Рішення № 97174373, 25.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1016/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Яризько В.О. , Хотенець П.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи - підприємця Фішер Юрія Борисовича, юридична адреса: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629; про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Фішер Юрій Борисович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки № 231дп від 06.12.2019 у розмірі 211686, 67 грн., з яких: основний борг у розмірі 178997, 77 грн., індекс інфляції у розмірі 12197, 41 грн., 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн., пеня у розмірі 13999, 63 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, витрати складаються з суми сплаченого судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 3190, 58 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 1016/21 від 26.03.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 30.03.2021 прийнято позовну заяву (вх. № 922/1016/21) до розгляду в межах справи про банкрутство № 5023/10655/11, відкрито провадження у справі № 922/1016/21, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

21.04.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву вих. № 002-16/013/2376 від 19.04.2021 (вх. № 9127), в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказаний відзив досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

30.04.2021 на адресу суду від Фізичної особи - підприємця Фішер Юрія Борисовича надійшла відповідь на відзив (вх. № 10003), в якій останній просить задовольнити позов у повному обсязі. Вказана відповідь на відзив досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.12.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Фішер Юрієм Борисовичем (постачальник) укладено Договір поставки № 231дп (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (а.с. 14-18).

Згідно з п. 1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями. Для погодження асортименту, комплектності, кількості та вартості кожної партії товару сторони складають та підписують окремо специфікацію, що має в обов`язковому порядку містити посилання на цей Договір та бути підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, ціна Договору дорівнює загальній вартості всього товару, поставленого за цим Договором та не може перевищувати 20 000 000, 00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 3 333 333, 33 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, покупець зобов`язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 15 банківських днів з дати приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до п. 4.5. Договору, якщо інші умови та строк оплати на відповідну партію товару не визначені сторонами відповідно до п. 1.2. Договору, але в будь - якому випадку не раніше отримання покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Згідно з п. 2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Відповідно до п. 3.2. Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальника покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов`язань по поставці.

Відповідно до п. 4.1. Договору, передача постачальником товару покупцю фіксується шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної та/або акту приймання - передачі, товарно - транспортної накладної, у яких зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається постачальником покупцю. Обов`язок по складанню первинних документів покладений на постачальника.

Згідно з п. 10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі наявності) і діє до 31.12.2019, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов`язань - до повного виконання.

06.12.2019 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Фізичною особою - підприємцем Фішер Юрієм Борисовичем (постачальник) підписано Специфікацію № 1 до Договору поставки № 231дп від 06.12.2019 (а.с. 18).

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 239624, 65 грн.

Строк поставки: 21 календарних днів.

17.12.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 133 на суму 120626, 88 грн. (а.с. 19).

20.12.2019 позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 136 на суму 118997, 80 грн. (а.с. 20).

З матеріалів справи вбачається, що поставка товару була здійснена на загальну суму 239624, 68 грн., а саме: 17.12.2019 на суму 120626, 88 грн. та 20.12.2019 на суму 118997, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 479 від 17.12.2019 та № 483 від 20.12.2019 (а.с. 21-22).

Відповідно до умов специфікації № 1 оплата здійснюється з відтермінування платежу на 14 банківських днів.

Таким чином, відповідач повинен був остаточно розрахуватись з позивачем:

- за видатковою накладною № 479 від 17.12.2019 до 09.01.2020 (включно).

- за видатковою накладною № 483 від 20.12.2019 до 14.01.2020 (включно).

13.04.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача 20626, 88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2016 (а.с. 23).

18.08.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача 25000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2704 (а.с. 24).

22.06.2020 відповідачем сплачено на рахунок позивача 15000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3552 (а.с. 24).

Позивач вказує, що остаточно відповідач не розрахувався за прийнятий товар та заборгованість останнього становить 178997, 77 грн., у зв`язку з чим, 22.06.2020 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію з вимогою про сплату боргу (а.с. 26-27).

У відповіді на претензію вих. № UOP 9.1.2-11839 від 23.11.2020 відповідачем повідомлено, що заборгованість Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за Договором постачання від 06.12.2019 № 231дп у сумі 178997, 77 грн. буде сплачено протягом листопада - грудня 2020 року (а.с. 28).

Разом з тим, позивач вказує, що відповідачем грошові кошти за поставлений товар сплачено не було та станом на день подачі позову до суду заборгованість Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» становить 178997, 77 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу, на підставі п. 6.3.1. Договору, пені у розмірі 13999, 63 грн., на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн. та інфляційних збитків у розмірі 12197, 41 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позову, в обґрунтування вказує, що в порушення умов Договору позивачем не направлено оригіналу рахунку на оплату товару, що є умовою для здійснення остаточного розрахунку, а отже станом на дату подачі позову у відповідача не виникло обов`язку оплати товару за Договором. Зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів надання оригіналу рахунку на оплату товару, правові підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних збитків відсутні. Крім того, вказує, що позивачем невірно визначено період нарахування пені та не застосовано строк позовної давності щодо нарахування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що товар на загальну суму 239624, 68 грн. був поставлений, переданий відповідачу та прийнятий останнім без будь-яких зауважень. Однак оплата відповідачем проведена не у повному обсязі та заборгованість останнього становить 178997, 77 грн.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано оригіналу рахунку на оплату товару, що передбачено п. 2.3. Договору, тому строк оплати за отриманий ним товар не настав.

Суд не погоджується з такими твердженням відповідача, оскільки порядок створення, отримання та відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Слід звернути увагу на те, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є невідкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити надані послуги.

Крім того, аналіз приписів статті 655, ч. 1 статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу.

За змістом п. 1.4. Договору вбачається, що право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості (в тому числі частково) товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.

Таким чином, сторони погодили перехід права власності на поставлений позивачем товар до покупця як з моменту оплати товару (попередня оплата) так і в момент прийняття ним товару від постачальника, що передує діям відповідача щодо оплати вартості поставленого йому позивачем товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі № 918/537/18.

Отже, доводи відповідача не знаходять свого підтвердження, оскільки останній отримав товар за видатковими накладними № 479 від 17.12.2019 та № 483 від 20.12.2019 по спірному Договору, що зумовило перехід до нього права власності на отриманий товар. Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки на оплату № 133 від 17.12.2019 та № 136 від 20.12.2019 (а.с. 19-20).

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості поставленого товару на суму 178997, 77 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 13999, 63 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь - якому випадку не більше 30 % від суми заборгованості за відповідним зобов`язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 25.01.2020 по 16.02.2021 становить 13999, 63 грн.

Відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 13999, 63 грн. та просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 13999, 63 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство» та із урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд встановив, що дані нарахування здійснено не вірно, оскільки позивачем нарахування здійснено за період, який перевищує 6 місячний термін.

Судом здійснено власний розрахунок у системі «Законодавство» із урахуванням вимог статті 232 ГК України та встановлено, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 9851, 59 грн., а саме:

- за видатковою накладною № 479 від 17.12.2019 у розмірі 4587, 73 грн.

(за період з 25.01.2020 по 13.04.2020 на суму 120626, 88 грн. у розмірі 2844, 29 грн.;

за період з 14.04.2020 по 18.05.2020 на суму 100000, 00 грн. у розмірі 819, 67 грн.;

за період з 19.05.2020 по 22.06.2020 на суму 75000, 00 грн. у розмірі 599, 18 грн.;

за період з 23.06.2020 по 25.07.2020 на суму 60000, 00 грн. у розмірі 324, 59 грн.).

- за видатковою накладною № 483 від 20.12.2019 за період з 25.01.2020 по 25.07.2020 у розмірі 5263, 86 грн.

В решті нарахованої суми пені у розмірі 4148, 04 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 12197, 41 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних за період з 11.01.2020 по 16.02.2021 становить 6491, 86 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн. підлягають задоволенню.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з січня 2020 року по лютий 2021 року становить 12197, 41 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 12197, 41 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 12197, 41 грн. підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 3113, 07 грн. на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що останнім при зверненні до суду було сплаченого 3190, 58 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1183 від 17.02.2021 та № 827 від 22.07.2020, замість 3175, 30 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги наведене, зайве сплачена сума судового збору у розмірі 15, 27 грн. може бути повернута позивачу за його письмовим клопотанням (заявою).

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Фішер Юрія Борисовича - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Фізичної особи - підприємця Фішер Юрія Борисовича заборгованість за Договором поставки № 231дп від 06.12.2019 у розмірі 178997, 77 грн., індекс інфляції у розмірі 12197, 41 грн., 3 % річних у розмірі 6491, 86 грн., пеню у розмірі 9851, 59 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3113, 07 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Фізична особа - підприємець Фішер Юрій Борисович ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий В.О. Яризько П.В. Хотенець