Ухвала суду № 97175225, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/4161/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Мультян Марина Бондівна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур) про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою суду від 05.05.2021 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 5-денний строк з дня вручення копії ухвали, усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання клопотання про поновлення строку звернення до суду, доказів поважності причин його пропуску та доказів сплати судового збору у розмірі 908 гривень.

18.05.2021 року (12.05.2021 року дата подання заяви на поштове відділення зв`язку) на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач долучив докази сплати судового збору у розмірі 908 грн та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поданої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду позивач зазначив, що 01.04.2021 року звернувся до адвоката з метою отримання правової допомоги з питання щодо оскарження наказу про звільнення з органів прокуратури. Під час консультації адвокат повідомив його про те, що рішення кадрової комісії з атестації прокурорів є окремим предметом оскарження, що може бути оскаржено до адміністративного суду, про що він обізнаний не був. Також адвокат повідомив його про те, що у зв`язку із наданням ним правової допомоги іншим працівникам органів прокуратури, були виявленні численні факти порушень законних прав та інтересів працівників під час проходження другого етапу атестації прокурорів. Зокрема, як повідомив адвокат, під час проходження анонімного тестування на загальні здібності та навички, у порушення правил складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, затверджених наказом Генеральної прокуратури № 105 від 21.02.2020 року, прокурорам задавались запитання, які передбачають два одинакові варіанти відповідей, один з яких невірний, що прямо заборонено наказом Генерального прокурора.

З метою підтвердження та/або спростування вищевказаних тверджень адвоката, 01.04.2021 року між ними було укладеного договір про надання правничої допомоги у рамках якого ним надано доручення адвокату звернутися до ТОВ «Сайметрікс-Україна» із відповідним адвокатським запитом. На виконання доручення, 02.04.2021 року адвокатом направлено відповідний запит ТОВ «Сайметрікс-Україна», за результатом якого, ТОВ «Сайметрікс-Україна» надано відповідь від 06.04.2021 року, із якою він ознайомився 07.04.2021 року.

Тому вважає, що саме з 07.04.2021 року, на підставі відповіді ТОВ «Сайметрікс-Україна» від 06.04.2021 року, йому стало відомо про порушення його прав, свобод та інтересів при проходженні другого етапу атестації прокурорів регіональних прокуратур. Відтак, просить суд поновити йому строки на звернення до адміністративного суду.

Ознайомившись із мотивами, наведеними позивачем у заяві про поновлення строків звернення до суду, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (частина 2 стаття 122 КАС України).

Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Позивачем оскаржується рішення третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 15.06.2020 року за №50 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки», яким його не допущено до етапу проходження співбесіди та визнано таким, що не успішно пройшов атестацію.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу проходження позивачем публічної служби, тому в даному випадку для звернення до суду встановлюється місячний строк, який обліковується з 15.06.2020 року (дата винесення рішення) та спливає 15.07.2020 року.

Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

При цьому, слід зазначити, що строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 17.09.2020 року (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Тобто, позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження спірного рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 року (справа №806/2321/16).

Також суд зауважує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку звернення до суду від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Так, в обґрунтування заяви про поновлення строку на звернення до суду, позивач посилається на те, що початок строку на звернення до суду необхідно обраховувати з дня отримання відповіді на адвокатський запит ТОВ "Сайметрікс-Україна", тобто з 07.04.2021 року.

Однак, суд зазначає, що ухвалою суду від 05.05.2021 року було викладено позицію щодо необґрунтованості здійснення обрахунку строку для звернення до суду з дня отримання відповіді на запит. Так, суд з посиланням на позицію Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі 240/12017/19, зазначив, що отримання позивачем листа ТОВ "Сайметрікс-Україна" у квітні 2021 року, у відповідь на адвокатський запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Інших підстав для поновлення строку для звернення до суду, позивачем не наведено, як і підстав за яких він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку звернення до суду від дня винесення оскаржуваного рішення.

Суд також враховує, що приймаючи участь у проходженні атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички позивач мав можливість передбачити, що наслідком його неуспішного проходження є підставою для видання наказу керівника регіональної (обласної) прокуратури про звільнення відповідного прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Однак, отримавши рішення про неуспішне проходження атестації від 15.06.2020 року та будучи звільненим з органів прокуратури наказом від 09.09.2020 року, позивач почав вчиняти дії щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів 01.04.2021 року, тобто поза межами місячного строку звернення до суду.

Слід зауважити, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, при цьому, позивач не був позбавлений можливості звернутись до 15.07.2020 року до ТОВ "Сайметрікс-Україна" та отримати відповідь. Однак позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що причини наведені позивачем в заяві про поновлення строків не є поважними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частинами першою, другою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що судом визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, - позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 169, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора (Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур) про визнання протиправним та скасування рішення разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.

2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна