Ухвала суду № 97175283 від 26.05.2021 , Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

26 травня 2021 р. Справа № 120/4503/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши заяву про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом командитного товариства "Бізнес Гарант" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом командитного товариства "Бізнес Гарант" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 25.05.2021 року у справі призначене підготовче засідання на 16.06.2021 року.

26.05.2021 року позивач звернувся із заявою про зміну предмету позову та, одночасно, із заявою про забезпечення позову, яка розглядається судом в порядку та строки визначені ст. 154 КАС України.

Заява мотивована тим, що відповідно до угоди про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником від 27.01.2014 року, КТ "Бізнес Гарант" надає фінансові гарантії сплати митних платежів у разі невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятих перед митними органами зобов`язань, що випливають з митних процедур відповідно до Митного кодексу України, та внесене до Реєстру гарантів.

Позивач стверджує, що в березні 2021 року видало 29 фінансових гарантій, якими забезпечило виконання зобов`язань ТОВ "Ролінз-Груп" та ТОВ "Стретфорд-Груп" щодо поставки товарів визначених у вантажних митних деклараціях через митний кордон України.

ТОВ "Ролінз-Груп" та ТОВ "Стретфорд-Груп" уповноважили митного брокера ТОВ "Сайрус-Груп" надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей щодо товару при поміщенні його в режим Імпорту.

У зв`язку з тим, що точні відомості про характеристики товарів, необхідних для заповнення митних декларацій у звичайному порядку, не були відомі, митним брокером ТОВ "Сайрус-Груп" до митного органу подані тимчасові митні декларації під зобов`язання про подання додаткових декларацій у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасових митних декларацій. Однак виникли обставини, які завадили декларанту виконати дані зобов`язання перед митним органом.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 року, яке введене в дію Указом Президента України № 140/2021 від 03.04.2021 року, до контрагентів позивача застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні санкції. У зв`язку з чим, 06.04.2021 року Державної митною службою України зупинено дію дозволів на провадження митної брокерської діяльності, знято з обліку у митниці, анульовано облікові номери.

В подальшому, у зв`язку із порушенням декларантами строків подання додаткових митних декларацій, від Одеської митниці Держмитслужби КТ "Бізнес Гарант" надійшли вимоги про сплату належних сум митних платежів:

№ 2 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401038-U16-590385 від 17.03.2021 року);

№ 3 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401039-U16-590386 від 17.03.2021 року);

№ 4 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401050-U16-590392 від 18.03.2021 року);

№ 5 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401053-U16-590393 від 18.03.2021 року);

№ 6 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401060-U16-590396 від 18.03.2021 року);

№ 7 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401080-U16-590404 від 19.03.2021 року);

№ 8 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401077-U16-590401 від 19.03.2021 року);

№ 9 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401079-U16-590403 від 19.03.2021 року);

№ 10 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401081-U16-590405 від 19.03.2021 року);

№ 11 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401092-U16-590411 від 20.03.2021 року);

№ 12 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401094-U16-590413 від 20.03.2021 року);

№ 13 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401093-U16-590412 від 20.03.2021 року);

№ 14 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401095-U16-590414 від 20.03.2021 року);

№ 15 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401096-U16-590415 від 20.03.2021 року);

№ 16 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401101-U16-590417 від 20.03.2021 року);

№ 17 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401099-U16-590416 від 20.03.2021 року);

№ 18 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 40102-U16-590419 від 20.03.2021 року);

№ 19 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401103-U16-590420 від 20.03.2021 року);

№ 20 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401105-U16-590423 від 21.03.2021 року);

№ 21 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401110-U16-590426 від 22.03.2021 року);

№ 22 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401119-U16-590427 від 22.03.2021 року);

№ 23 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401120-U16-590428 від 22.03.2021 року);

№ 24 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401121-U16-590429 від 22.03.2021 року);

№ 25 від 11.05.2021 року (фінансова гарантія № 401124-U16-590433 від 23.03.2021 року);

№ 26 від 13.05.2021 року (фінансова гарантія № 401135-U16-590439 від 24.03.2021 року);

№ 27 від 13.05.2021 року (фінансова гарантія № 401134-U16-590438 від 24.03.2021 року);

№ 28 від 13.05.2021 року (фінансова гарантія № 401162-U16-590445 від 25.03.2021 року);

№ 29 від 17.05.2021 року (фінансова гарантія № 401227-U16-590462 від 30.03.2021 року);

№ 30 від 17.05.2021 року (фінансова гарантія № 401249-U16-590471 від 31.03.2021 року).

Позивач вказує, що вказані обставини є діями державних органів, які не залежать від волі особи і саме внаслідок яких декларант не має можливості подати додаткові декларації у зв`язку із анулюванням його ліцензії. Також укласти з іншим декларантом угоди про надання брокерських послуг отримувач товару також не має можливості, оскільки це прямо заборонено відповідним рішенням.

Вищевикладені обставини, на переконання позивача, вказують на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а також те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З огляду на це, просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії відповідних вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів.

Також позивач звертає увагу суду на те, що у випадку не зупинення дії вимог звернення стягнення митницею призведе до зупинення діяльності підприємства та завдасть значної шкоди діловій репутації підприємства.

Частиною 1 ст. 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 ст. 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 826/14951/18).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

За обставин, що викладені у заяві КТ "Бізнес Гарант", суд доходить висновку про наявність наведеної підстави для забезпечення позову, керуючись при цьому такими мотивами.

У відповідності до ч. 3 ст. 102 Митного кодексу України, при ввезенні товарів на митну територію України з метою подальшого їх поміщення у відповідний митний режим митний режим транзиту завершується фактичним доставленням товарів до визначеного митним органом або узгодженого з ним місця доставки.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 311 Митного кодексу України митні органи як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов`язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов`язань із сплати митних платежів.

Як зазначено в п. 3 ч. 11 ст. 311 Митного кодексу України підтвердженням фактичного виконання зобов`язань, забезпечених гарантією, є завершення дії митного режиму, що передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму.

В силу ч. 5 ст. 311 Митного кодексу України гарант зобов`язаний не пізніше трьох банківських днів, наступних за днем отримання вимоги та документів, що підтверджують настання гарантійного випадку, перерахувати належну суму митних платежів до державного бюджету.

А відповідно до ч. 6 ст. 311 Митного кодексу України, у разі порушення строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги органу доходів і зборів гаранти несуть відповідальність (у тому числі передбачену Податковим кодексом України) як особи, відповідальні за сплату забезпечених гарантією сум митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що погашення податкового боргу може відбуватися як за рахунок коштів, так і за рахунок майна та інших активів платника податку.

Частиною 2 ст. 307 Митного кодексу України передбачено, що взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Як свідчать подані матеріали, позивач уклав з Міністерством доходів і зборів України Угоду № 7 від 27.01.2014 року про надання фінансових гарантій органам доходів і зборів незалежним фінансовим посередником. За умовами цієї Угоди гарант зобов`язується за зверненням декларантів вирішувати питання про надання органами доходів і зборів у встановлених Митним кодексом України випадках фінансових гарантів.

В той же час пунктом 4.6 зазначеної Угоди визначено, що у випадку, якщо протягом трьох банківських днів наступних за днем отримання Вимоги та Акта, Гарант не перерахує суму митного боргу, орган доходів і зборів має право не тільки стягувати платежі у визначеному законодавством порядку, а й вносити до відповідного програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від гаранта, гарантій до сплати ним заборгованості.

Суд звертає увагу, що наслідком реалізації вимог митного органу, у випадку несплати визначених у них сум, є можливість застосування процедури їх примусового стягнення, в порядку, встановленому податковим законодавством, а також безумовне подальше обмеження наступної діяльності Гаранта щодо прийняття ним гарантій визначених такою Угодою.

З матеріалів справи слідує, що загальна сума виставлених КТ "Бізнес Гарант" вимог, є досить значною сумою, яка вочевидь буде впливати на подальшу діяльність підприємства. Крім того, враховуючи положення п. 4.6 Угоди, у митниці буде право на внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Міндоходів відмітки, що унеможливлюють подальше прийняття від заявника гарантій по іншим операціям, що може паралізувати роботу підприємства.

Тобто, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника в разі звернення стягнення в примусовому порядку та внесення до програмно-інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи відповідної відмітки.

При цьому суд наголошує, що навіть у разі скасування в судовому порядку вищезазначених вимог митного органу, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, оскільки в цьому випадку не виключено, що йому доведеться ініціювати і ряд судових процедур з метою відновлення свого попереднього становища. А ймовірне скасування таких вимог митного органу у судовому порядку, без вжиття відповідних забезпечувальних заходів, не стане підставою для автоматичного поновлення його попереднього стану.

Також суд вважає недопустимою ситуацію, при якій одночасно буде здійснюватися судовий розгляд справи про оскарження вимог митного органу та ініціюватиметься питання щодо стягнення коштів, визначених такими вимогами, з відповідними наступними негативними наслідками для заявника, які можуть мати місце.

В іншому ж випадку, намір заявника захистити свої права та інтереси в суді залишиться неповноцінним, оскільки створить передумови для виникнення нових спорів, що зумовить необхідність докладання значних зусиль та витрат. Водночас це не відповідатиме завданню адміністративного судочинства, яке відповідно до ст. 2 КАС України полягає, зокрема, у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В доповнення зазначеного висновку суд враховує, що Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Засіб судового захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5.04.2005 року (заява № 38722/02).

Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки такий результат встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах.

Водночас, в цьому випадку наслідком забезпечення позову стане тимчасове унеможливлення настання несприятливих для заявника наслідків, забезпечення ефективного захисту або поновлення його прав чи інтересів у разі задоволення наступних позовних вимог та виключатиме необхідність подальшого ініціювання нових судових процедур щодо захисту порушених прав.

Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність передбачених п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Визначаючись із способом забезпечення позову, суд враховує, що за змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

В той же час, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта.

На переконання суду, обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби відповідатиме наступним позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається, адже позивач звернувся також із заявою про зміну предмету позову та оскаржує зазначенї вимоги.

Відносно співмірності обраного способу забезпечення позову, то суд враховує, що наслідком забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимоги митного органу, є лише відтермінування її виконання. Такі наслідки носять тимчасовий характер та відповідають правам та законним інтересам, за захистом яких заявник звернувся до суду.

Судом також враховується, що заходи забезпечення позову, обрати які просить позивач, не відносяться до тих, застосування яких не допускається в силу ч. 3 ст. 151 КАС України. Існування обмежень для їх застосування, передбачених нормами ч. 4-6 ст. 151 КАС України, не встановлено.

Отже, забезпечення позову у спосіб зупинення дії вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів за гарантіями є співмірними із тими вимогами, які заявлені позивачем, та є необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

З огляду на викладене, керуючись ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву командитного товариства "Бізнес Гарант" про забезпечення позову задовольнити.

В порядку забезпечення адміністративного позову зупинити дію вимог Одеської митниці Держмитслужби про сплату належних сум митних платежів: