Рішення № 97177297, 25.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1484/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Західного територіального управління національної гвардії України в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 31496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року.

- зобов`язати Західне територіальне управління національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 31 496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року.

- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

- зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Посилається на те, що Наказом командира Західного територіального управління національної гвардії України від 09.09.2019 № 236 старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення 09.09.2019. Проте, як ствердив позивач, у порушення вимог чинного законодавства, при виключенні зі списків особового складу частини відповідач не виплатив йому грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна у сумі 31496,74 грн. Окрім того, вказує, що відповідач протиправно не виплатив одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 08.02.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 22.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Вказану ухвалу надіслано судом на електронну адресу відповідача 20.03.2021.

Станом на день розгляду справи відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом командира Західного територіального управління національної гвардії України від 09.09.2019 № 236 старшого прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення 09.09.2019.

Відповідно до наказу №236 від 09.09.2019 року, вислуга років ОСОБА_1 станом на 08 вересня 2019 року становить: час служби в календарному обчисленні - 08 років 11 місяців 15 днів; у пільговому обчисленні - 08 років 11 місяців 15 днів».

Наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 05.11.2020 року №261 внесено зміни до наказу №236 від 09.09.2019 року, які передбачають, вислуга років станом на 08 вересня 2019 року становить у календарному обчисленні - 08 років 11 місяців 06 днів; у пільговому обчисленні - 14 років 06 місяців 15 днів. Підстава: заява ОСОБА_1 ; витяг з послужного списку старшого прапорщика ОСОБА_1

ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про виплату йому одноразової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому, звернувшись до відповідача із рапортом щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, як стверджує позивач, його повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати такої допомоги у зв`язку із тим, що його вислуга років в календарному обчисленні становить менше 10 років.

Окрім цього, 30.10.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно при звільненні.

Листом від 03.12.2020 року №50/14/27/3-5-1542 відповідач повідомив, що відповідно до п.5 постанови КМУ від 16.03.2016 року №178 ОСОБА_1 було проведено нарахування за неотримане речове майно згідно Довідки розрахунок та долучено Довідку №129 від 31.03.2020 року. Однак, сама виплата компенсації проведена не була.

Відповідно до довідки №129 від 31.03.2021 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , позивачу належить до сплати замість неотриманого речового майна 31496,74 грн.

Стверджувана позивачем бездіяльність відповідача щодо невиплати зазначеної компенсації а також одноразової грошової допомоги зумовила звернення до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Щодо грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

За приписами ст.1 вказаного Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Абзацом 1 ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.9-1 Закону №2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог цієї статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).

Згідно з п.3 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

За приписами п.5 цього ж Порядку, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).

В силу вимог п.4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку № 178. Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З аналізу змісту вказаних норм слідує висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

При цьому, застосовування в п.3 Порядку № 178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. На користь вказаного висновку свідчить те, що в п.4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 29.08.2019 року у справі №2040/7697/18, від 30.07.2020 року (справа №820/5767/17) та від 30.11.2020 року (справа №480/3105/19) і суд не знаходить підстав для відступу від цієї позиції.

У матеріалах справи міститься довідка №129 від 31.03.2020 року про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , згідно з якою позивачу належить до сплати замість неотриманого речового майна 31496,74 грн.

Таким чином, відповідачем встановлено наявність заборгованості перед позивачем за процедурою, визначеною Порядком №178.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що за таких обставин у цій справі наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 31496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року та зобов`язання Західне територіальне управління національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 31 496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей є наявність вислуги 10 років і більше.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 по справі № 806/2104/17.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує з матеріалів справи, на час звільнення позивача зі служби вислуга років останнього становила: календарна 08 років 11 місяці 06 днів, пільгова 14 років 06 місяців 15 днів.

Таким чином, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана позивачем, а оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно, позивач має право на таку виплату.

Суд зазначає, що у частині другій статті 15 Законі України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

При цьому, згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, що полягає у що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов`язання Західне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" належить задовольнити.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору 1816,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, що полягає у невиплаті ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 31496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року.

Зобов`язати Західне територіальне управління національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 31 496,74 (тридцять одна тисяча чотириста дев`яносто шість грн, 74 коп) гривень згідно Довідки №129 від 31 березня 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління національної гвардії України, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов`язати Західне територіальне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Стягнути з Західного територіального управління національної гвардії України (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 146, ЄДРПОУ 25575767) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Грень Н.М.