Рішення № 97177328, 25.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Cправа №380/3418/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) з вимогами:

-визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період із листопада 2012 року по лютий 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , з відрахуванням виплачених сум, надбавку за кваліфікацію з листопада 2012 року по лютий 2018 року включно у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу, за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу;

-визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах в період січень-червень 2015 року, серпень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 винагороду за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах в період січень-червень 2015 року, серпень- грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року, із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць;

-визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року, липні 2015 року, березні, серпні-грудні 2016 року, січні- грудні 2017 року у розмірі 5% посадового окладу, при законодавчо встановленому 30 відсоткового розміру від посадового окладу;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 , з відрахуванням виплачених сум, винагороду за бойове чергування у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року, липні 2015 року, березні, серпні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року, згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць;

-визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у вересні 2016 року та у липні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у вересні 2016 року та у липні 2017 року із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889;

-визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки;

-зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівський прикордонний загін (військова частина 2144)) від 18.06.2018 № 156-ос старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника цього ж загону від 25.06.2018 № 162 - ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення. Із наданих Львівським прикордонним загоном документів з питань грошового та матеріального забезпечення встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку із звільненням, не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право не які позивач набула у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби.

Ухвалою від 18.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 20.04.2021 року було продовжено процесуальний строк розгляду справи до шістдесяти днів з дня відкриття провадження.

28.04.2021 за вх. №30052 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України. Після звільнення, у позивача виникло питання щодо виплат належних сум під час проходження служби, у зв`язку з чим лише в березні 2019 року до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) стали надходити відповідні запити в інтересах позивача.

Зазначає, що аналіз положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії України та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», Інструкції про розміри і порядок виплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ №73 від 02.02.2016 за №217/28347 вказує, що винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та грошова допомога на оздоровлення. Крім цього, вказує, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду.

Також зазначає, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №1294 від 07.11.2007 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлене обмеження виплати надбавки за кваліфікацію у розмірі 50 відсотків нормативно установленого розміру. Щодо винагороди за бойове чергування фактично виплачується в межах затвердженого фонду грошового забезпечення та не може перевищувати 5% посадового окладу на місяць. Просить відмовити в задоволенні позову.

06.05.2021 за вх.№ 32016 від представника позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів відповідача щодо правомірності здійснених виплат. Також зазначив, що Верховний суд неодноразово вказував, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 є складовою грошового забезпечення та має включатись до розрахунку грошових виплат, розрахунковою величиною яких є розмір місячного грошового забезпечення.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Львівському прикордонному загоні (військова частина 2144).

Наказом начальника 7 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України (Львівський прикордонний загін (військова частина 2144)) від 18.06.2018 № 156-ос старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я) ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом начальника цього ж наказу від 25.06.2018 №162 - ос виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення.

Згідно наказу начальника Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) ОСОБА_1 від 07.11.2012 року №1181 присвоєно 2 класну кваліфікацію. Наказом начальника Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) Сорокун Г.Ю. від 14.11.2014 року № 296к було присвоєно 1 класну кваліфікацію.

Відповідно до архівних відомостей особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2012-2018 роки, під час проходження служби в Львівському прикордонному загоні (військова частина 2144), останній виплачувалась щомісячно надбавка за 2 класну кваліфікацію у розмірі 2,5 % посадового окладу, у сумі 16,13 грн. та за 1 класну кваліфікацію у розмірі 4 % посадового окладу, у сумі 25,80 грн.

Дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за класну кваліфікацію у період із листопада 2012 по листопад 2014 року включно, у розмірі 2,5 % від посадового окладу замість 5 % від посадового окладу (за 2 класну кваліфікацію), та в подальшому, до часу її звільнення з військової служби у розмірі 4% від посадового окладу замість 8 % від посадового окладу (за перший клас) вважає протиправними.

Із огляду на виплачену винагороду за бойове чергування, згідно особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2013 року по грудень 2017 року включно, така винагорода виплачувалася у розмірі 5% посадового окладу (32,25 грн), тобто 50% від нижньої межі, визначеної Постановою № 1294 (від 10% до 30%).

Згідно інформації наявної у архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2013-2017 роки та відомостей фактичних несень служби у прикордонних нарядах за 2015-2017 роки, ОСОБА_1 залучалась у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року та щомісячно в період 2015-2017 років за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні понад 8 раз на місяць, що мало б наслідком виплату вказаної винагороди із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

Крім того, згідно відомостей фактичних несень служби у прикордонних нарядах ОСОБА_1 , за період січень-червень 2015 року, серпень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року нарахування та виплата останній винагороди за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30%, взагалі не здійснювались.

Згідно особистих карток грошового забезпечення позивача за 2016 та 2017 роки до складу грошового забезпечення, з якого їй було здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, які виплачено у вересні 2016 року у розмірі 4998,18 грн., у липні 2017 року у розмірі 4998,18 грн. не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у розмірі 2998,91 грн у вересні 2016, та у розмірі 2998,91 грн. у липні 2017 відповідно, яку ОСОБА_1 отримувала щомісячно з 01.01.2016 по 01.03.2018 року.

Львівським прикордонним загоном не здійснено виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

Позивач, вважаючи, що у зв`язку із звільненням не у повному обсязі виплачено грошове забезпечення та компенсаційні виплати, право на які набула у зв`язку із виконанням обов`язків військової служби, звернулась з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які знаходяться на службі в Збройних Силах України і інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 1 цього Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо неправомірної виплати додаткових видів грошового забезпечення у меншому розмірі, суд зазначає наступне.

Відповідно до інформації зазначеної в особистих картках грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2012 - 2018 роки: з листопада 2012 року по квітень 2015 року надбавка за класність виплачувалася в розмірі 16,13 гривень, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 2 класну кваліфікацію. За період з червня 2015 року по лютий 2018, ОСОБА_1 надбавка за класність виплачувалася в розмірі 25.8 гривень, що становить 50% від законодавчо встановленого розміру за 1 класну кваліфікацію.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

Так, 20.05.2008 на виконання п. 2 вказаної Постанови, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, підпунктом 3.13.1 якої встановлено, що особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

В силу п. 2 ст. 9 Закон України № 2011, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови.

Слід зазначити, що п. 2 Постанови № 1294 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв`язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань (далі - державні органи), а п. 11 зазначеної постанови надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам (до яких віднесена й Державна прикордонна службу України) упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, в п. 7 Постанови № 1294 вказав, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

На виконання п. 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, відповідно до якої визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (до складу якого входять й додаткові види грошового забезпечення), а також самі додаткові види грошового забезпечення, серед яких й надбавка за кваліфікацію (пункт 3.13), яка виплачується особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Отже, Адміністрацією Державної прикордонної служби України вищевказаною Інструкцією № 425 було упорядковано перелік, розмір та порядок виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, до складу яких входить і надбавка за кваліфікацію.

За таких обставин, дії Львівського прикордонного загону стосовно виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за класну кваліфікацію у період 2012 - 2018 років у розмірі 50 % від розміру, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, тобто за 2-й клас - 2,5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 4 відсотків посадового окладу суперечить нормам законодавства, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2018 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпеченні, а отже такі мали виплачуватися у розмірі, визначеному Урядом у постанові № 1294, зокрема в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

Аналогічно, у період 2012 - 2018 років позивачу виплачувалася у розмірі 5% від мінімально встановлено розміру винагорода за бойове чергування.

Відповідно до додатку № 25 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» військовослужбовці у з`єднаннях, частинах і підрозділах, на прикордонних заставах, у складі екіпажів літаків, вертольотів, кораблів і катерів Держприкордонслужби за час бойового чергування (бойової служби) отримують винагороду за бойове чергування (бойову службу), відсотків посадового окладу від 10 до 30.

Підпунктами 3.17.1 - 3.17.7 п. 3.17 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2008 упорядковано виплату винагороди за бойове чергування, зокрема визначено, що військовослужбовцям прикордонних застав (відділень відділів прикордонної служби), які входять за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні, виплачується винагорода за бойове чергування за час бойового чергування (бойової служби), - 4 відсотки посадового окладу за кожне несення служби, але не більше 30 відсотків на місяць.

Згідно інформації наявної у архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення за 2013-2017 роки та відомостей фактичних несень служби у прикордонних нарядах за 2015-2017 роки, ОСОБА_1 залучалась у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року та щомісячно в період 2015-2017 років за розрахунком до складу прикордонних нарядів, що несуть бойову службу з безпосередньої охорони державного кордону на державному кордоні понад 8 раз на місяць, що мало б наслідком виплату вказаної винагороди із розрахунку 4% за бойове чергування у максимальному розмірі, тобто 30% посадового окладу на місяць.

Крім того, згідно відомостей фактичних несень служби у прикордонних нарядах ОСОБА_1 , за період січень-червень 2015 року, серпень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року нарахування та виплата останній винагороди за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30%, взагалі не здійснювались.

За таких обставин, дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) стосовно виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за класну кваліфікацію у період 2015 - 2016 років та стосовно виплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за класну кваліфікацію у зазначені періоди у розмірі 50% від розміру, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, тобто за 2-й клас - 2,5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 4 відсотків посадового окладу суперечить нормам законодавства, оскільки наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 від 20.05.2018 упорядковано виплати додаткових видів грошового забезпеченні, а отже такі мали виплачуватися у розмірі, визначеному Урядом у постанові № 1294, зокрема в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у вересні 2016 року та у липні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Підпунктом 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Крім того, згідно з ч. 2, 3 ст. 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються такі одноразові додаткові види грошового забезпечення, як щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Вказане узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17, викладеними у постанові від 06.02.2019 та підтверджується висновками Верховного Суду у справі 295/11615/17 від 30.09.2020.

Проте, із особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016 та 2017 роки судом встановлено, що до складу грошового забезпечення, з якого позивачу здійснено обчислення допомоги на оздоровлення, які виплачено у вересні 2016 року у розмірі 4998,18 грн., у липні 2017 року у розмірі 4998,18 грн. не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» у розмірі 2998,91 грн., 2998,91 грн. відповідно, яку ОСОБА_1 отримувала щомісячно з 01.01.2016 по 01.03. 2018 рік.

Враховуючи викладене, суд вказує, що дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017 роках без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 є протиправними, відтак для належного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у липні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом 3 підпункту 1 пункту 203 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення), у мирний час військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або кадрову військову службу, надається додаткова відпустка за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я.

Згідно з пунктом 207 Положення, перелік місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3 пункту 306 Положення, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану, під час дії воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки у порядку, визначеному Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту четвертого ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.

Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.

Відповідно до пункту четвертого додатку 4 інспектор прикордонної служби 1, 2, 3 категорії має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

Згідно з пунктом 8 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 ст. 10-1 Закону № 2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Судом встановлено, що позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посади, визначені у Переліку № 702, під час проходження служби мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону № 2011-XII за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я. Вказана відпустка не надавалась позивачу з 2013 року до моменту звільнення з військової служби в особливий період. Вказане представником відповідача не заперечується.

Визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених вище норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски.

Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у рішенні від 16.05.2019 по справі № 620/4218/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019. Так, у вказаній зразковій справі предметом спору була виплата позивачу грошової компенсації лише за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», проте Суд зазначає, що висновки, висловлені у вказаній справі також можуть бути застосовані і щодо спору про виплату грошової компенсації за невикористані інші додаткові відпустки, в тому числі, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, оскільки правовий висновок Верховного Суду у справі № 620/4218/18 стосується права військовослужбовців на виплату компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки в особливий період, право на яку він набув за період проходження ним військової служби, а не конкретно грошової компенсації за невикористані дні лише додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказані відпустки є різними за правовою природою і підставами надання та не є взаємозамінними чи взаємовиключними.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 1.380.2019.006595.

Таким чином, суд зазначає, що позивач має право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702.

Відтак, бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо ненарахування ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки є протиправною. З метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період із листопада 2012 року по лютий 2018 роки в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул.Личаківська, 74, Код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), надбавку за кваліфікацію з листопада 2012 року по лютий 2018 року включно у розмірі, визначеному у додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» за 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу, за 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу, з відрахуванням виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах в період січень-червень 2015 року, серпень-грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м.Львів, вул.Личаківська, 74, Код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) винагороду за бойове чергування за фактичне несення служби у прикордонних нарядах в період січень-червень 2015 року, серпень- грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року, квітень-липень 2016 року, із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо виплати ОСОБА_1 винагороди за бойове чергування у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року, липні 2015 року, березні, серпні-грудні 2016 року, січні- грудні 2017 року у розмірі 5% посадового окладу, при законодавчо встановленому 30 відсоткового розміру від посадового окладу.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул.Личаківська, 74, Код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з відрахуванням виплачених сум, винагороду за бойове чергування у лютому, серпні 2013 року, червні 2014 року, липні 2015 року, березні, серпні-грудні 2016 року, січні-грудні 2017 року, згідно додатку № 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» із розрахунку 4% за бойове чергування, але не більше 30% посадового окладу на місяць.

Визнати протиправними дії Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, у вересні 2016 року та у липні 2017 року, передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул.Личаківська, 74, Код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену допомогу на оздоровлення у вересні 2016 року та у липні 2017 року із включенням до розміру грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Визнати протиправною бездіяльність Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (79010, м. Львів, вул.Личаківська, 74, Код ЄДРПОУ 14321653) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за 2013 - 2018 роки.

Судовий збір стягненню не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.