Рішення № 97177656, 25.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4309/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року, у проведенні перерахунку пенсії з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір його грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року, без обмеження її максимального розміру зі сплатою суми недоотриманого пенсійного забезпечення, що утворилася унаслідок проведеного перерахунку, за період з 01 квітня 2019 року та з 01 лютого 2020 року по день фактичного проведення перерахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі оновлених довідок Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Однак, відповідач листом відмовив у перерахунку пенсії позивача посилаючись на те, що після визнання протиправними та скасування пунктів 1,2 постанови №103 інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалось.

Таким чином, позивач вважає протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку його пенсії на підставі оновлених довідок та такими, що порушують його право на соціальний захист.

Ухвалою суду від 29.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою судом, в тому числі, витребувано у відповідача докази.

15.04.2021 року (вх.№ЕП/10347/21) засобом електронного зв`язку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надано до суду відзив на позов, в якому представник відповідача зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивач в прохальній частині позову просить провести перерахунок з 05.03.2019 року, а виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019, окрім того в позовних вимогах позивачем не зазначено номера довідок, на підставі яких він вважає необхідним здійснити йому перерахунок пенсії, а отже вказані вимоги є нечіткими, що ускладнює визначення меж розгляду судом спору та винесення законного та обґрунтованого рішення.

Також, представник відповідача зазначає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103 Головним управлінням у 2018 році проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки про розмір грошового забезпечення за відповідною посадою. Представник відповідача зазначає, що Головне управління призначає/перераховує пенсії лише на підставі документів, які надходять від уповноважених органів, оскільки розрахунок вислуги років та визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців чи окремих його складових для обчислення/перерахунку пенсії до компетенції органів Пенсійного фонду не належить. До Головного управління від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року, надійшли оновлені довідки від 05.01.2021 року № ЮО98437 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року та станом на 01.02.2020 року. Разом з тим, представник відповідача зазначає, що рішенням Окружного адміністративно суду міста Києва від 12.12.2018 року по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 року, було визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103, проте, Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру грошового забезпечення та проведення перерахунку не приймалося, таким чином положення Порядку не були дотримані.

За твердженнями відповідача, довідки 05.01.2021 року № ЮО98437 надані Головному управлінню, з порушенням вимог Порядку, тому відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії за повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення.

Також представник відповідача вказує, що Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2019 року № 15308/0/2-19/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови №103 згідно з повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення.

На думку відповідача безпідставною є вимога позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки, наразі розмір пенсії позивача становить 8599,50 грн., який не досягає максимального розміру (17690 грн.), встановленого діючим законодавством, та Головним управлінням не обмежено розмір пенсії.

21.04.2021 року (вх.№20131/21) від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі - Закон №2262), виходячи з 80% грошового забезпечення, яка йому призначена з 01.02.2000 року.

З матеріалів пенсійної справи судом встановлено, що до складу грошового забезпечення, яке враховане при обчисленні пенсії позивача, було включено такі його види: посадовий оклад; оклад за військовим званням; процентна надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення.

02 квітня 2018 року Одеським обласним військовим комісаріатом було надано довідку № ЮО98437 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, яка видана ОСОБА_1 про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, за нормами, чинними на 01.03.2018, становить усього 7467,50 грн.

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", на підставі вищевказаної довідки із сум грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років; премія 0% - 0,00 грн. 19.03.2018 року проведено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018 року.

05.01.2021 року за вих. №101 Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року по справі № 420/9269/20, направлено до Головного управління ПФУ в Одеській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 від 05.01.2021 року № ЮО98437 станом на 05.03.2019 року та станом на 01.02.2020 року.

Згідно вказаних довідок, розмір грошового забезпечення позивача за відповідною посадою станом на 05.03.2019 року становить 14988,38 грн., а станом на 01.02.2020 року становить усього 20054,33 грн.

Суд зазначає, що номери довідок про розмір грошового забезпечення позивача станом на: 01.03.2018 року, 05.03.2019 року, 01.02.2020 року, які наявні в матеріалах пенсійної справи є ідентичними.

Зважаючи на вказане, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про не чіткість позовних вимог позивача.

Судом встановлено, що 27.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії нас підставі отриманих від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідок з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року, без обмеження пп максимального розміру та виплатити суму не отриманої пенсії за весь час перерахунку.

У відповідь на заяву позивача, яка надійшла до Головного управління 16.02.2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02.03.2021 року повідомило ОСОБА_1 про те, після визнання протиправними та скасування пунктів 1,2 постанови №103 інших рішень Уряду про умови і порядок проведення перерахунку пенсій не приймалось.

Також, у листі зазначено, що оскільки розмір пенсії позивача за вислугу років, призначеної відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб" станом на 01.02.2021 року становить 9287,50 грн., виплата пенсії проводиться без обмеження її максимальним розміром.

Враховуючи викладене, вказано у листі, підстави для вчинення дій щодо здійснення перерахунку пенсії, позивача, у Головного управління відсутні.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року, у проведенні перерахунку пенсії з 05 березня 2019 року та з 01 лютого 2020 року з врахуванням нових розмірів його грошового забезпечення, що зазначені в оновлених довідках Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір грошового забезпечення, станом на 05 березня 2019 року та станом на 01 лютого 2020 року, від 05 січня 2021 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Закону № 2262-XII, перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з ч.4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Таким чином, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи (в даному випадку пенсіонером було подано заяву до органу, який видає довідки, на підставі якої таким органом і було направлено відповідну довідку відповідачу), так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком № 45, повідомляють орган ПФУ.

Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Додаток 2 до Порядку № 45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою № 103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі № 826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до додатку 2 Порядку № 45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку № 45, яка діяла до внесення зазначених змін.

При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач у зв`язку із втратою чинності положеннями пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45, не змінився.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок № 3-1.

Відповідно до пункту 24 Порядку 3-1 про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону № 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов`язані у п`ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв`язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п`яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток № 5). Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п`ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.

Тотожні за змістом положення щодо процедури перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців у разі зміни розміру їх грошового забезпечення містяться у пунктах 2, 3 Порядку № 45.

Отже, з набранням чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 (05.03.2019 року) виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тому саме у зв`язку з набранням законної сили вказаним рішенням суду позивач отримав право на перерахунок пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

Верховний Суд у Рішенні від 17.12.2019 року по зразковій справі №160/8324/19 дійшов висновку про те, що "дії відповідача щодо відмови позивачу у підготовці та наданні до ГУ ПФУ оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року є неправомірними, а тому відповідача належить зобов`язати скласти та подати до ГУ ПФУ нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положень постанови №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 року (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії) перерахунку основного розміру пенсії позивача".

Вказане рішення залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у праві №160/8324/19.

Відповідно до матеріалів справи, Одеським ОТЦК та СП виконано обов`язок щодо видачі позивачу довідки про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року для перерахунку пенсії на виконання рішення у справі №420/9269/20, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Відтак, у відповідача ГУ ПФУ України в Одеській області у зв`язку з отриманням зазначеної довідки про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року виник обов`язок перерахувати пенсію позивача з 01.04.2019 року.

Суд зазначає, що Верховний Суд у рішенні по зразковій справі №160/8324/19 від 17.12.2019 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року з вказаного питання зазначив: "Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45. Оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до додатку 2 Порядку №45, у якому визначено форму довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, були визнані судом протиправними та нечинними, то з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/3858/18 діє редакція додатку 2 до Порядку №45, яка діяла до зазначених змін."

Відповідач, зазначаючи у відзиві на позов про те, що визнання нечинними в подальшому п.п. 1, 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 року, не може мати наслідком зобов`язання відповідача до вчинення певних дій щодо повторного проведення перерахунку пенсії позивача, та те, що визнання протиправним та нечинними змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45 не зумовлює автоматичне відновлення дії попередньої редакції норм Порядку №45, фактично не погоджується з висновками Верховного Суду у зразковій справі, та ставить висновки, зроблені в рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду щодо чинності та застосування Порядку №45 та наявності права у пенсіонерів, що отримують пенсію за вислугу років, на перерахунок пенсії з 01.04.2019 року, під сумнів.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19 було надано оцінку зазначеним доводам та зроблено висновок про їх необґрунтованість.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача у зв`язку з отриманням від позивача заяви про перерахунок пенсії та довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021 року № ЮО98437 про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року виник обов`язок проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року.

Проте, зазначений обов`язок виконаний відповідачем не був.

Суд зазначає, що довідка Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021 року № ЮО98437 про грошове забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року є чинною та не була відкликана органом, що її видав.

При вирішенні даної адміністративної справи суд зазначає, що особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.

Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду.

Тобто, пенсія за віком - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про допущені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправні дії щодо відмови здійснити перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки Одеського ОТЦК та СП від 05.01.2021 року № ЮО98437 про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.

Дана відмова пенсійного органу у проведенні позивачу виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року).

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В той же час, щодо відмови відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про розмір його грошового забезпечення станом 01 лютого 2020 року, суд зазначає наступне.

У даній справі позивач наполягає на тому, що у відповідача виник обов`язок по перерахунку його пенсії на підставі оновленої довідки, оскільки після набрання законної сили з 29.01.2020 року судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для перерахунку основного розміру його пенсії.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням позивача, з таких підстав.

Пунктом 4 Постанови №704 (у редакції, чинній до 24.02.2018 року) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте пунктом 6 Постанови №103 (яка набрала чинності 24.02.2018 року) постановлено внести зміни до окремих постанов Кабінету Міністрів України.

Зокрема, пунктом 3 Змін, затверджених Постановою №103, у Постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

При цьому, суд зауважує, що Постанова №103 набрала чинності до набрання чинності Постановою №704.

Також, суд зазначає, що Постанова №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870 затверджено Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

У пунктах 6, 11, 14, 15 цих Правил зазначено, що проект постанови Кабінету Міністрів України готується зокрема у разі затвердження положення або іншого нормативно-правового акта.

Проект постанови складається з назви, вступної та постановляючої частини і у разі потреби додатків.

Постановляюча частина постанови повинна містити: нормативні положення; конкретні доручення суб`єктам суспільних відносин у відповідній сфері; умови та порядок дії інших постанов (окремих норм); посилання на додатки (у разі їх наявності); норми, пов`язані з набранням чинності постановою (окремими нормами). У разі потреби визначаються орган (органи) виконавчої влади або посадова особа (особи), що здійснюють контроль за виконанням постанови.

Структурно постановляюча частина постанови викладається у такій послідовності: пункти, що містять нормативні положення; пункти, що стосуються внесення змін до постанов (розпоряджень) або визнання їх (окремих норм) такими, що втратили чинність; пункти, що містять окремі доручення; пункт, що стосується визначення дати набрання чинності постановою.

У пункті 20 Правил наведені вимоги, які встановлюються до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою.

Так, згідно з абзацом 7 підпункту 2 пункту 20 Правил в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Підпунктом 6 пункту 20 Правил передбачено, що додатки до проекту документа повинні містити перелік елементів, включення яких до тексту ускладнило б його сприйняття. Додатки позначаються цифрами.

Відповідно до пункту 24 Правил метою підготовки проекту акта про внесення змін до актів Кабінету Міністрів України є їх приведення у відповідність з прийнятими законами, актами Президента України, а також забезпечення взаємоузгодження норм окремих актів Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 року №34/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Як вбачається зі структури Постанови №704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).

У пункті 4 постановляючої частини Постанови №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.

Так, відповідно до норми пункту 4 Постанови №704, а саме на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Пунктом 3 Змін, затверджених Постановою №103, до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, внаслідок чого встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103. Проте цим судовим рішенням не визнавався нечинним та не скасовувався пункт 3 Змін, затверджених Постановою №103, до пункту 4 Постанови №704.

До того ж, пунктом 32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 року №870, передбачено, що визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом. Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування.

У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, з огляду на принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі, підстав для застосування з 29.01.2020 року до спірних правовідносин, пов`язаних з визначенням грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, норми пункту 4 Постанови №704 в попередній редакції до 24.02.2018 року (тобто, до внесення Змін, затверджених Постановою №103) немає.

Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію попереднього акту.

Відповідний підхід неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 807/1332/17, від 19 березня 2019 року у справі № 591/2813/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/215/18.

У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Відповідний підхід, зокрема, був застосований Верховним Судом під час винесення постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а, в якій суд визнав, що суб`єкт владних повноважень під час розгляду питання, пов`язаного з реалізацією особою свого права, зокрема, права на соціальний захист, зобов`язаний застосовувати той закон або інший нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення відповідних правовідносин між особою та державою, в особі її уповноважених органів.

Таким чином, єдиний орган конституційної юрисдикції фактично передбачив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий нормативний акт скасовує положення нормативного акта, прийнятого раніше, якщо обидва ці акти регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення. Важливим є те, що Конституційний Суд України використав поняття «прийняття акта», а не набрання чинності, оскільки існують випадки суттєвого розходження в часі цих двох юридичних фактів стосовно однопредметних актів.

На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.

Суд зазначає, що «автоматичне» відновлення судом положень нормативного акта Кабінету Міністрів України також не узгоджується з положеннями Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97, який встановлює, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Крім того, чинне законодавство України не передбачає жодних випадків поняття «відновлення» в силі нормативних актів Уряду, які у встановленому порядку втратили чинність.

Суд також враховує, що 06 грудня 2016 року Верховна Рада України прийняла Закон України №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01 січня 2017 року.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Тобто, з моменту набрання чинності Законом № 1774-VIII (01 січня 2017 року) на законодавчому рівні існує заборона застосовувати мінімальну заробітну плату, як розрахункову величину для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, то застосуванню підлягають саме норми Закону, як правового акта вищої юридичної сили.

За таких обставин, суд приходить до висновків, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення осіб, які проходять, зокрема, військовослужбовців, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.

В постанові по справі №200/9195/19-а від 04 листопада 2020 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що зі змісту Закону №1774-VIII вбачається, що ним вносилися зміни до низки законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Отже, таким приписом законодавець заборонив застосовувати розмір мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів. Водночас п.3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII законодавець передбачив, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року. З прийняттям Закону №1774-VIII в Україні було змінено підхід щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не лише при визначенні посадових окладів, а й щодо розрахунку всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата. Аналіз такого правового регулювання дає підстави зробити висновок про те, що законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати; по-друге, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 01 січня відповідного календарного року.

При вирішення питання про наявність права у позивача на перерахунок пенсії згідно довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.02.2020 року, суд враховує також правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18 (Пз/9901/56/18), а саме:

« 56. 01 січня 2017 року набрав чинності Закон № 1774-VІІІ.

57. За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

58. Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.».

Суд також зазначає, що відповідно до ч.7 ст.78 КАС України правова оцінка, надана судом у рішенні від 19.11.2020 року по справі №420/9269/20 при розгляді даної справи, не є обов`язковою для суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2020 року.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи вищевказані висновки суду, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом:

- визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";

- зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

При цьому, суд вважає передчасними вимоги щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, оскільки в даному випадку відсутні об`єктивні підстави вважати, що після здійснення перерахунку будуть порушені права позивача та враховуючи, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Щодо посилань відповідача на те, що Міністерство соціальної політики України листом від 21.08.2019 № 15308/0/2-19/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо відсутності підстав для проведення перерахунку пенсій відповідно до Постанови № 103 згідно з повторно наданими довідками про розмір грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Так, складання та подання до органів, що призначають пенсії, довідок про розмір грошового забезпечення згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (зі змінами) відноситься до компетенції державного органу, з якого особу було звільнено із служби.

Тобто, у даному випадку на Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки покладено функції по складанню довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку його пенсій у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для визначених осіб або про введення для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

З урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим вказаний довід пенсійного органу з підстав того, що, позивач має право на перерахунок пенсії, враховуючи також те, що перерахунок пенсії позивача проводиться на підставі довідки про розмір грошового забезпечення та така довідка була надана до органу ПФУ.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з відмови ОСОБА_1 листом №2877-2438/Щ-02/8-1500/21 від 02 березня 2021 року в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 05.03.2019 року на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки № ЮО98437 від 05.01.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)

Суддя П.П. Марин