Рішення № 97177334, 26.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/486/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними у відмові у виплаті належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працючого судді, зобов`язавши відповідача здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працюючого судді відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року з зарахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Управління застосування пенсійного законодавства здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року. Вказане рішення органом Пенсійного фонду добровільно виконано, проте після перерахунку пенсії відповідач виплачує пенсію ОСОБА_1 без врахування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633., оскільки в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 зазначено тільки здійснити перерахунок, але не зазначено виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді з зарахування до загального стажу половини строку навчання на юридичному факультеті та календарний період служби в армії. Відтак, позивач вважає, що протиправні дії відповідача порушують його право на отримання щомісячного довічного утримання судді в належному розмірі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, зазначає, що нормативними актами, які діяли на час призначення позивача на посаду судді або на час виникнення права у позивача на призначення щомісячного довічного грошового утримання, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання, період проходження строкової військової служби. Враховуючи, що довічне грошове утримання судді у відставці призначено позивачу за рішенням Стрийського міськрайонного суду від 27.04.2016 у справі № 443/2023/15-а в розмірі 84 відсотки грошового утримання судді, жодних підстав для здійснення перерахунку позивачу довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків немає. Просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні 19.05.2021 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 19.05.2021 представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Вказав, що в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі №1.380.2019.005633 зазначено лише про перерахунок, але не зазначено на майбутнє виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді з зарахування до загального стажу половини строку навчання на юридичному факультеті та календарний період служби в армії.

19.05.2021 у судовому засіданні суд заслухав пояснення сторін, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи в письмове провадження. Строни підтримали перехід до письмового провадження.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Верховної Ради України № 636-УІІІ від 16.07.2015 року про звільнення суддів, у зв`язку з виходом у відставку (по досягненню 65-ти річного віку) ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Жидачівського районного суду Львівської області.

Як вбачається зі складеного Жидачівським районним судом Львівської області 16.08.2016 за №02/159/2016 розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , його стаж роботи станом на 12.08.2015 становить 26 років 11 місяці 20 днів. При цьому, до стажу зараховано період з 24.07.1974 по 26.06.1979 студента денної форми навчання юридичного факультету Львівського університету та період служби в збройних силах Радянської армії 17.11.1970 - 10.11.1972.

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 , звернувся із заявою до начальника Жидачівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян ГУПФУ у Львівській області, в якій просив врахувати навчання на юридичному факультеті та службу в лавах Радянської Армії та перерахувати розмір отриманого щомісячного довічного грошового утримання з часу його призначення.

На звернення позивача, Управління застосування пенсійного законодавства Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 21.08.2019 року № 43/Ц-8/17 повідомило позивача, що підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% немає, оскільки рішенням суду призначено грошове утримання судді у розмірі 84%. У листі також зазначено, що стаж роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, становить 22 роки 6 місяців 11 днів (період роботи з 03.02.1993 року по 12.08.2015 року на посаді судді та заступника голови суду Жидачівського районного суду Львівської області).

Постановою Стрийського міськрайонного суду від 27.04.2016 у справі 443/2023/15-а провадження №2а- 456/34/2016 задоволено частково позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі; визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області щодо відмови здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 відсотки грошового утримання судді Жидачівського районного суду Львівської області з 13 серпня 2015 року, з наступного дня після виключення зі штату Жидачівського районного суду Львівської області у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку. Постанова набрала законної сили 13.07.2016 року.

Вказані обставини встановленні судом в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, яке набрало законної сили. Відтак, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначенням та перерахунку пенсій № 14 (Жидачівський район) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університеті ім. І. Франка та календарного періоду проходження строкової військової служби протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Управління застосування пенсійного законодавства здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університетіім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 р. № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року.

Згідно листа Жидачівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Муністерства юстиції (м. Львів) від 16.12.2020 № 15.17-24/10043 позивача повідомлено, що згідно листа від 10.04.2020 № 1300-0316-8/22345 відділом з питань перерахунків пенсій № 14 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повністю проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання у Львівському університеті ім. Івана Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 року № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року, що підтверджено наданими відомостями про перерахунок від 03.09.2020. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633 Головним управлінням ПФУ у Львівській області виконано в повному обсязі. На підставі цього, 04.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження». Виплата щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання у Львівському університеті ім.Івана Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 року № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року, не може бути проведена ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі №1.380.2019.005633 не вказано щодо виплати довічного грошового утримання у процентному відношенні до заробітної плати судді у відставці ОСОБА_1 , а лише здійснити перерахунок.

Позиввач вважаючи, що протиправні дії відповідача порушують його право на отримання щомісячного довічного утримання судді в належному розмірі, звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади, судоустрій і статус суддів в Україні визначають Конституція України та Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини першої статті 137 Закону №1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, 05.08.2018, на підставі Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 12.07.2018 №2509-VIII, статтю 137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На час виходу позивача у відставку був чинним Закон України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VІ (далі - Закон № 2453-VI), статтею 120 якого передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державні арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Згідно з частиною 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII), яка застосовується з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року № 2862- XII (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

В частині четвертій статті 43 вищезазначеного Закону передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

У відповідності до статті 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995 передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України "Про статус суддів" половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Також, у відповідності до Указів Президента України №584/95 від 10.07.1995 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" та №1061/2002 від 25.11.2002 "Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584", до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.

Таким чином, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зокрема, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.02.2018 у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року у справі №520/5412/17, від 22.05.2018 у справі №490/1719/17, від 17.10.2018 у справі № 140/263/17, від 09.11.2018 у справі №751/11448/16-а, від 20.12.2018 у справі №751/7138/17.

Судом в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633 встановлено, що навчання позивача на денній формі юридичного факультету Львівського університету в період з 24.07.1974 року по 26.06.1979 роки становить 02 роки 05 місяців 17 днів. Вказані факти підтверджуються також копією диплому № НОМЕР_1 . Згідно розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.08.2016 № 02/159/2016, період служби в збройних силах Радянської армії позивача становить 17.11.1970 - 10.11.1972. З досліджених судом письмових доказів, а саме з листа Управління застосування пенсійного законодавства Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 21.08.2019 року № 43/Ц-8/17, вбачається, що стаж роботи, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, становить 22 роки 6 місяців 11 днів (період роботи з 03.02.1993 року по 12.08.2015 року на посаді судді та заступника голови суду Жидачівського районного суду Львівської області). Вказують, що підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% немає, оскільки рішенням суду призначено грошове утримання судді у розмірі 84%.

Таким чином відповідач не зарахував до стажу роботи судді, що дає право позивачу на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання у вищому навчальному закладі відповідач протиправно звузив обсяг прав позивача, гарантованих йому Конституцією України.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна /юридична або фактична/ ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 були визнані неконституційними, зокрема, положення частини 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, які передбачали зменшення розміру щомісячного грошового утримання судді.

При цьому Конституційний Суд України визначив порядок виконання рішення, відповідно до якого частина 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213-VIII, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 №192-VIII, а саме, "щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 % заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".

На підставі викладеного, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначенням та перерахунку пенсій № 14 (Жидачівський район) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університеті у Львівському університеті ім. І. Франка та календарного періоду проходження строкової військової служби протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 14 Управління застосування пенсійного законодавства здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університеті ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 р. № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року.

Пенсійний орган виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, здійснивши перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання у Львівському університеті ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 р. № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року.

Проте, після такого перерахунку на виконання рішення суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633 ГУ ПФУ у Львівській області продовжує виплату щомісячного довічного грошового утримання без врахування до загального стажу роботи судді половини строку навчання у Львівському університеті ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 р. № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року в розмірі 84 %.

Згідно листа Жидачівського РВ ДВС Західного міжрегіонального управління Муністерства юстиції (м. Львів) від 16.12.2020 № 15.17-24/10043 позивача повідомлено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання у Львівському університеті ім.Івана Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 року № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року, не може бути проведена ГУ ПФУ у Львівській області, оскільки в резолютивній частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі №1.380.2019.005633 не вказано щодо виплати довічного грошового утримання у процентному відношенні до заробітної плати судді у відставці ОСОБА_1 , а лише здійснити перерахунок.

Суд вказує, що предметом розгляду в даній справі не є право на зарахування позивачу до загального стажу роботи судді половинт строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року, оскільки таке право встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, яке набрало законної сили.

Предметом спору в даній справі є право позивача на подальшу виплату щомісячного довічного утримання суддіу відставці, після перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633, у розмірі 90 % від заробітку працюючого судді відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року із зарахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 від 13.12.1985), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15.12.1989), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10.07.1998), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17.11.1999, Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.

Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов`язків. Ці фактори є невід`ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.

У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).

Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11.1985 та 13.12.1985) «незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституціїабо законах країни; усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її».

Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.

Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.

Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Виходячи з наведеного, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Суд вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №1.380.2019.005633 встановлено право позивача на врахування до загального стажу роботи судді половину строку навчання ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби відповідно до розрахунку Жидачівського райсуду Львівської області від 16.08.2016 р. № 02/159/2016, починаючи з 16 серпня 2016 року.

Згідно з частиною 3 статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI (у редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VIII), яка застосовується з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Таким чином, щомісячне грошове забезпечення позивача повинне становити 90 % від заробітку працюючого судді відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року № 1.380.2019.005633 з зарахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

З врахуванням викладеного, дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % без зарахування до загального стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року є протиправними.

Суд вказує, що позивач просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними у відмові у виплаті належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працючого судді, проте в цій частині позов задоволенню не підляє, оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою щодо виплаті належного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працючого судді після рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року у справі №1.380.2019.005633, відтак відповідач не відмовляв позивачу

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини»). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність («MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY» № 71916/01, 71917/01 та 10260/02). У пункті 52 рішення у справі «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд однак зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Скордіно проти Італії" («Scordino v. Italy» № 36813/97).

За таких обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснювати виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працюючого судді відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року з зарахуванням до загального стажу роботи судді половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки протиправні дії відповідача зумовила звернення позивача із даним позовом, стягненню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір в повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84 % без зарахування до загального стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарний період проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснювати виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % від заробітку працюючого судді відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.005633 з зарахуванням до загального стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка та календарного періоду проходження строкової військової служби, починаючи виплату з 16 серпня 2016 року.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Судовий збір в розмірі 840,80 грн стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.05.2021.

Суддя Костецький Н.В.