Рішення № 97175983, 25.05.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р. Справа№200/6455/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 9937 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та про стягнення коштів,

встановив:

08 липня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 9937 (далі – відповідач, Військова частин 9937), надісланий на адресу суду 04 липня 2020 року, в якому позивач просив:

1. визнати протиправною дію Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця січня 2008 року, без врахування всіх складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру;

2. визнати протиправною дію Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 22 квітня 2020 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

3. стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період служби з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року у розмірі 168 880,62 грн;

4. стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2020 року у розмірі 46 144,63 грн;

5. стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 40 112,94 грн;

6. стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 78 793,71 грн;

7. стягнути з Військової частини 9937 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 22 квітня 2020 року по 06 липня 2020 року у розмірі 64 878,75 грн;

8. зобов`язати Військову частину 9937 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

13 липня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/6455/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи.

Про відкриття провадження в адміністративній справі сторони повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

10 серпня 2020 року електронною поштою та 17 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

19 серпня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив.

Правом на подання заперечення відповідач не скористався.

21 жовтня 2020 року позивач надав додаткові пояснення щодо предмета спору.

25 травня 2021 року суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

На підставі ч. 5 ст. 262 КАС та у зв`язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що він проходив військову службу у Донецькому прикордонному загоні (Військова частина 9937) Державної прикордонної служби України, де перебував на фінансовому забезпеченні.

Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення нарахована і виплачена відповідачем в значно менших розмірах, ніж передбачено законодавством, внаслідок невірного визначення базового місяця нарахування індексації, а також внаслідок того, що до розрахунку суми індексації не включені всі складові грошового забезпечення, які не мали разовий характер.

Також позивача вважає, що відповідачем за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2020 року невірно визначалися розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто без урахування п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». На думку позивача, розміри посадового окладу та окладу за військовим званням повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Позивач доводить, що відповідач невірно визначив розмір компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв`язку з виплатою посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок, премії без застосування 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, а також внаслідок не включення в розрахунок суми індексації за повний місяць, що передує звільненню та інших складових грошового забезпечення, які не мали разового характеру.

Стверджує, що відповідач невірно визначив розмір грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні. На переконання позивача, оскільки останні 24 місяці перед звільненням йому щомісяця виплачувалися посадовий оклад, оклад за військове звання, винагорода за участь в АТО/ООС, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, індексація, премія, то ці виплати мали бути включені до складу грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також позивач вважає, що оскільки в день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не виплатив йому всі належні виплати, то він (позивач) має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Крім того, позивач доводить, що має право компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач позов не визнав, стверджував, що у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, в порядку та способом, які визначені законодавством.

Відповідач зазначив, що в квітні 2020 року виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 28 879,46 грн.

Індексація грошового забезпечення нарахована і виплачена із розрахунку базового місяця – січень 2015 року у зв`язку з підвищенням посадового окладу та окладу за військовим званням. В березні 2018 року відбулось підвищення посадового окладу позивача з 740,00 грн до 3 080,00 грн та окладу за військовим званням з 60,00 грн до 950,00 грн, що призвело до збільшення складових грошового забезпечення на загальну суму 3 112,20 грн, а саме збільшення надбавки за вислугу років на 10% - 1 049,00 грн та зменшенні премії з 425% до 99% - 95,80 грн. Індексація за квітень нарахована і виплачена відповідно до кількості відпрацьованих днів.

Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача щодо виплати заборгованості з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років за період з 01 березня 2018 року по 01 березня 2020 року, оскільки застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини не відповідає вимогам законодавства.

Стверджує, що компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій нарахована і виплачена відповідно до вимог чинного законодавства, виходячи з грошового забезпечення позивача на день виключення зі списків особового складу, яке становило 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія.

Зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована і виплачена з дотриманням вимог законодавства.

Вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідач вважає такими, що не підлягають задоволенню, покликаючись на те, що норми Кодексу законів про працю України не поширюють на спірні правовідносини.

Відповідач доводить, що винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС не є додатковим видом грошового забезпечення, а є іншою соціальною гарантією, яка надається військовослужбовцям; премія як форма заохочення за своєю правовою природою, не є додатковим видом грошового забезпечення. Індексація має компенсаційний характер і не є складовою грошового забезпечення.

Вимоги позивача про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідач вважає безпідставними, оскільки компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога є одноразовими виплатами.

На цих підставах відповідач просив відмовити в позові.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Іллічівським РВ Маріупольського МУ УМВС України в Донецькій області 15 липня 2006 року; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

В період з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року позивач проходив військову службу, про що свідчить довідка Маріупольського об`єднаного міського військового комісаріату від 12 травня 2020 року № 1/98.

ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України 05 травня 2015 року.

Наказом начальника 1 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22 квітня 2020 року № 190-ОС «Про особовий склад» прапорщик ОСОБА_1 (П-017246), інспектор прикордонної служби 2 категорії (сапер) інженерно-саперної групи інженерно-саперного відділення оперативно-бойової прикордонної комендатури «Сартана», звільнений з військової служби в запас наказом начальника Донецького прикордонного загону від 20 березня 2020 року № 128-ОС за пп. «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На день виключення зі списків особового складу вислуга років позивача складала: в календарному обчисленні 11 років 00 місяців 00 днів; в пільговому обчисленні 12 років 01 місяць 00 днів; всього 23 роки 01 місяць 00 днів.

Наказом від 22 квітня 2020 року № 190-ОС було передбачено, що у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з військової служби йому належить виплатити:

- грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020 рік за 9 календарних днів відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- грошову компенсацію за 84 невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015-2020 роки;

- одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 11 повних календарних років служби (22 квітня 2009 року – 22 квітня 2020 року) відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- винагороду за 22 дні квітня 2020 року відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 «Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду».

З приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення суд встановив таке.

Архівні відомості за 2009-2020 роки свідчать, що за час проходження позивачем військової служби індексація його грошового забезпечення становила:

2009 рік – в жовтні 10,70 грн, в листопаді 10,70 грн, в грудні 10,70 грн;

2010 рік – в січні 11,90 грн, в лютому 22,32 грн, в березні 62,50 грн, в квітні 52,08 грн, в травні 146,52 грн, в червні 31,85 грн, в грудні 31,75 грн;

2011 рік – в січні 32,27 грн, в лютому 32,94 грн, в березні 105,40 грн, у вересні 23,04 грн;

2012 рік – індексація грошового забезпечення не виплачувалась;

2013 рік – індексація грошового забезпечення не виплачувалась;

2014 рік – в липні 46,28 грн, в серпні 46,28 грн, у вересні 64,55 грн, в жовтні 64,55 грн, в листопаді -129,10 грн, в грудні 29,23 грн.

2015 рік – в листопаді в сумі 669,90 грн;

2016 рік – індексація грошового забезпечення не виплачувалась;

2017 року – індексація грошового забезпечення не виплачувалась;

2018 рік – в грудні 71,08 грн;

2019 рік – в січні 71,08 грн, в лютому 71,08 грн, в березні 134,47 грн, в квітні 134,47 грн, в травні 134,47 грн, в червні 134,47 грн, в листопаді 1033,60 грн, в грудні 216,51 грн;

2020 рік – в січні 216,51 грн, в лютому 216,51 грн, в березні 216,51 грн, в квітні 25 558,80 грн.

Розрахунок індексації грошового забезпечення позивача за період з квітня 2009 року по грудень 2014 року суду не наданий.

Військова частина 9937 надала розрахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2015 року по 22 квітня 2020 року (довідка від 20 травня 2020 року № 245).

В примітці до довідки від 20 травня 2020 року № 245 відповідач зазначив, що під час індексації грошового забезпечення він виходив з того, що базовим місяцем є січень 2015 року у зв`язку з підвищенням посадового окладу та окладу за військовим званням. В березні 2018 року підвищено посадовий оклад з 740,00 грн до 3 080,00 грн та оклад за військовим званням з 60,00 грн до 950,00 грн, що призвело до збільшення складових грошового забезпечення на загальну суму 3 112,20 грн, а саме збільшення надбавки за вислугу років на 10% - 1 049,00 грн та зменшення премії з 425% до 99% на 95,80 грн. Індексація грошового забезпечення за квітень 2020 року розрахована відповідно до кількості відпрацьованих днів.

За розрахунком відповідача індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 становила:

січень 2015 року – коефіцієнт 0,00%, сума індексації 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

лютий 2015 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

березень 2015 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

квітень 2015 року – коефіцієнт 5,30%, сума 64,55 грн, виплачено 64,55 грн;

травень 2015 року – коефіцієнт 16,70%, сума 203,41 грн, виплачено 203,41 грн;

червень 2015 року – коефіцієнт 33,00%, сума 401,94 грн, виплачено 0401,94 грн;

липень 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 437,26 грн, виплачено 437,26 грн;

серпень 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 437,26 грн, виплачено 437,26 грн;

вересень 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 494,70 грн, виплачено 494,70 грн;

жовтень 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 494,70 грн, виплачено 494,70 грн;

листопад 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 494,70 грн, виплачено 494,70 грн;

грудень 2015 року – коефіцієнт 35,90%, сума 494,70 грн, виплачено 494,70 грн;

січень 2016 року – коефіцієнт 38,00%, сума 523,64 грн, виплачено 523,64 грн;

лютий 2016 року – коефіцієнт 38,00%, сума 523,64 грн, виплачено 523,64 грн;

березень 2016 року – коефіцієнт 38,00%, сума 523,64 грн, виплачено 523,64 грн;

квітень 2016 року – коефіцієнт 38,00%, сума 523,64 грн, виплачено 523,64 грн;

травень 2016 року – коефіцієнт 38,00%, сума 551,00 грн, виплачено 551,00 грн;

червень 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

липень 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

серпень 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

вересень 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

жовтень 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

листопад 2016 року – коефіцієнт 46,00%, сума 667,00 грн, виплачено 667,00 грн;

грудень 2016 року – коефіцієнт 52,00%, сума 832,00 грн, виплачено 832,00 грн;

січень 2017 року – коефіцієнт 52,00%, сума 832,00 грн, виплачено 832,00 грн;

лютий 2017 року – коефіцієнт 52,00%, сума 832,00 грн, виплачено 832,00 грн;

березень 2017 року – коефіцієнт 57,70%, сума 923,20 грн, виплачено 923,20 грн;

квітень 2017 року – коефіцієнт 57,70%, сума 923,20 грн, виплачено 923,20 грн;

травень 2017 року – коефіцієнт 57,70%, сума 971,67 грн, виплачено 971,67 грн;

червень 2017 року – коефіцієнт 63,60%, сума 1 071,02 грн, виплачено 1 071,02 грн;

липень 2017 року – коефіцієнт 63,60%, сума 1 071,02 грн, виплачено 1 071,02 грн;

серпень 2017 року – коефіцієнт 68,60%, сума 1 155,22 грн, виплачено 1 155,22 грн;

вересень 2017 року – коефіцієнт 68,60%, сума 1 155,22 грн, виплачено 1 155,22 грн;

жовтень 2017 року – коефіцієнт 68,60%, сума 1 155,22 грн, виплачено 1 155,22 грн;

листопад 2017 року – коефіцієнт 68,60%, сума 1 155,22 грн, виплачено 1 155,22 грн;

грудень 2017 року – коефіцієнт 73,90%, сума 1 302,12 грн, виплачено 1 302,12 грн;

січень 2018 року – коефіцієнт 73,90%, сума 1 302,12 грн, виплачено 1 302,12 грн;

лютий 2018 року – коефіцієнт 73,90%, сума 1 302,12 грн, виплачено 1 302,12 грн;

березень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

квітень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

травень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

червень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

липень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

серпень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

вересень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

жовтень 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

листопад 2018 року – коефіцієнт 0,00%, сума 0,00 грн, виплачено 0,00 грн;

грудень 2018 року – коефіцієнт 3,70 %, сума 71,80 грн, виплачено 71,80 грн;

січень 2019 року – коефіцієнт 3,70 %, сума 71,80 грн, виплачено 71,80 грн;

лютий 2019 року – коефіцієнт 3,70 %, сума 71,80 грн, виплачено 71,80 грн;

березень 2019 року – коефіцієнт 7,00 %, сума 134,47 грн, виплачено 134,47 грн;

квітень 2019 року – коефіцієнт 7,00 %, сума 134,47 грн, виплачено 134,47 грн;

травень 2019 року – коефіцієнт 7,00 %, сума 134,47 грн, виплачено 134,47 грн;

червень 2019 року – коефіцієнт 7,00 %, сума 134,47 грн, виплачено 134,47 грн;

липень 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 206,72 грн, виплачено 206,72 грн;

серпень 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 206,72 грн, виплачено 206,72 грн;

вересень 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 206,72 грн, виплачено 206,72 грн;

жовтень 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 206,72 грн, виплачено 206,72 грн;

листопад 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 206,72 грн, виплачено 206,72 грн;

грудень 2019 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 216,51 грн, виплачено 216,51 грн;

січень 2020 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 216,51 грн, виплачено 216,51 грн;

лютий 2020 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 216,51 грн, виплачено 216,51 грн;

березень 2020 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 216,51 грн, виплачено 216,51 грн;

квітень 2020 року – коефіцієнт 10,30 %, сума 158,77 грн, виплачено 158,77 грн.

При цьому архівні відомості про грошове забезпечення ОСОБА_1 свідчать, що в грудні 2014 року посадовий оклад позивача становив 760,00 грн, оклад за військовим званням – 50,00 грн, в січні 2015 року посадовий оклад становив 760,00 грн, оклад за військовим званням 50,00 грн (тобто в січні 2015 року підвищення цих складових грошового забезпечення не відбувалося); в березні 2018 року мало місце підвищення посадового окладу з 740,00 грн до 3 080,00 грн, окладу за військовим званням з 60,00 грн до 950,00 грн.

З приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Згідно з довідкою Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20 травня 2021 року № 246 на день виключення позивача зі списків особового складу його грошове забезпечення становило 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад – 3 080,00 грн, оклад за військовим званням – 950,00 грн, надбавка за вислугу років – 1 410,50 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2720,25 грн, преміювання – 4 620,00 грн.

Виходячи з цього за розрахунком відповідача сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій становила 35 786,10 грн (12 780,75 грн / 30 днів х 84 дні).

При цьому згідно з архівною відомістю за 2020 рік, крім посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, на день виключення зі списків особового складу позивач також отримував винагороду за безпосередню участь в АТО/ООС, винагороду за бойове чергування та індексацію.

З приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Одноразова грошова допомога при звільненні нарахована позивачу в сумі 70 294,13 грн (12 780,75 грн х 50% х 11 років).

При обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач виходив з того, що грошове забезпечення позивача становить 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад – 3 080,00 грн, оклад за військовим званням – 950,00 грн, надбавка за вислугу років – 1 410,50 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2720,25 грн, преміювання – 4 620,00 грн.

Винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС, винагорода за бойове чергування та індексація, які позивач отримував, до складу грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач не враховував.

На підтвердження факту остаточного розрахунку з позивачем відповідач надав розрахунково-платіжні відомості за квітень-травень та липень 2020 року.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю за квітень 2020 року ОСОБА_1 було виплачено 168 322,99 грн, в тому числі посадовий оклад 2 258,67 грн, оклад за військове звання 696,67 грн, винагорода АТО/ООС 7 177,42 грн, компенсація за невикористані дні відпустки 39 620,33 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн, допомога на оздоровлення 12 780,75 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 1 425,00 грн, одноразова грошова допомога при звільненні 70 294,13 грн, індексація 25 558,80 грн, щорічна разова грошова допомога до 5 травня 1 390,00 грн, надбавка за вислугу років 1 034,37 грн, надбавка за особливості проходження служби 1994,85 грн, премія 3 388,00 грн.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю за травень 2020 року позивачу було виплачено 5 470,67 грн, а саме винагорода АТО/ООС 4 766,67 грн, винагорода за бойове чергування 704,00 грн.

Згідно з розрахунково-платіжною відомістю за липень 2020 року ОСОБА_1 була виплачена компенсація за неотримане речове майно 32 340,59 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися сторони, які не застосував суд, та мотиви їх незастосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч. 2 ст. 2 КАС.

Щодо правомірності дій Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2020 року грошового забезпечення без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Спірним питанням в цій частині позовних вимог є застосування положень п. 4 в співвідношенні до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704), а саме визначення розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням.

З метою з`ясування питання правильності застосування п. 4 Постанови № 704 у взаємозв`язку з Примітками до неї, варто дослідити історію внесення змін до вказаної постанови.

Станом на час прийняття Постанови № 704, пункт 4 зазначеної постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до п. 4 Постанови № 704 містять примітки, у яких в якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

В Додатках 1 та 14 до Постанови № 704 у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти. Вказані Додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

Тобто вказані додатки до п. 4 Постанови № 704 дублювали положення п. 4 Постанови № 704 в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

В подальшому Постановою № 103 внесено зміни до Постанови № 704 та пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: виключено вимогу щодо обрахування посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями виходячи із розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)», вказавши цю розрахункову величину як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Однак зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї Постанови.

Проте, не приведення Кабінетом Міністрів України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 у відповідність до змін, що були внесені в п. 4 цієї ж Постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)».

При цьому, вказані недоліки були виправлені постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2020 року № 1038, яка застосовується з 01 жовтня 2020 року.

Так, примітки до додатка 1 викладено в такій редакції:

«1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами.

Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів».

Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції:

«1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.

2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «генерал-полковник», які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.

3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями «старший прапорщик», «старший мічман», «прапорщик», «мічман», «старшина», «головний корабельний старшина», які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством».

Суд зазначає, що примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз`яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року № 870 були затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (далі - Правила № 870), які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.

За змістом п. 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акту, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.

Положеннями п. 2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.

Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.

Крім того п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

При цьому, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 грудня 2019 у справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Наведене вище зумовлює висновок, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 200/3757/20-а, від 11 лютого 2021 року у справі №200/3774/20-а, від 1 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 240/12309/20.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 22 квітня 2020 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року, відповідно до п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», задоволенню не підлягають.

Вимоги позивача про стягнення з Військової частини 9937 заборгованості з виплати посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії за період з 01 березня 2018 року по 22 квітня 2020 року у розмірі 46 144,63 грн мають похідний характер від вимоги про визнання протиправними дій відповідача і у зв`язку з відмовою у задоволенні основної вимоги також не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності дій Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

П. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХІІ) передбачена така пільга для учасників бойових дій як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Між сторонами немає спору з приводу наявності у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористані 84 календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.

Спірним питанням є розмір грошового забезпечення, з якого має обчислюватися така компенсація.

Суд встановив, що відповідач здійснив розрахунок компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, виходячи з грошового забезпечення позивача 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад – 3 080,00 грн, оклад за військовим званням – 950,00 грн, надбавка за вислугу років – 1 410,50 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2720,25 грн, преміювання – 4 620,00 грн.

Позивач із цим не погоджується і доводить, що відповідач невірно визначив розмір компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв`язку з виплатою посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок, премії без застосування 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, а також внаслідок не включення в розрахунок суми індексації за повний місяць, що передує звільненню та інших складових грошового забезпечення, які не мали разового характеру.

Аргументи позивача, які стосуються обчислення компенсації, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок, премії без застосування 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, суд відхиляє з мотив, які були наведені під час розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 22 квітня 2020 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

За правилами абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ) у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ.

Як свідчить довідка-розрахунок від 20 травня 2020 року № 246 позивачу визначена сума грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки в сумі 35 786,10 грн, виходячи з грошового забезпечення позивача на день його виключення зі списків особового складу 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад – 3080,00 грн, оклад за військовим званням – 950,00 грн, надбавка за вислугу років – 1410,50 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2720,25 грн, преміювання – 4620,00 грн.

З архівних відомостей про грошове забезпечення ОСОБА_1 вбачається, що до розрахунку компенсації за невикористані дні додаткової відпустки відповідач включив всі складові грошового забезпечення, які мали бути враховані.

Винагорода за участь в АТО/ООС є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

За таких обставин, винагорода за участь в АТО/ООС не є щомісячним основним чи додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення,

З огляду на те, що відповідач вірно визначив суму компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, вимоги позивача про стягнення з Військової частини 9937 заборгованості з виплати компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій у розмірі 40 112,94 грн також не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності дій Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-ХІІ)установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 1294) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі – Інструкція № 425) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Згідно з пп. 4.10.6 п. 4.10 Інструкції № 425 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і додаткові види грошового забезпечення (щомісячні надбавки, доплати, премія).

Право на одноразову грошову допомогу при звільненні позивач набув у відповідності до ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, що не заперечується відповідачем.

Спірним питанням є склад грошового забезпечення військовослужбовців, яке повинно включатися при обрахунку розміру цієї допомоги.

Суд встановив, що при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні відповідач виходив з того, що грошове забезпечення позивача становить 12 780,75 грн, в тому числі посадовий оклад – 3 080,00 грн, оклад за військовим званням – 950,00 грн, надбавка за вислугу років – 1 410,50 грн, надбавка за особливості проходження служби – 2720,25 грн, преміювання – 4 620,00 грн.

Аргументи позивача, які стосуються обчислення компенсації, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок, премії без застосування 50% мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2020 року, суд відхиляє з мотив, які були наведені під час розгляду позовних вимог в частині визнання протиправними дій Військової частини 9937 щодо нарахування і виплати грошового забезпечення з 01 березня 2018 року до 22 квітня 2020 року без урахування 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом станом на 1 січня відповідного календарного року.

Оскільки винагорода за безпосередню участь в АТО/ООС не є основним чи додатковим видом грошового забезпечення, суд відхиляє аргументи відповідача щодо наявності підстав для її врахування під час обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на те, що відповідач вірно визначив суму одноразової грошової допомоги при звільненні, вимоги позивача про стягнення з Військової частини 9937 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 78 793,71 грн також не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності дій Військової частини 9937 під час проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01 січня 2016 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри «101» замінені цифрами «103».

Таким чином, до 01 січня 2016 року індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (тобто з січня 2003 року).

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

П. 5 Порядок № 1078 в редакції від 24 березня 2008 року, що була чинною на час прийняття позивача на військову службу, було передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

У разі коли підвищення розмірів мінімальних соціальних гарантій, зазначених в абзаці першому цього пункту, не супроводжується зростанням грошових доходів громадян, передбачених п. 2 цього Порядку, грошові доходи індексуються на загальних підставах відповідно до п. п. 1-1 і 4 цього Порядку.

У разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.

Місяць, в якому відбувається підвищення грошових доходів працівників у зв`язку із розширенням зони обслуговування, збільшенням обсягу робіт, суміщенням професій (посад), виконанням обов`язків тимчасово відсутнього працівника, оплатою за роботу за сумісництвом на одному підприємстві, в установі, організації, а також за рахунок збільшення розміру премії, не вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (у разі, коли не відбувається підвищення тарифної ставки (окладу).

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету (пп. 2 цього пункту).

Згідно з абз. 3 п. 10-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

За правилами, наведеними в п. 10-2 Порядку № 1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

09 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15 грудня 2015 року.

На підставі п. 3 Постанови КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.

Зокрема, відповідно до пп. 2 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:

«5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4 […]».

На підставі пп. 5 п. 3 Постанови КМУ № 1013 пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений в такій редакції:

«10-2. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник».

Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01 грудня 2015 року.

Суд встановив, що позивач був прийнятий на військову службу в квітні 2009 року.

За цих обставин з 22 квітня 2009 року базовим місяцем для індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 був квітень 2009 року.

З 01 грудня 2015 року на підставі п. 10-2 Порядку № 1078 базовим місяцем є січень 2008 року, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.

З 01 березня 2018 року на підставі п. 10-2 Постанови № 1078 базовим місяцем є березень 2018 року, з огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 були встановлені нові схеми та розміри посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення.

Натомість відповідач проводив індексацію із застосуванням січня 2015 року як базового місяця.

Суд погоджується з аргументами позивача про те, що базовими місяцями для індексації його грошового забезпечення є квітень 2009 року, січень 2008 року та березень 2018 року.

Застосування відповідачем січня 2015 року суд вважає безпідставним, оскільки доводи відповідача про те, що в січні 2015 року мало місце підвищення посадового окладу та окладу за військове звання ОСОБА_1 спростовуються наявними у справі архівними відомостями за 2014-2015 рік.

Таким чином, дії Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без застосування базових місяців квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року підлягають визнанню протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС для відновлення порушеного права позивача належить застосувати такий спосіб захисту як зобов`язання Військової частини 9937 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року, виходячи з базових місяців: квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Застосування саме такого способу захисту порушеного права відповідає висновку Верховного Суду, наведеному в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 420/1207/19.

У цій справі Верховний Суд підтвердив правильність висновків суду апеляційної інстанції, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення визначеної суми заборгованості.

Як наслідок, вимоги позивача про стягнення з Військової частини 9937 суми індексації грошового забезпечення за період служби з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року у розмірі 168 880,62 грн не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Ст. 47 КЗпП України передбачено: власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За приписами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Ч. 1 ст. 117 КЗпП України обумовлено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З аналізу наведених законодавчих норм слідує, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

За частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оскільки відповідач невірно визначив суму індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 і, як наслідок, не виплатив її в повному обсязі на день виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, в цій частині позивач має право компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку.

З огляду на те, що розрахунок суми індексації належить до повноважень відповідача, а на час розгляду справи остаточна сума індексації не визначена, що виключає можливість встановлення загальної суми, яка належала до виплати ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням, а також розміру невиплаченої частки по відношенню до загальної суми такої виплати, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з 23 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.

Щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків його виплати.

Ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050 підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Ч. 2 ст. 2 Закону № 2050 визначено, що під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ст. 5 Закону № 2050 установлено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок № 159).

Згідно з п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

П. 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати.

За правилами, наведеними у п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

У постановах Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 520/34/17, від 16 грудня 2020 року у справі № 521/21718/16-а, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 522/2370/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а, від 08 серпня 2019 року у справі № 646/7115/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17 наведені такі висновки щодо застосування положень Закону № 2050 і Порядку № 159:

… Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена ст. 2 Закону № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

… Компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер.

… Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги;

… Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

… Компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу. Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми доходу, що не відповідає вимогам закону. Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

… Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

… Використане у ст. 3 Закону № 2050 та п. 4 Порядку №159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

… Захист такого порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача вчинити кореспондуючі цьому праву дії. Розрахунок же суми покладається на відповідача.

Застосувавши до спірних правовідносин норми Закону № 2050 і Порядку № 159 з урахуванням висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набуде право на отримання компенсації після виплати відповідного доходу – в даному випадку невиплаченої суми індексації грошового забезпечення.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню як такі, що є передчасними.

Інші виплати були своєчасно виплачені позивачу у зв`язку з його звільненням зі служби, а компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні є разовими виплатами, що виключає обов`язок відповідача проводити компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Висновки по суті позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без застосування базових місяців квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року підлягають визнанню протиправними, а порушене право позивача – відновленню шляхом зобов`язання Військової частини 9937 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року, виходячи з базових місяців: квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум, а також нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.

В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Докази здійснення позивачем, на користь якого ухвалено рішення, будь-яких судових витрат суду не надані, а тому вони не підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини 9937 (ідентифікаційний код: 14321726, місцезнаходження: 87521, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гагаріна, буд. 150а) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини 9937, які полягали у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення без застосування базових місяців квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року.

3. Зобов`язати Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 квітня 2009 року по 22 квітня 2020 року, виходячи з базових місяців: квітня 2009 року з 22 квітня 2009 року, січня 2008 року з 01 грудня 2015 року та березня 2018 року з 01 березня 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

4. Зобов`язати Військову частину 9937 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23 квітня 2020 року по день фактичного розрахунку.

5. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року.

Суддя Т.О. Кравченко