Рішення № 97177033, 21.05.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1106/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Гулого А.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (23.08.2018 р.) по день фактичного розрахунку (03.03.2021 р.), виходячи з грошового забезпечення за останні два повних календарних місяця перед звільненням;

- зобов`язати військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплати ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення (23.08.2018 р.) по день фактичного розрахунку (03.03.2021 р.). виходячи з грошового забезпечення за останні два повних календарних місяця перед звільненням.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем при звільненні не проведено вчасно повний розрахунок з усіх видів забезпечення, а саме - не виплачено індексацію грошового забезпечення. Представник позивача наголошує на тому, що 03.03.2021 року на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі №340/1803/20, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року, Військова частина 2269 Національної гвардії України виплатила позивачу грошові кошти. Представник позивача вказує, що оскільки належні працівникові суми не були йому виплачені при звільненні, то відповідач повинен нести відповідальність за неповний розрахунок при звільненні, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України, а саме сплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою судді від 23.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.15), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі (а.с.19-20). Відповідач зазначає, що на момент звільнення позивача виплата останньому індексації грошового забезпечення мала спірний характер і у судовому порядку спір на користь позивача вирішено лише частково, то відсутні підстави стверджувати, що військова частина порушила вимоги частини 2 статті 117 КЗпП України. Окрім того, відповідач зауважує, що зважаючи на середньоденне грошове забезпечення позивача на день звільнення, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку вимагає стягнути позивач, є необґрунтовано великою порівняно з сумою індексації грошового забезпечення та іншими сумами, які виплачені позивачу при звільненні вчасно.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені позивачем у заяві по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Наказом командира Військової частини 2269 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23.08.2018 р. №175 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.08.2018 р.: підполковника ОСОБА_1 , начальника служби озброєння технічної частини, звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України за п.п."б" п.2 ч.5 (за станом здоров`я) ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 19.07.2018 р. №104 о/с, 23.08.2018 р. (а.с.21).

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 р. у справі №340/1803/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2269 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 червня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 01 березня 2018 року; зобов`язати Військову частину 2269 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 01 червня 2016 року та з 01 січня 2017 року по 01 березня 2018 року. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено (а.с.7-8).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.02.2021 року апеляційна скарга Військової частини 2269 Національної гвардії України залишена без задоволення, а Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 р. у справі №340/1803/20 залишено без змін (а.с.9-10).

03.03.2021 р. Військовою частиною 2269 на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 р. у справі №340/1803/20 виплачено ОСОБА_1 3932,17 грн. (а.с.11).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон №2011).

Статтею 1 Закону №2011 встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 встановлено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Суд враховує, що зазначеними нормативно-правовими актами не врегульовано порядок виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку з особою звільненою з військової служби, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, оскільки загальні норми підлягають застосуванню лише за умови неврегульованості правовідносин нормами спеціального законодавства.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 31.10.2019 р. у справі №828/598/17 (провадження №К/9901/23837/18).

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З огляду на частини 2, 3 статті 2 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. №108/95-ВР додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, за своєю правовою природою середній заробіток за час затримки розрахунку не входить до структури заробітної плати, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 30.01.2019 р. у справі №910/4518/16.

Вирішуючи питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд враховує наступне.

Згідно з пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Згідно з пункту 5 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 р. №200 (далі за текстом - Інструкція №200) розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

З огляду на підпункту 1 пункту 1 розділу ХХХІ Інструкції №200 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби грошове забезпечення виплачується: особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що обіймають посади до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби, слухачам, курсантам з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - до дня, що настає за днем виключення наказом зі списків особового складу, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пунктів 2 - 4 цього розділу).

Суд враховує, що період затримки розрахунку при звільненні потрібно розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником (з дня виключення зі списків особового складу), до дня фактичного проведення такого розрахунку.

Таким чином, період затримки розрахунку при звільненні позивача розраховується з 24.08.2018 р. по 03.03.2021 р. та складає 922 календарних дні, у тому числі 30 повних місяців, а також 8 днів за серпень 2018 року і 2 дня за березень 2021 року.

З огляду на довідку Військової частини 2269 Національної гвардії України від 13.04.2021 р. №151 сума середньоденного грошового забезпечення позивача на день звільнення складала - 554,63 грн. (а.с.27-28).

Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 24.08.2018 р. по 02.03.2021 р. має становити 511368,86 грн. (554,63 грн. х 922).

Суд враховує, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладається обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплативши всі суми, що йому належать, а у разі невиконання такого обов`язку виникає відповідальність передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника під час його звільнення, зокрема захист права працівника на своєчасну оплату праці за виконану роботу. При цьому відшкодування, передбачене статті 117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Суд бере до уваги, що реалізуючи свої права працівник має діяти добросовісно. При цьому під час захисту прав працівника має бути дотриманий розумний баланс між інтересами такого працівника та роботодавця.

Оскільки відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від розміру простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг такої відповідальності може бути неспівмірним та непропорційним наслідкам порушення.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗПП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.05.2019 р. у справі №761/9584/15ц (провадження №14-623цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством. Колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Також Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Так, застосовуючи у даній справі критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статею 117 КЗпП України, суд враховує наступні обставини.

Відповідно до відомостей автоматизованої системи Діловодство спеціалізованого суду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (справа №340/1803/20) - 03.06.2020 року, тобто через 1 рік 9 місяців 11 днів (651 день) після виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Натомість, з дня набрання законної сили рішення суду 25.02.2021 року по день виконання відповідачем рішення суду (03.03.2021) пройшло 6 днів.

З огляду на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 р. у справі №340/2222/20 відповідач заперечував щодо позовних вимог, а позов задоволено лише щодо періоду з січня 2016 року по червень 2016 року та з січня 2017 року по березень 2018 року.

Суд бере до уваги, що розмір невиплаченої позивачу індексації за вказаний період становив 3932,17 грн. (а.с.11).

Відповідно до довідки Військової частини 2269 Національної гвардії України від 20.02.2020 р. №37 при звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено 286799,65 грн., з яких 15575,77 грн. - грошове забезпечення; 253743,75 грн. - одноразова грошова допомога при звільненні; 17480,13 грн. - грошова компенсація за невикористанні дні щорічної основної відпустки (а.с.33).

Невиплачена позивачу під час звільнення сума індексації - 3932,17 грн. становить 1,37% від суми нарахованої йому при звільненні.

Водночас, сума заборгованості (3932,17 грн.) у 130 разів менша від визначеної суми середнього заробітку позивача за час затримки її виплати при звільненні (511368,86 грн.).

З огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку з розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідатиме критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат буде сума 3932,17 грн.

Зважаючи на викладене підлягає задоволенню позов в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, з огляду на висновки суду щодо неспівмірності розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та, як наслідок, зменшення судом розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3932,17 грн. Дана сума дорівнює сумі своєчасної невиплаченої індексації, а відтак дана сума є справедливою та такою, що відповідає суті відновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення (а.с.6) та згідно пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, при цьому доказів понесення інших судових витрат позивачем суду не надано, підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статей 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 2269 Національної гвардії України (вул. Діброви, 77/95, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000; код в ЄДРПОУ 14322859) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 2269 Національної гвардії України щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3932,17 гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук