Рішення № 97174622, 25.05.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/525/21

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Г.М.Скиби, в приміщенні суду у порядку письмового провадження розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна», Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 18А

до фізичної особи-підприємця Скорика Руслана Олександровича, АДРЕСА_1

про стягнення 22500,00 грн,

без виклику та участі повноважних представників сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Скорика Руслана Олександровича про стягнення 22500,00 грн заборгованості за договором поставки від 03.07.2020, укладеного у спрощений спосіб, та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 23.04.2021 позов прийнято судом до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглянути спір в порядку письмового провадження.

Позивач надав витяги з ЄДР на позивача та відповідача станом на момент звернення з позовом до суду. Позивач надав письмове пояснення по суті спору. Позивач заявив про понесені адвокатські витрати в сумі 7000 грн.

Ухвала суду вручена відповідачеві 30.04.2021, що підтверджено розпискою відповідача в поштовому повідомленні. Відповідач відзиву на позов не надав. Розрахунки і доводи позивача про стягнення 22500,00 грн заборгованості відповідачем не спростовані. Контррозрахунку вимоги не подано.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, що вказані в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Позивач не змінив підставу чи предмет спору. Позивач не збільшував і не зменшував розмір позовних вимог. Доказів повного погашення боргу не представив.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Інших доказів сторонами не надано.

25.05.2021 було складено рішення суду без його проголошення - відповідно до приписів ст. 240 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:

Між позивачем ТОВ «Ліхтнер Бетон Україна» (Позивач по справі, Кредитор, Платник) та ФОП Скорик Р.О. (Відповідач, Продавець, Боржник) був укладений договір купівлі-продажу смартфону «Самсунг» у спрощений спосіб - шляхом направлення рахунку №б/н від 03.07.2020 Відповідачем на оплату Позивачеві (а.с. 5), та перерахунку коштів Позивачем на банківські реквізити Відповідача 03.07.2020 (а.с. 6).

Найменування, модель, вартість товару вказана в рахунку на оплату.

Підписаними документами не передбачена відстрочка оплати товару чи відстрочка в передачі товару.

Оскільки передача товару не відбулась, Позивач звернувся в суд з позовом та просить стягнути суму заборгованості як передоплату за товар - як спосіб захисту порушеного права.

Відповідач на позовні вимоги не відреагував, доводи не заперечив, пропозицій по врегулюванню спору чи доказів повернення передоплати - суду не надав.

Сума заборгованості складає 22500,00 грн, що є предметом спору. Тобто Покупець не виконав належним чином умови договору купівлі-продажу в частині передачі оплаченого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у виді вчиненої передоплати і строк виконання зобов`язання для відповідача вже настав.

Інших доказів, пояснень та документів суду сторонами не подано.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи письмові доводи та пояснення Позивача, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору, укладеного у спрощений спосіб шляхом обміну листами тощо.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За правовою природою спірний договір поставки від 03.07.2020 є різновидом договору купівлі-продажу відповідає вимогам ст.ст. 655, 656, 693 Глави 54 ЦК України, якою встановлено, що одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати гроші, а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір від 03.07.2020 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірвано в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач здійснив оплату на вказані Відповідачем платіжні реквізити за обумовлений смартфон «Самсунг», а Відповідач прийняв оплату на загальну суму 22500,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату Відповідача та витягом з банківського реєстру Позивача про перерахування коштів, та не оспорюється сторонами. У зв`язку з відсутністю передачі обумовленого смартфона марки «Самсунг» Позивачем направлено Претензію Відповідачеві на повернення коштів (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд враховує відсутність для Відповідача відстрочення строків поставки товару, чи заперечень Відповідача стосовно отримання коштів від Позивача.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної передачі вже оплаченого товару належним чином не виконав.

Строк виконання Відповідачем зобов`язання перед Позивачем за Договором є таким, що настав.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за непоставлений товар - у виді переоплати за обумовлений товар - становить 22500,00 грн (основний борг). Оскільки строк виконання зобов`язання для відповідача вже настав, то позивач правомірно звернувся в суд для примусового стягнення боргу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що Покупець має право вимагати від Продавця передачі оплаченого товару чи повернення суми попередньої оплати. Суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості у виді передоплати за непоставлений товар у розмірі 22500,00 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд вважає, що позивачем використано належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до приписів ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів належного виконання договору. Відповідач не надав суду і свого контррозрахунку вимог. Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом. Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2270,00 грн судового збору.

Питання стягнення з Відповідача адвокатських витрат, про які заявлено позивачем - судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: фізичної особи-підприємця Скорика Руслана Олександровича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліхтнер Бетон Україна», Волинська область, м. Луцьк, вул. Конякіна, 18А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33680817, номер рахунку в банку невідомий

22500,00 грн боргу в якості передоплати за товар,

2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу через господарський суд Черкаської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 25.05.2021.

Суддя Г.М. Скиба