Рішення № 97175140, 24.05.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 травня 2021 р. Справа № 120/593/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із вимогами визнати протиправним та скасування рішення від 30 грудня 2020 року №023830012120 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов`язати відповідача призначити та виплачувати пенсію відповідно до пункту "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 23 грудня 2020 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 23 грудня 2020 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Однак, рішенням №023830012120 від 30 грудня 2020 року орган Пенсійного фонду відмовив у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з незарахуванням йому до пільгового стажу періодів роботи з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року, з 16 вересня 1997 року по 24 червня 1999 року, так як у трудовій книжці відсутній запис про переведення заявника на посаду водія, а також надана позивачем уточнююча довідка про пільговий характер роботи №112 від 23 грудня 2020 року, що видана ПАТ "Автобусний парк", не містить належної підстави її видачі.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки факт його роботи на посаді водія підтверджується записами у трудовій книжці та довідкою №112, виданою ПАТ "Автобусний парк" 23 грудня 2020 року.

Ухвалою від 01 лютого 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ухвалою встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

17 лютого 2021 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому вказано, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців. Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, якщо у трудовій книжці відсутні відомості про те, що, працюючи водієм пасажирського транспорту, особа була зайнята перевезенням пасажирів у межах міста (що є обов`язковою умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах), заявник має надати уточнюючу довідку, в якій зазначається: період його роботи на посаді водія саме на міських маршрутах загального користування та здійснення ним регулярних пасажирських перевезень. Довідка видається на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи. Підтвердженням того, що підприємство, установа чи організація, де працює (працював) водій, займається перевезенням на міському пасажирському транспорті слугують статутні документи (положення) цього підприємства. Як зазначає далі відповідач, відповідно до записів у трудовій книжці позивача з 01 грудня 1986 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у Вінницьке АТП 10529 водієм і направлений на курси водіїв; з 12 січня 1987 року - призначений водієм-кондуктором; з 03 березня 1987 року йому присвоєно кваліфікацію водія 2 класу. Однак, запис про переведення його на посаду водія відсутній. З 14 січня 1990 року позивач звільнений з роботи та 16 вересня 1997 року прийнятий повторно на посаду водія, з якої звільнений 24 червня 1999 року.

Далі в обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що для підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 надано уточнюючу довідку про пільговий характер роботи №112 від 23 грудня 2020 року, видану ПАТ "Автобусний парк" (правонаступник Вінницького АТП 10529), згідно з якою в періоди з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року та з 16 вересня 1997 року по 24 червня 1999 року дійсно працював в даному підприємстві та виконував перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту за професією водія автобусів міського пасажирського транспорту. Однак, на думку відповідача, така довідка не містить достатніх підстав видачі, оскільки такою підставою зазначено лише "накази по підприємству" та "відомості про заробітну плату". Водночас, які саме накази та за які роки відомості про заробітну плати стали підставою для видачі такої довідки не зазначено. Крім того, у таку довідку включено період роботи позивача з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року за посадою водія-кондуктора, яка не надає право не пільгове пенсійне забезпечення. Також в підтвердження пільгового стажу позивачем надано довідку №1168 від 30 листопада 2020 року, видану комунальним підприємством "Вінницька транспортна компанія", відповідно до якої в період з 14 лютого 2012 року по 30 листопада 2020 року позивач працював на посаді водія автотранспортних засобів (автобуса міського) та виконував пасажирські перевезення на маршрутах міськелектротранспорту, що враховано відповідачем та зараховано пільговий стаж позивачу 8 років 9 місяців 3 дні (за виключенням днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати в період з 03 червня по 16 червня 2017 року).

Відтак, на думку відповідача, ним правомірно відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю у позивача пільгового стажу 12 років 6 місяців.

01 березня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи для задоволення позовних вимог.

Проте, аргументи, наведені позивачем у відповіді на відзив, судом не враховуються, адже відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 23 грудня 2020 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду такої заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області 30 грудня 2020 року прийнято рішення №023830012120, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи зі шкідливими умовами праці - 12 років і 6 місяців. При цьому, даним рішенням відповідач зарахував позивачу до пільгового стажу лише періоди з 14 лютого 2012 року по 02 червня 2017 року та з 17 червня 2017 року по 30 листопада 2020 року, що фактично становить 8 років 9 місяців 3 дні. У той же час, відмовлено в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року та з 16 вересня 1997 року по 24 червня 1999 року, оскільки така посада не надає право на пільгове пенсійне забезпечення, а також у зв`язку із тим, що надана уточнююча довідка не містить достатніх підстав її видачі (зазначено лише накази по підприємству та відомості про заробітну плату, проте інформацію, про які саме накази йдеться та за які роки враховано відомості про заробітну плату така довідка не містить).

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 3 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017, є чинним на сьогодні та неконституційним не визнавався.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону №1058-IV, Законом №2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону №1058-IV, зокрема його доповнено окремим розділом XIV-1 під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Отже, з набранням чинності Закону №2148-VIII питання, пов`язані з призначенням пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників, регулюються положеннями Закону №1058-ІV.

При вирішенні питання про наявність у позивача відповідного права на пільгову пенсію підлягають застосуванню положення статті 114 Закону №1058-ІV.

Безспірно, в силу вимог частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Так, згідно з пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацами другим - третім цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту і абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті, страхового стажу, встановленого абзацами п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 2 частини другої цієї статті.

Отже, необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вказаної норми є сукупність таких обставин, як робота водієм міського пасажирського транспорту і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, а також для чоловіків - досягнення віку не менше 55 років та наявність 30 років страхового стажу, з яких 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так, ключовим спірним питанням в межах даної адміністративної справи залишається, зокрема, те, чи існують передумови для зарахування до пільгового стажу позивача періоди його роботи з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року та з 16 вересня 1997 року по 24 червня 1999 року на підприємстві ПАТ "Автобусний парк" (правонаступник Вінницького АТП10529) водієм автобусів міського пасажирського транспорту.

Відмовляючи у зарахуванні вказаних періодів до пільгового стажу, відповідачем враховано те, що ОСОБА_1 в період з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року займав посаду водія-кондуктора, яка не надає право на пільгове пенсійне забезпечення, а також з огляду на відсутність в уточнюючій довідці про пільговий характер роботи №112 від 23 грудня 2020 року, що видана ПАТ "Автобусний парк", підстав її видачі, оскільки в такій лише формально зазначено «накази підприємства» без конкретизації відомостей про такі накази, а також не зазначено, за які саме роки враховано відомості про заробітну плату.

Як свідчать записи у трудовій книжці позивача від 22 липня 1983 року серії НОМЕР_1 , 12 січня 1987 року ОСОБА_1 прийнято на роботу водієм-кондуктором третього класу на всі типи автобусів у Вінницькому АТП 10529 (запис № 14) та 14 січня 1990 року звільнено з роботи за власним бажанням (запис №16). Окрім цього, 03 березня 1987 року позивачу також присвоєно кваліфікацію водія ІІ класу (запис №15). Також, з 16 вересня 1997 року позивач прийнятий на роботу до Вінницького АТП 10529 водієм автобусу Богдан, "Ікарус 260" (запис №23), звільнений 24 червня 1999 року за згодою сторін (запис №25).

Суд звертає увагу на тому, що право на пільгове пенсійне забезпечення в розумінні пункту 8 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV виникає не у всіх водіїв автобусів, а виключно у водіїв міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв). Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт як водія міського пасажирського транспорту.

Із дослідженої судом копії трудової книжки позивача слідує, що у ній відсутні записи та відомості про характер виконуваної роботи позивача в зазначені вище періоди саме як водія міського пасажирського транспорту.

За таких обставин, враховуючи відсутність уточнення (конкретизації) у трудовій книжці характеру зайнятості позивача саме на міських пасажирських маршрутах виникає необхідність підтвердження такої інформації шляхом подання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, з яких можливо було б з`ясувати дійсний характер виконуваної роботи позивача у спірний період.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах №112 , що видана ПАТ "Автобусний парк" 23 грудня 2020 року, ОСОБА_1 дійсно працював повний робочий день у вказаному підприємстві в період з 12 січня 1987 року по 14 січня 1990 року (призначений згідно з наказом №5 від 12 січня 1987 року, звільнений наказом №79 від 11 січня 1990 року) та з 16 вересня 1997 року по 24 червня 1999 року (призначений згідно з наказом №78 від 15 вересня 1997 року, звільнений наказом №70 від 23 червня 1999 року). При цьому згідно з такою довідкою позивач виконував перевезення пасажирів на автобусах міського пасажирського транспорту.

Відтак, вказаною довідкою підтверджується право позивача на пільгове пенсійне забезпечення.

Посилання відповідача стосовно недостатності зазначення у такій довідці підстав її видачі судом оцінюються критично, оскільки у такій довідці зазначено дату наказів прийняття на роботу та наказів про звільнення з роботи, а також номери таких наказів, що є достатнім для встановлення підстав видачі такої довідки.

Виконання ж функцій водія-кондуктора не спростовує того, що позивач з 12 січня 1987 року все ж працював водієм на автобусах міського пасажирського транспорту. На переконання суду, виконання роботи і водія, і кондуктора міського пасажирського транспорту не може позбавляти особу права на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком є необґрунтованим, прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому таке слід визнати протиправним.

Водночас, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, рішення пенсійного органу слід визнати протиправним та скасувати.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

З огляду на те, що суд дійшов висновку щодо протиправності рішення відповідача, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також підлягає задоволенню.

Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.

Визначаючись із датою, з якої позивачу слід призначити пенсію, суд враховує приписи частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, відповідно до яких пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.

Зі змісту розписки-повідомлення органу Пенсійного фонду №23056 від 23 грудня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії 23 грудня 2020 року.

Таким чином, пенсію позивачу слід призначити з дати звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, адже підстав для призначення такої з більш раннього строку немає.

Також суд не знаходить достатніх підстав для задоволення вимоги щодо зобов`язання відповідача, окрім призначення пенсії, ще й виплачувати таку, адже виплата пенсії здійснюється після її призначення. Отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає, адже спірні правовідносини між сторонами щодо невиплати пенсії ще не виникли, а тому така вимога є передчасною.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією №30571197 від 26 січня 2021 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому на його користь слід стягнути 454 гривні за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, суд зважає на те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 908 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №023830012120 від 30 грудня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 8 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23 грудня 2020 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 24.05.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович