Рішення № 97177198, 26.05.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2099/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 360/2099/21 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2021 до Луганського окуржного адміністративного суду надійшла заява адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 360/2099/21 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

В обгрунтування вищевказаної заяви представником позивача зазначено, що при зверненні до суду в позовній заяві зазначалося про певні періоди роботи, які не зараховані до пільгового стажу роботи, а саме: з 31.05.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит», з 04.09.1985 по 24.10.1985 на ш/у «Харківське» ВО «Свердловантрацит», з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999. з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит». Але в рішенні суду залишено поза увагою періоди роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит». Усі докази щодо цих періодів роботи були надані до позовної заяви та судом розглядалися при встановленні правомірності інших періодів роботи.

На підставі вищенаведеного, представник позивача просить суд ухвалити по справі додаткове рішення, яким:

визнати протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит»;

зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит».

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, суд розглядає заяву про ухвалення додаткового судового рішення в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Суд, вивчивши заяву адвоката Гребенара О.В. в інтересах ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

До Луганського окружного адміністративного суду 19 квітня 2021 року звернувся адвокат Гребенар Олексій Володимирович, що діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Марківське ОУПФУ), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до пільгового страхового стажу роботи на підземних роботах з повним робочим днем та відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно заяви від 22.03.2021 виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період строкової військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988 та до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи з 31.05.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит», з 04.09.1985 по 24.10.1985 на ш/у «Харківське» ВО «Свердловантрацит», період строкової військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988, періоди роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999, з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001 на шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит» та здійснити з 01.04.2021 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з урахуванням його заробітної плати за період роботи з 01.01.1994 по 31.12.1998 на шахті ім. В.В. Вахрушева на підставі довідки про заробітну плату № 897 від 13.07.2016, яка видана ВП «Шахтоуправління Ясенівське» ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит».

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №360/2099/21 позовні вимоги адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року про перерахунок пенсії та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду;

визнано протиправними дії Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо не зарахування до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 періоду строкової військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988 та до пільгового стажу періодів роботи з 31.05.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985 у шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит», з 04.09.1985 по 24.10.1985 у ш/у «Харківське» ВО «Свердловантрацит», з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001 у шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит»;

зобов`язано Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року про перерахунок пенсії, зарахувавши до загального та пільгового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988 та до пільгового стажу періоди роботи з 31.05.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985 у шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит», з 04.09.1985 по 24.10.1985 у ш/у «Харківське» ВО «Свердловантрацит», з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001 у шахті ім. В.В. Вахрушева ВО «Ровенькиантрацит».

Рішенням суду було встановлено, зокрема таке.

22.03.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою довільної форми про перерахунок пенсії, в якій зазначив, що з розміром пенсії, який йому призначено не згодний через не зарахування до його пільгового стажу всіх періодів роботи на підземних роботах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та відповідно розмір пенсії не відповідає статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» щодо встановлення мінімального розміру пенсії шахтарям. У зв`язку з цим позивач просив зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу за списком № 1 період військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988; до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 31.0.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985, з 04.09.1985 по 24.10.1985, з 22.02.1989 по 06.04.1989, з 07.04.1989 по 25.02.1999, з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001. Обчислити розмір пенсії із врахуванням заробітної плати за період з січня 1994 по грудень 1999 згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 897 від 13.07.2016 та здійснити перерахунок пенсії виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про підвищення шахтарської праці» (арк. спр. 84).

У відповідь на звернення позивача, Марківське ОУПФУ листом від 01.04.2021 № 51-44/Б-22/8-1238/21 відмовило у проведенні перерахунку пенсії позивачу. Обґрунтовуючи відмову у перерахунку пенсії, відповідач зазначив, що зарахувати до загального та пільгового стажу період військової служби з 02.11.1985 по 05.12.1988 немає законодавчих підстав, оскільки позивачем не надано військовий квиток або підтверджуючу довідку військового комісаріату, а також за відсутністю пільгового стажу на момент призову на строкову військову службу. Періоди роботи з 31.05.1984 по 11.10.1984, з 18.03.1985 по 24.04.1985, з 04.09.1985 по 24.10.1985 не зараховані, у зв`язку з тим, що документи додані для підтвердження стажу за вказані періоди роботи видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які не перереєстровані на контрольованій території. Періоди роботи з 16.11.1999 по 07.12.1999, з 08.12.1999 по 23.04.2000, з 02.01.2001 по 19.02.2001, з 20.02.2001 по 10.04.2001 на шахті ім. В.В. Вахрушева, виробничого об`єднання «Ровенькиантрацит» не зараховані до пільгового стажу, оскільки за даними системи персоніфікованого обліку підприємством відсутні позначки про пільговий стаж роботи (арк. спр. 85-86).

Трудова книжка НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 містить наступні записи щодо спірних періодів роботи:

Виробниче об`єднання по видобутку антрациту «Ровенькиантрацит» шахта ім. В.В. Вахрушева

Запис № 1 від 31.05.1984 - прийнятий учнем підземного гірника з повним робочим днем під землею, наказ № 162-к від 31.05.1984;

Запис № 2 від 11.10.1984 - звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики, наказ № 339-к від 15.10.1984;

Запис № 3 від 18.03.1985 - прийнятий учнем гірника очисного забою І розряду з повним робочим днем під землею для проходження виробничої практики, наказ № 83/к від 18.03.1985;

Запис № 4 від 24.04.1985 - звільнений у зв`язку із закінченням виробничої практики, наказ № 135/к від 29.04.1985;

Запис № 5 від 04.09.1985 - прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем під землею, наказ № 279/к від 04.09.1985;

Запис № 6 від 24.10.1985 - звільнений у зв`язку з призовом до Радянської Армії, наказ № 327/к від 24.10.1985;

Запис № 7 02.11.1985 - 05.12.1988 - проходив дійсну військову службу в Радянській Армії, військовий квиток НОМЕР_2 від 28.10.1988;

Шахта ім. В.В. Вахрушева:

Запис № 8 від 22.02.1989 - прийнятий підземним учнем гірника І розряду на дільницю № 1, наказ № 146к від 21.02.1989;

Запис № 9 від 07.04.1989 - переведений гірничим майстром на дільницю № 3 з повним робочим днем під землею, наказ № 280к від 07.04.1989;

Запис № 10 від 20.06.1997 - робоче місце атестовано за умовами праці за списком № 1, наказ № 285 від 20.06.1997;

Запис № 11 від 25.02.1999 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 90к від 22.02.1999;

Запис № 12 від 16.11.1999 - прийнятий учнем гірника підземним з повним робочим днем під землею, наказ № 590к від 16.11.1999;

Запис № 13 від 08.12.1999 - переведений гірником підземним з повним робочим днем під землею, наказ № 623к від 08.12.1999;

Запис № 14 від 23.04.2000 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 233к від 24.04.2000;

Запис № 15 від 02.01.2001 - прийнятий гірником підземним з повним робочим днем під землею, наказ № 1к від 02.01.2001;

Запис № 16 від 20.02.2001 - призначений підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею, наказ № 117к від 20.02.2002;

Запис № 17 від 10.04.2001 - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, наказ № 223к від 11.04.2001 (арк. спр. 9-12).

Однак, при винесенні рішення судом не вирішено позовні вимоги ОСОБА_1 щодо періодів з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999, з приводу чого суд зазначає таке.

Звертаючись до відповідача 22.03.2021 з заявою позивач просив, зокрема, зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу за списком № 1 період його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999.

При цьому, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії листом від 01.04.2021 № 51-44/Б-22/8-1238/21 відповідач жодним чином не обґрунтував свою згоду чи незгоду з приводу зарахування до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999. Також відповідачем не наведено жодного обгрунтуваня та мотивів з цього приводу.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що не зараховано до пільгового стажу за Списком 1 періоди роботи позивача, зокрема, з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева виробничого об`єднання «Ровенькиантрацит» та довідку про заробітну плату від 13.07.2016 №897 за період роботи з січня 1994 по грудень 1998 року, оскільки документи для призначення (перерахунку) пенсій (довідки, що підтверджують стаж роботи, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи за Списком №1 та №2, довідки про заробітну плату, завірені первинні документи тощо), видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які не перереєстровані на контрольованій території, до роботи не застосовуються.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС Укрїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, суд не зобов`язаний приймати до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо неможливості зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача, оскільки ці доводи не були покладені в основу спірних правовідносин.

Проте, суд вважає за необхідне надати правову оцінку спірним періодам роботи позивача з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева.

Дослідженням трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що записи:

№ 8 від 22.02.1989 про прийняття позивача підземним учнем гірника І розряду на дільницю № 1, наказ № 146к від 21.02.1989;

№ 9 від 07.04.1989 - про переведення позивача гірничим майстром на дільницю № 3 з повним робочим днем під землею (наказ № 280к від 07.04.1989);

№ 10 від 20.06.1997, відповідно до якого атестоване робоче місце позивача за умовами праці за списком № 1 (наказ № 285 від 20.06.1997); № 11 від 25.02.1999, відподно до якого позивача звільнено за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (наказ № 90к від 22.02.1999), виконані чітко та зрозуміло, містять усю необхідну інформацію щодо пільгового характеру роботи позивача за період з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999, а також відомості про атестацію робочого місця позивача за Списком №1.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).

Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Зазначена постанова набула чинності з 21.08.92. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).

З зазначених правових норм слідує, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

При цьому, значення трудової книжки, як основного документу, що підтверджує пільговий стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж - період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, якими можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Трудова книжка позивача містить необхідну інформацію щодо спірних періодів, тому у позивача не було правових підстав для не зарахування таких періодів.

З приводу доводів відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім. В.В. Вахрушева виробничого об`єднання «Ровенькиантрацит», у зв`язку з тим, що документи додані для підтвердження стажу за вказані періоди роботи видані підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, які не перереєстровані на контрольованій території, суд зазначає таке.

На підтвердження трудового стажу по вказаним періодам роботи, позивачем до пенсійного органу надавались також довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.07.2016 № 886, яка засвідчена печаткою відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Ясенівське» ТОВ ДТЕК «Ровенькиантрацит» та, яка містить інформацію щодо пільгового характеру роботи позивача у період з 22.02.1998 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999 за Списком №1 (розділ 1 підрозділ 1 пункт 1010100б постанова КМУ №162 від 11.03.1994, СМ СРСР від 22.08.1956).

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Ясенівське»: Луганська обл., Ровеньки, смт. Картушине, вул. Серебрякова, б. 2Б, відокремленого підрозділу «Шахтоуправління Свердловське»: Луганська обл., м. Довжанськ.

Разом з тим, суд зазначає, що відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Ясенівське» належить юридичній особі ТОВ ДТЕК «Ровенькиантрацит», місце знаходженням якого є: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 30/1. Відокремлений підрозділ «Шахтоуправління Свердловське» належить ТОВ ДТЕК «Свердловантрацит» місцезнаходження якого: Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, б. 24А.

Положенням частини 3 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить в залежність особу, щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу і призначення пенсії.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Також суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Посилання відповідача на те, що підприємства, які видали позивачу довідки про підтвердження наявності трудового стажу для призначення пенсії позивачу, розміщені на тимчасово окупованій території України, суд не приймає, оскільки відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на пенсійне забезпечення.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду по справі № 175/4336/16-а від 28 серпня 2018 року та по справі № 172/718/17 від 27 лютого 2018 року.

В даному випадку відомості, що містяться у довідці, в повній мірі узгоджуються з записами у трудовій книжці позивача, тому відповідач повинен при прийнятті рішення за наслідками розгляду заяви позивача надати оцінку вказаній довідці.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії, та не надання правової оцінки періоду роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева, а також щодо відсутності правових підстав для не зарахування вказаних періодів відповідачем.

Враховуючи, що рішенням суду від 19.05.2021 у даній справі вже визнано протиправною бездіяльність Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року про перерахунок пенсії та неприйняття обґрунтованого рішення за наслідками її розгляду, суд не знаходить підстав для задоволення вимоги представника позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева, яка, до того ж не була заявлена в позовній заяві.

Щодо вимоги представника позивача щодо зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, зарахувавши до пільгового стажу позивача періоди роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням відсутності у листі відповідача від 01.04.2021 будь - яких обгрунтувань та мотивів з яких позивачу відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу періодів з 22.02.1989 по 06.06.1989 та з 07.04.1989 по 25.02.1999, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 245 КАС України, а саме, обрати належний спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права шляхом зобов`язання відповідача при повторному розгляді заяви позивача від 22.03.2021 про перерахунок пенсії вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням частини другої статті 9 КАС України суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача при повторному розгляді заяви позивача від 22.03.2021 про перерахунок пенсії вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 132, 133, 139, 143, 241, 243, 248, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 360/2099/21 за позовом адвоката Гребенара Олексія Володимировича, що діє в інтересах ОСОБА_1 до Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 22 березня 2021 року про перерахунок пенсії вирішити питання щодо зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи з 22.02.1989 по 06.04.1989 та з 06.04.1989 по 25.02.1999 на шахті ім.В.В.Вахрушева, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти вимог заяви, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян