Рішення № 97175924, 26.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року Справа № 160/4765/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2020 р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ територіального управління Державного

бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі від 26.02.2021 року № 31ос про звільнення заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_1 , з 01.03.2021, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, або на рівнозначній посаді;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (код ЄДРПОУ 42348993), м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Індустріальна, буд. 89, на користь ОСОБА_1 (ІПНН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з виплат за грудень 2020 року та січень 2021 року як за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню Позивача із займаної посади;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (код ЄДРПОУ 42348993), м. Мелітополь, Запорізька область, вул. Індустріальна, буд. 89, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 300 000 гривень;

- допустити до негайного виконання до набрання законної сили рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань , розташованого у місті Мелітополі, або, у разі ліквідації її на день ухвалення судового рішення, на посаду заступника начальника слідчого відділу територіального Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з аналогічними функціональними обов`язками та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за 1 місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в позові зазначено наступне. Наказом №15о/с від 23.10.2018 в.о. директора ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, його було призначено на посаду заступника начальника другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ТУ ДБР у м. Мелітополі на підставі рекомендацій конкурсної комісії №2 ДБР з проведення відкритого конкурсу для призначення на посади у ДБР. 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.12.2019 року №305-ІХ, відповідно до п. п. 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень якого з дня набрання чинності цим Законом ДБР як державний правоохоронний орган є правонаступником ДБР як центрального органу виконавчої влади, працівники ДБР, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених ним Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу ДБР. Позивач зазначає, що 18.11.2020 р. його було попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури ТУ ДБР у м. Мелітополі відповідно до наказу ДБР від 15.10.2020 року №581 про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі, відповідно до наказу від 20.10.2020 №202 ДСК та наказу ДБР від 15.10.2020 року №583 через скорочення посади, яку на момент вручення цього попередження обіймав позивач, з 01.02.2021 року. Проте, 26.01.2021 р. його було повторно попереджено про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби відповідно до вказаних наказів та керуючись вже наказами ДБР від 30.12.2020 р. №303дск та 25.01.2021 р. №43дск, з 01.03.2021 р. Звільнення його з посади відбулось з 01.03.2021 р.; у наказі про звільнення від 26.02.2021 р. №31ос зазначено, що звільнення відбулось у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненням державної служби. Позивач вважає своє звільнення незаконним, а спірний наказ про звільнення протиправним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки прийнятий на підставі, не визначеній статтею 87 Закону України «Про державну службу», та всупереч прямій забороні, визначеній у Законі №305-ІХ, відповідно до якого наступне звільнення працівників Державного бюро розслідувань після набрання чинності цим законом може бути здійснене у порядку, передбаченому Законом України «Про Державне бюро розслідувань», а не у порядку, передбаченому Законом України «Про державну службу», та за наявності переважного права на залишені на роботі, неодноразового звернення до відповідача із заявою про надання згоди на переведення на рівнозначну чи нижчу посаду у територіальному управлінні, а також за фактичної відсутності скорочення посади, змін в організації праці, скорочення штатної чисельності працівників, та наявності високих досягнень у роботі. Крім того, наказ, який оскаржується, прийнятий не уповноваженою особою, оскільки в.о. ТУ ДБР у м. Мелітополі не є керівником державної служби, а виконуючий обов`язки є особою начальницького складу ДБР. Зважаючи на викладене, позивач просить скасувати наказ про звільнення як незаконний та відновити порушені права у спосіб, що визначений у позові.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.03.2021 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/4765/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також витребувано додаткові докази у справі.

20.04.2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. В рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР було прийнято Закон України від 03.12.2019 р. №305-ІХ, який набрав чинності з 27.12.2019 р., та відповідно до якого ДБР набуло статусу державного правоохоронного органу. Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 9 Закону №305-ІХ організаційна структура ДБР визначається Президентом України. Указом Президента України від 05.02.2020 р. №41/2020 та наказом ДБР від 14.02.2020 р. №42 затверджено нову організаційну структуру ДБР. Слідчі ДБР, в тому числі і ТУ ДБР у м. Мелітополі, повинні відноситись до осіб рядового і начальницького складу. Проте, Законом України «Про Державне бюро розслідувань», зокрема статтею 14-3, не передбачено переведення особи, що займає посаду державної служби, на посаду, яка підлягає заміщенню рядовим та начальницьким складом. Наказом ДБР від 28.12.2019 р. №343 затверджено Порядок зміни категорії посад працівників ДБР, які заміщуються державними службовцями, на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, пунктом 6 якого передбачено, що зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця відповідно до ст. 87 Закону України «Про державну службу» та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу. На введені до штатного розпису посади, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, оголошується конкурс. Виключно за умовами проходження всіх етапів відбору та за результатами спеціальної перевірки, переможець конкурсу призначається на відповідну посаду. При виведенні скороченої посади із штатного розпису або підприємства будь-якої форми власності відбувається звільнення працівника. На підставі положень статті 12, 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», наказом ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі», наказом Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 № 303 ДСК «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» внесено зміни до штатного розпису ТУ ДКР у м. Мелітополі, які вводились в дію з 01.03.2020. Відповідно до наказів ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК та від 30.12.2020 № 303 ДСК, посади державної служби у слідчому управлінні, в тому числі Другому слідчому відділі (відділі з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя), ТУ ДБР у, м. Мелітополі, виведені з штатного розпису та введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, такі як старший слідчий в особливо важливих справах (підполковник ДБР), старший слідчий (майор ДБР) та слідчий (капітан ДБР). Тож, відбулось скорочення посади позивача. Переведення працівників ДБР як державних службовців на посади інших категорій неможливий. Позивача належним чином попереджено про наступне вивільнення. 26.01.2021 складено попередження №17-09/416/9-23/2021, із яким позивач ознайомився у той же день. З огляду на викладене, наказ, що оскаржується позивачем, винесений правомірно, відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, порушень трудового законодавства, про які зазначає позивач не було. Відповідач також зауважив на безпідставності доводів позивача про те, що оскаржувані рішення прийняті не уповноваженою особою. Уповноваженому на виконання обов`язків Директора ДБР надаються усі права передбачені Законом України «Про Державне бюро розслідувань», зокрема, але не виключно укладати угоди, видавати накази, будь-яких обмежень по компетенції в.о. Директора щодо повноважень не встановлено. Крім того, окреслена позивачем проблематика щодо відсутності керівника державної служби в ДБР не позбавляє можливості Директора ДБР (або особи, що його замінює) в незалежності від того, до якої категорії посад належить Директор або заступник Директора ДБР, виконувати повноваження керівника державної служби, які передбачені безпосередньо в ст.ст. 12, 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Доводи позивача щодо відсутності фактичного скорочення посади заступника Другого слідчого відділу в ТУ ДБР також безпідставні, оскільки спростовуються наказами ДБР від 20.10.2020 р. №202 ДСК та від 30.12.2020 №303 ДСК, які є чинними. Зважаючи на викладене, Територіальне управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, діяло у спосіб та у порядок, визначеному чинним законодавством, а отже позовні вимоги є не обґрунтованими, підстави для їх задоволення відсутні.

У відзиві було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - Державного бюро розслідувань.

Розглянувши клопотання відповідача, виходячи із змісту предмету позову, суд вважає, що клопотання не обґрунтоване та задоволенню не підлягає, оскільки рішення у справі жодним чином не впливає на права, свободи, інтереси, обов`язки Державного бюро розслідувань.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 р. у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

25.05.2021 р. відповідачем засобами електронного зв`язку подані додаткові пояснення у справі, де відповідачем зауважено, що структура ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2021 рік передбачає 75 штатних одиниць, як осіб рядового та начальницького складу так і державних службовців згідно додатку 4 до наказу ДБР від 15.10.2020 р. №581. Після внесення змін до штатного розпису на 2020 р. №6 ТУ ДБР у м. Мелітополі, затвердженому наказом ДБР від 20.10.2020 р. №202ДСК та в подальшому введеного в дію з 01.03.2021 наказом ДБР від 30.12.2020 р. №303 ДСК, слідче управління ТУ ДБР у м Мелітополі виведено зі штатного розпису та скорочено 53 посади державної служби. Водночас, з 01.03.2021 р. введено до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі посади старшого та старшого начальницького складу. Загалом до штату ТУ ДБР у м. Мелітополі введені слідчі відділи з 24 посадами начальницького та середнього складу з урахуванням затвердженої штатної чисельності в ТУ ДБР у м. Мелітополі у 75 штатних одиниць. В жодному зі слідчих відділів ТУ ДБР у м. Мелітополі посада заступника начальника відділу відсутня. Відтак, у ТУ ДБР у м. Мелітополі дійсно відбулось скорочення штату та шляхом введення посад іншої категорії, посада позивача, з якої його було звільнено, скорочена, тому доводи позивача, вкладені у позові, про формальність процедури скорочення безпідставні.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Частиною 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.07.2007 по 22.10.2018 працював в органах прокуратури на різних посадах.

З 24.10.2018 року наказом В.о. Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - ТУ ДБР у м. Мелітополі) від 23.10.2018 року № 15 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, як обраного за конкурсом з випробувальним терміном строком 6 місяців.

24.10.2018 р. позивач склав присягу державного службовця.

Наказом В.о. Директора ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.11.2018 року № 25 о/с ОСОБА_1 , заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, переведено за його згодою на посаду заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 26.11.2018 р. з випробувальним строком 1 місяць.

Наказом Директора ДБР від 28.12.2018 р.№251-ос ОСОБА_1 заступнику начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, присвоєно 5 (п`ятий) ранг державного службовця як такому, що пройшов випробування та має класний чин радника юстиції, з 29.12.2018 р.

Наказом ДБР від 14.02.2020 р. №42 затверджено нову організаційну структуру ДБР.

Наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Наказом ДБР від 15.10.2020 року №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», було затверджено (п.1.4.) структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 штатних одиниць (Додаток 4).

15.10.2020 р. наказом ДБР від 15.10.2020 р. №583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323.

Наказом ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Мелітополі», відповідно до пунктів 4,8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої Закону України «Про державну службу», та Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 (із змінами), затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі на 2020 рік №3 (вводиться в дію з 01.12.2020), №4 (вводяться в дію з 23.12.2020), №5 (вводяться в дію з 04.01.2021), №6 (вводяться в дію з 01.02.2021), відповідно до яких штатна чисельність складатиметься з 75 одиниць.

Відповідно до змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Мелітополі виведені з штатного розпису (всього виведено 53 штатні посади) та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу всього 24 штатні посади, а саме:

Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 1 штатна посада (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 2 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 4 посади начальницького та середнього складу;

Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу;

Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу.

Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22.10.2020 року №135-ос «Про попередження працівників» наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких скорочуються з 01.02.2021 р., про наступне вивільнення.

18.11.2020 р. позивача попереджено про наступне вивільнення.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 18.11.2020 року № 17-09/13624/9-23/2020 директор ТУ ДБР у м. Мелітополі, керуючись пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», попередив позивача про наступне скорочення посади державної служби - заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку він обіймав, з 01 лютого 2021.

Наказом ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК затверджено зміни до наказів ДБР, зокрема, пунктом 7 наказу ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК наказано у пункті 4 наказу ДБР від 20.10.2020 №202ДСК словосполучення «з 01 лютого 2021 року» замінити на словосполучення «з 01 березня 2021 року».

Наказом ДБР від 25.01.2020 р. №43ДСК було затверджено та введено в дію штатний розпис Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 одиниць.

Згідно із службовою запискою начальника відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, адресованої Директорові ТУ ДБР у м. Мелітополі, від 30.04.2021 р. штатна чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, була скорочена на 40 посад.

Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.01.2021 р. №4о/с внесено зміни до наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, від 22.10.2020 р. №135о/с в частині попередження працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.02.2021 р., виклавши його у новій редакції; відкликано попередження працівників від 18.11.2020; відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, наказано персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких скорочуються з 01.03.2021 р., про наступне вивільнення.

Позивача попереджено про наступне вивільнення.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/416/9-23/2021 директор ТУ ДБР у м. Мелітополі, керуючись пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», попередив позивача про наступне скорочення посади державної служби - заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку він обіймав, з 01 березня 2021.

З вказаним попередженням позивач ознайомився особисто під підпис 28.01.2021 року із зауваженнями.

Наказом т.в.о. ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 року № 31-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу», керуючись п.п.2, 5 ч.3 ст. 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань, позивача звільнено з посади заступника начальника другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021 р. у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби.

Підстава: наказ Державного бюро розслідувань від 20 жовтня 2020 року № 202ДСК, наказ Державного бюро розслідувань від 30.12.2020 року № 303ДСК, наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі від 22.10.2020 р. №135 о/с, наказ ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі від 26.01.2021 р. №4 о/с, персональне попередження про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/416/9-23/2021.

Позивач, не погодившись із наказом про звільнення, звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 2 статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Спірним наказом позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст. 87, ст. 89 Закону України «Про державну службу».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну службу» №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерство праці та соціальної політики України від 07.04.2011 №114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списковий склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Відповідно до ч.3 ст. 87 Закону №889-VIII, в редакції Закону № 440-IX від 14.01.2020, тобто чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.

Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Так, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України «Про державну службу» положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз`яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу») від 20.02.2020 №86 р/з» згідно з якими при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача, суд вважає помилковими.

Посилання позивача на те, що Законом України № 1285-IX від 23.02.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» викладено частину 3 статті 87 Закону №889-VIII у новій редакції, не може бути враховано у спірних відносинах, оскільки Закон № 1285-IX від 23.02.2021 набув чинності 09.03.2021 р., тобто після прийняття оспорюваного наказу.

Щодо доводів позивача про відсутність фактичного скорочення штату у ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Вирішуючи спір, який пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

На момент прийняття позивача на службу до Державного бюро розслідувань Закон України від 12 листопада 2015 року №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон №794-VIII) діяв в редакції Закону України №2475-VIII від 03.07.2018.

Згідно зі статтею 1 Закону №794-VIII за своїм правовим статусом Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) було центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Постановою Кабінету Міністрів України №127 від 29 лютого 2016 року утворено Державне бюро розслідувань.

Наказом Державного бюро розслідувань від 21 грудня 2017 року №1 затверджено структуру Державного бюро розслідувань.

03 грудня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань», який набрав чинності 27.12.2019 року та яким внесено зміни до Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

Так, згідно зі статтею 1 Закон України «Про Державне бюро розслідувань» (у редакції, чинній з 27.12.2019 року) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Тобто, відбулась змінена правового статусу Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Отже, з 27 грудня 2019 року ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін.

Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 305-ІХ) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.

На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.

Наказом Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 затверджено нову структуру системи Державного бюро розслідувань та визнано таким, що втратив чинність, наказ Державного бюро розслідувань від 21.12.2017 № 1 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань».

На момент звільнення позивача Закон №794-VIII діяв в редакції Закону України від 01.01.2021 № 1052-IX. Отже, при вирішенні спору між сторонами суд керується положеннями Закону №794-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 14 Закону№794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

На службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ч.5 ст. 14 цього Закону трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Статтею 14-3 Закону №794-VIII передбачено, що державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.

Відповідно до ч.6 ст. 9 Закону №794-VIII територіальні управління Державного бюро розслідувань діють на підставі положень, що затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР: затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №794-VIII повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.

Наказом Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 № 343 «Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (із змінами, внесеними наказами від 02.01.2020 р. №1 та від 03.01.2020 р. №2) затверджено Порядок зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок №343).

Пунктом 1 Порядку №343 визначено, що цей Порядок визначає процедуру зміни категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу з урахуванням специфічних умов проходження служби.

Відповідно до пункту 6 Порядку №343 зміна категорії посад працівників Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу, здійснюється за рішенням Директора Державного бюро розслідувань або особи, яка виконує його повноваження.

Зміна категорії посад передбачає виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця (відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу») та введення до штатного розпису посади рядового і начальницького складу.

З прийняттям рішення Директором Державного бюро розслідувань або особою, яка виконує його повноваження, про зміну категорії посади, Управління кадрової роботи та державної служби готує проекти наказів:

«Про затвердження Переліку посад у центральному апараті (територіальних управліннях) Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами» - щодо внесення відповідних змін до Переліку посад;

«Про внесення змін до штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань» та відповідні зміни, погоджує з заінтересованими самостійними структурними підрозділами та подає на підпис Директору Державного бюро розслідувань.

Згідно з абзацом сьомим пункту 6 Порядку 343 після затвердження штатного розпису Державного бюро розслідувань (змін до штатного розпису) щодо працівників, посади яких скорочуються, видається наказ про їх персональне попередження про наступне звільнення на підставі Закону України «Про державну службу» у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

З аналізу норм права, які регулюють спірні відносини, вбачається, що внаслідок реалізації приписів Закону 305-ІХ та Указу Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, фактично відбулась заміна структури Державного бюро розслідування шляхом віднесення до державного правоохоронного органу із створенням нової структури шляхом реорганізації державного органу.

З 27.12.2019 р. в силу ст. 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Законодавчо визначення структури та штатної чисельності територіальних органів Державного бюро розслідувань, переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, керівником ДБР прямо передбачено в пункті 4, 5 частини 1 статті 12 та частиною 2 статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань».

В ході судового розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323 затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Наказом ДБР від 15.10.2020 р. №583 внесено зміни до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 р. №323.

Наказом ДБР від 20.10.2020 № 202 ДСК затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР у м. Мелітополі, які введено в дію 01.02.2021 року.

Відповідно до вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Мелітополі виведені з штатного розпису у загальній кількості 53 штатні посади та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, а саме:

Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Мелітополі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 1 штатна посада (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 2 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 4 посади начальницького та середнього складу;

Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Запоріжжі) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу;

Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Херсоні) зі штатом: начальник відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника відділу - 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 4 штатні посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 4 штатні посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 10 посад начальницького та середнього складу.

Згідно із Змін до штатного розпису на 2020 рік №6 ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, всього введено 24 штатні посади старшого та середнього начальницького складу у слідчі відділи ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Наказом ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК внесено зміни до наказу ДБР від 22.10.2020 р. №202ДСК щодо дати введення змін до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, №6, а саме: введено в дію з 01.03.2021 р.

Зміни до штатного розпису на 2020 рік ТУ ДБР у м. Мелітополі внесено відповідно до пунктів 4,8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом ДБР від 25.01.2020 р. №43ДСК було затверджено та введено в дію штатний розпис Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, штатною чисельністю 75 одиниць.

Отже, внаслідок реалізації наказів ДБР від 20.10.2020 р. №202ДСК та від 30.12.2020 р. №303ДСК посади державної служби у слідчому управлінні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління.

Посада державної служби «заступник начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі» у кількості 1 штатна посада також виведена зі штатного розпису, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас введено наступні посади у слідчих відділах Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі: начальник відділу - посаду старшого начальницького складу (полковник ДБР); заступник начальника відділу - посаду старшого начальницького складу (полковник ДБР); старший слідчий - посада старший начальницький склад (майор ДБР); слідчий - посада середнього начальницького складу (капітан ДБР).

За таких обставин, у зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі.

Судом враховано, що накази Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 № 202 ДСК та від 30.12.2020 №303 ДСК, є чинними, відтак підстави для їх не врахування у спірних правовідносинах у суду відсутні.

Згідно із службовою запискою начальника відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, адресованої Директорові ТУ ДБР у м. Мелітополі, від 30.04.2021 р. штатна чисельність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, була скорочена на 40 посад.

З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача про відсутність фактичного скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі помилковими.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення позивача про наступне вивільнення.

Так, згідно із попередженням про наступне вивільнення від 26.01.2021 року № 17-09/416/9-23/2021 про наступне скорочення посади державної служби - заступника начальника Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку позивач обіймав, з 01 березня 2021, позивач ознайомлений під підпис 28.01.2021 р., тобто у термін, визначений законом.

Суд не приймає доводи позивача про те, що відповідачем порушено процедуру вивільнення, оскільки його було двічі повідомлено про наступне вивільнення, з 01.02.2021 р., а згодом з 01.03.2021 р.

Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22.10.2020 року №135-ос «Про попередження працівників» наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких скорочуються з 01.02.2021 р., про наступне вивільнення.

18.11.2020 р. на підставі наказу від 22.10.2020 року №135-ос позивача попереджено про наступне вивільнення з 01 лютого 2021.

Наказом ДБР від 30.12.2020 №303 ДСК «Про затвердження змін до наказів ДБР» внесено зміни до наказу ДБР №202 ДСК від 20.10.2020 щодо дати введення змін до штатного розпису Територіального управління ДБР, розташованого у місті Мелітополі, №6, а саме: введено в дію з 01.03.2021 р.

Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.01.2021 р. №4о/с внесено зміни до наказу ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, від 22.10.2020 р. №135о/с в частині попередження працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі з 01.02.2021 р., виклавши його у новій редакції та відкликано попередження працівників від 18.11.2020, а відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР, розташованого у місті Мелітополі, наказано персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких скорочуються з 01.03.2021 р., про наступне вивільнення.

Отже, попередження від 18.11.2020 року № 17-09/13624/9-23/2020 є відкликаним на підставі ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.01.2021 р. №4о/с у зв`язку із наказом ДБР від 30.12.2020 №303ДСК.

28.01.2021 р. позивача попереджено про наступне вивільнення з 01.03.2021 р. відповідно до попередження від 26.01.2021 року № 17-09/416/9-23/2021.

За таких обставин, порушень процедури повідомлення про наступне вивільнення позивача з боку відповідача матеріали справи не встановлено.

Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не розглянуто питання про переведення на рівнозначну посаду у ТУ ДБР у м. Мелітополі.

Відповідно до ч.1 ст. 14-3 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".

Разом з тим, відповідно до службової записки від 14.04.2021 р. начальника відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, адресованої Директорові ТУ ДБР у м. Мелітополі, у чинному штатному розписі ТУ ДБР у м. Мелітополі відсутні посади державної служби обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків, за якими є рівнозначними з посадою заступника начальника другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, яку займав ОСОБА_1 .

Безпідставними суд вважає доводи позивача про те, що наказ про звільнення є незаконними, оскільки підписаний не уповноваженою особою т.в.о. керівника.

Відповідно до ч.1 ст. 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

До повноважень Директора ТУ ДБР належить, зокрема призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідного територіального управління (пункт 2 частини 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань»).

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Директор територіального управління Державного бюро розслідувань:

1) організовує роботу відповідного територіального управління щодо виконання повноважень Державного бюро розслідувань, наказів і розпоряджень Директора Державного бюро розслідувань;

2) призначає на посади та звільняє з посад працівників відповідного територіального управління, крім тих, які призначаються Директором Державного бюро розслідувань відповідно до статті 12 цього Закону;

3) вносить Директору Державного бюро розслідувань подання про присвоєння у встановленому законодавством порядку спеціальних звань особам рядового і начальницького складу та рангів державних службовців працівникам відповідного територіального управління;

4) вносить Директору Державного бюро розслідувань пропозиції щодо структури та штатної чисельності відповідного територіального управління;

5) видає у межах своїх повноважень накази і розпорядження;

6) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами, у тому числі має право в межах своєї компетенції особисто реалізовувати повноваження Державного бюро розслідувань, визначені цим Законом.

Згідно частини п`ятої статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», у разі відсутності керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального управління) Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов`язки виконує заступник, а за наявності двох заступників - найстарший за віком заступник.

У разі відсутності заступника обов`язки керівника підрозділу центрального апарату (директора територіального управління) Державного бюро розслідувань виконує найстарший за віком керівник підрозділу (органу), що входить до складу цього підрозділу (органу), а за відсутності у структурі підрозділу (органу) інших підрозділів - найстарший за віком службовець підрозділу (органу).

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 розділу III Положення про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Мелітополі затвердженого наказом ДБР від 29.12.2020 № 875, Директор ТУ ДБР призначає на посади та звільняє з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, яких призначає Директор ДБР.

З огляду на викладене, директор ТУ ДБР є найвищою посадою у відповідному ТУ Державного бюро розслідувань, яка законом уповноважена призначати на посади і звільняти з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, яких призначає Директор ДБР, а суб`єктом призначення в розумінні пункту 7 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу».

Оспорюваний наказ про звільнення від 26.02.2021 р. №31о/с підписаний т.в.о. ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_2 .

На момент спірних відносин, ОСОБА_2 займав посаду заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополі

Згідно із листом заступника директора ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_2 від 23.02.2021 р. №17-09/1314/9-23/2021, адресованого в.о. Директора ДБР Сухачову Олексію, директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_3 з 23.02.2021 перебував на лікарняному.

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону №794-VIII у разі відсутності директора територіального управління Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов`язки виконує заступник, а за наявності двох заступників - найстарший за віком заступник.

Відтак, директор ТУ ДБР у м. Мелітополі, як і особа, яка тимчасово наділена законом виконувати його обов`язки у разі відсутності директора територіального управління Державного бюро розслідувань або тимчасової неможливості здійснення ним своїх повноважень, є тою особою, яка законом наділена імперативними повноваженнями призначати та звільняти працівників відповідного Територіального управління.

За таких обставин, наказ ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 №31о/с про звільнення ОСОБА_1 підписаний уповноваженою особою суб`єкта призначення.

Суд критично оцінює посилання позивача на положення п.п.3,4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» в якості обґрунтування неправомірності наказу про звільнення.

Відповідно до пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №305-ІХ директори територіальних управлінь та інші працівники Державного бюро розслідувань продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення їхніх повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін.

Працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України "Про Державне бюро розслідувань" з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

За таких обставин, жодних гарантій на залишенні на посадах, про які зазначає позивач у позові, означені норми права не містять.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивач як працівник Державного бюро розслідувань з набранням чинності Законом №305-ІХ, тобто з 27.12.2019, продовжував здійснювати свої повноваження до моменту звільнення.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ є таким, що прийнятий у межах повноважень, у спосіб та у порядку, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від попередніх.

Стосовно доводів позивача щодо проявів дискримінації, що полягає у вибірковому підході щодо залишення певних працівників на роботі, суд відмічає, що згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11 червня 2002 року, заява № 36042/97).

Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).

Наявність правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні».

Враховуючи, що підстави та процедура звільнення державних службовців визначені Законом №889-VIII (у редакції, чинній на момент спірних відносин), а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб`єкта призначення є його правом, а не обов`язком, судом не встановлено наявність ситуації, за якої позивач зазнає менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб. Позивачем зворотнього не доведено.

За таких обставин, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими та не свідчать про протиправність прийнятого наказу.

За приписами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, натомість відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій у прийнятті рішення, що оскаржується.

Враховуючи викладене, наказ ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26.02.2021 р. № 31 ос про звільнення позивача з посади заступника начальника другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, з 01.03.2021 р. у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, з припиненнями державної служби, прийнятий на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26.05.2021 р.

Суддя О.С. Рябчук