Рішення № 97175157, 21.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2021 р. Справа № 120/2198/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 10.11.2020 № Ф-14878-13У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 6295,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30.07.2018 позивач був зареєстрований як самозайнята особа та відтоді перебуває на обліку у Ямпільській ДПІ Головного управління ДПС у Вінницькій області з ознакою незалежної професійної діяльності. Крім того, з 2015 року позивач перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Агропросперіс", де отримує заробітну плату, з якої роботодавець сплачує єдиний соціальний внесок.

14.03.2021 під час реєстрації на порталі онлайн-сервісу державних послуг "Дія" у розділі "Виконавчі провадження" позивач дізнався про існування виконавчого провадження № 64534768. Вказане провадження відкрито 17.02.2021 старшим державним виконавцем Ямпільського РВДС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі вимоги податкового органу від 10.11.2020 № Ф-14878-13У про стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 6295,16 грн.

На думку позивача, вказана вимога є протиправною, оскільки як адвокат позивач доходів немає, а отримує лише заробітну плату від роботодавця ТОВ "Агропросперіс". При цьому позивач просить врахувати, що станом на день звернення до суду він не отримував ані оскаржуваної вимоги, ані постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2021 щодо її примусового виконання.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Водночас, навівши в ухвалі відповідні мотиви, суд дійшов висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваної вимоги фактично дізнався в березні 2021 року.

Вказаною ухвалою з Головного управління ДПС у Вінницькій області також витребувано належним чином завірену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 10.11.2020 № Ф-14878-13У.

13.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що 21.03.2018 позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (здійснює адвокатську діяльність). Відтак за даними інформаційної системи податкової служби, в інтегрованій картці особового рахунку 71040000 ("єдиний внесок для ФОП") за позивачем рахувалася заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску. У зв`язку з цим сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) "Ф" за № 14878-13 від 10.11.2020 на загальну суму ЄСВ 6295,15 грн, нарахованого автоматично за I квартал 2020 року в сумі 2078,12 грн, за II квартал 2020 року в сумі 1039,06 грн та III квартал 2020 року в сумі 3178,12 грн. В подальшому така вимога була надіслана для примусового виконання в органи державної виконавчої служби. Відповідач вважає свої дії правомірними і такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Вимогу суду про надання копії оскаржуваної вимоги про сплату боргу з єдиного соціального внеску відповідач не виконав.

Інших заяв по суті до суду не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 07.05.2015 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу в ТОВ "Агропросперіс" консультантом з податків і зборів на підставі наказу № 92-к від 07.05.2015. Запис про це № 21 від 07.05.2015 зроблено у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 24.02.2004.

21.03.2018 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 21.03.2018 за № 3 позивач отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000243, яке підтверджує, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю.

30.07.2018 позивач був зареєстрований як самозайнята особа та відтоді перебуває на обліку у Ямпільській ДПІ Головного управління ДПС у Вінницькій області з ознакою незалежної професійної діяльності.

Як видно з інтегрованої картки щодо позивача по особовому рахунку НОМЕР_2 ("єдиний внесок для ФОП"), станом на 01.11.2020 за позивачем, як фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рахувалася заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальну суму 6295,15 грн (поточні нарахування внеску за I-III квартали 2020 року).

10.11.2020 відповідач сформував вимогу від 10.11.2020 за № Ф-14878-13, якою позивача зобов`язано сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску у вказаній сумі.

Доказів надіслання зазначеної вимоги позивачу відповідач не надав.

Втім, судом встановлено, що 17.02.2021 старший державний виконавець Ямпільського РДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Гервазюк О.В. відкрив виконавче провадження № 64534768 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.11.2020 № Ф-14878-13У про стягнення з позивача боргу з єдиного внсеку в сумі 6295,16 грн.

14.03.2021, зареєструвавшись на порталі онлайн-сервісу державних послуг "Дія", з розділу "Виконавчі провадження" позивач дізнався про існування зазначеного виконавчого провадження № 64534768 та факт прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги.

Ввважаючи вказану вимогу протиправною з підстав відсутності обов`язку зі сплати єдиного внеску за ознакою самозайнятої особи, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також нормами спеціального закону, яким є Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закону № 2464-VI).

Так, відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"(далі - Закону № 5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

В силу вимог п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Окрім того, згідно з абз. 2 п. 1 чт. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (в редакції чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

2) для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо сплати єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI зроблений Верховним Судом в постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 17.06.2020 у справі № 400/2263/19, від 19.01.2021 у справі № 640/17793/19.

Судом встановлено, що з 07.05.2015 позивач ОСОБА_1 є найманим працівником ТОВ "Агропросперіс", що підтверджується наказом про прийняття на роботу та записами в його трудовій книжці.

Водночас, як видно з індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК-5), у спірний період (I-III квартали 2020 року) роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально суду відповідач не надав та у відзиві на позовну заяву про наявність таких доходів не зазначав.

При цьому суд зауважує, що наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки метою збору єдиного соціального внеску є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, яка має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Враховуючи наведене суд доходить висновку, що вимога Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.11.2020 № Ф-14878-13У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 6295,16 грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частинами першою та другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов належить задоволенити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 10.11.2020 № Ф-14878-13 У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 6295,16 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне рішення суду складено 21.05.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович