Ухвала суду № 97174416, 19.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

19 травня 2021 року м. ХарківСправа № 922/941/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши клопотання Харківської міської ради клопотання про залишення позову без розгляду від 11.05.2021 (вх. №10848 від 13.05.2021) у справі

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (61099, м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 36-А) в інтересах держави

до відповідача 1 Харківської міської ради, 61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243;

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю “Аклор”, 61145, м.Харків, вул.Космічна, буд. 12, код 41705703;

про визнання незаконним та скасування пунктів рішень, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участі представників учасників справи:

прокурор - Клейн Л.В., посвідчення №051089 від 02.10.2018;

відповідача 1 – Дейнега К.В., витяг з ЄДР;

відповідача 2 – Скриннік І.А., ордер серія АХ№1047074 від 15.04.2021р.;

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Аклор” в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати п.п. 19.5, 19.6 пункту 19 додатку до рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 за № 2009/20 “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів”;

- визнати незаконним та скасувати п.п. 4.1-4.3 пункту 4 додатку 1 до рішення 36 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 24.06.2020 за № 2144/20 “Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками та надання згоди на прийняття земельних ділянок у власність територіальної громади м. Харкова”;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.08.2020, кадастровий номер 6310138500:07:001:0129 по просп. Петра Григоренка, 2-Й (на теперішній час просп. Маршала Жукова) у м. Харкові, площею 0,6815 га, укладений між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю “АКЛОР”;

- зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю “АКЛОР” повернути земельну ділянку, яка розташована за адресою: просп. Петра Григоренка, 2-Й (на теперішній час просп. Маршала Жукова) у м. Харкові, площею 0,6815 га, кадастровий номер 6310138500:07:001:0129 Харківській міській раді.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.03.2021 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначення підготовче засідання на 26.04.2021.

19.04.2021 від Харківської міської ради надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №8894 від 19.04.2021), в якому відповідач 1 просить залишити вказаний позов без розгляду та в обґрунтування посилається на відсутність у прокурора процесуальної дієздатності, оскільки ним не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі. Зазначає, що прокурором при поданні позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження проведення прокурором перевірки, звернення з листами до відповідача як до розпорядника землями комунальної власності або іншого компетентного органу щодо можливого порушення інтересів держави. Також зазначає, що законодавством визначено інший орган, уповноважений від імені та в інтересах держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства у тому числі під час прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування або власність. Вказує, що таким органом є орган Держгеокадастру, однак прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, який є суб`єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова. Посилаючись на практику Верховного суду, викладену у постанові від 25.04.2018 по справі №806/1000/17, у постанові від 20.10.2018 по справі №924/1237/17, а також на окрему думку судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Крата В.І. від 16.06.2018 по справі №607/1557/17, зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Крім того, зазначає, що органи прокуратури не мають повноважень на представництво інтересів органів місцевого самоврядування з питань, що стосуються виключних повноважень таких органів.

Протокольною ухвалою від 26.04.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 13.05.2021 о 11:30, та встановлено порядок розгляду даного клопотання у наступному підготовчому засідання.

28.04.2021 від прокурора надійшли заперечення (вх. №9754 від 28.04.2021), в яких останній заперечував проти задоволення вказаного клопотання та вказував, що що при вирішенні питання щодо представництва прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу ключове значення має наявність у вказаного органу повноважень та обов`язків щодо звернення до суду з позовом певної категорії, які у Держгеокадастру відсутні. Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 25.09.2020 у справі №921/341/19 та у постанові від 09.09.2020 у справі №917/342/19, зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Харківській області не може бути належним позивачем у цій справі, оскільки не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності. Зазначає, що оскільки Харківська міська рада, яка є органом, уповноваженим територіальною громадою м. Харкова на розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також на здійснення державного контролю щодо дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності на території міста Харкова, являється відповідачем, тому прокурор звертається з цим позовом самостійно у якості позивача, при цьому посилається на аналогічну правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17. Також, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, зазначає, що процедура щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Вказує, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, а у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому. Прокурор звернувся з вказаним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Харкова, оскільки Харківська міська рада, як уповноважений орган, вчинив дії у вигляді прийняття спірних рішень, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади. При цьому, міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, так як іншого органу місцевого самоврядування, який міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Водночас, 13.05.2021 від Харківської міської ради надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №10848 від 13.05.2021) в якому останній зазначив, що прокурором в даному випадку не доведено дотримання прокурором передбаченого порядку передбаченого ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру” зокрема щодо зверення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а тому у прокурора відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади здійснюється неналежним чином. В обґрунтування вказаних доводів, останній посилається на те, що висновок про можливість самостійного представництва прокурором інтересів держави у разі, якщо видавником оспорюваного акта є орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідає правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у пункті 38 якої зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (пункти 77-83)). Ураховуючи наведений висновок Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в пунктах 65, 67-70 постанови від 27.01.2021 (прокурор є самостійним позивачем) у справі № 917/341/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, зазначив таке: "Хибними є доводи прокурора про те, що оскільки Давидівська сільрада є суб`єктом, який прийняв рішення, на підставі якого укладено договір оренди землі та є стороною цього договору оренди, зазначене унеможливлює звернення до суду прокурором в інтересах Давидівської сільради як позивача. Таким чином, виходячи з наведеної судової практики відповідач 1 вважає, відсутні підстави здійснення прокурором представництва у даному випадку, а отже позов підлягає залишенню без розгляду.

В підготовчому засіданні 13.05.2021 повноважний представник відповідача1 підтримав заявлені клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування зазначив, що зазначає, що законодавством визначено інший орган, уповноважений від імені та в інтересах держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства у тому числі під час прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування або власність. Вказує, що таким органом є орган Держгеокадастру, однак прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Крім цього, відповідач 1 вказує, що у прокурора відсутні підстави на здійснення представництва інтересів держави в даному випадку, оскільки з посилання на Постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20 від 07.04.2021.

Повноважний представник відповідача 2 підтримав клопотання відповідача 1 про залишення позову без розгляду.

Прокурор проти вказаних клопотань заперечувала та вказувала, що Харківська міська рада є власником земель комунальної форми власності без розгляду, з підстав, зазначених у запереченні на клопотання, в тому числі зазначив, що нормами чинного законодавства передбачено два випадки звернення прокурором до суду в інтересах держави, а саме внесення позову прокурором в інтересах відповідного органу, який має право та зобов`язаний здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду з позовами відповідної категорії, а також внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовами певної категорії. Зазначив, що у Держгеокадастру відсутні повноваження та обов`язок щодо звернення до суду з позовом такої категорії, та такий орган не може бути належним позивачем у цій справі, оскільки не наділений необхідним обсягом цивільної дієздатності. Також зазначив, що процедура щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Зазначив, що прокурор звернувся з вказаним позовом в інтересах держави в особі територіальної громади м. Харкова, оскільки Харківська міська рада, як уповноважений орган, вчинив дії у вигляді прийняття спірних рішень, які є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади. При цьому, міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, так як іншого органу місцевого самоврядування, який міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.

Прокольною ухвалою від 13.05.2021 з метою дослідження практики Верховного Суду, яку надано відповідачем 1 відкладено підготовче засідання на 19.05.2021 о 12:00.

17.05.2021 від прокурора надійшли заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №11159 від 17.05.2021), в котрих прокурор проти доводів відповідача1 заперечував та в обґрунтування зазначав, Конституційним Судом України у рішенні від 08.04.1099 у справі № 1-1/99 вказано, що поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов`язком (а не право) щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Зазначені правові норми передбачають два випадки, а саме: - внесення позову прокурором в інтересах відповідного органу, який має право здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом (вернений до суду з позовами відповідної категорії, проте не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження. В такому випадку вказаний орган набуває статус позивача та відповідне коло процесуальних прав, наприклад, оскарження наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, відмова від поданого прокурором позову тощо. З метою завчасного інформування позивача у справі про намір внесення позову до суду в його інтересах та забезпечення ефективної та повної реалізації прав та обов`язків сторони процесу, ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” зобов`язано прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про свій намір відповідного суб`єкта владних повноважень; - внесення позову прокурором самостійно у якості позивача, що зумовлено відсутністю такого органу або відсутністю у нього повноважень (та обов`язку) щодо звернення до суду з позовними заявами певної категорії. В останньому випадку відповідний уповноважений орган процесуальними правами та обов`язками сторони не наділяється. їх реалізує виключно прокурор, як позивач. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі Л*в 912/2385/18З огляду на те, що Харківська міська рала, яка є органом, уповноваженим територіальною громадою м. Харкова на розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також на здійснення державного контролю щодо дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності на території міста Харкова, являється відповідачем, а тому прокурор звертається з цим позовом самостійно у якості позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 справі в 916/749/17. Також, зазначає, що процедура, передбачена абзацами 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, щодо попередньою повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту, що узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 справі №587/430/16-ц.

У підготовчому засіданні 19.05.2021 повноважений представник відповідача 1 підтримав заявлені клопотання з наведених у клопотаннях підстав, зазначив, що прокурором не доведено наявності в останнього повноважень на здійснення представництва інтересів держав в даному випадку, оскільки той у відповідності до висновків викладених у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20 від 07.04.2021, зобов`язаний був звернутись до відповідача 1 з повідомленням в порядку ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру”.

Відповідач 2 заявлене Харківською міською радою клопотання про залишення позову без розгляду підтримав.

Прокурор заперечувала проти задоволення вказаного позову та вказувала, що у відповідності до правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 справі в №916/749/17 у випадку, якщо уповноважений орган здійснювати відповідні повноваження є відповідачем то статус позивача набувається прокурором, а тому останній має право на звернення до суду з відповідним позовом.

Розглянувши клопотання Харківської міської ради про залишення позову без розгляду від 15.04.2021 (вх. №8894 від 19.04.2021) та від 11.05.2021 (вх. №10848 від 13.05.2021), суд виходить з наступного.

Як вбачається з клопотання від 15.04.2021 (вх. №8894 від 19.04.2021), відповідач 1 зазначає про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності, оскільки ним не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі. В тому числі, зазначає, що при зверненні до суду прокурору необхідно обґрунтувати право на звернення до суду, зазначити орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції, в інтересах якого звертається прокурор, та надати підтвердження або відсутності такого органу або підтвердження того, що такий орган не вчинив або неналежним чином вчинив представництво інтересів держави в спірних правовідносинах. Вважає, що в даних спірних правовідносинах існує орган, на який покладено функції у сфері контролю за використанням та охороною земель, і таким органом є Держгеокадастр. Наполягає, що до звернення до суду прокурором повинні були вчинятись дії щодо звернення до Держгеокадастру стосовно того чи здійснювались цим органом контрольні повноваження чи не здійснювались. А тому вважає, що прокурором не дотримано порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та не наведено докази, що підтверджували б звернення до уповноважених органів держави або місцевого самоврядування, уповноважених на здійснення контрольних функцій.

Пунктом 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

З аналізу ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор може представляти законні інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави в двох випадках:

- захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження,

- у разі відсутності такого органу.

Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.02.2020 у справі №922/614/19 (п. 57 постанови).

Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави без визначення органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин, а частина позовних вимог обґрунтована тим, що відповідач-1 передав в оренду земельну ділянку відповідачу-2 без проведення земельних торгів, чим порушив приписи земельного законодавства.

Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави в особі територіальної громади, а також необхідністю вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі, а звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потребу у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Підстави представництва прокурор мотивував тим, що орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження щодо звернення з подібним позовом, відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, виступає у якості відповідача.

Відповідачі зазначають, що законодавством визначено інший орган, уповноважений від імені та в інтересах держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства у тому числі під час прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування або власність. Вказують, що таким органом є орган Держгеокадастру.

Згідно з абзацом 4 статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 (далі - Положення) Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (п.п.25-1 п.4 Положення).

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

При цьому відповідно до статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та п.5-1 Положення посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді Харківської міської ради, а функції власника зазначеної земельної ділянки виконує Харківська міська рада, яка повинна діяти в інтересах відповідної територіальної громади.

Таким чином ГУ Держгеокадастру в цьому разі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №917/342/19, в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 у справі №921/341/19.

Отже, посилання Харківської міської ради про не надання прокурором доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом Держгеокадастру, як органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, який є суб`єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо захисту інтересів територіальної громади міста Харкова, є безпідставними, оскільки орган Держгеокадастру в цьому разі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Водночас, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харків має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором відповідачем 1 з посиланням на те, що він вчинив, на думку прокурора, протизаконні дії, які порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Харків, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Харків, виходячи із спірних правовідносин, не існує, у зв`язку з чим, суд вважає вказані обставини необґрунтованими.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №916/749/17, в постанові Верховного Суду від 25.09.2020 від №921/341/19.

Щодо клопотання про залишення позову без розгляду від 11.05.2021 (вх. №10848 від 13.05.2021)та посилання відповідача 1 на правові висновки, що містяться у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20 від 07.04.2021, суд зазначає наступне.

В обгрунтування своєї позиції Харківська міська рада посилається на висновки викладені у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20 від 07.04.2021, де міститься позиція, що висновок прокурора про можливість самостійного представництва Прокурором інтересів держави у разі, якщо видавником оспорюваного акта є орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідає правовому висновку, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (з посиланням на висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункти 77-83).

Відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів").

Так, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями:

- суб`єктний склад сторін спору;

- зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору);

-об`єкт (предмет).

Таким чином, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16 ; пункт 38 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Так, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Водночас, суд зазначає, що висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20, які сформовані з посилання на висновки Великої Палати у справі №912/2385/18 від 26.05.2020, не можуть бути застосовані судом у даній справі, так як правовідносини які були предметом дослідження у справі №912/2385/18 не є подібними правовідносинам які склались в даній справі, оскільки:

- у тій праві був зовсім інший суб`єктний склад, так як прокурор звертався з позовом в інтересах держави в особі позивачів Устинівської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Східного офісу Державної аудиторської служби України, тобто в даній справі прокурором було визначено відповідний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави, при цьому позов заявлено до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю “Укртранссервіс-груп” та Відділу освіти, молоді та спорту Устинівської РДА, серед складу котрих був відсутній орган рішення якого оскаржується;

Проте, у справі яка розглядається, прокурор звертається з позовом в інтересах територіальної громади м. Харків до відповідачів Харківської міської ради та ТОВ “Аклор”, при цьому прокурором не визначено органу в інтересах якого той звернувся до суду, оскільки відповідний орган є одним з відповідачів, а чинне процесуальне законодавство не дозволяє одній особі одночасно виступати позивачем та відповідачем (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц);

- предметом спору у справі №912/2385/18 були вимоги про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 90577,26грн., з підстав недотримання Відділом освіти, молоді та спорту Устинівської РДА положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладанні спірних угод.

Водночас, предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування пунктів рішень Харківської міської ради та зобов`язання повернути земельну ділянку, з підстав не дотримання Міськрадою положень ст. 123 та ст. 134 ЗК України;

- правовий висновок, який міститься у Постанові Великої Палати у справі №912/2385/18 від 26.05.2020, стосувався процедури дотримання повідомлення прокурором органу в особі якого він звертається до суду перед таким зверненням, проте, в даній справі, на відміну від справи №912/2385/18, підлягає вирішенню питання наявності у прокурора повноважень представляти інтереси держави у випадку коли орган місцевого самоврядування є відповідачем по справі і саме до нього прокурором заявлені відповідні вимоги.

На підставі наведеного, суд зазначає, що висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладені у справі №917/273/20 на підставі висновків Великої Палати у справі №918/2385/18 не можуть бути застосовані в даному випадку, оскільки справи по яких вони зроблені не є подібними даній справі.

Крім цього, суд бере до уваги, що метою встановлення механізму, передбаченого ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру”, є те, що орган уповноважений здійснювати представництво інтересів держави після отримання відповідного повідомлення від прокурора матиме можливість самостійно відновити чи захистити порушене право.

Однак, суд констатує, що у цій справі Харківська міська рада не взмозі самостійно реагувати на таке повідомлення прокурора, так як остання не наділена повноваженнями щодо скасування свого рішення, як і не має можливості подати позов про скасування своїх рішень, оскільки такі дії апріорі суперечитимуть змісту функцій Харківської міської ради як органу місцевого самоврядування, оскільки рішення прийняті Міськрадою є законними доти, доки протилежного не встановлено судом, а отже в даному випадку Харківська міська рада фактично обмежена в можливості усунути порушене право самостійно.

Відповідно до ч. 5 ст.302 ГПК України, визначено, що одним із ключових завдань Великої Палати є вирішення справ, що містять виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Великою Палати Верховного Суду у Постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, вирішено правову проблему щодо представництва прокурором інтересів держави у подібній ситуації та зроблено правовий висновок про те, що прокурор має підстави звернутися до суду як позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №587/430/16-ц (пункт 40)).

При цьому, суд наголошує, що правовідносини, які склались у справі №469/1044/17 є подібним тим, які є предметом розгляду у даній справі так як, що у тій справі, що в справі, яка розглядається, прокурор звертається до суду в інтересах держави зазначаючи про відсутність відповідного органу, при цьому відповідачами є Міськрада та особа, яка набула відповідне право на земельну ділянку, спір стосується безпосередньо порушення радою положень ст. 123 та ст. 134 ЗК України, як то і в нашому випадку, предметом позову, що в тій, що в даній справі є визнання недійсними рішень ради, визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, а отже, суд виходячи з положень ч. 5 ст. 302 ГПК України та принципу правової визначеності, дійшов висновку, що в даному випадку застосуванню відлягають саме вказані висновки Великої Палати Верховного Суду висловлені у Постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Окремо, суд зазначає, що станом на момент звернення прокурора до суду з відповідним позовом Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №917/273/20 від 07.04.2021 не існувало, навпроти станом на час подання позову була сформована стала правову позиція, щодо здійснення представництва інтересів держави в подібних справах, яка викладена у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що динамічна зміна судової практики щодо питання представництва прокурором інтересів держави, не може вважатись підставою для залишення позову без розгляду, оскільки позбавляє учасників процесу юридичної визначеності щодо порядку розгляду справи.

На підставі наведеного, суд не вбачає правових підстав для залишення позову без розгляду, а тому відмовляє в задоволенні клопотання Харківської міської ради від 11.05.2021.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 53, 177, 182, 185, 232-235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Харківської міської ради про залишення позову без розгляду від 11.05.2021.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвалу складено та підписано 26.05.2021.

Суддя Н.А. Новікова