Рішення № 97177304, 19.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2272/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/2272/21 за позовом Державного комітету телебачення і радіомовлення України до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державний комітет телебачення і радіомовлення України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив:

- стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного комітету телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарський штраф у розмірі 37230 грн. (тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень) за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», відповідно до рішення Держкомтелерадіо № 22 від 26.10.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішенням Державного комітету телебачення і радіомовлення України (далі - Держкомтелерадіо) № 22 від 26.10.2018 про накладання адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано адміністративно господарський штраф в розмірі тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень.

Позивач зазначає, що рішенням Держкомтелерадіо № 22 від 26.10.2018 накладено адміністративно-господарський штраф на відповідача за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закон України «Про видавничу справу».

Відповідно до пункту 1 Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Держкомтелерадіо є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері.

Держкомтелерадіо відповідно до покладених на нього завдань, зокрема - приймає на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб рішення про накладення штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу.

Відповідно до пункту 13 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, штраф має бути сплачений не пізніше 15 робочих днів з дня отримання суб`єктом господарювання копії рішення. У разі оскарження суб`єктом господарювання рішення його дія зупиняється.

Відповідач звернувся з позовом про скасування рішення Держкомтелерадіо № 22 від 26.10.2018 про накладання адміністративно-господарського штрафу до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 320/6039/18 від 29.04.2020 позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 - задоволено частково. Не погодившись з вказаним рішенням, Державним комітетом телебачення і радіомовлення України було подано апеляційну скаргу в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просив скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Постановою Шостого апеляційного суду від 30.09.2020 апеляційна скарга Держкомтелерадіо була задоволена, рішення окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2020 року по справі №320/6039/18 було скасоване. ФО-П ОСОБА_1 звернувся до Верховного суду України, проте ухвалою від 12.11.2020 по справі №320/6039/18 у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Зважаючи на вищевикладене, а також з огляду на те, що інформація щодо сплати накладеного Рішенням № 22 від 26.10.2018 штрафу у Держкомтелерадіо відсутня, існують підстави для стягнення у передбаченому законом порядку накладеного адміністративно-господарського штрафу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що підставою для накладання адміністративно - господарського штрафу позивач зазначає рішення № 22 від 26.10.2018, яке згідно його змісту, видане на основі протоколу, номер і дата якого в рішенні не вказані. Ймовірно, мова йде про протокол Держкомтелерадіо № 24 від 23.10.2018, який свою чергою мав бути складеним на законній підставі, яка передбачає попереднє звернення громадян, юридичних осіб чи правоохоронних органів. В протоколі № 24 і в рішенні № 22 посилання на будь-яке звернення відсутнє.

Згідно з Порядком накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, затвердженого наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 17.10.2017 № 384 рішення про накладення штрафу приймаються уповноваженими посадовими особами Держкомтелерадіо в межах, визначених статтею 28-1 Закону, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. На думку відповідача в рішенні № 22 повинна була бути вказана підстава для його прийняття і оскільки вона не вказана, дане рішення є безпідставним, що є черговим доказом службового підроблення листа СБУ. Так як рішення безпідставне, воно не підлягає до виконання.

Рішення №22 було направлене відповідачу разом з листом Держкомтелерадіо №4572/34/11 від 29/10/2018 в якому зазначено, що штраф має бути сплачений за місцезнаходженням (місцем проживання) платника, код класифікації 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», до доходів загального фонду державного бюджету.

В позовній заяві Позивач просить суд стягнути адміністративно-господарський штраф на користь Держкомтелерадіо. Оскільки отримувачі адміністративно-господарського штрафу в документах вказані різні, то це означає що штрафи є відмінними один від одного. Спроба стягнути штраф на користь Держкомтелерадіо датована 2021 роком, а протокол №24 оформлений 23.10.2018, відповідно термін в один рік перевищено і дане прохання до суду стягнути штраф на користь Держкомтелерадіо зроблене з порушенням вимог статті 250 ГК України і не підлягає задоволенню.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою суду від 09.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

23.10.2018 року позивачем складено протокол № 24 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу».

26.10.2018 року позивачем прийнято рішення № 22 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», яким відповідно до ст. 28-1 Закону України «Про видавничу справу» застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень з вилученням з обігу певної видавничої продукції.

29.04.2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано рішення № 22 від 26.10.2018 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», у розмірі 37 230, 00 грн. В задоволені інших вимог відмовлено.

30 вересня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд у цій же справі, апеляційну скаргу Державного комітету телебачення і радіомовлення України - задоволив. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення і радіомовлення України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Апеляційним судом встановлено наступне:

«За результатами встановленого порушення Держкомтелерадіо складено протокол № 24 від 23.10.2018, яким зафіксовано вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу». Також в протоколі здійснено опис видавничої продукції, яка підлягає вилученню у позивача, а саме:

Дэвид Уитни «Учимся создавать сайты, приложения и игры» СПб: Питер, 2018, Санкт Петербург, Россия, ISBN:978-5-4461-0650-9, 1 примірник;

Дженифер Роббинс «Пятое издание HTML5 . Карманный справочник, издательский дом «Вильямс», Москва, 2017 , ISBN:978-5-8459-1937-3, 1 примірник.

З зазначеним протоколом позивач ознайомився, поставивши в ньому свій підпис, а також надав відповідні пояснення (дослівно): «Книги є навчального характеру, американських авторів, абсолютно аполітичні. Використовуються для навчання людей використовувати ІТ технології, одна з них дитяча. Книги придбані по перерахунку згідно видаткових накладних. Українських аналогів на жаль немає. Книги не містять пропаганди і є перекладом з англійської мови. Без таких книг інтелект нації буде суттєво понижений, а галузь розвитку ІТ технологій зазнає значного інтелектуального удару».

26.10.2018 Держкомтелерадіо прийнято рішення № 22 «Про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», яким до суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі 37 230, 00 грн з вилученням з обігу такої видавничої продукції: Дэвид Уитни «Программирование для детей. Учимся создавать сайты, приложения и игры» HTML, CSS и JavaScript. - СПб: Питер, 2018, , ISBN:978-5-4461-0650-9, 1 примірник; Дженифер Роббинс HTML5: карманный справочник, 5- издание. - М.: ООО «И.Д.Вильямс», 2017, ISBN:978-5-8459-1937-3, 1 примірник.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності слугувало звернення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України № 5/4-18213 від 03.10.2018, в якому зазначено про отриману інформацію в м. Львові Інтернет-магазини: « Гіада » ( вул. Богуна, 8) , « BIBLIOPOLIS » (« Книгарня на Федорова », вул. Ставропігійська, 4 ) здійснюють розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та ввозиться з території держави-агресора на територію України без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує інформування та реалізує державну політику в інформаційній сфері. Також у листі зазначається, що вищезазначеними Інтернет-магазинами реалізується друкована продукція: книга «В кварталах дальних и печальных...» автор Рыжи Б.Б., видавництво «Искуство-21», 2017; книга «LINUX на паркете» автор К.Бреснахэн, Р.Блум, видавництво «Питер», 2017; книга «Учимся создавать сайты, приложения и игры», автор Д.Уитни , видавництво «Питер», книга «Полный обзор нововведений», автор К.Шаран, видавництво «ДМК», 2017 та ін., що може містити інформацію негативного характеру стосовно України.

Незгода позивача із прийнятим рішенням обумовила його звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення, зокрема ним не наведено доказів вчинення правопорушення, а саме фактів розповсюдження, продажу чи доведення видавничої продукції саме позивачем, а також доказів того, що позивачем книги ввозились на територію України не в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю більше 10 примірників. Крім того, відсутність у звернення Служби безпеки України посилання на ФОП ОСОБА_1 як розповсюджувача відповідної продукції.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Загальні засади видавничої справи, порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб`єктів видавничої справи врегульовані Законом України «Про видавничу справу» від 05.06.1997 № 318/97-ВР (далі - Закон № 318/97-ВР).

Згідно пунктів 13, 14 частини першої статті 1 Закону № 318/97-ВР у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

розповсюдження видавничої продукції - доведення видавничої продукції до споживача через торговельну мережу або в інший спосіб;

розповсюджувач видавничої продукції - суб`єкт господарювання, що здійснює розповсюдження видавничої продукції.

Особливості порядку ввезення з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України видавничої продукції, що може бути розповсюджена на території України, визначені статтею 28-1 Закону № 318/97-ВР.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників (частина перша статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України (далі - дозвіл) (частина друга статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Аналіз та оцінку видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України, здійснює експертна рада центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, яка формується з представників органів державної влади, галузевих асоціацій, спілок, громадського експертного середовища, видавців, провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, соціальних психологів, медіаекспертів та інших фахівців інформаційної сфери (далі - експертна рада) (частина четверта статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Критерії оцінки видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України, розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, відповідно до вимог цього Закону (частина п`ята статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Дозвіл видається на строк дії угоди, укладеної власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п`яти років (частина вісімнадцята статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Випуск у вільний обіг на митній території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України для розповсюдження на території України, здійснюється органом доходів і зборів на підставі відповідного дозволу, отриманого від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України (частина двадцята статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних (частина двадцять перша статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження (частина двадцять друга статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу (частина двадцять третя статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (частина двадцять четверта статті 28-1 Закону № 318/97-ВР).

З огляду на положення наведених норм права можливо дійти висновку про те, що за загальним правилом ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, здійснюється лише за наявності спеціального дозволу.

Згідно з пунктом 2 Порядку видачі (відмови у видачі, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 №262 (далі - Порядок №262), ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України (далі - видавнича продукція), здійснюється на дозвільній основі. Видача (відмова у видачі, анулювання) дозволу здійснюється Держкомтелерадіо.

Дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України, на строк дії угоди, укладеної з власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п`яти років. У разі завершення зазначеного строку суб`єкт господарювання у разі потреби повторно подає Держкомтелерадіо документи згідно з переліком, визначеним у пункті 4 цього Порядку (пункт 14 вказаного Порядку № 262).

Таким чином, видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, ввозиться особою на територію України лише за наявності відповідного дозволу, який видається Держкомтелерадіо, яке також підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України. При цьому, дозвіл видається на кожну назву видання, що ввозиться на митну територію України.

Втім, Закон № 318/97-ВР має виключення із вказаного правила. Так, відповідно до ч. 1 ст. 28-1 Закону № 318/97-ВР видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Конструкція вказаної норми права вказує як на загальне правило: «може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу» так і на виключення із цього правила: «крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників».

При цьому «загальне правило» стосується як випадків ввезення видавничої продукції так і її розповсюдження, а «виключення» стосується лише випадків ввезення видавничої продукції на територію України.

Отже з аналізу положень ч. 1 ст. 28-1 Закону № 318/97-ВР можна дійти висновку про те, що виключення із загального правила щодо наявності відповідного дозволу, стосується лише випадків ввезення громадянами видавничої продукції (за умови її ввезення в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників), а не випадків розповсюдження вже ввезеної (за загальним правилом чи за виключенням) такої видавничої продукції.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про наявність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на відсутність доказів розповсюдження друкованої продукції, оскільки позивачем ці обставини не заперечуються.

Доводи ж позивача про навчальний характер вказаних видань та відсутність у них політичної складової колегією суддів відхиляються, оскільки визначальним для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 28-1 Закону № 318/97-ВР є походження або виготовлення та/або ввезення такої видавничої продукції з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України.

Також незмістовними є й висновки суду першої інстанції щодо відхилення в якості доказу листа Служби безпеки України № 5/4-18213 від 03.10.2018, бо в ньому відсутні посилання на позивача як розповсюджувача видавничої продукції.

Так, зі звернення Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України № 5/4-18213 від 03.10.2018, зазначено про отриману інформацію в м. Львові Інтернет-магігазини: «Гіада» ( вул. Богуна, 8) , « BIBLIOPOLIS » (« Книгарня на Федорова », вул. Ставропігійська, 4 ) здійснюють розповсюдження видавничої продукції, що має походження або виготовлена та ввозиться з території держави-агресора на територію України без відповідного дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує інформування та реалізує державну політику в інформаційній сфері.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність саме в магазині « Гіада ». Таким чином звернення Служби безпеки України № 5/4-18213 від 03.10.2018 є належним доказом для прийняття рішення про накладення штрафу».

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає підставним стягнення з відповідача відповідно штрафу, який в свою чергу заперечує правомірність такого.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про правомірність спірного стягнення з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

26.10.2018 року позивачем прийнято рішення № 22 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», яким відповідно до вказаної норми застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень з вилученням з обігу певної видавничої продукції.

Рішення про накладення адміністративно-господарського штрафу підлягає виконанню з моменту його винесення, але не пізніше 15 робочих днів з дати її отримання суб`єктом господарювання, щодо якого його винесено. Рішення про накладення адміністративно-господарського штрафу може бути оскаржено суб`єктом господарювання, щодо якого його винесено, протягом 10 робочих днів з дня його отримання. У разі оскарження суб`єктом господарювання рішення його дія зупиняється.

Згідно із ст. 28-1 Закону України «Про видавничу справу», ввезення з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України видавничої продукції, що може бути розповсюджена на території України.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, може бути ввезена на митну територію України та розповсюджена на її території за умови наявності відповідного дозволу, крім видавничої продукції, що ввозиться громадянами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, забезпечує реалізацію цього Закону шляхом видачі (відмови у видачі, переоформлення, видачі дубліката, анулювання) дозволу на ввезення видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, на митну територію України (далі - дозвіл).

Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до законів України "Про адміністративні послуги", "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Аналіз та оцінку видавничої продукції щодо віднесення її до такої, яка не дозволена до розповсюдження на території України, здійснює експертна рада центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, яка формується з представників органів державної влади, галузевих асоціацій, спілок, громадського експертного середовища, видавців, провідних діячів культури, мистецтва, науки і освіти, соціальних психологів, медіаекспертів та інших фахівців інформаційної сфери (далі - експертна рада).

Критерії оцінки видавничої продукції, що дозволена до розповсюдження на території України, розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, відповідно до вимог цього Закону.

Для отримання дозволу суб`єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, такі документи:

заяву про надання дозволу, в якій зазначаються повна назва видання мовою оригіналу та українською мовою, країна-виробник, рік виходу у світ, кількість примірників, що ввозяться на митну територію України;

один примірник оригіналу видання, що ввозиться на митну територію України;

оригінал або нотаріально засвідчену в установленому порядку копію угоди, укладеної з власником прав на видання, що підтверджує надання права на розповсюдження видавничої продукції на території України, разом з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально;

рецензію, складену державною мовою фахівцем (експертом) щодо оцінки та характеристики змісту видання, засвідчену підписом власника прав на видання.

Зазначений перелік документів, що подаються суб`єктом господарювання, є вичерпним.

Подання суб`єктом господарювання заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) дозволу, а також видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) йому дозволу здійснюються у паперовій або електронній формі через центр надання адміністративних послуг.

Видача або надання відмови у видачі дозволу здійснюється безоплатно протягом 10 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу є:

подання суб`єктом господарювання не в повному обсязі пакета документів, необхідних для одержання дозволу згідно із встановленим цим Законом переліком;

виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей;

негативний висновок експертної ради.

Підставою для переоформлення дозволу є зміна найменування або місцезнаходження суб`єкта господарювання - юридичної особи або зміна прізвища, імені, по батькові чи місця проживання фізичної особи - підприємця.

Переоформлення дозволу здійснюється безоплатно за заявою, до якої додається дозвіл, що підлягає переоформленню.

Строк видачі переоформленого дозволу становить п`ять робочих днів з дня одержання заяви про його переоформлення.

Підставою для видачі дубліката дозволу є його втрата або пошкодження.

Видача дубліката дозволу здійснюється на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня одержання заяви про його видачу.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, анулює дозвіл з таких підстав:

звернення суб`єкта господарювання із заявою про анулювання дозволу;

припинення юридичної особи (злиття, приєднання, поділ, перетворення, ліквідація);

припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

негативний висновок експертної ради.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, про анулювання дозволу повинно містити перелік та опис підстав (обґрунтування) анулювання дозволу. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, надсилає копію рішення про анулювання дозволу не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття. Рішення про анулювання дозволу може бути оскаржено до суду.

Дозвіл видається на строк дії угоди, укладеної власником прав на видання, що підтверджує право на розповсюдження видавничої продукції на території України, але не більше п`яти років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, вносить до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" у формі електронних документів, засвідчених електронним цифровим підписом, видані дозволи, а також інформацію про їх анулювання в день видачі таких дозволів чи прийняття рішення про їх анулювання.

Випуск у вільний обіг на митній території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України для розповсюдження на території України, здійснюється митним органом на підставі відповідного дозволу, отриманого від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, веде реєстр видавничої продукції держави-агресора, дозволеної до ввезення та розповсюдження на території України, забезпечує його розміщення на своєму офіційному веб-сайті та єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без наявності відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, тягне за собою застосування до розповсюджувачів такої продукції адміністративно-господарських санкцій у формі накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі десяти мінімальних заробітних плат за кожен випадок такого розповсюдження, вчиненого вперше, та у розмірі п`ятдесяти мінімальних заробітних плат за кожен наступний випадок такого розповсюдження.

Рішення про накладення штрафу, передбаченого частиною двадцять першою цієї статті, приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, на підставі звернень правоохоронних органів, юридичних та фізичних осіб. Мотиви та обґрунтування щодо визначення розміру адміністративно-господарського штрафу мають міститися в рішенні про накладення штрафу.

Видавнича продукція, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України та розповсюджується на території України без відповідного дозволу, передбаченого цією статтею, вилучається з обігу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 12 Порядку накладення Державним комітетом телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарських штрафів, затвердженого Наказом Державного комітету телебачення і радіомовлення України 17.10.2017 № 384, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2017 р. за № 1367/31235, контроль за виконанням рішення здійснює відповідний структурний підрозділ Держкомтелерадіо.

Згідно із п. 13 цього ж Порядку, штраф має бути сплачений не пізніше 15 робочих днів з дня отримання суб`єктом господарювання копії рішення. У разі оскарження суб`єктом господарювання рішення його дія зупиняється.

Згідно із ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, правомірність вищевказаного рішення від 26.10.2018 року за № 22 про накладення адміністративно-господарського штрафу за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», яким відповідно до вказаної норми застосовано до відповідача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень з вилученням з обігу певної видавничої продукції, доведена апеляційним судом.

В даній справі відсутні належні та допустимі докази самостійної сплати відповідачем адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу в розмірі тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень. Відповідно на думку суду із врахуванням встановлених судом обставин та доказів у справі, суд вважає за можливим стягнути з відповідача вказану адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу до державного бюджету.

Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же підстав судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача, відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п.15. Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Державного комітету телебачення і радіомовлення України (01001, м. Київ, вул. Прорізна, буд. 2) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) про стягнення адміністративно-господарського штрафу,- задоволити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Державного комітету телебачення і радіомовлення України адміністративно-господарський штраф у розмірі 37230 грн. (тридцять сім тисяч двісті тридцять гривень) за розповсюдження на території України видавничої продукції, що має походження (виготовлена) та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, без відповідного дозволу, передбаченого статтею 28-1 Закону України «Про видавничу справу», відповідно до рішення Держкомтелерадіо № 22 від 26.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 24.05.2021 року.

Суддя Гавдик З.В.