Рішення № 97175397, 24.05.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2773/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач набув право на пенсію по віку по досягненню 60-ти річного віку з 13 липня 2020 року, у зв`язку з чим у серпні 2020 року звернувся до територіального відділення Пенсійного фонду України за місцем проживання з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши пакет документів для призначення пенсії. Однак, відповідачем 15 січня 2021 року прийнято рішення № 033050004563 про відмову в призначенні йому пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного 27-річного страхового стажу. При цьому, як зазначено у листі від 22 січня 2021 року, відповідачем зараховано 24 роки 10 місяців 15 днів страхового стажу. Разом з тим, до страхового стажу не враховано період роботи в Науково-виробничому кооперативі «Фіто» з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року (6 років 8 місяці 18 днів) запис трудової книжки № 8-9, так як вказані записи про прийом на роботу та звільнення завірено печаткою УРСР.

Позивач із вказаним рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству, порушує його конституційне право на соціальний захист, з огляду на наступне.

Зазначає, що на даний час Науково-виробничий кооператив «Фіто» не є ліквідованим у встановленому законодавством порядку, будь-якої діяльності кооператив не здійснює більше 20 років, за місцем реєстрації не знаходиться, також відсутні посадові особи, які могли б надати інформацію про роботу позивача у ньому. Як вбачається із відповіді з трудового архіву виконавчого комітету Ковельської міської ради від 10 лютого 2021 року, документи з особового складу і основної діяльності Науково-виробничого кооперативу «Фіто» до нього не надходили.

Вказує, що фактично він опинився в ситуації, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав, оскільки відповідач не врахував до страхового стажу спірний період лише з підстав наявної печатки УРСР, жодних помарок, неточностей та виправлень його трудова книжка НОМЕР_1 не містить.

З урахуванням наведеного позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Волинській області від 15 січня 2021 року № 033050004563 про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з 13 липня 2020 року, зарахувавши до страхового стажу період роботи в Науково виробничому кооперативі «Фіто» з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року (6 років 8 місяців 14 днів) запис трудової книжки № 8-9.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що згідно наданих позивачем документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 15 днів. У зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме наявність не менше 27 років страхового стажу, відповідачем прийнято рішення №033050004563 від 15 січня 2021 року про відмову у призначенні пенсії по віку. При цьому, при визначенні права на пенсію позивачу не враховано до страхового стажу період роботи з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року у Науково-виробничому кооперативі «Фіто» згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки записи скріплені печаткою колишньої Української РСР. Отже, для зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача правові підстави відсутні. Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії винесено згідно норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 06 січня 2021 року звернувся до територіального органу ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 15 січня 2021 року № 033050004563 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу тривалістю не менше 27 років.

Про прийняте рішення пенсійний орган повідомив позивача листом від 22 січня 2021 року №0300-0304-8/3803, в якому також зазначив, що згідно наданих документів та даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 24 роки 10 місяців 15 днів. У зв`язку з невиконанням однієї із умов призначення пенсії, передбаченої статтею 26 Закону, а саме наявність у 2020 році не менше 27 років страхового стажу, Головним управлінням прийнято рішення № 033050004563 від 15 січня 2021 року про відмову у призначенні пенсії по віку. При цьому вказав, що при визначенні права на пенсію не враховано до страхового стажу період роботи з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки записи скріплені печаткою колишньої Української РСР, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових працівників.

Позивач не погоджується з таким рішенням пенсійного органу та звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (частина перша статті 9 Закону №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: зокрема, з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Згідно статті 24 Закону №1058 страховий стаж це період (строк), протягом якого особа піддягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV.

Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 2.5 Інструкції №58 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак неналежне чи недотримання правил ведення трудової книжки не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться власником/відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_2 слідує, що позивач з 28 серпня 1990 року працював у Науково-виробничому кооперативі «Фіто» на посаді головного інженера (наказ №77 від 28 серпня 1990 року) та 12 травня 1997 року звільнений з посади у зв`язку з переводом на інше підприємство (наказ 138 від 12 травня 1997 року) (записи у трудовій книжці - 8, 9).

Суд звертає увагу на те, що, записи в трудовій книжці про роботу позивача в період з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року у Науково-виробничому кооперативі «Фіто» відповідають всім вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посади на яких працював позивач та відбиток печаток підприємства при прийнятті та звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

В той же час, підставою для незарахування періоду роботи позивача з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року стало те, що запис про звільнення в трудовій книжці завірений печаткою на якій наявний напис УРСР.

Суд вважає необхідним вказати на те, що Україну проголошено незалежною державою 24 серпня 1991 року. До цього часу, на печатках підприємств, установ та організацій могла містити напис «УРСР». В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.

Та обставина, що підприємство не змінило свою печатку новою після припинення УРСР, не робить документи, які засвідчені нею, такими, що не підлягають застосуванню або не чинними та неправдивими. Висновок відповідача про те, що період роботи з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року зарахувати до страхового стажу неможливо у зв`язку з тим, що період роботи в даній організації завірено печаткою з написом УРСР не ґрунтуються на жодній нормі законодавства. Відтак суд критично ставиться до позиції відповідача, адже на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Запис про звільнення в трудовій книжці завірений печаткою на якій наявний напис УРСР, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу особи, який дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Аналогічна позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 та від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є наявність відповідного страхового стажу роботи та досягнення відповідного віку, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Таким чином, період роботи позивача з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року у Науково-виробничому кооперативі «Фіто» підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

З врахуванням страхового стажу, який був визнаний відповідачем у рішенні від 15 січня 2021 року № 033050004563 (вказаним рішенням позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком) - 24 роки 10 місяців 15 днів та з врахуванням спірного страхового стажу (період роботи у Науково-виробничому кооперативі «Фіто» з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року), загальний страховий стаж ОСОБА_1 станом на 06 січня 2021 року (дата звернення за призначенням пенсії) становив понад 27 років, відтак позивач набув право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач досягнув такого віку 12 липня 2020 року (60 років), а звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком - 06 січня 2021 року, тобто після спливу трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку. Відтак, з урахуванням вимог частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія позивачу повинна бути призначена саме з дня звернення - 06 січня 2021 року. При цьому суд не бере до уваги твердження позивача про те, що він звертався із заявою про призначення пенсії у серпні 2020 року, оскільки вказане не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищезазначене, з урахуванням статті 245 КАС України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково шляхом визнання протиправним та скасування ГУ ПФУ у Волинській області від 15 січня 2021 року № 033050004563 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 з 06 січня 2021 року пенсію за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року у Науково-виробничому кооперативі «Фіто».

За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у 908,00 грн., який сплачений відповідно до квитанції від 18 березня 2021 року № 45.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 15 січня 2021 року № 033050004563 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 06 січня 2021 року пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 28 серпня 1990 року по 12 травня 1997 року у Науково-виробничому кооперативі «Фіто».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич