Рішення № 97175145, 25.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 травня 2021 р. Справа № 120/1889/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 86% від місячної заробітної плати.

На підставі рішення Вінницького окружного адміністративного суду №120/1858/20-а позивачу здійснено пеерерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2020 року. При перерахунку пенсії її розрахунок здійсненно в розмірі 60% від суми місячної заробітної плати.

В березні 2020 року військовою прокуратурою Вінницької області позивачу видано довідку від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. 29.01.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії без обмеження граничного розміру з розрахунку 86% суми місячної заробітної плати.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом № 1517-925/А-02/8-0200/21 від 26.02.2021 року відмовив у такому перерахунку.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 15.03.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

06.04.2021 року позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Також, цією ж ухвалою суду витребувано з відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач отримує пенсію за вислугою років, обчислену відповідно до Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-УІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII). Відповідно до ст.86 Закону №1697 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказує, що вимоги позивача щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром, не містить підґрунтя в національному законодавстві, а тому у Головного управління відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним (граничним) розміром позивача з розрахунку 86% від розміру заробітної плати відповідно до довідки від №18/28 05.03.2020 року.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

З 5.10.2001 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 1.10.2014 року.

Позивачу пенсія була призначена у розмірі 86 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, відповідно до якого умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначається Кабінетом Міністрів України.

В березні 2020 року військовою прокуратурою Вінницької області позивачу видано довідку від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.

11.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про проведення перерахунку пенсії, призначеної за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Однак, 12.03.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення №905090153660 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" позивачу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905090153660 від 12.03.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на підставі довідки прокуратури Вінницької області №18/28 від 05.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі за №120/1858/20-а, Головним управлінням здійснено позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2020, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697.

При цьому пнсію прераховано виходячи із 60% від суми заробітної плати.

29.01.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у відповідності до вказаної довідки без обмеження масимальним розміром розраунк 86% від заробітної плати.

За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом № 1517-925/А-02/8-0200/21 від 26.02.2021 року повідомив позивача, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі за №120/1858/20-а, Головним управлінням здійснено позивачу перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2020, відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697.

При цьому, відповідно до ст.86 Закону №1697 пенсія перераховується в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за перерахунком пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15.07.2015 визначалися статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Так, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), внаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: "Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом норми щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII "Прикінцеві положення" Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон № 1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України";

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 "Про прокуратуру" № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: " 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Отже, починаючи з 01.01.2015 в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України "Про прокуратуру"; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Однак, протягом 2015-2019 років Кабінет Міністрів України не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив Рішення від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та вирішив таке:

визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення № 7-р(II)/2019:

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".

У своєму рішенні Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону. Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України. Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури. До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України в межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Разом з тим, Закон № 1697-VІІ з 13.12.2019 не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" було підвищено посадові оклади та надбавки за класний чин прокурорсько-слідчим працівникам.

А отже, вказана постанова є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років позивача.

Таким чином, у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівників органів прокуратури на підставі Постанови № 1013 та ухваленням Конституційним Судом України Рішення № 7-р(ІІ)/2019, позивач набув право на перерахунок пенсії, у зв`язку з чим звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років.

Розглянувши заяву позивача, рішенням № 905090153660 від 12.03.2020 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку його пенсії. Відмова обґрунтована тим, що умовою для виникнення у позивача права на перерахунок пенсії після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 7-р(II)/2019 від 13.12.2019 є прийняття нормативно-правового акту про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури.

Втім, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/1858/20-а визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905090153660 від 12.03.2020 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.01.2020 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/28 від 05.03.2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Отже, вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено право позивача на перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки прокуратури Вінницької області від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.

Виконуючи судове рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, але при цьому визначив її розмір, з урахуванням 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, зазначеної у вказаній довідці, а також обмеживши її розмір 10 прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

29.01.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області № 18/28 від 05.03.2020про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.

Листом № 1517-925/А-02/8-0200/21 від 26.02.2021 пенсійний орган повідомив позивача про здійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки прокуратури Вінницької області № 18/28 від 05.03.2020, виходячи з 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати, та обмеження її максимальним розміром.

Відтак між сторонами виник спір, що стало приводом для звернення позивача до суду з цим позовом.

Дійсно, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії частина друга статті 86 Закону № 1697-VII визначала, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Водночас пенсія за вислугу років була призначена позивачу починаючи з жовтня 2001 у розмірі 86 відсотків від суми місячної заробітної плати. Саме в такому розмірі позивач отримував пенсію до здійснення відповідачем останнього перерахунку.

Суд зауважує, що основний розмір пенсії позивача обчислений відповідачем із застосуванням максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VІІ, в редакції, чинній на момент проведення перерахунку.

Отже, у даному випадку, максимальний відсоток розрахунку пенсії за вислугу років обчислений за нормою, згідно з якою такий розмір не повинен перевищувати 60 від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури.

Зазначена норма введена Законом № 1697-VІІ, який набрав чинність 15.07.2015, тобто після призначення пенсії позивачеві.

Разом з тим, на момент призначення пенсії позивачеві (з 05.10.2001), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не міг перевищувати 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, і саме з урахуванням такого максимального розміру пенсії позивачу була призначена пенсія за вислугу років у розмірі 86 відсотків від суми заробітної плати.

Таким чином, внаслідок внесення змін до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а також набрання чинності Законом № 1697-VІІ рівень фінансового забезпечення пенсіонерів, яким призначена пенсія відповідно до Закону № 1789-ХІІ, в частині визначення максимального відсотку розрахунку пенсії за вислугу років, погіршився.

Водночас стаття 86 Закону № 1697-VІІ врегульовує порядок призначення пенсій, а не її перерахунок. Слова "призначення" та "перерахунок" не є тотожними і відповідно носять різний зміст. Зокрема, під "призначенням" в Законі № 1697-VІІ необхідно розуміти первинні дії органів Пенсійного фонду України щодо соціально-фінансового забезпечення особи, яка вийшла на пенсію, тоді як, під "перерахунком" необхідно розуміти вторинні дії органів Пенсійного фонду України щодо поліпшення соціально-фінансового забезпечення особи. Призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення.

При цьому враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому, при здійсненні перерахунку пенсії. Зазначене твердження обґрунтоване положеннями статті 22 Конституції України, відповідно до якої закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.04.2021 у справі № 600/1595/20-а.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як і під час проходження служби, так і після її закінчення, зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто, комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Окремо слід зазначити, що застосований відповідачем підхід до перерахунку пенсії позивачеві суперечить такому обов`язковому елементу верховенства права як юридична визначеність, оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії змінив базові гарантії позивача у вигляді максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ, шляхом зменшення відсоткової ставки з 90 до 60 відповідних сум заробітної плати.

За таких обставин суд вважає, що при розрахунку позивачу розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови № 1013, її максимальний розмір має обраховуватися із того, що вказаний у довідці про заробітну плату, але виходячи з розміру пенсії у відсотках (у цьому випадку 86%), право на які позивач набув на момент призначення пенсії і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Інакше кажучи, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір місячної заробітної плати, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом виокремлено правову позицію стосовно того, що при перерахунку пенсії, зокрема відповідним категоріям військовослужбовців, має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (постанови від 03.04.2018 у справі № 175/1665/17 та від 24.04.2018 у справі № 686/12623/17). Правовідносини щодо перерахунку пенсії прокурорам є подібними до правовідносин щодо перерахунку пенсії військовослужбовцям, а тому суд вважає за доцільним використовувати таку позицію, як правовий інструмент практичного характеру, у цій справі.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, то суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VІІ (в редакції Законів України від 24.12.2015 № 911-VІІІ та від 06.12.2016 № 1774-VІІІ) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення про встановлення тимчасового обмеження на періоди з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року та з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимального розміру пенсії у розмірі 10740 грн визначено Законом України віл 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VІІІ) та Законом України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VІІІ).

Однак, як слідує з пунктів 1 та 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VІІІ, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року. Крім того, згідно з пунктом 1 Прикінцевих Положень Закону № 1774-VІІІ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.

Аналізуючи наведене суд доходить до висновку, що законодавець чітко визначив коло суб`єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не належить, оскільки у спірних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.

Відтак суд доходить висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що починаючи з 01.01.2020, тобто з дати, визначеної рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 120/1858/20-а, відповідач зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її граничного розміру та з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, яка зазначена у довідці прокуратури Вінницької області від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням вже виплачених позивачеві сум пенсії.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа

Отже, у зв`язку із задоволенням позову немайнового характеру, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, тобто 908,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 60% від відповідних сум заробітної плати та щодо обмеження пенсії максимальним розміром при здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Вінницької області від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01 січня 2020 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру, з розрахунку 86% від суми місячної заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Вінницької області від 05.03.2020 № 18/28 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 25.05.2021 року.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна