11.2020 року позивачем було направлено листа №1067 від 03.11.2020 року із перекладом митної декларації відправлення від 31.07.2020 року № 4714202000053668, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 17.09.2020 року № 2008, виписку з бухгалтерської документації та копію прайс-листа виробника товару, однак, відповідачем вирішено скоригувати митну вартість за шостим (резервним) методом та збільшено митну вартість товару з 1,95 дол. США/кг. до 2,2 дол. США/кг.

Також, з метою здійснення митного оформлення товару, з митної декларації UA500020/2020/233232 від 02.11.2020 року до митної декларації було додано Контракт, додаток до контракту № 3 від 01.09.2020 року, комерційний рахунок (комерційний інвойс) FCI202009002 від 04.09.2020 року, поліс страхування вантажних перевезень №1265110022020000522, пакувальний лист №FCI202009002 від 04.09.2020 року, Митну декларацію на експортні товари Китайської народної республіки №471420200000053668, Платіжне доручення і іноземній валюті № 43 від 04.09.2020 року про оплату товару, сертифікати аналізів та інші супровідні документи.

Відповідачем, у свою чергу, було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2020/00554, якою відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів за UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року.

У рішенні про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року митним органом встановлено такі порушення:

у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема згідно п. 1.3, 1.4 контракту від 19.11.2019 року № 1042 вартість упаковки входить у вартість товару. Пакування та маркування включені у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати Продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком у Специфікаціях. Проте, у наданому до митного оформлення документах додатку до зовнішньоекономічного договору від 01.09.2020 року № 3 відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. У наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 31.07.2020 року № 471420200000053668 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або дата інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 04.09.2020 року №FCI202009002, що унеможливлює ідентифікацію даного документа з партією товару, що оцінюється. У виписці з рахунку від 09.09.20120 року № 038 зазначена інша сума оплати та дата інвойсу, ніж надана до митного оформлення. Надані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини №2008 від 17.09.2020 року не є дійсним, так як пройшло більше 30 діб з дня його видачі.

Враховуючи зазначене, 03.11.2020 року позивачем було направлено листа №1067 від 03.11.2020 року із перекладом митної декларації відправлення від 31.07.2020 року №4714202000053668, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 17.09.2020 року № 2008, виписку з бухгалтерської документації та копію прайс-листа виробника товару, однак, відповідачем вирішено скоригувати митну вартість за шостим (резервним) методом та збільшено митну вартість товару з 1,95 дол. США/кг. до 2,2 дол. США/кг.

З метою здійснення митного оформлення товару, з митної декларації UA500020/2020/237381 від 09.12.2020 року до митної декларації було додано Контракт, додаток до контракту № 3 від 01.09.2020 року, комерційний рахунок (комерційний інвойс) FCI202009023 від 08.10.2020 року, поліс страхування вантажних перевезень №1265110022020000048, пакувальний лист №FCI202009023 від 08.10.2020 року, Митну декларацію на експортні товари Китайської народної республіки №471420200000063768, Платіжне доручення і іноземній валюті № 43 від 04.09.2020 року про оплату товару, сертифікати аналізів та інші супровідні документи.

Відповідачем, у свою чергу, було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2020/00613, якою відповідач повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі рішення про коригування митної вартості товарів за UA500020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року.

У рішенні про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року митним органом встановлено такі порушення:

у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема згідно п. 1.3, 1.4 контракту від 19.11.2019 року № 1042 вартість упаковки входить у вартість товару. Пакування та маркування включені у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати Продавця, її вартість в ціну товару не включається та зазначається окремим рядком у Специфікаціях. Проте, у наданому до митного оформлення документах додатку до зовнішньоекономічного договору від 01.09.2020 року № 3 та № 4 від 02.09.2020 року відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. У наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення від 04.09.2020 року № 471420200000063768 не зазначені реквізити зовнішньоекономічного договору (контракту) та/або дата інвойсу, також зазначена інша митна вартість, ніж вказана в інвойсі від 08.10.2020 року №FCI202009023, що унеможливлює ідентифікацію даного документа з партією товару, що оцінюється. У виписці з рахунку від 09.09.20120 року № 038 зазначена інша сума оплати та дата інвойсу, ніж надана до митного оформлення. Надані висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини №2008 від 17.09.2020 року не є дійсним, так як пройшло більше 30 діб з дня його видачі.

Враховуючи зазначене, 08.12.2020 року позивачем було направлено листа №1112 від 08.12.2020 року, яким підтверджено відсутність розбіжностей, а саме відсутність розбіжностей між контрактом та додатком щодо пакування і маркування товару, відповідність ціни товару у супровідних документах та декларації країни відправлення, зазначення в декларації країни відправлення номера інвойсу, що ідентифікує зазначену митну декларацію із товаром, що ввозиться, надано пояснення про відсутність розбіжностей у сумі оплати в банківському документі, оскільки даним банківським документом проведено оплату за двома інвойсами (двома поставками). Таким чином, у листі митному органу додатково вказано, що оскільки товар постачався на умовах передоплати, то оплата проводилась на підставі проформи-інвойсу, і на час оплати комерційного інвойсу не могло існувати, відповідно його дата не могла бути зазначена у призначенні платежу. Разом з тим, надано підтверджуючі документи: виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та кількісні характеристики товару, прайс-лист виробника, копії проформ-інвойсів №FCI202009002 від 01.09.2020 року та FCI202009023 від 02.09.2020 року, а також відомість про стан взаєморозрахунків, однак, відповідачем вирішено скоригувати митну вартість за шостим (резервним) методом та збільшено митну вартість товару з 1,95 дол. США/кг. до 2,2 дол. США/кг.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товару №UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року, №UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року, № UA50020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року підстави його винесення та доводи учасників процесу у даній справі, суд зазначає наступне.

Щодо першої підстави: п. 1.3 Контракту передбачає, що товар виготовлено Продавцем, запаковано у паперові мішки з поліетиленовою вкладкою із зрозумілим маркуванням українською мовою під торгівельною маркою продавця. П. 1.4 Контракту передбачає, що загальна вартість товару складає 156000 дол. США. Таким чином, пп. 1.3 та 1 Контракту передбачаються опис того, як товар запаковано, промарковано, і що пакування товару має забезпечити його збереженість. Таким чином, розбіжності між контрактом і додатками (Специфікаціями) відсутні.

Стосовно другої підстави: зі змісту декларацій держави відправлення підтверджується, що ціна товару в декларації відповідає інвойсу – 39000 дол. США щодо кожної із поставок. Також, кожна із декларацій містить номер комерційного інвойсу, згідно якого проводиться поставка товару. Зазначені у митних деклараціях країни відправлення номери інвойсів відповідають інвойсам, які подані, як супровідні документи для розмитнення товару, що підтверджує, що подані до митного оформлення декларації країни відправлення складені щодо того товару, який подано до митного оформлення, і вони підтверджують правильність заявленої позивача митної вартості товару.

Щодо третьої підстави позивач, зокрема, зазначає, що: для здійснення поставки товару, одним з супровідних документів на товар є комерційний інвойс від 30.07.2020 року №FCI2020006155.Таким чином, отримавши передоплату за товар згідно проформи-інвойсу, постачальник товару оформив комерційний інвойс, який є одним з супровідних документів на товар. Таким чином, різні дати у комерційному інвойсі, та інвойсі, вказаному у призначенні платежу, не свідчать про наявність будь-яких суперечностей в документах, пояснюється тим, що товар постачався на умовах передоплати.

Щодо застосування Відповідачем іншого методу визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною деклараціями та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використану Декларації не надано відповідачем до матеріалів справи.

В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не подані також і докази проведення консультацій з декларантом, відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість.

Щодо цього питання, Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що “формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню” (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку із цим суд вважає висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів – необґрунтованим.

Враховуючи викладене, вимоги Митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірними, а коригування митної вартості, заявленої Товариством, на цій підставі - необґрунтованим.

Тобто, позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом – за ціною договору, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов хибного висновку, який мав наслідком порушення прав позивача.

Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 6610,00 грн. (а.с. 114,125).

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) судовий збір у розмірі 6610,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач надав суду копії: договору, додаткової угоди, детального опису робіт (наданих послуг), рахунок, квитанції, акт приймання-передачі наданих послуг.

За правилами частини п`ятої-сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення відповідача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу обґрунтовані тим, що справа є незначної складності: учасників справи лише двоє, кількість доказів, що підлягають оцінці, незначна, розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення відповідача щодо розміру цих витрат, перевіривши відповідні докази, суд дійшов висновку, що вказане клопотання необхідно задовольнити.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст. 134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правничої допомоги, рахунок, платіжне доручення, детальний опис робіт (наданих послуг).

Долученими до позову документами позивачем доведено надання йому адвокатом правничої допомоги у суді першої інстанції.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Згідно висновку Верховного Суду, висвітленого у Постанові від 15.05.2018 року у справі №821/1594/17, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач по справі не скористався правом, передбаченим ч.6 та 7 ст.134 КАС України та не надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладено правову позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Беручи до уваги відсутність клопотання від відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, заява позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутаром Етол (Україна)” (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 150А; код ЄДРПОУ 39001959) до Одеської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А; код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500020/2020/000141/1 від 07.10.2020 року, №UA500020/2020/000154/1 від 04.11.2020 року, № UA50020/2020/000167/2 від 09.12.2020 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2020/00492, № UA500020/2020/00554, № UA500020/2020/00613.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фрутаром Етол (Україна)” (код ЄДРПОУ 39001959) за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) судові витрати у розмірі 6810,00 грн. (шість тисяч вісімсот десять грн., 00 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000,00 грн. (тридцять п`ять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25.05.2021 року.

Суддя О.М. Тарасишина